Справа 681/529/23
№ 1-кп/688/20/24
Ухвала
Іменем України
11 квітня 2024 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
у складі колегії суддів: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівка кримінальне провадження 12022244000001261 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
Прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів, яке в судовому засіданні підтримав, мотивуючи тим, що обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі та те, що на даний час існують ризики, визначенні ст. 177 КПК України, які не зменшились.
Зокрема, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки встановлено, що ОСОБА_6 під час вчинення кримінального правопорушення застосував фізичне насильство до малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , а також після того як був викритий ОСОБА_10 , здійснював тиск на малолітню потерпілу, виражаючись на її адресу голосною лайкою, таким чином може вплинути на останню та свідків з якими і проживав обвинувачений ОСОБА_6 , з метою зміни їхніх показань в бік покращення свого становища. Також обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки встановлено, що ОСОБА_6 , раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за умисне кримінальне правопорушення проти власності та проти життя і здоров'я особи. Також встановлено, що він за короткий проміжок часу вчинив щодо потерпілої ОСОБА_9 не одне кримінальне правопорушення. Вказана обставина свідчить про те, що ОСОБА_6 , проявляючи нігілізм, нівелюючи нормами кримінального законодавства та суспільною мораллю, продовжує свою злочинну діяльність. Обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки в розпорядженні сторони обвинувачення є вагомі докази щодо вчинення ОСОБА_11 особливо тяжких кримінальних правопорушень та те, що у разі визнання його винним у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі. Не виключається, що з метою уникнення вказаного покарання, у випадку не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , останній, усвідомлюючи усю суворість потенційного покарання, характеризуючись за місцем свого проживання негативно, може покинути своє місце проживання і переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Більш м'які запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки не в змозі забезпечити запобігання вищевказаним ризикам, оскільки належним чином не гарантуватимуть постійного перебування обвинуваченого за місцем проживання. Застосування домашнього арешту є недостатнім, адже даний запобіжний захід не сприятиме достатньому унеможливленню спроб ОСОБА_6 покинути своє місце проживання, переховуючись від суду, та подальшому вчиненню останнім інших кримінальних правопорушень, в тому числі пов'язаних із можливістю незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою зміни їхніх показань в бік покращення становища обвинуваченого.
Представники потерпілої підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачений та його захисники заперечували проти клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.12.2022 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.03.2024 - до 04.05.2024.
Судовий розгляд на стадії дослідження доказів, свідки не допитані. В строк до 04.05.2024 з об'єктивних причин неможливо завершити судовий розгляд.
Стаття 177 КПК України передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджанню встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Найбільш вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість підозрюваного, обвинуваченого, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови», § 58).
З усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
З матеріалів кримінального провадження видно, що обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 1 ст. 263 КК України, з яких кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 КК України є особливо тяжкими злочинами, санкція ч. 4 ст. 152 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, санкція ч. 6 ст. 152 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавленням волі, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 263 КК України є тяжким злочином; потерпілою у кримінальному провадженні є малолітня особа; обвинувачений неодружений, не працює, не судимий в силу ст. 89 КК України.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність злочинів, які інкримінують обвинуваченому; дані про його особу, який не працює, не судимий в силу ст. 89 КК України; наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які суд вважає доведеними, виходячи з обставин вчинення кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому.
Ризик впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, не зменшився.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_6 може особисто чи опосередковано незаконно впливати на потерпілу та свідків, з метою примушування їх до зміни показань, а наведені прокурором аргументи свідчать про можливість здійснення такого впливу як безпосередньо обвинуваченим, так і через інших осіб.
Стосовно ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином суд враховує, що ОСОБА_6 має особисті та ділові зв'язки, які він може використати для того, щоб перешкоджати кримінальному провадженню. Про наявність таких зв'язків, зокрема в м. Полонне ствердила під час допиту законний представник потерпілої, що не заперечувалося й самим обвинуваченим.
Із зазначених підстав суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Обставини, що враховувалися слідчим суддею під час обрання та судом під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , на час розгляду клопотання не змінилися, підстав для застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, немає.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки він може порушити покладені на нього Законом процесуальні обов'язки та переховуватися від суду; незаконно впливати на малолітню потерпілу та свідків, які ще не допитані судом; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, домашній арешт, в тому числі цілодобовий, не зможе забезпечити обмеження обвинуваченого в доступі до технічних пристроїв, що уможливить його спілкування з іншими особами (в т.ч. з учасниками кримінального провадження), що також може зашкодити дієвості кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_6 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Враховуючи викладене, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 KПK України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи те, що кримінальне провадження щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд вважає за необхідне не застосовувати заставу до обвинуваченого ОСОБА_12 .
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 09 червня 2024 року.
Копію ухвали невідкладно вручити учасникам судового провадження.
На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та судовий розгляд у суді першої інстанції.
Головуюча суддя Алла ЦІДИК
Судді
ОСОБА_13