13 березня 2024 рокуСправа №160/34536/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефрамат» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -
29 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рефрамат» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100634/2 від 12.10.2023 р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002657 від 12.10.2023 р.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачем до митного органу було подано всі необхідні документи на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом (за ціною контракту), заявлена декларантом митна вартість товарів за ціною договору відповідала вимогам статті 58 Митного кодексу України, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, проте, на підставі наданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100634/2 від 12.10.2023, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002657 від 12.10.2023, які, на думку позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем у оскарженому рішенні не наведено належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Позивачем вказано, що зауваження відповідача не свідчать про невідповідність у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. При цьому, жодної інформації щодо наявності у документах, які були подані декларантом разом з МД № 23UA209230108332U6 від 11.10.2023 р., розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, рішення відповідача, які оскаржуються, не містять.
Отже, позивач вважає, що застосування резервного методу визначення митної вартості товарів у прийнятому спірному рішенні відповідача про коригування митної вартості товарів та оформлення на його підставі картки відмови є необґрунтованим, безпідставним та таким, що порушує послідовність обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного частиною 3 статті 57 Митного кодексу України, з урахуванням відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
25.01.2024 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Зазначив, що за результатами опрацювання поданих позивачем разом із митною декларацією документів було встановлено, документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Отже, відповідач вважає, що посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та картки відмови, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
30.01.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та, зокрема, зауважено, що митну вартість товарів можна було визначити на підставі поданих декларантом документів за основним методом (за ціною контракту). На думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів, а також для ухвалення спірних рішень.
Звернуто увагу, що доводи відповідача, зазначені як підстави для коригування митної вартості товарів у рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100634/2 від 12.10.2023 року зводились до: відсутності документів, пов'язаних з документами, які взагалі не подавалися під час митного оформлення товарів позивача; витребування документів, які не стосуються визначення митної вартості товарів та не містять числових складових, необхідних для визначення митної вартості товарів; витребування документів, які можуть бути витребувані додатково лише у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, та можуть бути надані декларантом за їх наявності. При цьому, відповідач у рішеннях, що оскаржуються, та у відзиві не довів наявності підстав, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, для витребування додаткових документів.
28.02.2024 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів щодо оплати послуг адвоката в сумі 5 000, 00 грн., в якому також зазначено, що гонорар адвоката встановлено у фіксованому розмірі та він не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним і не потребує детального опису робіт.
13.03.2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому зазначено, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та такою, що не відповідає критеріям співмірності.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Рефрамат» було укладено зовнішньоекономічний Контракт № DAS-RM-02-20 від 16.03.2020 року (надалі - Контракт) з фірмою Dashiqiao Shi Huamei Mining Co., LTD (Китайська Народна Республіка), в якому позивач виступає у якості покупця.
Відповідно до пункту 1.1. Контракту позивач купує вогнетривкі матеріали (надалі - Товар), номенклатура, кількість, ціна, умови і терміни поставки яких, визначаються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Контракту.
Пунктом 2.1. Контракту передбачено, що якість Товару визначається в Специфікаціях та підтверджується сертифікатом якості.
Пунктом 4.4. Контракту встановлено, що продавець надає з Товаром оригінали наступних документів: комерційний інвойс; сертифікат походження Товару; пакувальний лист; сертифікат якості.
Згідно з пунктом 5.1. Контракту оплата Товару здійснюється протягом 180 календарних днів від дати поставки Товару, визначеною згідно з правилами Інкотермс в редакції 2020 року, якщо інше не зазначено в Специфікації.
2.2. 15.06.2023 р. між позивачем та фірмою Dashiqiao Shi Huamei Mining Co., LTD було укладено Специфікацію № 21 до Контракту № DAS-RM-02-20 від 16.03.2020 р. (надалі - Специфікація).
Зазначеною Специфікацією сторони Контракту узгодили постачання Товару на наступних умовах:
Товар:
- Вогнетривка цегла RMC 9610 (код за ТН ЗЕД 68159100) в асортименті вагою 11 000 кг за ціною 0,791 доларів США за кг на загальну суму 8 701,00 доларів США;
- Вогнетривка маса RRM-77 (код за ТН ЗЕД 3816000000) вагою 11 000 кг за ціною 0,605 доларів США за кг на загальну суму 6 655,00 доларів США.
Дозволяється відхилення у кількості та вазі Товару +/- 5%.
Загальна вартість Товару за Специфікацією - 15 356,00 доларів США.
Умови оплати: протягом 240 календарних днів від дати рахунку-фактури.
Дата поставки: дата завантаження на борт судна в порту Далянь, Китай.
Умови поставки: FOB - порт Далянь, Китай згідно з Інкотермс 2020.
Відповідно до товаросупровідних документів (рахунок-фактура (інвойс) № D032 від 15.06.2023 р., пакувальний лист № D032 від 15.06.2023 р.) фактично за Специфікацію було здійснено постачання Товару на суму 15 653,41 доларів США, що відповідає умовам Специфікації:
- Вогнетривка цегла RMC 9610 (код за ТН ЗЕД 68159100) в асортименті вагою 11 376 кг за ціною 0,791 доларів США за кг на загальну суму 8 998,41 доларів США;
- Вогнетривка маса RRM-77 (код за ТН ЗЕД 3816000000) вагою 11 000 кг за ціною 0,605 доларів США за кг на загальну суму 6 655,00 доларів США.
Позивачем було сплачено вартість Товару на загальну суму 15 502,33 доларів США, що підтверджується платіжним документом № Р230619983 від 19.06.2023 р., та відповідає умовам Специфікації.
Подальше транспортування Товару з порту Далянь (Китай) до пункту призначення в Україні здійснювалося на підставі Договору № ТЕО/2019_2911/03 від 29.11.2019 р. (надалі - Договір ТЕО), укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лукро» (надалі - ТОВ «Лукро»).
Згідно з умов зазначеного Договору ТОВ «Лукро» зобов'язалося надавати позивачеві транспортно-експедиційні послуги щодо вантажів позивача з можливостю укладання з третіми особами необхідних для цього договорів перевезення, страхування тощо.
На підставі Договору № ТЕО/2019_2911/03 від 29.11.2019 року ТОВ «Лукро» було укладено з Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» Страховий сертифікат № 11 генерального договору добровільного страхування вантажів № 300234813.23 від 26.07.2023 р. (надалі - Договір страхування). Договором страхування було передбачено страхування майнових інтересів, пов'язаних з вантажем, що постачався за Специфікацією (розділ 4 Договору страхування). Вигодонабувачем у Договорі страхування зазначено позивача (розділ 3 Договору страхування). Розмір страхової премії складав 1 582,84 грн. (розділ 9 Договору страхування).
Також, з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лукро» було укладено Договір № 20200424/Бр про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів від 24.04.2020 р. (надалі - Договір декларування).
Згідно з умов Договору декларування ТОВ «Лукро» зобов'язалося надавати позивачеві послуги з декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, та їх оформлення у митному органі з правом здійснювати всі необхідні дії, пов'язані з декларуванням та митним оформленням товарів позивача.
11.10.2023 року ТОВ «Лукро», як декларантом, засобами електронного декларування було подано до Львівської митниці митну декларацію (МД) № 23UA209230108332U6 для митного декларування вантажу Позивача за Специфікацією.
На обґрунтування митної вартості за ціною контракту декларантом були надані документі, перелічені у графі 44 МД № 23UA209230108332U6 (з урахуванням Доповнення № 1), а саме:
Сертифікат якості D032 RMC 9610 від 15.06.2023 р.;
Сертифікат якості D032 RRM-77 від 15.06.2023 р.;
Пакувальний лист D032 від 15.06.2023 р.;
Рахунок-фактура (інвойс) D032 від 15.06.2023 р.;
Коносамент BSSHA81571 від 29.07.2023 р.;
Автотранспортна накладна (CMR) LGI16400123 від 09.10.2023 р.;
Сертифікат про походження товару форми А № G425099480024229 від 15.06.2023 р.; платіжний документ № Р230619983 від 19.06.2023 р. про оплату Товару позивачем;
Рахунок на оплату № 1053 від 06.10.2023 р. від ТОВ «Лукро» про надання транспортно-експедиційних послуг щодо доставлення Товару від порту Далянь;
Довідка про транспортні витрати ТОВ «Лукро» № 01/06.10.2023 від 06.10.2023 р.;
Прайс-лист експортера компанії Dashiqiao Shi Huamei Mining Co., LTD від 01.06.2023;
Калькуляція експортера компанії Dashiqiao Shi Huamei Mining Co., LTD від 01.06.2023;
Страховий сертифікат № 11 генерального договору добровільного страхування вантажів № 300234813.23 від 26.07.2023 р.;
Контракт № DAS-RM-02-20 від 16.03.2020 р.;
Додаткова угода № 1 від 31.05.2021 р. до Контракту № DAS-RM-02-20 від 16.03.2020 р.;
Специфікація № 21 від 15.06.2023 р. до Контракту № DAS-RM-02-20 від 16.03.2020 р.;
Договір № 20200424/Бр про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів від 24.04.2020 р.;
Договір № 10.07/23 про надання транспортних послуг від 10.07.2023 р. між ТОВ «Аліна» та ФОП ОСОБА_1 ;
Договір № АВТО/2020-2112 про організацію перевезення від 21.12.2020 р. між ТОВ «Лукро» та ТОВ «Аліна»;
Договір № ТЕО/2019_2911/03 від 29.11.2019 р.;
Опис Товару від 13.09.2023 р.;
митна декларації країни відправлення Товару № 090820230000278244 від 29.07.2023 р.
На підставі поданих документів, декларантом відповідно до статей 52, 57 Митного кодексу України було визначено митну вартість Товарів за основним методом - за ціною контракту до товарів, що імпортуються.
Також, як вбачається з матеріалів справи, під час розрахунку митної вартості декларантом використовувались наступні вихідні дані:
- загальна маса брутто Товарів, що постачались за Специфікацією, відповідно до Пакувального листа D032 від 15.06.2023 р. - 22 591 кг;
- загальна маса нетто Товарів, що постачались за Специфікацією, відповідно до Пакувального листа D032 від 15.06.2023 р. - 22 376 кг;
- маса брутто Вогнетривкої цегли RMC 9610 відповідно до Пакувального листа D032 від 15.06.2023 р. - 11 536 кг;
- маса нетто Вогнетривкої цегли RMC 9610 відповідно до Пакувального листа D032 від 15.06.2023 р. - 11 376 кг;
- загальна вартість Вогнетривкої цегли RMC 9610 відповідно до Рахунку-фактури (інвойс) D032 від 15.06.2023 р. у доларах США - 8 998,41 доларів США;
- загальна вартість Вогнетривкої цегли RMC 9610 у гривні: 8 998,41 доларів США х 36,5058 = 328 494,15 грн.;
- маса брутто вогнетривкої маси RRM-77 відповідно до Пакувального листа D032 від 15.06.2023 р. - 11 055 кг;
- маса нетто вогнетривкої маси RRM-77 відповідно до Пакувального листа D032 від 15.06.2023 р. - 11 000 кг;
- загальна вартість вогнетривкої маси RRM-77 відповідно до Рахунку-фактури (інвойс) D032 від 15.06.2023 р. у доларах США - 6 655 доларів США;
- загальна вартість вогнетривкої маси RRM-77 у гривні: 6 655 доларів США х 36,5058 = 242 946,01 грн.;
- загальна вартість витрат по доставці Товару за Специфікацією від порту Далянь до митного кордону України відповідно до рахунку на оплату № 1053 від 06.10.2023 р. від ТОВ «Лукро» (рядки 1-5 рахунку) - 121 455,54 грн.;
- загальна вартість витрат на страхування Товару за Специфікацією відповідно до Страхового сертифікату № 11 генерального договору добровільного страхування вантажів № 300234813.23 від 26.07.2023 р. та рахунку на оплату № 1053 від 06.10.2023 р. від ТОВ «Лукро» (рядок 7 рахунку) - 1 582,84 грн.
Як зазначено позивачем, витрати на доставлення Товару від порту Далянь до митного кордону України для кожного з Товарів розраховувалися шляхом пропорційного відношення маси брутто кожного з Товарів до загальної маси брутто всіх Товарів. Витрати на страхування Товару для кожного з Товарів розраховувалися шляхом пропорційного відношення вартості кожного з Товарів до загальної вартості всіх Товарів.
Митна вартість Товару Вогнетривка цегла RMC 9610 (код за ТН ЗЕД 68159100) загальною масою, визначеною відповідно до пакувального листа, брутто - 11 536 кг / нетто 11 376 кг, склала 391 424,82 грн. (графа 45 аркуш 1 Декларації), яку було визначено за основним методом (за ціною контракту) та розраховано наступним чином:
- відповідно до Рахунку-фактури (інвойсу) D032 від 15.06.2023 р. загальна вартість Вогнетривкої цегли RMC 9610 (код за ТН ЗЕД 68159100) - 8 998,41 доларів США, що за курсом гривні до долару США (36,5058 грн./дол. США) становить 328 494,15 грн.;
- витрати на доставлення Товару Вогнетривка цегла RMC 9610 (код за ТН ЗЕД 68159100) загальною масою брутто 11 536 кг від порту Далянь до митного кордону України становлять: 121 455,54 грн.: 22 591 кг х 11 536 кг = 62 020,77 грн.
- витрати на страхування Товару Вогнетривка цегла RMC 9610 (код за ТН ЗЕД 68159100) загальною вартістю 328 494,15 грн. становлять: 1582,84 грн. : 571 440,25 грн. х 328 494,15 грн. = 909,9 грн.
Загалом митна вартість Вогнетривкої цегли RMC 9610 (код за ТН ЗЕД 68159100) складає: 328 494,16 грн. + 62 020,77грн. + 909,9 грн. = 391 424,82 грн.
З наведеного вбачається, що митна вартість Вогнетривкої цегли RMC 9610 складає 0,94 доларів США/кг, що підтверджується наступним розрахунком: 391 424,82 грн.: 11 376 кг: 36,5058 = 0,94 доларів США/кг
Митна вартість Товару Вогнетривка маса RRM-77 (код за ТН ЗЕД 3816000000) загальною масою визначеною відповідно до пакувального листа, брутто - 11 055 кг / нетто 11 000 кг, склала 303 053,81 грн. (графа 45 аркуш 2 Декларації), яку було розраховано наступним чином:
- відповідно до Рахунку-фактури (інвойсу) D031 від 08.05.2023 р. загальна вартість Вогнетривкої маси RRM-77 (код за ТН ЗЕД 3816000000) - 6 655,00 доларів США, що за курсом гривні до долару США (36,5058 грн./дол. США) становить 242 946,1 грн.;
- витрати на доставлення Товару Вогнетривка маса RRM-77 (код за ТН ЗЕД 3816000000) загальною масою брутто 11 055 кг від порту Далянь до митного кордону України становлять: 121 455,54 грн. : 22 591 кг х 11 055 кг = 59 434,77 грн.;
- витрати на страхування Товару Вогнетривка маса RRM-77 (код за ТН ЗЕД 3816000000) загальною вартістю 199 116,03 грн. становлять: 1 582,84 грн.: 571 440,25 грн. х 242 946,1 грн. = 672,94 грн.
Загалом митна вартість Вогнетривкої маси RRM-77 (код за ТН ЗЕД 3816000000) складає: 242 946,1 грн. + 59 434,77 грн. + 672,94 грн. = 303 053,81 грн.
З наведеного вбачається, що митна вартість Вогнетривкої маси RRM-77 складає 0,75 дол. США/кг, що підтверджується наступним розрахунком: 303 053,81 грн.: 11 000 кг: 36,5058 = 0,75 дол. США/кг
Відповідачем було ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100634/2 від 12.10.2023 р. та рішення, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002657 від 12.10.2023 року.
Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100634/2 від 12.10.2023 р. відповідач відмовив позивачу у визначенні митної вартості за основним методом (за ціною контракту), передбаченим статтею пунктом 1 частини 1 статті 57 та статтею 58 Митного кодексу України. Відповідач застосував метод 2ґ, передбачений статтею 64 Митного кодексу України, та здійснив коригування митної вартості для:
- Вогнетривкої цегли в асортименті (код за ТН ЗЕД 68159100) на рівні 1,37 дол. США/кг з посиланням на МД UA209230/2023/096671 від 14.09.2023;
- Вогнетривкої маси RRM-77 (код за ТН ЗЕД 3816000000) на рівні 0,87 дол. США/кг з посиланням на МД UA209230/2023/084511 від 10.08.2023.
В рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2023/100634/2 від 12.10.2023 р. відповідач в обґрунтування необхідності застосування процедури коригування митної вартості товарів послався на те, що:
- відповідно до вимог п. 4.2 Договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 29.11.2019 № ТЕО/2019_2911/03, рахунки експедитора підлягають оплаті протягом 3 робочих днів з дати їх виставлення, якщо інше не погоджене сторонами угоди. Оплата за надання транспортно-експедиторських послуг відсутня. Також в порушення вимог п. 1.2. даного договору відсутня і заявка на перевезення;
- відповідно до вимог п. 10 договору страхування від 30.06.2023 №5 страхова премія підлягає оплаті до 20.08.2023, проте платіжний документ про факт оплати страхової премії декларантом не надано;
- експортна декларація країни відправлення 090820230000278244 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002657 від 12.10.2023 р., відповідач з посиланням на рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100634/2 від 12.10.2023 р. визнав невірно заповненими графи МД, які пов'язані із визначенням митної вартості та сплатою митних платежів, та запропонував позивачу подати нову митну декларацію із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів.
12.10.2023 р. позивачем було оформлено МД № 23UA209230108871U1 на Товари за Специфікацією в порядку частини 7 статті 55 Митного кодексу України і випущено Товари у вільний обіг.
Як вбачається з розділу «В Подробиці розрахунків» МД № 23UA209230108871U1 від 12.10.2023 р., внаслідок прийняття спірних рішень відповідача були зарезервовані у якості забезпечення сплати митних платежів грошові кошти позивача на загальну суму 64 404,15 грн., яка складається з 16 471,85 грн. (мито) та 47 932,3 грн. (ПДВ).
Відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Встановлено, що на виконання зазначеної норми права декларантом (ТОВ «Лукро») на поштову адресу відповідача направлено лист № 11-12-23-1 від 11.12.2023 р., до якого були додані документи, відсутність яких було визначено відповідачем як підставу для коригування митної вартості товарів, а саме:
- копія Заявки № 0728 від 29.07.2023р. на організацію транспортно-експедиторських послуг до Договору № ТЕО/2019_2911/03 від 29.11.2019 р.;
- копія Заявки на перевезення № 03.10-2 від 03.10.2023 р. між ТОВ «Аліна» та ФОП ОСОБА_1 ;
- копія Платіжної інструкції в національній валюті від 26 липня 2023 р. № 952 (сплата страхової премії);
- копія листа ТОВ «Рефрамат» № 1127-04 від « 27» листопада 2023 р.;
- копія листа фірми Dashiqiao Shi Huamei Mining Co., LTD № 101881 від « 30» листопада 2023 р.;
- копія перекладу ТПП України митної декларації країни відправлення Товару № 090820230000278244 від 29.07.2023 р.
У листі № 11-12-23-1 від 11.12.2023 р. ТОВ «Лукро» також просило відповідача скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100634/2 від 12.10.2023 р.
04.01.2023 року митний орган надіслав позивачу лист № 7.4-2/7.4-15-02/13/294, в якому за результатами дослідження додатково наданих документів, відмовив в скасуванні рішення про коригування.
Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З урахуванням умов поставки Товару за Специфікацією (FOB-порт Далянь, Китай) у даному випадку митна вартість складається з контрактної вартості Товару плюс витрати Позивача по доставці Товару до митного кордону України (перевезення, навантаження/розвантаження, страхування тощо), які сплачено або підлягають сплаті позивачем.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено, в якості підстав для витребування від декларанта (уповноваженої особи) додаткових документів відповідач у рішеннях, що оскаржуються, а також у відзиві відповідач посилається лише на те, що надані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:
- згідно з наданими до митного контролю CMR від 13.09.2023 б/н з зазначенням у гр. 16 та 23 перевізниками декларантом не надано договір перевезення, платіжні, комерційні документи, заявку перевезення, калькуляцію про розмір транспортних витрат та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг;
- відповідно до вимог п. 4.2 Договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 29.11.2019 № ТЕО/2019_2911/03, рахунки експедитора підлягають оплаті протягом 3 робочих днів з дати їх виставлення, якщо інше не погоджене сторонами угоди. Оплата за надання транспортно-експедиторських послуг відсутня. Також в порушення вимог п.1.2. даного договору відсутня заявка на перевезення;
- відповідно до вимог п. 10 договору страхування від 30.06.2023 №5 страхова премія підлягає оплаті до 20.08.2023, проте платіжний документ про факт оплати страхової премії декларантом не надано;
- експортна декларація країни відправлення № 090820230000278244 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Відповідно до сталої судової практики Верховного Суду з цієї категорії спорів наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 Митного кодексу України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), постанові Верховного Суду від 11.09.2023 р. у справі № 815/5414/16, постанові Верховного Суду від 11.09.2023 р. у справі № 823/128/17 тощо.
Суд зазначає, що вимоги, щодо витребування відповідачем від позивача (уповноваженої особи декларанта) додаткових документів, цим правовим висновкам Верховного Суду не відповідають, оскільки такі додаткові документи не є необхідними для визначення числових значень складових митної вартості, а подані позивачем (уповноваженою особою) документи містили всі необхідні відомості для такого визначення та були враховані позивачем під час визначення митної вартості за основним методом (за ціною контракту).
Так, витребовуючи договори та інші документи, пов'язані з перевізниками, яких зазначено в CMR від 13.09.2023 б/н, відповідач не врахував той факт, що під час митного оформлення даної партії товару в пакеті документів був відсутній такий документ, як CMR від 13.09.2023 б/н. Отже, зауваження митного органу, на підставі яких прийнято рішення про коригування митної вартості, яке оскаржується, стосуються відсутності документів, пов'язаних з документом, який не подався під час митного оформлення товару позивача.
Також, суд звертає увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи, позивач має договірні відносини щодо перевезення (експедирування) вантажів не з перевізником, якого зазначено в CMR LGI16400123 від 09.10.2023 р. (ФОП ОСОБА_1 ), яку було фактично подано під час митного оформлення, а з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лукро» на підставі Договору № ТЕО/2019_2911/03 від 29.11.2019 р. (надалі - Договір ТЕО).
Згідно з умовами зазначеного Договору ТОВ «Лукро» зобов'язалося надавати позивачу транспортно-експедиційні послуги щодо вантажів позивача (п.1.1. Договору ТЕО) з можливостю укладання з третіми особами необхідних для цього договорів перевезення, страхування тощо (п.2.1.2. Договору ТЕО). Відповідно, позивач зобов'язався сплачувати витрати з перевезення товарів (як складову частину митної вартості) не безпосередньо перевізникам, яких зазначено в товарно-транспортних накладних (CMR), а експедитору - ТОВ «Лукро» на підставі його рахунків (п.3.2.10 Договору ТЕО).
Договір № ТЕО/2019_2911/03 від 29.11.2019 р. та рахунок ТОВ «Лукро» на оплату № 1053 від 06.10.2023 р. від ТОВ «Лукро» про надання транспортно-експедиційних послуг щодо доставлення Товару були надані позивачем (уповноваженою особою) під час спроби митного декларування з визначенням декларантом митної вартості за основним методом (за ціною контракту). Суд зазначає, що зазначені документи містять всі необхідні відомості для визначення числових значень складових митної вартості щодо ціни, яку позивач сплатив або мав сплатити за доставку товарів. Додатково ці відомості підтверджуються Довідкою про транспортні витрати ТОВ «Лукро» № 01/06.10.2023 від 06.10.2023 р., яку також було надано позивачем (уповноваженою особою) під час митного декларування з визначенням митної вартості за основним методом (за ціною контракту). На переконання суду, зазначені документи відповідають переліку документів та їх ознакам, які визначено пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. При цьому, вказані витрати позивача були враховані ним при розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту.
З наведеного вбачається, що витрати позивача з доставки товару визначаються на підставі витрат позивача у правовідносинах з ТОВ «Лукро», і документальне підтвердження цих витрат було надано позивачем (уповноваженою особою) під час спроби митного декларування з визначенням митної вартості за основним методом (за ціною контракту). Відтак, у відповідача були відсутні підстави для витребування договорів перевезення та інших документів, пов'язаних з перевізником, якого зазначено в CMR № LGI16400123 від 09.10.2023 р., оскільки зазначені документи не містять відомостей про витрати позивача і не впливають на визначення числових значень складових митної вартості. Однак відповідач у рішенні про коригування митної вартості послався на відсутність документів з невідомими перевізниками, зазначеними у CMR від 13.09.2023 б/н, - документі, який не подавався під час митного оформлення товару позивача.
Також, відповідач у якості підстави для ухвалення рішення про коригування митної вартості послався на те, що «відповідно до вимог п. 10 договору страхування від 30.06.2023 №5 страхова премія підлягає оплаті до 20.08.2023, проте платіжний документ про факт оплати страхової премії декларантом не надано». При цьому, як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення відповідної партії товару в пакеті документів відсутній такий документ, як договір страхування від 30.06.2023 №5. Отже, зауваження митного органу, на підставі яких прийнято рішення про коригування митної вартості, що оскаржується, стосуються змісту документу, який не подався під час митного оформлення товару позивача.
Що стосується підтвердження вартості страхування товарів, матеріалами справи підтверджено, що позивачем (уповноваженою особою) під час спроби митного декларування з визначенням митної вартості за основним методом (за ціною контракту) було надано Страховий сертифікат № 11 генерального договору добровільного страхування вантажів № 300234813.23 від 26.07.2023 р. Розділом 9 Страхового сертифікату № 5 було визначено розмір страхової премії у сумі 5 925,39 грн. Зазначену суму страхової премії також наведено у рахунку ТОВ «Лукро» на оплату № 1053 від 06.10.2023 р., який підлягає сплаті позивачем. Суд зазначає, що вказані документи відповідають переліку документів та їх ознакам, які визначено пунктом 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані витрати позивача були враховані при розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту. Таким чином, надані відповідачу документи містили всі необхідні відомості для визначення числового значення митної вартості товару за основним методом (за ціною контракту).
Також, суд зауважує, що оскільки до складу митної вартості товару входять не тільки витрати позивача, які фактично сплачені позивачем за товар до митного кордону України, але й ті, що підлягають сплаті позивачем у майбутньому, витребування відповідачем документів на підтвердження фактичної сплати позивачем послуг страхування та послуг з транспортно-експедиторського обслуговування на користь контрагентів позивача не є необхідним та не передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, оскільки не впливає на визначення митної вартості. Для визначення числового значення митної вартості товару має значення тільки наявність в наданих документах таких значень та врахування їх під час визначення митної вартості товарів. Такі відомості були наявні в наданих позивачем (уповноваженою особою) документах під час спроби митного декларування з визначенням митної вартості за основним методом (за ціною контракту) та були враховані позивачем (уповноваженою особою) для визначення митної вартості за основним методом (за ціною контракту).
Встановлено, що копію митної декларації країни відправлення №090820230000278244 було отримано від експортера та подано під час митного оформлення разом з пакетом інших документів. Суд звертає увагу, що копія митної декларації країни відправлення не входить до обов'язкового переліку документів, передбаченого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів, та може подаватися додатково за її наявності відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Тому відсутність копії митної декларації країни відправлення не може слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.
Суд зазначає, що у рішеннях, які оскаржуються, та у відзиві на позов відповідач, всупереч положенням частини 3 статті 53 Митного кодексу України, не зазначив, які документи, вказані у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; або містять ознаки підробки; або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що декларантом не було подано повного переліку первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи, передбачені даною статтею, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару, який переміщався через митний кордон України, за основним методом.
Таким чином, митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
На переконання суду, у спірному випадку, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору, з огляду на що суд не вбачає підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
При цьому, суд враховує, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).
Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката, позивачем до позовної заяви було додано: копія Договору про надання правової допомоги № 17-10/2023-1 від 17.10.2023 р., копія Додаткової угоди від 27.11.2023 р. до Договору про надання правової допомоги № 17-10/2023-1 від 17.10.2023 р., копія рахунку № 04-12/2023 від 04.12.2023 р., копія платіжної інструкції № 1859 від 05.12.2023 р., копія ордеру адвоката - представника позивача, копія Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю на представника позивача.
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, ту обставину, що дана справа не є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру правничої допомоги, суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 1500,00 грн.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефрамат» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100634/2 від 12.10.2023 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2023/002657 від 12.10.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефрамат» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник