Справа № 523/2876/24
Номер провадження 3/523/1605/24
"10" квітня 2024 р.Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Бузовський В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм таксі «Болт», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
ОСОБА_1 09 лютого 2024 року близько 21 год. 40 хв., керував транспортним засобом - марки «Hyundai Accent» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Миколаївська дорога, буд.27-Б у м. Одесі, з явними ознаками наркотичного сп'яніння - не природня блідість обличчя, підвищена жвавість рухів, поведінка, що не відповідає обстановці та на вимогу працівника патрульної поліції від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду для визначення стану сп'яніння, відмовилась, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 під час судового засідання категорично заперечував факт керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, більш того стверджував що не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки ніколи не вживав наркотичні засоби, проте співробітники поліції складали відносно нього протокол. На підтвердження надав довідку з «Одеського обласного медичного центру психічного здоров'я Одеської обласної ради» №68 від 04.03.2024 року відповідно до якої ОСОБА_1 згідно з даними архіву реєстратури та картотеки на наркологічному обліку не значиться.
Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 733074 від 09.02.2024 року (а.с.1), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.02.2024 року, який не проводився у зв'язку відмовою водія ОСОБА_1 (а.с.5), відеозапис з ПВР №473725,471187,471721 (а.с.6), суддя вважає, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, виходячи з наступного.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 р., № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положеннями ст. 280 КпАП України передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247,280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, п.п. 3, 4, 6, 8 Порядку 1103 та п.п. 6, 7 Розділу І Інструкції 1452/735 поліцейський зобов'язаний запропонувати водію пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу. У випадку незгоди водія із результатами проведеного огляду, чи у випадку відмови від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу, поліцейський зобов'язаний запропонувати водію пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я (медичному закладі) та у випадку відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я скласти протокол про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Відмова особи від проходження огляду на стані сп'яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення, та яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чи намірів інших осіб.
В ході розгляду адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження, зокрема, в матеріалах справи наявний відеозапис, але він не містить звуку і не зафіксував чіткої та категоричної відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відтак, суддя не приймає до уваги наявний відеозапис, оскільки він не може слугувати належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Будь яких інших доказів, які підтверджували б факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Крім того, суддя звертає увагу і на той факт, що жодних даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, у відповідності до ст. 266 КУпАП, матеріали справи не містять. Зазначене також ставить під сумнів законність складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч 1ст. 130 КУпАП, які зважаючи на встановлення у останнього стану наркотичного сп'яніння не відсторонили його від керування транспортним засобом та не передали керування іншій особі.
На підставі викладеного, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на його користь, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, категорично заперечує факт перебування в стані наркотичного сп'яніння, а тому суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Враховуючи викладене вище, адміністративна справа у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю, так як у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 130, 247, 249, 251-252, 284, 289 КУпАП, суддя,-
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: