Номер провадження 2/754/198/24
Справа №754/5316/23
Іменем України
28 березня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Зотько Т.А.,
за участі секретаря судового засідання Нагорної М.В.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , 3-особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович про визнання договору дарування недійсним , -
Позивачка в особі свого представника - адвоката Семенюка В.В. звернулася до Деснянського районного суду м.Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , 3-особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович про визнання договору дарування недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності. У 2013 році позивачка заповіла вищевказану квартиру своєму рідному братову ОСОБА_5 . У березні 2023 року, позивачка отримала інформацію від КК «Центр надання комунального сервісу», згідно якої з 02.02.2023 власником квартири зазначено відповідачку у справі. Звернувшись до ЦНАП, позивачка отримала Витяг з Державного реєстру речових прав № 327565027 від 30.03.2023 року, в якому власником зазначено ОСОБА_2 на підставі договору дарування серії та номеру 531, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О.. Позивачка зазначає, що вона є цілком дієздатною особою, яка у повній мірі розуміє значення своїх поступків та їх наслідки. З 2011 року є пенсіонеркою, у скрутному становищі не знаходиться, боргів не має. Будь-яких дій щодо розпорядження належною їй квартирою вона не планувала та не здійснювала, ситуацію, яка склалася розцінює виключно як протиправні, шахрайські дії з боку відповідачки, яка не є її родичкою або ж навіть знайомою. Крім того, 06.04.2023 року позивачка звернулася із заявою до Деснянського УП ГУНП у м. Києві про вчинення злочину, на підставі чого 15.04.2023 було внесено дані до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Позивачка вважає вищевказаний договір недійсним, а відтак просила суд визнати Договір дарування квартири АДРЕСА_2 недійсним та стягнути з відповідачки понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 01.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
Одночасно судом було витребувано від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О. матеріали нотаріальної справи, на підставі яких у 2023 році був укладений та посвідчений договір дарування №531 квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; належним чином засвідчену копію договору дарування №531 квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
17.05.2023 на адресу суду від представника відповідачки - адвоката Числовської І.В. надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вважають вимоги позивачки такими, що не підлягають задоволення, та зазначає, що сторони проживають в одному будинку за адресою: АДРЕСА_4 . З позивачкою, чоловік відповідачки познайомився у жовтні 2022 року, коли той допоміг ОСОБА_4 дійти до під'їзду, оскільки у неї були певні проблеми з ногами. Стосунки між позивачкою та родиною ОСОБА_6 склалися приязними. Наприкінці осені 2022 року позивачка під час розмови з чоловіком відповідачки зазначила про те, що вона раніше склала заповіт на користь свого родича, однак, через брак уваги з його сторони, запропонувала чоловіку відповідачки - ОСОБА_7 подарувати йому належну їй на праві власності квартиру, в свою чергу чоловік запропонував позивачці зробити договір дарування на користь його дружини - ОСОБА_2 , яку ОСОБА_4 також добре знала. Оскільки позивачці було складно самостійно пересуватися, з метою проведення документації на спірну квартиру, ОСОБА_4 28.11.2022 року було видано на користь ОСОБА_7 довіреність з правом вчиняти від її імені дії щодо отримання документів, подавати від її імені заяви та вчиняти інші необхідні дії для підготовки до продажу спірної квартири, що було посвідчено Приватним нотаріусом КМНО Флорізяк О.В .. Після приведення усіх документів на квартиру у належний стан, 02.02.2023 року на прохання позивачки до неї прибув Приватний нотаріус КМНО Чижиков О.О., яким було посвідчено Договір дарування квартири. Під час спілкування нотаріуса, позивачка перебувала при здоровому глузді, ясній пам'яті, чітко відповідала на запитання, в розмові усвідомлювала наполегливість щодо оформлення та посвідчення саме договору дарування, не будь-яких інших договорів, які пропонував нотаріус. Проєкт договору читала, задавала питання, і в результаті підписала самостійно без примусу. А відтак, укладання спірного Договору дарування було вільним та відповідало внутрішній волі позивачки. Крім того, позивачка у позовній заяві зазначає про те, що вона є особою дієздатною, яка в повній мірі розуміє значення своїх поступні та їх наслідки, та будь-яких документів, яких вона могла б сплутати з Договором дарування, вона не оформляла. У зв'язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою судді, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 31.05.2023 року було закрито підготовчий розгляд справи та призначено справу в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Представник позивачки - адвокат Семенюк В.В. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав, просив задовольнити, надаючи пояснення посилався на обставини, що викладені у позовній заяві.
Відповідачка та її представник - адвокат Числовська І.В. у судовому засіданні щодо вимог позову категорично заперечували, надаючи пояснення посилались на обставини викладені у поданому суду відзиві на позовну заяву. Викладені судові дебати в письмовому вигляді надали суду для долучення до матеріалів справи.
3-особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович, у судове засідання не прибув, на адресу суду направив належним чином засвідчену копію Договору дарування та документи, що на підставі яких було посвідчено договір.
Вислухавши вступне слово сторін у справі та їх представників, заслухавши показання допитаних в судовому засіданні свідків, суд дійшов наступного висновку.
Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачці на праві власності належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане згідно з розпорядженням (наказом) №6484 від 29.12.1997 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 склала заповіт від 29.11.2013 року, посвідчений державним нотаріусом П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Щербенко О.В., яким на випадок своєї смерті належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_5 , заповіла ОСОБА_5 .
Як зазначено в позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом слугувало те, що ОСОБА_4 отримала інформацію від КК «Центр надання комунального сервісу», у відповідності до якої з 02.02.2023 власником квартири була вказана ОСОБА_2 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Договору дарування від 02.02.2023 р. за № 531, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О..
На підставі заяви ОСОБА_4 Деснянським УП ГУНП у м. Києві було відкрито кримінальне провадження № 12023100030001254 від 15.04.2023 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Судом встановлено, що 02.02.2023 року між дарувальником ОСОБА_4 та обдарованою ОСОБА_2 , було укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О., зареєстрованого в реєстрі № 531, згідно з яким ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру, що складається з однієї житлової кімнати, загальною площею - 42, 8 кв.м., у тому числі житловою - 18,9 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2682394280000. У зв'язку з похилим віком ОСОБА_4 це договір посвідчений у вартирі за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до статті 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Форма договору дарування встановлена статтею 719 ЦК України, відповідно до вимог якої договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У постанові Верховного Суду у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до вимог ч.ч 1,2 ст.54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.
Частини 9-14 ст.44 Закону України «Про нотаріат» встановлюють повноваження нотаріуса для встановлення дійсного наміру сторін правочину. У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи. Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Усі наведені вимоги законодавства покликані убезпечити правочин, а отже, і права осіб, яких цей правочин стосується. Крім того, правочин, посвідчуваний нотаріально, має вищий ступінь доказовості волі особи та інших чинників, з якими пов'язує закон набуття, зміну та припинення цивільних прав, оскільки нотаріус, посвідчуючи правочин, має здійснити чимало дій, які спрямовані на доведеність правочину вимогам закону.
Зі змісту оспорюваного Договору дарування квартири вбачається, що договір підписано сторонами у присутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.. Особи сторін приватним нотаріусом встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_4 подарованої квартири перевірено (а.с.72).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 не підписувала оспорюваний договір купівлі-продажу квартири.
Отже, враховуючи, що оспорюваний Договір дарування квартири підписаний його сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О., тому відсутні підстави ставити під сумнів наявність у позивачки волевиявлення на дарування спірної квартири.
Посилання у позовній заяві на те, що дарування спірної квартири відбулось без згоди ОСОБА_4 і вона не уповноважувала інших осіб щодо будь-яких дій щодо розпорядження належною їй квартирою вона не планувала та не здійснювала, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи у суді були допитані свідки, які показали наступне:
Свідок ОСОБА_9 показала суду, що позивачка є її тіткою, прізвище її не пам'ятає, знає, що відповідачка відібрала в неї квартиру. Спілкується тільки з ОСОБА_10 , а з тіткою спілкуються більше її мама та бабуся. Знає її родину, і те, що позивачка у 2021 році потрапила у лікарню, після чого не могла самостійно пересуватися, за тіткою постійно доглядала ОСОБА_10 . З початку війни, ОСОБА_10 виїхала і дзвонила їй чи волонтерам, щоб навідували тітку і привезли ліки чи продукти. Мама більше їздила до неї, а ОСОБА_10 просила сусідів допомогти тітці. У неї одна пенсія і звичайно їй складно. У тітки ОСОБА_11 нікого не залишилося окрім ОСОБА_10 , а ще сусідка, якій вона давала кошти, щоб та купувала продукти. Тітка завжди говорила, що квартиру вона заповіла своєму брату. Вона каже, що не розуміє як все це могло статися, вона була як у тумані. Про договір дарування дізналася від ОСОБА_10 . Її чоловік ремонтував поштовий ящик, і з платіжки дізналися, що власниками квартири є сторонні люди. Про дану ситуацію стало відомо зі слів ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_12 показала суду, що позивачка є її рідною тіткою, яка є сестрою її рідного батька, про яку піклується лише вона. Про те, що квартира переписана на інших людей дізналася з комунальних платіжок. Коли виїжджали, то телефонували усім, щоб тітці якось допомогли. Думала, що це були волонтери які її знайшли. Вона не знала, як таке могло вийти, сказала, що отримувала гуманітарну допомогу і розписувалась у журналах. Коли привозила продукти до тітки, то зустріла у квартирі чужого чоловіка і викликала поліцію. Тітка сказала, що цей чоловік купував їй хліб за її кошти і передавав чеки. Знає, що тітка ОСОБА_4 заповіла квартиру своєму братові, який є її батьком. Батько допомагав позивачці матеріально, а її чоловік ремонтував побутову техніку. Якби був якийсь розрив стосунків між батьком та тіткою, то вона б про це знала. Тітка дуже довірлива, коли показала документи з ЦНАПУ, вона обурилася, нервувала, у неї піднявся тиск. Тітка сказала, що не очікувала натрапити на таких людей. Нею сплачували комунальні послуги 08.02.2022 року, тітка можливо не знала, що за неї сплачують комунальні послуги. Тітка попросила перевірити пошту, у неї є ключ від дверей тамбура і від поштового ящика.
Свідок ОСОБА_14 показала суду, що позивачку знає з народження , вона є її троюрідною сестрою. Часто до них приходила, майже кожну неділю до лікарні. Ділилася своїми проблемами, вона сама шокована, що так вчинила, оскільки був заповіт на брата. ОСОБА_10 та тітка ОСОБА_4 говорили, що постійно зривались замки з поштового ящика. Сім'я порядна, племінниця ОСОБА_10 і брат ОСОБА_16 допомагають, відносини прекрасні. ОСОБА_4 дуже обурювалася, що її паспорт забирав ОСОБА_7 , ключі забирав без її відома. ОСОБА_7 вона особисто не знала, в основному з ним спілкувалась ОСОБА_4 , а жінку бачила декілька разів. З позивачкою спілкуються десь раз на місяць. Їй допомагають ОСОБА_10 та брат. Знає, що ОСОБА_10 купувала холодильник. Про ОСОБА_7 ОСОБА_4 розповідала, вона його знає наглядно. Він за її кошти щось їй купував. Коли він сказав, щоб вона принесла паспорт, то вже вона по іншому стала до нього відноситись.
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що знає позивачку, з якою познайомилися у 2018 році, вона йшла на зупинку, то він їй допоміг. В подальшому віталися. Восени 2022 року позивачка попросила купити їй хліб, він купив. Потім у вечірній час був дзвінок у квартиру, стояла позивачка, попросила повісити двері у ванній кімнаті. Вона скаржилася на ОСОБА_17 , яка з її слів викрала у неї золото, забирала пенсію з літа 2022 року, а також підняла на неї руку, порадив їй звернутися до поліції. На прохання позивачки, купував їй ліки та продукти. Позивачка йому сказала, що під тиском матері, заповіла квартиру своєму брату. ОСОБА_4 сказала, що вони їй подобаються і вона бажає подарувати йому квартиру, на що свідок відповів: "Якщо вона хоче йому подарувати квартиру, то може подарувати його дружині". На прохання позивачки, він знайшов нотаріуса, яка прийшла додому до ОСОБА_4 .. Позивачка сказала нотаріусу, що хоче відновити документи і нотаріус оформила довіреність. Позивачка йому дала ключі від під'їзду, щоб вона не виходила їх відкривати, коли він приходить. Дружина заходила до неї. Коли документи було відновлено, він ще раз поговорив з ОСОБА_4 , щоб не було так, що вона передувала, а нотаріус прийде. Надав позивачці всі документи, щоб та все почитала, вона все погодила і вони погодили з нотаріусом час. Вони добре спілкувалися, поки не приїхали родичі ОСОБА_4 спілкувалася з сусідами, якби було щось не так, вони моглм б поскаржитись родичам. Інформаційну довідку отримувала не ОСОБА_4 , а родичка, з нею була ОСОБА_17 . Вони забрали документи ОСОБА_4 і телефон. Свідок приніс позивачці інший телефон, вони спілкувалися, але зв'язок був поганий, тому що вона ховала телефон під подушкою. Коли він приніс ОСОБА_4 продукти, то своїми ключами відкрив двері. Дізнавшись, що на квартиру накладено арешт, прийшов до позивачки і запитав, чи це вона подала позов. ОСОБА_4 сказала, що це її родичі подали позов і запитала, чи не могли б вони надати їй іншу квартиру, щоб там пожити, бо їй приносять пенсію на руки і її забирає ОСОБА_18 . Після звернення до суду, вони з позивачкою не спілкуються. ОСОБА_4 була обізнана, що його дружина оформила документи для оплати комунальних послуг. Вони з дружиною не примушували позивачку на укладення спірного договору. Родичі ОСОБА_4 забрали у неї документи, і вони не могли зареєструвати її у іншій квартирі, як було між ними домовлено.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивачки не знайшли свого підтвердження, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з вимогами статті ст.141 ЦПК України судовий збір покладається у разі відмови в позові на позивача, таким чином понесені позивачкою судові витрати по сплаті судового збору не підлягають компенсації, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 202, 203, 205, 215, 717 - 720 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 178, 258, 259, 263 - 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , 3-особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович про визнання договору дарування недійсним - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 10.04.2024.
Суддя: