Справа № 727/1731/24
Провадження № 3/727/759/24
09 квітня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м.Чернівці Одовічен Я.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КпАП України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , -
До Шевченківського районного суду м.Чернівці надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КпАП України.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №352276 від 12.02.2024 року, 08.02.2024 року о 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно бабусі ОСОБА_2 , а саме умисні дії, які полягали у погрозах фізичною розправою, словесних образах, приниженні честі й гідності, чим могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 , тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КпАП України.
ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що за адресою АДРЕСА_2 проживає його бабуся. Деякий час і він там проживав. Після конфлікту між ними із бабусею, який відбувся 08.02.2024 року, він там не проживає. На даний час вони примирились. Просив суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_2 у телефонному режимі повідомила, що 08.02.2024 року між ними із онуком мав місце одиничний конфлікт. На даний час вони примирилися. Просила онука суворо не карати, оскільки він почав себе так поводити після того, як повернувся з зони проведення бойових дій: з Мар'їнки.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , дослідивши письмові матеріали вказаної вище адміністративної справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, згідно ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч.1 ст.173-2 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість завдання чи завдання фізичної чи психічної шкоди здоров'ю потерпілого, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 8 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: дід (баба) та онук (онука).
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічне насильство це така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Проте, із наданих у телефонному режимі пояснень потерпілої ОСОБА_2 не підтверджується факт виникнення у неї побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинення їй емоційної невпевненості, внаслідок дій ОСОБА_1 , нездатності захистити себе, тобто не підтверджено факту завдання чи можливого завдання шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім того, із наданих потерпілою пояснень, вбачається факт виникнення між ними з онуком конфлікту, сварки внаслідок якої у ОСОБА_2 не виникло жодних побоювань за свою безпеку.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що приводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Норми ст.173-2 КпАП України передбачають настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства, конфлікт не є домашнім насильством.
Суд зауважує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу(ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
При цьому, уповноваженими особами до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованих діянь.
Також суд враховує вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки дії ОСОБА_1 , зазначені у протоколі про адміністративні правопорушення, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.173-2 КпАП України, суд вважає, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283 КпАП України, суд, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КпАП України закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці.
Суддя Одовічен Я.В.