Справа № 752/6597/24
Провадження № 1-кс/752/2681/24
10 квітня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 - про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 12024100010000868, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 355 КК України,-
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання у якому прокурор просить накласти арешт на майно в рамках кримінального провадження № 12024100010000868 від 25.03.2024, вилучене в ході обшуку приміщення квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Ксіаомі Редмі» синього кольору, який поміщено до спец-пакету №WAR1221193.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор вказує наступне.
Слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за процесуального керівництва Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100010000868 від 25.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 355 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примушував до виконання цивільно-правових зобов'язань, а саме змушував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повернути борг у розмірі 15000 грн, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя.
Також, 26.03.2024 в період часу з 00 год. 36 хв. до 01 год. 00 хв., під час проведення огляду місця події, а саме прилеглої території блок-посту «Одеський», неподалік адреси: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено 242 предмети схожих на патрони калібру 5,45х39 мм.
Слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, з метою відшукання майна, яке підтверджує причетність ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вчинення злочину та є предметом кримінального правопорушення, може бути знищене для приховання злочину, було прийнято рішення про проведення невідкладного обшуку приміщення квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
В порядку ч. 3 ст. 233 КПК України 26.03.2024 року в період часу з 03:13 год. до 03:50 хв., було проведено невідкладний обшук приміщення квартири 93, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Ксіаомі Редмі» синього кольору, який поміщено до спец-пакету №WAR1221193.
Прокурор вказує, що ураховуючи те, що незастосування такого заходу забезпечення може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі такого майна, а настання цих наслідків перешкоджатиме встановленню істини у даному кримінальному провадженню виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказаний мобільний телефон.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність у якій зазначив, що клопотання підтримує та просить про його задоволення.
Власник майна про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення клопотання заперечив.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за процесуального керівництва Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100010000868 від 25.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 355 КК України.
В порядку ч. 3 ст. 233 КПК України 26.03.2024 року в період часу з 03:13 год. до 03:50 хв., було проведено невідкладний обшук приміщення квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Ксіаомі Редмі» синього кольору, який поміщено до спец-пакету №WAR1221193.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2024 року старшому слідчому слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 надано дозвіл на проведений 26.03.2024 року обшук квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Ксіаомі Редмі» синього кольору, який поміщено до спец-пакету №WAR1221193.
З матеріалів клопотання вбачається, що 26.03.2024 року мобільний телефон марки «Ксіаомі Редмі» синього кольору визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження, про що винесено відповідну постанову.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Матеріалами, доданими до клопотання, стороною обвинувачення не було доведено, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Так, протокол обшуку від 26.03.2024 не містить відомостей щодо підстав чи розумних підозр для висновку про те, що вилучений під час обшуку мобільний телефон є доказом будь-якого кримінального правопорушення, а також відомостей про наявність підстави вважати, що він відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
В постанові слідчого від 26.03.2024 про визнання вилученого під час обшуку мобільного телефону речовим доказом наявне формальне посилання на положення ст. 98 КПК України, без будь-якої конкретизації відомостей щодо ознак вилученого телефону.
Будь-яких доказів про проведення після обшуку з вилученим майном слідчих, процесуальних дій в ході розгляду справи стороною обвинувачення надано не було.
З огляду на викладене, в ході розгляду клопотання прокурором не було доведено, що вилучений під час обшуку телефон зберіг на собі сліди злочину, містить інші відомості, що можуть бути використані як доказ фактів і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є предметом, що був об'єктом кримінально протиправних дій.
Більше того, за відсутності правових підстав для арешту, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження неодмінно призведе до безпідставного обтяження.
За таких обставин, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання про арешт майна, оскільки прокурором не доведено наявність обґрунтованих підстав і мети, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, а також не доведено необхідності такого арешту та наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1