10.04.2024
Справа №721/1183/23
Провадження 1-в/721/6/2024
Іменем України
Путильський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Путила Чернівецької області клопотання начальника Вижницького районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Чернівецькій області ОСОБА_3 про вирішення питання, пов'язаного із порядком виконання вироків у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , -
Начальник Вижницького районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Чернівецькій області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про вирішення питання, пов'язаного з порядком виконання вироків відносно ОСОБА_4 .
Зазначає, що 16.01.2024 року до Вижницького PC №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Чернівецькій області надійшов на виконання вирок Путильського районного суду Чернівецької області від 13.12.2023 року відносно громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя с. Соколій Вижницького району Чернівецької області, яким його засуджено за ст. 246 ч. 1 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.
14.02.2024 року до Вижницького PC №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Чернівецькій області надійшов на виконання вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21.11.2023 року відносно громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя с. Соколій Вижницького району Чернівецької області, яким його засуджено за ст. 164 ч. 1 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт.
Під час винесення вироку Путильським районним судом Чернівецької області відносно громадянина ОСОБА_4 , не враховано вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21.11.2023 року, адже в ньому не зазначено про самостійне виконання цих вироків або не вирішено питання про приєднання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України невідбутої частини покарання призначеного за попереднім вироком.
Прокурор в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся судом про час і місце розгляду, про причини не явки суд не повідомив.
Представник ДУ «Центр пробації» в судове засідання не з'явився від нього до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, клопотання підтримує.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся судом про час і місце розгляду, про причини не явки суд не повідомив.
Згідно ч.5 ст.539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.
Судом встановлено, що вироком Путильського районного суду Чернівецької області від 13.12.2023 року ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 ч. 1 КК України до одного року обмеження волі, якщо протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього в силу ст.76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Вирок набрав законної сили 15.01.2024 року.
Вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21.11.2023 року ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України до громадських робіт на строк 80 годин. Вирок набрав законної сили 22.12.2023 року.
Відповідно до загальних вимог ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі. Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.
Згідно вимог ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі. До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, які викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (п.п.23,25) «у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК остаточного покарання, виходячи з його виду і розміру. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. За сукупністю вироків (ст. 71 КК) призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. За наявності щодо засудженого вироку, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, суд за місцем виконання цього вироку зобов'язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками відповідно до ст. 71 КК та статей 411, 413 КПК.
За правовим висновком Верховного Суду від 27 березня 2018 року в провадженні № 51-717км18 щодо застосування ч. 4 ст. 70 КК, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення першого вироку інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, або звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
До того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, а тому відповідні державні органи повинні поводитися з нею як невинуватою особою. Це, зокрема, означає, що суди не мають права призначати покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч. 4 КК при наявності попереднього вироку, який не набрав законної сили. Такі висновки відповідають практиці Європейського суду з прав людини, що міститься у рішенні в справі «Аллене де Рібемон проти Франції». Питання про застосування покарання при наявності кількох вироків підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст. 537 КПК України.
Враховуючи, що на момент ухвалення вироку Путильським районним судом Чернівецької області 13.12.2023 року вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21.11.2023 року не набрав законної сили, суд вважає неможливим складання призначених покарань.
З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21.11.2023 року, та вирок Путильського районного суду Чернівецької області від 13.12.2023 року якими ОСОБА_4 засуджений необхідно виконувати самостійно.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання начальника Вижницького районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Чернівецькій області ОСОБА_3 - задовольнити.
Визначити, що вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21.11.2023 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч.1 ст. 164 КК України до громадських робіт на строк 80 годин та вирок Путильського районного суду Чернівецької області від 13.12.2023 року, яким він засуджений за ст. 246 ч. 1 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік - необхідно виконувати самостійно.
Ухвала суду може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом семи діб з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1