Справа № 595/374/24
Провадження № 2-а/595/15/2024
09.04.2024
Бучацький районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого судді Тхорик І.І.
за участі: секретаря судового засідання Боднара М.Г.
представника позивача, адвоката Гори Р.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гора Р.М., звернувся в суд з адміністративним позовом до ГУНП в Тернопільській області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1424924 від 12.02.2024 та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Окрім того, просить стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір при поданні позову до суду. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12 лютого 2024 року о 13 год. 24 хв. в АДРЕСА_1 , інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області Панчишин В.П. було винесено постанову серії ЕНА №1424924 від 12.02.2024, з якої вбачається, що 12.02.2024 о 13 год. 13 хв. в АДРЕСА_1 , він, ОСОБА_1 , керував т/з та на вимогу поліцейського не пред'явив страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у ньому, чим порушив п.2.1 «ґ» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Однак, з оскаржуваної постанови вбачається, що її зміст не відповідає дійсності, обставинам справи та вимогам ст.283 КУпАП. Звертає увагу, що у нього був при собі чинний страховий поліс №ЕР-218144836, який є чинним, і який він тричі пред'явив поліцейській, з чого слідує, що в його діях відсутнє порушення вимог п.2.1 «б» ПДР України. Вказує, що поліцейські зупинили його у зв'язку з невиконанням вимог п.18.2 ПДР України щодо порушення правил проїзду регульованих пішохідних переходів, за що винесли постанову серії ЕНА №1425069 від 12.02.2024 за ч.1 ст.122 КУпАП, яка станом на сьогодні оскаржується ним в адміністративній справі №595/332/24. Разом з тим, постанова за ч.1 ст.126 КУпАП була винесена раніше ніж постанова за ч.1 ст.122 КУпАП, а саме 12.02.2024 о 13.24 год. та 13.38 год. відповідно, що на його думку суперечить п.2 ч.1 ст.32, 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Також вважає незрозумілими мотиви винесення одночасно двох постанов на одному місці зупинки, щодо одного і того ж самого водія, причин, що унеможливлюють застосування ч.2 ст.36 КУпАП щодо накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. За наведених обставин просить заявлені вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 26 лютого 2024 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
06 березня 2024 року ухвалою суду замінено первісного відповідача - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, на належного відповідача - Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
19 березня 2024 року від представника відповідача - Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на адресу суду надійшов відзив, в якому такий просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі через його безпідставність та необґрунтованість, посилаючись на те, що відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕНА №1424924 від 12.02.2024 позивач 12.02.2024 близько 13 год. 13 хв. в м. Тернопіль по вул. Торговиця, 7, керував транспортним засобом марки «Toйота», д.н.з. НОМЕР_1 , та на вимогу поліцейського не пред'явив полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у ньому, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Відеозаписами з нагрудного відеореєстратора поліцейського, які долучаються до матеріалів адміністративної справи, зафіксовано, що позивач на неодноразові вимоги працівників поліції не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, мотивуючи це тим, що «в таких випадках поліс не пред'являється» (13:07:45; 13:09:27). Таким чином, факт порушення є доведеним, оскаржувана постанова, складена уповноваженою особою, за своєю формою і змістом відповідає вимогам закону. За наведених обставин, просить у позові ОСОБА_1 відмовити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Представник позивача, адвокат Гора Р.М., будучи присутнім у судовому засіданні, заявлені позивачем вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1424924 від 12 лютого 2024 року, прийнятої інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області Панчишин В.П., 12 лютого 2024 року о 13:13:38 год. в м. Тернопіль по вул. Торговиця, 7, ОСОБА_1 керував т/з та на вимогу поліцейського не пред'явив страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у ньому, чим порушив п.2.1 «ґ» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За відомостями постанови до неї додається Нк472632.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На підставі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно із ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/ розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП).
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст.122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.
Таким чином, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, в протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.
Також, розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пунктом 5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Пунктом 9 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова ВС від 15.11.2018, №524/5536/17).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах ВС від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.
Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).
Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).
З долучених до відзиву відеозаписів вбачається, що 12 лютого 2024 року в м. Тернопіль по вул. Торговиця, 7, працівники поліції склали на ОСОБА_1 дві окремі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП.
Разом з тим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
З наведених адміністративних матеріалів слідує, що працівники поліції порушили вимоги ч.2 ст.36 КУпАП.
Як вбачається із долученої до матеріалів справи постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1425069 від 12 лютого 2024 року винесеної інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Тернопільській області Галайчуком Б.Ю., 12 лютого 2019 року о 12 год. 52 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом на регульованому пішохідному переході і перехресті, здійснюючи рух на дозволений сигнал світлофора, не надав дорогу пішоходам, які розпочали перехід проїжджої частини, чим порушив п. 18.2 ПДР України.
Представник позивача - адвокат Гора Р.М. надав суду рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2024 року (справа №595/332/24), яким скасовано вищевказану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1425069 від 12 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, а провадження у справі закрито. Рішення, станом на час розгляду цієї справи, не набрало законної сили.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП відповідачем надано суду DVD-R диск, який містить відеозаписи з місця вчинення правопорушення, зокрема, з доданого представником відповідача відеозапису під назвою «Гнитка.МР4» із відеореєстратора встановленого в службовому автомобілі працівників поліції слідує, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, на регульованому пішохідному переході і перехресті здійснював проїзд регульованого пішохідного переходу на дозволений сигнал світлофора. При цьому, ОСОБА_1 безпосередньо перед самим переходом призупинився, в той час на переході пішоходів не було, коли такий розпочав рух проїзду через перехід, пішоходи одночасно ступили на проїзну частину.
Окрім того, з долученого відповідачем відеозапису з нагрудної камери поліцейського зафіксовано перевірку документів та встановлення особи водія. Зокрема, відеозапис «Гнитка_.мр4» розпочинається з 12:54:02, де працівник поліції оголошує водію про те, що ведеться відеофіксація, озвучує, що ним було вчинене правопорушення, не надано перевагу пішоходам на пішохідному переході, просить пред'явити посвідчення водія та поліс ОСЦПВНТЗ. Після чого ОСОБА_1 просить надати для перегляду відео з місця вчинення правопорушення та одночасно зазначив, що страховий поліс є, тримаючи в руках конверт з полісом (12:55:34). В цей час поліцейський звертається до іншого працівника поліції з проханням витягнути відео з відеореєстратора». Слід зазначити, що після 12:57:25 год. відео продовжується з 12:59:20 год., що свідчить про його переривання. Надалі, працівник поліції пред'явив відео про вчинення ОСОБА_1 правопорушення з власного технічного засобу, а саме телефону та пред'явлено вимогу надати для перевірки документи. О 13:04:00 год. пасажир зупиненого автомобіля повідомила, що є власником такого т/з. О 13:04:50 год. водій пред'явив посвідчення водія. О 13:07:00 год. до зупиненого т/з підійшла поліцейська, представилась та запропонувала пред'явити знову ж таки посвідчення водія та страховий поліс. Водій у відповідь зазначив, що документи ним пред'явлено її колезі. Щодо пред'явлення посвідчення водія поліцейським підтверджено, а щодо поліса, зазначив, що не переглядав. ОСОБА_1 , у свою чергу, запитав поліцейську в яких випадках вимагається поліс. На запитання поліцейської, чи може пред'явити страховий поліс, водій відповів, що може, проте хоче, щоб працівники поліції надали йому відеозапис з місця вчинення ним правопорушення зі свого службового технічного пристрою. Одночасно показав працівникам поліції конверт, пояснивши, що це його поліс (13:11:26 год.). Поліцейський відповів: «відкрийте, витягніть, я не буду ваші документи витягувати з автомобіля». Пасажир автомобіля, яка спочатку повідомила працівника поліції, що є власником т/з, після вимоги поліцейського відкрити конверт, відразу відкрила його та пред'явила поліс обом поліцейським (13:11:45 год.) Проте, поліцейська повідомила «тримайте собі, уже не потрібно» та зазначила, що відносно ОСОБА_1 буде складена адміністративна постанова за порушення вимог п.2.1 «ґ». На відео зафіксовано, як водій та пасажир авто повідомляють поліцейській, що поліс вони також пред'являли її колезі. На проміжку часу 13:17:00 год. працівник поліції (чоловік) повідомив ОСОБА_1 , що ще не розпочинав розгляд справи. До моменту 13:18:17 год. поліцейський (чоловік) спілкується з ОСОБА_1 , вказуючи, що він має право оскаржити їхні дії у законному порядку і каже, що зараз спробує показати їм відео на службовому планшеті. Після чого, відео обривається і продовжується на 13:26:54 год., де поліцейська (жінка) озвучує ОСОБА_1 про винесення стосовно нього адміністративної постанови за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. На відрізку часу 13:28:48 зафіксовано, що ОСОБА_1 каже, що він не відмовлявся пред'являти працівникам поліції поліс страхування.
У судовому засіданні представник позивача, адвокат Гора Р.М. зазначив, що ОСОБА_1 , прохаючи надати відео з порушенням ним ПДР, намагався пояснити поліцейським, що він не порушував п. 18.2 ПДР, оскільки, коли він розпочинав рух через перехід, пішоходів на ньому не було, такі одночасно з тим, як він рушив, також ступили на перехід, що на його думку не створило жодної перешкоди або ж небезпеки для пішоходів транспортним засобом під його керуванням.
Окрім того, представник повідомив, що позивач та його дружина, яка є власником т/з, повідомляли поліцейській, що страховий поліс був пред'явлений його колезі.
Разом з тим, на відеозаписі, після того, як працівник поліції ОСОБА_2 запропонував пред'явити водієві страховий поліс, після 12:57:25 год. відео продовжується з 12:59:20 год., що свідчить про відсутність частини відео та його переривання, де і могло бути зафіксовано надання водієм поліса ОСЦПВНТЗ вперше, як про це зазначає представник позивача. Жодних підстав для переривання відео судом не встановлено.
З аналізу вищенаведеного слідує, що самого факту відмови пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з боку ОСОБА_1 працівниками поліції не зафіксовано. З долученого до матеріалів адміністративної справи відеозапису вбачається, що такий двічі перевивається, вдруге після 13:18:17 год. продовжується з часу 13:26:54, де вже поліцейська озвучує про складення відносно ОСОБА_1 адміністративної постанови за ч.1 ст.126 КУпАП.
Отже, фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення та матеріалах адміністративної справи, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху, а також наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови, не спростовані, тому суд дійшов висновку, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, отже і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 18.02.2020 справі № 524/9827/16-а).
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Пунктом 2.1 «ґ» передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху України.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 751/4821/17.
Всупереч цим приписам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав відповідних доказів на спростування доводів позивача та підтвердження правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1424924 від 12 лютого 2024 року слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином із відповідача УПП в Тернопільській області слід стягнути судові витрати у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72-77, 139, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову серії ЕНА №1424924 від 12 лютого 2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн на ОСОБА_1 , винесену інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області Панчишин В.П. скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Тернопільській області суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом в суд, що становить 605 грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль, 46003.
Суддя: І. І. Тхорик