ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5468/24
провадження № 2/753/4854/24
10 квітня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Колесника О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 травня 2023 року до дня поновлення на роботі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював на посаді начальника Східно-української геологічної експедиції Державного підприємства «Українська геологічна компанія» з 12 серпня 2021 року. Наказом від 15 березня 2022 р. № 32 Позивач був звільнений з роботи за ч.1 ст.40 КЗпП України. У квітні 2022 року Позивач, рахуючи своє звільнення незаконним, звернувся з позовом до Відповідача про скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року позовні вимоги задоволено. Позивач неодноразово звертався до відповідача з метою ознайомлення з наказом про поновлення та фактичного його допуску до відновленої посади. Однак, представники відповідача, ігнорували його звернення. Наразі відповідач також ухиляється від виконання рішення, змушуючи позивача перебувати у вимушеному прогулі.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву. Так, 02 квітня 2024 року представником відповідача подано до суду відзив на позов, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, оскільки відповідач фактично виконав рішення суду в частині поновленная на посаді позивача своїм наказом від 04.07.2023 N 46/к/тр. Таким чином рішення було виконано. Крім того, послався на пропуск позивачем трьох місячного строку для звернення до суду.
04 квітня 2024 року позивачем було подано відповідь на відзив, у якому зазначив, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі, ознайомлення його з ним та фактичного допуску працівника до роботи та можливості надання йому можливості виконання своїх обов'язків.
Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці».
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, визнано незаконним та скасовано пункт 5 наказу від 15 березня 2022 року № 32 державного підприємства «Українська геологічна компанія» про звільнення ОСОБА_1 з 15 березня 2022 року у зв'язку зі зміною організаційної структури підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Східно-української геологічної експедиції державного підприємства «Українська геологічна компанія» з 15 березня 2022 року. Стягнуто з державного підприємства «Українська геологічна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Проте, з 10 травня 2023 року по 04.07.2023 року відповідач рішення суду не виконував, позивача не поновив на посаді і не виплатив на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, в тому числі, у розмірі за один місяць, включно по 04.07.2023 року, тобто до моменту прийняття наказу №44/к/тр, відповідно до якого скасовано пункт 5 наказу від 15 березня 2022 року № 32 державного підприємства «Українська геологічна компанія» про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Східно-української геологічної експедиції державного підприємства «Українська геологічна компанія» з 15 березня 2022 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.
На виконання цієї гарантії законодавцем визначено, серед іншого, такі юридичні наслідки, що настають для роботодавця у випадку визнання судом звільнення працівника незаконним, як негайне поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, водночас, середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць має бути виплачено невідкладно (ст. 235 КЗпП).
Відповідно до правового висновку Великої Палати ВС, висловленого у Постанові Великої Палати ВС від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) «Середній заробіток за ч. 2 ст. 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло в працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням роботодавцем законодавства про працю та про оплату праці.».
Стаття 236 КЗпП передбачає, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вищезазначених вимог матеріального закону не було дотримано, оскільки рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10.05.2023 року не було виконано, починаючи з 10.05.2023 року по 04.07.2023 року, доказів, що свідчать про зворотне суду не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є обґрунтованою.
Оскільки позивач поновлений на посаді начальника Східно-української геологічної експедиції державного підприємства «Українська геологічна компанія» з 15 березня 2022 року, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.05.2023 року по 04.07.2023 року.
Позивач зазначає, що на його користь підлягає стягненню з відповідача середній заробіток у розмірі 141 426,97 грн. за період з 10 травня 2023 року по 01 березня 2024 року.
Відповідно до п. 1 розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадку за час затримки виконання рішення суду.
Згідно з абз. 4, 5 п. 2 розділу ІІ Порядку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата; якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року у справі №753/3995/22, розмір середньоденної заробітної плати позивача неможливо вирахувати, оскільки учасниками справи не надано довідку про заробітну плату ОСОБА_1 .
Водночас, наказом від 03.12.2021 року №157-к позивачу з 01.12.2021 року відповідачем встановлено посадовий оклад в розмірі 13 000 грн. За два останніх повних місяці роботи ОСОБА_1 , січні 2022 року відпрацьовано 16 робочих днів, нараховано та виплачено 10 947.37 грн., а у лютому 2022 року відпрацьовано 11 робочих днів нараховано та виплачено 7 150.00 грн. Разом відпрацьовано 27 робочих дні за що нараховано 18 097.37 грн. Таким чином середньоденний заробіток становить 670,27 грн. (18 097.37 грн./27 дні).
Так, враховуючи те, що відповідачем зазначене рішення суду не виконувалось в період з 10.05.2023 року по 04.07.2023 року, тобто 40 робочих днів, отже на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток у розмірі 26 810,80 грн. (670,27*40).
Суд враховує висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, згідно з яким суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Щодо клопотання представника відповідача про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуску строку позовної давності, то суд зазначає наступне.
Статтею 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 241-1 КЗпП, строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Згідно зі ст. 234 КЗпП, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
З копії наказу від 04.07.2023 року №44/к/тр вбачається, що позивач не ознайомлений з цим наказом, при цьому, відповідачем не доведено, що позивач міг дізнатися або дізнався про те, що вищезазначений наказ було прийнято саме 04.07.2023 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позов подано своєчасно, в межах тримісячного строку.
Згідно з частиною першою ст.5 ЦПК України, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до положень частини третьої ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.05.2023 року (дата винесення рішення суду) по 04.07.2023 року (наказ про поновлення на роботі) у розмірі 26 810,80 грн. з урахуванням податків і зборів згідно діючого законодавства, в задоволенні решти вимог - відмовити.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись стст. 137, 141, 142, 158, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Українська геологічна компанія» (ЄДРПОУ: 38078094) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.05.2023 року по 04.07.2023 року у розмірі 26 810,80 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 268,11 грн.
В задоволені решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.