04 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5980/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2023 ( суддя першої інстанції Новікова І.В.) в адміністративній справі №280/5980/23 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Секретаря Запорізької міської ради Куртєва Анатолія Валентиновича про скасування наказу та поновлення на роботі,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Запорізької міської ради , секретаря Запорізької міської Куртєва Анатолія Валентиновича, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати розпорядження секретаря Запорізької міської Куртєва Анатолія Валентиновича №2257 к/тр від 29.06.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради;
поновити позивача на посаді директора департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з 01.07.2023;
стягнути з Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.07.2023 і до моменту фактичного поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача протиправно звільнено з посади директора Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з припиненням шляхом ліквідації Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Позивач зазначає, що його звільнення у зв'язку з припиненням шляхом ліквідації Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради є протиправним, оскільки у даному випадку фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація, яка супроводжувалася змінами в організації виробництва і праці, тому роботодавець зобов'язаний був дотриматися процедури вивільнення працівників у зв'язку з реорганізацією, визначеною законодавством про працю. Позивач зазначає, що Запорізька міська рада не відмовилася від функцій і завдань, які раніше виконувались Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, а фактично передала їх Департаменту управління активами. Позивач вказує на те, що йому в супереч вимог чинного законодавства України не було запропоновано жодну іншу роботу, зокрема в Департаменті управління активами Запорізької міської ради. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач вважає своє звільнення незаконним, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відбулося лише перейменування відповідача без зміни організації виробництва та праці, тому звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є протиправним. Окрім того, відповідачем було порушено вимоги 49-2 КЗпП України в частині попередження позивача про звільнення та пропонування наявних вакантних посад.
У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням міського голови від 13.06.2016 №1481к/тр “Про призначення ОСОБА_1 ” призначено ОСОБА_1 з 14.06.2016 за переведенням на вакантну посаду директора Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Розпорядженням секретаря міської ради від 29.06.2023 №2257к/тр “Про звільнення О.Забутного” вирішено звільнити ОСОБА_1 30.06.2023 з посади директора Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, згідно з п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з припиненням шляхом ліквідації Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Позивач, не погодившись із правомірністю його звільнення, звернувся з даним позовом до суду.
Рішення суду мотивоване тим, що Запорізькою міською радою при звільненні ОСОБА_1 було дотримано вимоги трудового законодавства, оскільки у відповідача мала місце зміна в організації праці, що супроводжувалося введенням вдію нової організаційної структури, а у послідуючому введення нового штатного розпису, що призвело до скорочення посади заступника директора з науково-дослідної роботи та міжнародного співробітництва, яку обіймав позивач.
Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції повною мірою відповідає вимогам обґрунтованого рішення, ухваленого на підставі з'ясуваних обставин.
Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (крім установ, які не можуть бути перетвореними). У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Процес реорганізації згідно з чинним законодавством України супроводжується низкою обов'язкових процедур, а саме: відбувається припинення діяльності існуючої юридичної особи; здійснюється державна реєстрація новоствореної юридичної особи; розробляються нові установчі документи; до новоутвореного суб'єкта господарювання переходить усе майно, всі майнові права й обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
За змістом статті 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з червня 2016 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 11-14).
Зокрема, 14.06.2016 року наказом № 1481 від 13.06.2016 ОСОБА_1 переведений на посаду директора Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
17.03.2023 року на сімнадцятій сесії восьмого скликання Запорізької міської ради прийнято рішення №55 «Про припинення шляхом ліквідації департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради», який вирішено припинити шляхом ліквідації Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573068, місцезнаходження: 69105, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.206)
Дане рішення у встановленому законом порядку не скасоване.
Листом від 29.06.2023 №02/033-27/01938 «Про працевлаштування» позивача у зв'язку із прийняттям Запорізькою міською радою рішення від 17.03.2023 №55 «Про припинення шляхом ліквідації департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради» повідомлено про наявність вакантних посад: заступника начальника юридичного відділу Інспекції державного-будівельного контролю Запорізької міської ради; головного спеціаліста-інспектора відділу здійснення контролю за об'єктами будівництва Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Запорізької міської ради.
Згідно з частинами першою і третьою статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Згідно зі статті 49-2 КЗпП України як попередження про звільнення, так і пропозицію працівникові щодо іншої роботи повинен надавати власник підприємства або уповноважений ним орган.
Судо досліджено та встановлено, що відповідачем не була дотримана процедура, передбачена статті 49-2 КЗпП України.
Рішенням Запорізької міської ради №77 від 07.12.2022 року створено Департамент управління активами Запорізької міської ради та затверджено Положення про Департамент управління активами Запорізької міської ради.
Вподальшому до Департаменту управління активами Запорізької міської ради було передано майно, яке раніше перебувало в управлінні Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради не свідчить про те, що відбулась саме реорганізація юридичної особи, та не є підставою для переведення робітників з ліквідованого органу до новоутвореного (а.с.72).
Законом України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Враховуючи вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відбулась ліквідація , що у свою чергу передбачало скорочення посад та звільнення.
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частини перша, третя статті 21 КЗпП України).
За приписами п. 4 ч. 1ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з пунктом 19постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Аналогічне положення викладено у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 278/2487/21, провадження № 61-4649св22.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Суд першої інстанції вказав, що таке повідомлення було направлено за місцем проживання позивача, проте неотримане ним з незалежних від відповідача підстав, та повернуто з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Вищевказаний висновок суду позивачем не спростовано.
Крім того, згідно акту від 07 квітня 2023 року про відмову від підпису про отримання Повідомлення від 03.04.2023 року № 02/03-3-27/00896 (ас62) «Про звільнення з 30.06.2023 року у зв'язку з ліквідацією департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради» засвідчено факт відмови позивача від ознайомлення зі змістом даного повідомлення.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо дотримання відповідача вимог ст. 49-2 КЗпП України.
Розпорядженням секретаря міської ради від 29.06.2023 №2257к/тр «Про звільнення О. Забутного» вирішено звільнити ОСОБА_1 30.06.2023 з посади директора Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, згідно з п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з припиненням шляхом ліквідації Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт проведення у відповідача змін в організації виробництва і праці шляхом ліквідації Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, в якому обіймав посаду директора позивач та факт виконання відповідачем обов'язку по повідомленню позивача про наступне звільнення із пропонуванням йому вакантних на час звільнення у закладі посад, від яких позивач відмовився, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування Розпорядження від 29.06.2023 №2257к/тр про звільнення позивача з посади директора згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
З огляду на те, що оспрюване Розпорядження про звільнення виданий з дотриманням норм трудового законодавства та не підлягає скасуванню, тому позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.
Додатково колегія суддів зазначає, згідно з п.20 ч.4 ст.42 та ч.8 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Пунктом 10 ч.4 ст.42 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених ч.2 ст.21 Закону України «Про культуру».
Пунктом 1 частини 1 ст.40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (ч.1). При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації (п.п.3 ч.2); 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання (п.п.7 ч.2). Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 04 липня 2023 року у справі № 738/38/22 (провадження № 61-3984св23), від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження№ 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2023 в адміністративній справі №280/5980/23залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 04 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров