10 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/34938/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОПРІМ” до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та скасування картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю “БІОПРІМ” звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000348/2 від 01.06.2023 та №UA205140/2023/000343/1 від 30.05.2023.
Визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001977 від 01.06.2023 та №UA205140/2023/001905 від 30.05.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.
Позивача зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.
Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та у рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірних рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. Стверджує, що митний орган правомірно прийняв оскаржені рішення. Відповідач посилається на норми частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України), відповідно до яких митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Вказує, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Також, представник відповідача вважає суму судових витрат, які поніс позивач значно завищеною, оскільки підготування позовної заяви та надання консультації у даній справі не потребувало значних зусиль та часу.
У клопотанні від 19.12.2023 просить розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 21.12.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.
01 лютого 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю “БІОПРІМ” (Покупцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт №01-02/23 з компанією NHU EUROPE GmbH, Німеччина (Продавцем), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах цього контракту Товар згідно Специфікацій.
Пунктом 2.1. контракту передбачено що ціна товару вказана у Специфікаціях до цього контракту.
Згідно пункту 3.1. контракту умови оплати встановлені наступні:100% - протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікації.
На виконання вказаного контракту Продавцем було поставлено Покупцю товари за Специфікацією №14 від 19.05.2023.
31.05.2023 позивачем для здійснення митного оформлення товарів: товару №1 - Сполуки сіркоорганічні, метіонів кормовий: DL-Methionine 99% Feed Grade/ДЛ-Метіонін 99% Кормовий, товару №2 - Порошкоподібна форма вітаміну Е: Vitamin Е Acetat 98% / Вітамін Е Ацетет 98%, товару №3 - Порошкоподібна форма вітаміну D - Vitamin D3 500.000 I.U./g Feed Grade, що надійшли на митну територію України за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом та специфікацією №14, до відділу митного оформлення №1 митного поста «Луцьк» Волинської митниці було подано електронну митну декларацію №23UA205140042797U6 та документи, передбачені нормами чинного Митного кодексу України, на підставі яких товари були куплені та доставлені до митного кордону України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №14 від 19.05.2023; інвойси №608996 та №609000 від 25.05.2023; дві міжнародні товаротранспортні накладні б/н від 23.05.2023; прайс-лист б/н від 19.05.2023; експортна митна декларація країни відправлення від 25.05.2023 №23DE523007276644E9; транзитна декларація Т1 №23DE631070429439M0 від 26.05.2023; лист-підтвердження продажу №513228 від 19.05.2023; інформаційний лист компанії NHU EUROPE GmbH від 14.04.2023.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
в декларації країни відправлення №23DE523007276644E9 від 25.05.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі. Крім того, в декларації країни відправлення відсутня інформація про товар №1: DL-Methionine 99% Feed Grade;
країна відправлення товару Німеччина, проте країна походження товару Китай, однак декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів).
Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.
Згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України” та згідно ст.53 та ст.54 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:
виписку з бухгалтерської документації ТОВ “БІОПРІМ” (документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни);
банківський платіжний документ за попередню поставку;
договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту);
декларацію країни відправлення в повному обсязі;
висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з порівняльним аналізом цін на оцінюваний товар на Європейському ринку.
01.06.2023 декларант разом з листом №01/06/2023 надав додаткові документи, а саме:
документами бухгалтерського обліку (видаткові накладні та рахунки на оплату), що стосуються руху товарів, ідентичних оцінюваному товару в середині країни;
платіжні доручення в іноземній валюті №257 від 04.05.2023 та №249 від 19.04.2023, що підтверджують оплату вартості за раніше ввезені та оформлені Волинською митницею в режимі імпорту аналогічні товари, яка є меншою за визначену відповідачем в оскаржуваному рішенні.
Оскільки документи, що були подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому відповідач прийняв оскаржувані картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001977 від 01.06.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000348/2 від 01.06.2023, в якому митну вартість Товару 1-2 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України” на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме:
на Товар №1 - 2,085 дол. США/кг за МД №UA205140/2023/34125 від 01.05.2023;
на Товар №2 - 25,28 дол. США/кг за МД №UA205140/2023/32927 від 26.04.2023.
Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140043298U2 від 01.06.2023 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
Також, судом встановлено, що 13.04.2023 ТОВ “БІОПРІМ” було укладено зовнішньоекономічний контракт №13-04/23 з компанією Misma GmbH, Німеччина, згідно якого остання виступила продавцем, а Позивач - покупцем, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього договору товар згідно Специфікацій.
Пунктом 2.1. контракту передбачено що ціна товару вказана у специфікаціях до цього контракту.
Згідно пункту 3.1. контракту умови оплати встановлені наступні:100% - протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікації.
29.05.2023 позивачем для здійснення митного оформлення товару №1 - Солі четвертинні, визначеного хімічного складу: Betaine EAST /Бетаїн Іст/ у формі порошку, товару №2 - Продукт, що отримується процесом синтезу, похідні кетонів та хінонів, у вигляді білого кристалічного порошку: Vitamin K3 MSB (Мікровітамін К3 MSB) менадіон натрію бісульфіт, вміст - 99,55%), товару №3 - Порошкоподібна форма вітаміну В1: Vitamin B1 Feed Grade / Вітамін В1 кормовий, товару №4 - Порошкоподібна форма вітаміну H (D-біотин) на носії карбонаті кальцію - Biotin2% Feed Grade / Біотин 2% кормовий, що надійшли на митну територію України за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом № 13-04/23 та згідно Специфікації №4 від 15.05.2023, до відділу митного оформлення №1 митного поста «Луцьк» Волинської митниці було подано електронну митну декларацію №23UA205140041998U6 та документи, передбачені нормами чинного Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №13-04/23 від 13.04.2023; специфікація №4 від 15.05.2023; інвойс №RE23067 від 17.05.2023; прайс-лист б/н від 15.05.2023; накладна №LS23067 від 17.05.2023; транзитна декларація Т1 від 23.05.2023 №23DE485170379473M81; експортна митна декларація країни відправлення від 23.05.2023 №23DE485107189913E2; договір №01/02/2023 надання транспортно-експедиційних та митно-брокерський послуг від 01.02.2023; довідка про транспортні витрати №13 від 29.05.2023.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
в декларації країни відправлення №23DE485107189913E2 від 23.05.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі. В даному документі наявна інформація лише про товар 4, декларація країни відправлення на товар 1-3 не подана до митного оформлення, що відповідно до п.7.1 зовнішньоекономічного контракту №13-04/23 від 13.04.2023 має бути надана покупцю продавцем товару;
прайс-лист №б/н від 15.05.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.
Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.
Згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України” та згідно ст.53 та ст.54 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:
договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;
виписку з бухгалтерської документації;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
декларацію країни відправлення;
платіжні документи;
транспортні документи (заявку, рахунки про надання транспортно-експедиційних витрат).
30.05.2023 декларант разом з листом №30/05/2023-1 надав додаткові документи, а саме:
рахунок-фактура на перевезення товару №8 від 29.05.2023;
заявка на перевезення вантажу №8 від 19.05.2023;
документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни, а саме: видаткові накладні: №1011 від 24.04.2023, №832 від 03.04.2023; №458 від 20.02.2023, №433 від 16.02.2023 та рахунки №104 від 15.02.2023, №70 від 17.02.2023,№268 від 19.04.2023, №207 від 28.03.2023;
довідка про транспортні витрати №13 від 29.05.2023, повторно.
Оскільки документи, що були подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому відповідач прийняв оскаржувані картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001905 від 30.05.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000343/1 від 30.05.2023, в якому митну вартість Товару 1-2 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України” на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме:
Товар 1 - 2,175 дол. США/кг за МД від 10.04.2023 №UA205140/2023/28641;
Товар 2 - 22,38 дол. США/кг за МД від 27.03.2023 №UA205140/2023/23545;
Товар 3 - 15,99 дол. США/кг за МД від 27.03.2023 №UA205140/2023/23545;
Товар 4 - 5,11 дол. США/кг за МД від 27.03.2023 №UA205140/2023/23545.
Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140042591U7 від 31.05.2023 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант подав:
разом із МД №23UA205140042797U6 від 31.05.2023 подав документи на підставі яких товари були куплені та доставлені до митного кордону України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №14 від 19.05.2023; інвойси №608996 та №609000 від 25.05.2023; дві міжнародні товаротранспортні накладні б/н від 23.05.2023; прайс-лист б/н від 19.05.2023; експортна митна декларація країни відправлення від 25.05.2023 №23DE523007276644E9; транзитна декларація Т1 №23DE631070429439M0 від 26.05.2023; лист-підтвердження продажу №513228 від 19.05.2023; інформаційний лист компанії NHU EUROPE GmbH від 14.04.2023;
разом із МД №23UA205140041998U6 від 29.05.2023 подав документи, передбачені нормами чинного Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №13-04/23 від 13.04.2023; специфікація №4 від 15.05.2023; інвойс №RE23067 від 17.05.2023; прайс-лист б/н від 15.05.2023; накладна №LS23067 від 17.05.2023; транзитна декларація Т1 від 23.05.2023 №23DE485170379473M81; експортна митна декларація країни відправлення від 23.05.2023 №23DE485107189913E2; договір №01/02/2023 надання транспортно-експедиційних та митно-брокерський послуг від 01.02.2023; довідка про транспортні витрати №13 від 29.05.2023.
Крім того, на підтвердження складових митної вартості декларант надав митному органу листи:
№01/06/2023 від 01.06.2023 з додатковими документами, а саме:
документами бухгалтерського обліку (видаткові накладні та рахунки на оплату), що стосуються руху товарів, ідентичних оцінюваному товару в середині країни;
платіжні доручення в іноземній валюті №257 від 04.05.2023 та №249 від 19.04.2023, що підтверджують оплату вартості за раніше ввезені та оформлені Волинською митницею в режимі імпорту аналогічні товари, яка є меншою за визначену відповідачем в оскаржуваному рішенні;
№30/05/2023-1 від 30.05.2023 з додатковими документи, а саме:
рахунок-фактура на перевезення товару №8 від 29.05.2023;
заявка на перевезення вантажу №8 від 19.05.2023;
документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни, а саме: видаткові накладні: №1011 від 24.04.2023, №832 від 03.04.2023; №458 від 20.02.2023, №433 від 16.02.2023 та рахунки №104 від 15.02.2023, №70 від 17.02.2023,№268 від 19.04.2023, №207 від 28.03.2023;
довідка про транспортні витрати №13 від 29.05.2023, повторно.
При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.
Щодо виявлених митним органом розбіжностей у поданих разом з МД №23UA205140042797U6 від 31.05.2023 документах, які слугували підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001977 від 01.06.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000348/2 від 01.06.2023, суд зазначає наступне.
Так, відповідач зазначає, що в декларації країни відправлення №23DE523007276644E9 від 25.05.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі.
Проте, таке зауваження відповідача є не зрозумілим та безпідставним, оскільки він не посилається на жодну норму права національного законодавства Німеччини чи Європейського Союзу, яка б вимагала вносити до такого виду декларації цифрові значення фактурної/митної/статистичної вартості товару, який переміщується на експорт із відповідної країни.
Також, відповідач зазначає, що в декларації країни відправлення відсутні інформація про товар №1: DL-Methionine 99% Feed Grade.
При цьому, не можливо встановити, що саме у даному твердженні вказує на розбіжності в поданих документах. В експортній декларації країни відправлення відсутня вказана інформація, оскільки на підтвердження митного оформлення в Німеччині в режимі транзиту товару №1 було подано транзитну декларацію Т1 №23DE631070429439M0 від 26.05.2023, яка стосується транзиту товарів територією країн, що приєдналися до Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року, зокрема Німеччини. Оскільки товар прямував з Китаю та був оформлений в режимі транзиту, він не оформлювався в режимі імпорту в Німеччину чи експорту з Німеччині.
Дані обставини описувалися позивачем у поданому відповідачу листі №01/06/2023 від 01.06.2023, де вказав, що DL-Methionine 99% Feed Grade не був розмитнений на території ЄС, а зберігався на митно-ліцензійному складі в Німеччині.
Разом з тим, описана інформація жодним чином не стосується визначення митної вартості товару та ніяк не впливає на її складові.
Щодо зауваження відповідача, що «країна відправлення товару Німеччина, а країна походження товару Китай, проте декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів)», то відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, під кодом 4104 у митній декларації зазначається зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Згідно товаросупровідних документів та даних, заявлених на підставі цих документів у митній декларації №23UA205140042797U6, товар виготовляється на виробничих базах в Китаї, торгівельна марка товару - NHU, виробником товару є Shandong NHU Amino Acid Co. LTD та Zhejiang NHU Co., Ltd., продавцем товару є NHU EUROPE GmbH, яка відповідає за виробництво та маркетинг продукції по всьому світу. Дані компанії є дочірніми компаніями Zhejiang NHU Co., Ltd. Це підтверджено інформаційним листом компанії NHU EUROPE GmbH від 14.04.2023.
Отже, товар надходить з Китаю до Німеччини та продається далі, зокрема і в Україну.
Вищевказана інформація ніяким чином не впливає на ціну товару, яка чітко вказана у товаросупровідних документах, а також на порядок визначення митної вартості товару чи її складових.
Стосовно виявлених митним органом розбіжностей у поданих разом з МД №23UA205140041998U6 від 29.05.2023 документах, які слугували підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001905 від 30.05.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000343/1 від 30.05.2023, суд зазначає наступне.
Відповідач зазначає, що в декларації країни відправлення №23DE485107189913E2 від 23.05.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі.
Проте, таке зауваження відповідача є не зрозумілим та безпідставним, оскільки він не посилається на жодну норму права національного законодавства Німеччини чи Європейського Союзу, яка б вимагала вносити до такого виду декларації цифрові значення фактурної/митної/статистичної вартості товару, який переміщується на експорт із відповідної країни.
Також, відповідач зазначає, що в декларації країни відправлення «наявна інформація лише про товар 4, декларація країни відправлення на товар 1-3 не подана до митного оформлення».
При цьому, не можливо встановити, що саме у даному твердженні вказує на розбіжності в поданих документах. В експортній декларації країни відправлення відсутня вказана інформація, оскільки на підтвердження митного оформлення в Німеччині в режимі транзиту товарів №1, №2, №3 було подано транзитну декларацію Т1 №23DE485170379473M8 від 23.05.2023, яка стосується транзиту товарів територією країн, що приєдналися до Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року, зокрема Німеччини. Оскільки товар прямував з Китаю та був оформлений в режимі транзиту, він не оформлювався в режимі імпорту в Німеччину чи експорту з Німеччині.
Крім того, відповідач у рішенні №UA205140/2023/000343/1 від 30.05.2023 стверджує, що «Прайс-лист №б/н від 15.05.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу».
Проте, в жодному нормативному документі не сказано, що прайс-лист повинен видаватися виробником, зокрема і в статті VII ГАТТ (Генеральної угоди про тарифи й торгівлю) жодним чином не встановлено будь-яких вимог до прайс-листа, тому вимога відповідача до даного документу, вказана вище, є необґрунтованою.
Крім того, товар продавався не виробником товарів, а компанією Misma GmbH, тому прайс-лист наданий саме продавцем.
Отже, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.06.2022р. у справі №460/2674/20.
Таким чином, будь-які розбіжності щодо поданих документів, які мають вплив на правильність визначення митної вартості відсутні.
Вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак, за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Тому, суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.
При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.
Натомість, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (№UA205140/2023/34125 від 01.05.2023, №UA205140/2023/32927 від 26.04.2023 №UA205140/2023/28641 від 10.04.2023, №UA205140/2023/23545 від 27.03.2023), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, підстави вважати, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000348/2 від 01.06.2023, №UA205140/2023/000343/1 від 30.05.2023 та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001977 від 01.06.2023 та №UA205140/2023/001905 від 30.05.2023 є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні.
Тому, такі рішення та картки підлягають скасуванню як протиправні.
Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 7087,83 грн, що сплачений платіжною інструкцією від 28.11.2023 №478644486.1.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 23000,00 грн, суд зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано: договір про надання правової допомоги №07/07/2020 від 07.07.2020, додаткову угоду №2 від 07.09.2023 до договору про надання правової допомоги №07/07/2020 від 07.07.2020, акт наданих послуг від 18.01.2024, платіжну інструкцію №478644593.1 від 25.12.2023, рахунок-фактуру від 22.12.2023 №22/12/2023 згідно яких позивач сплатив на рахунок адвоката Бондаренко Г.П. 23 000,00 грн за надану правову допомогу, яка складається з: правового аналізу документів клієнта - 2000,00 грн, підготовка та подання адміністративного позову - 15000,00 грн, підготовка та подання до суду відповіді на відзив - 6000,00 грн.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, суд виходить з того, що дана справа є справою незначної складності, при цьому, правовий аналіз, підготовка відповіді на відзив та заяв на усунення недоліків та долучення доказів включається до витрат пов'язаних з підготовкою позовної заяви, а розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін по справі.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 7087,83 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000348/2 від 01.06.2023 та №UA205140/2023/000343/1 від 30.05.2023.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови Волинської митниці в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001977 від 01.06.2023 та №UA205140/2023/001905 від 30.05.2023.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОПРІМ” за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 7087 (сім тисяч вісімдесят сім) гривень 83 копійки та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “БІОПРІМ” (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, 13, секція 1, офіс 1, код ЄДРПОУ 40521376).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).
Суддя Ю.Ю. Сорока