Справа № 496/1727/23
Провадження № 1-кп/496/110/24
10 квітня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка Одеської області в режимі відеоконференцзв'язку клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -
У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.
До суду надійшло клопотання прокурора Бериславської окружної прокуратури Херсонської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів, мотивоване тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, тому єдиним запобіжним заходом, якій зможе гарантувати запобігання усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , при цьому прокурор посилався на обставини, викладені у письмовому клопотанні про продовження строку.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти вказаного клопотання прокурора, та просили засотувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання з додатками та наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.
За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд, погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існування ризиків можливого переховування від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також те, що на даний час триває судовий розгляд, виправдовують необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та дають суду можливість дійти висновку про обґрунтованість наявності у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а отже, при оцінці ризику переховування від правосуддя, поряд з іншими обставинами, може братися до уваги і загроза відносно суворого покарання, як це відображено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 р.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не прийнято, свідки та потерпіла підлягають безпосередньому допиту судом, тому суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків в зазначеному кримінальному провадженні, а також ризик можливого вчинення ОСОБА_5 інших злочинів, оскільки у обвинуваченого відсутнє постійне та офіційне місце роботи, що свідчить про ризик продовження обвинуваченим вчинення протиправних незаконних дій, зокрема продовжити вчинення даного злочину.
Жодних відомостей чи доказів того, що на даний час у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинуваченого сталися істотні зміни, які б давали підстави для висновку про зменшення існуючих ризиків суду не надано.
Відомості, що відображенні в матеріалах провадження свідчать про те, що ОСОБА_5 на час затримання офіційно не був працевлаштований, законних джерел доходів не мав, суспільно-корисною діяльністю не займався, не має достатньо міцних соціальних зав'язків, які б мали реальний вплив на його поведінку та слугували б стримуючим запобіжником його поведінки.
З наданих суду матеріалів провадження вбачається, що інкримінований ОСОБА_5 злочин носить підвищену суспільну небезпеку, скоєний із застосуванням насильства.
Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спливає 21.04.2024 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його вік, міцність соціальних зв'язків, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, його позиція щодо обставин справи суду не відома, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на потерпілу, свідків, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, про що не заперечували у судовому засіданні обвинувачений та його захисник.
Щодо усного клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, при цьому захисник зазначила щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно її підзахисного, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим враховує ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу - не має.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , суд, на теперішній час, не встановив.
Таким чином, ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу - не має, тому суд вважає за доцільне продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Щодо визначення розміру застави, суд дійшов наступного.
Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені злочину із застосуванням насильства, суд вважає недоцільним визначати йому розмір застави.
При цьому також необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 371-372, 376, 392, 394-395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 10.04.2024 року до 08.06.2024 року включно в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя: ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2024 року.