Справа №705/4001/21
2/705/329/24
21 березня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Піньковського Р.В.
секретаря судового засідання Моросліп А.Р.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Животовська Наталія Георгіївна, про розірвання договору довічного утримання,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання, укладеного з ОСОБА_4 , в обґрунтування зазначивши наступне.
Він є інвалідом третьої групи з дитинства, у зв'язку з чим потребує стороннього догляду. Після смерті матері залишився проживати одиноко у приватному будинку. Його знайомий ОСОБА_4 , який проживає в м. Умань, на початку січня 2020 року запропоновував йому свої послуги по забезпеченню його утримання та догляду довічно.
Він погодився і 16 січня 2020 року вони уклали договір довічного утримання, який був засвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Животовською Н.Г.
Згідно п. 2.1 вказаного договору грошова оцінка матеріального забезпечення з утримання, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, оцінено у суму 1000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов'язався забезпечити його житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання в житловому будинку та користування земельною ділянкою для його обслуговування, для проживання надається весь будинок; забезпечувати його харчуванням, необхідним одягом, медикаментами та лікарськими засобами; оплата за власний рахунок комунальних послуг, інших платежів пов'язаних проживанням в житловому будинку відчужувача; надання будь якої іншої допомоги; вчинення всіх необхідних дій щодо забезпечення відчужувача всіма засобами, предметами домашнього вжитку, речами, літературою, тощо; до обов'язків набувача також входить виконання додаткових доручень відчужувача необхідних для забезпечення останнього належним доглядом.
За договором довічного утримання передано у власність житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:04:001:0019.
Він вважав, що ОСОБА_4 буде належним чином виконувати свої зобов'язання, однак після підписання договору довічного утримання, він взагалі не виконав жодного свого зобов'язання, а навпаки почав створювати йому нестерпне життя та знущатися над ним, завдавати йому тілесні ушкодження.
В лютому 2020 року він пред'явив вимогу ОСОБА_4 , щоб він сплачував кошти за комунальні послуги та надавав в місяць на проживання 1000 гривень, однак останній проігнорував такі вимоги і повідомив, що сплачувати комунальні послуги та надавати йому кошти він не буде.
Зрозумівши, що ОСОБА_4 не буде сплачувати кошти за комунальні послуги, він вирішив проводити такі платежі зі своєї пенсії, оскільки боявся, що відповідні органи за борги можуть відключити подачу в будинок електроенергії та газу.
Періодично він просив ОСОБА_4 виконувати свої зобов'язання за договором довічного утримання, але останній відмовився це робити і жодного разу не виконав своїх зобов'язань.
В подальшому ОСОБА_4 протягом червня-серпня 2020 року почав йому погрожувати вбивством, наносити тілесні ушкодження, у зв'язку з чим він вимушений був звернутися до Уманського відділу поліції та про всі протиправні дії відносно нього розповів своїй тітці ОСОБА_5 .
У зв'язку з вищевказаними обставинами, він вимушений звернутися до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Просить суд розірвати договір довічного утримання, укладений 16.01.2020 між ним та відповідачем ОСОБА_4 .
Стягнути з відповідача на його користь судовий збір в сумі 908 гривень 00 копійок, сплачений за подання позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_4 направив на адресу суду відзив, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне.
Позивач ОСОБА_3 є його давнім знайомим, з яким він протягом тривалого часу підтримує дружні стосунки.
У свій час у ОСОБА_3 були матеріальні проблеми, які він неодноразово допомагав йому вирішувати. ОСОБА_3 проживав зі своєю матір'ю в АДРЕСА_1 . Вони з позивачем спілкувалися та дружили, ще коли була жива мама останнього. Після смерті матері ОСОБА_3 залишився проживати одиноко і їх стосунки стали ще тісніше, майже як між рідними людьми.
Ще з 2018 року, з часу коли ОСОБА_3 став власником будинку АДРЕСА_1 , він став пропонувати переоформити на себе належний йому будинок. Він довгий час вагався, оскільки ОСОБА_3 ще молодого віку, а тому не бачив ніякої необхідності переоформляти будинок. Проте він наполягав і мотивував це тим, що у нього проблеми зі здоров'ям і він переживає, щоб шахраї у нього не відібрали будинок. Після тривалих перемовин, вони з ОСОБА_3 досягли згоди і він погодився на укладення договору довічного утримання, щоб не посягати на майно ОСОБА_3 та не ущемляти його.
16 січня 2020 року між ними було укладено договір довічного утримання, по якому він став власником, але будинок залишився в користуванні ОСОБА_3 . При цьому, він продовжував утримувати ОСОБА_3 , забезпечувати його харчуванням, одягом, лікарськими засобами, наданням медичної допомоги, предметами домашнього вжитку, за його ж кошти ОСОБА_3 розраховувся за комунальні послуги, він надавав йому допомоги значно більше, ніж зазначено у договорі довічного утримання, а тому всі обставини викладені у позові не відповідають дійсності.
Навпаки, ОСОБА_3 досить часто ображали сторонні особи, від яких він його постійно захищав. Крім того, через проблеми з неврівноваженим характером він часто потрапляв у неприємні історії, із яких він його завжди «витягував», як і зараз, оскільки ОСОБА_3 через скоєний злочин за ч. 2 ст. 121 КК України, поміщений до закладу з надання психіатричної допомоги, а у провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно нього у кримінальному провадженні № 12021250320000251 від 15.03.2021, тобто позовна заява подана до суду представником ОСОБА_3 13.09.2021, уже в той період, коли він перебував у закладі з надання психіатричної допомоги - Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України».
Сам ОСОБА_3 , ніколи ніяких претензій до нього не пред'являв, оскільки у них були постійно хороші стосунки, умови договору довічного утримання він виконував належним чином, а факти, викладені у позові, як і звернення до поліції це є дії ОСОБА_6 , яка нібито є родичкою ОСОБА_3 і у нього виникла підозра, що саме вона бажає заволодіти цим майном і тому вчиняє всілякі дії, щоб спаплюжити його.
Вважає обставини, викладені в позові, надуманими, а тому позов не підлягає до задоволення.
Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Васильєв Є.Є. в судовому засіданні позовні вимоги та факти, викладені у позові підтримав в повному обсязі. Пояснив, що ініціатором укладення договору щодо житлового будинку був відповідач по справі, і спочатку сторони мали укласти договір дарування, але при роз'ясненні нотаріусом усіх обставин, його довірителем було прийнято рішення про укладення договору довічного утримання. Згідно умовами цього договору відповідач мав виплачувати щомісяця позивачу одну тисячу гривень, але він в порушення цих умов договору, не тільки не сплачував вказані кошти, але не виконував і інших істотних умов договору. Позивач зі своєї пенсії сплачував комунальні послуги, забезпечував себе харчуванням та засобами першої необхідності, а одягом допомагали сусіди та родичі позивача. Крім того, 17.12.2021 тітка ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , коли приїхала до будинку племінника виявила, що у будинку проживають сторонні особи, у зв'язку з чим була викликана поліція і в подальшому було встановлено, що відповідач фактично здав будинок в оренду. Крім того, у цей період із будинку зникли речі належні позивачу. Вважає, що зазначене підтверджує, що відповідач порушив умови договору довічного утримання, а його позиція в ході розгляду справи не відповідає дійсності та нічим не підтверджена. Також не погоджується з позицією відповідача щодо нібито здійснення ним захисту позивача, оскільки саме відповідач ображав та принижував ОСОБА_3 , що підтверджується зверненням останнього до поліції та прокуратури і станом на зараз триває досудове розслідування щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Заперечує проти твердження відповідача про те, що нібито між позивачем та відповідачем були дружні стосунки, оскільки це не відповідає дійсності та підтверджується навіть тим фактом, що відповідач не знає, що ОСОБА_5 була не просто родичкою позивача, а й його законним представником у кримінальній справі. Підтвердженням того, що виникненням конфлікту між сторонами стало не навіювання родичами позивача, як вказує відповідач, а власна ініціатива позивача, є те, що позивач особисто звертався із заявами до правоохоронних органів. З моменту укладення договору довічного утримання відповідачем не було виконано жодного пункту такого договору, навпаки він постійно знущався, застосовував фізичне насильство по відношенню до позивача, переселив його в кімнату з окремим виходом, приводив друзів, які також знущалися з позивача, відібрав у позивача документи та грошові заощадження, викрав ряд речей. Позивач звертався до соціальних служб, але йому радили за захистом своїх прав звертатися до поліції та суду. Раніше позивач уже звертався до суду з аналогічним позовом, але відповідач дізнавшись про його наявність, вмовив позивача забрати заяву, запевнивши, що буде виконувати свої зобов'язання по договору належним чином, але ситуація не змінилася, знущання не припинилися, що і стало підставою для повторного звернення до суду з цим позовом. Крім того, такий моральний та фізичний тиск призвів до психічного зриву та вчинення правопорушення, у зв'язку з чим позивач був поміщений до медичного психіатричного закладу на примусове лікування. Вважає, що ОСОБА_7 порушує свої зобов'язання по договору та систематично не виконує умови договору. Про це свідчить також та обставина, що в період 2022-2023 років, коли ОСОБА_8 фактично не проживав в своєму будинку, згідно наданих відповідачем квитанцій відбувалось нарахування за користування комунальними послугами, а отже хтось інший, ніж ОСОБА_8 користувався його майном, що прямо заборонено умовами договору. Просить суд позов задовольнити та розірвати договір довічного утримання, укладений між його довірителем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв.
Представник відповідача адвокат Мельник О.Ф. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Вважає, що позивачем та його представником не доведено невиконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань по договору довічного утримання, оскільки він не тільки під час дії такого договору постійно підтримував позивача, як морально, так і матеріально, а і до укладення такого. Він постійно приносив йому продукти харчування, давав гроші, вирішував усі наслідки протиправної агресивної поведінки позивача, розраховувався за його борги, також сплачував кошти за комунальні послуги. Між його довірителем та позивачем по справі постійно були дружні, майже родинні стосунки, відповідач не хотів укладати договір довічного утримання, а навпаки заперечував проти укладення такого і погодився лише, у зв'язку із вмовлянням позивача. Зараз відповідач розуміє, що позивач під тиском своєї тітки змінив свою позицію та звернувся до суду з цим позовом. На його думку позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження позовних вимог та нібито невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору довічного утримання, у зв'язку з цим просить суд відмовити у задоволенні позову.
Третя особа - ОСОБА_9 приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, в судове засідання не з'явилася, на адресу суду подала письмову заяву, у якій просить суд справу розглядати без її участі, при розгляді справи покладається на думку суду.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є троюрідною сестрою позивача по справі ОСОБА_3 . Про наявність договору довічного утримання вона дізналася від позивача, коли він почав скаржитися, що відповідач його б'є, погрожує йому, намагається продати будинок, оскільки розмістив відповідне оголошення на ОLХ. Вони разом з ОСОБА_10 звернулися із заявою до поліції і ОСОБА_11 дізнавшись її адресу, почав приїжджати до неї, щоб забрати ОСОБА_10 та зобов'язати його забрати заяву, але ОСОБА_10 ховався від нього. Коли вона приходила додому до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 там не бачила, але він забрав усі документи на будинок, інструменти та інше майно. Коли вона просила ОСОБА_11 , щоб він повернув документи, то він відмовив їй та сказав, що б вона не заважала. Також ОСОБА_11 не виконував ніяких умов договору, а саме не сплачував кошти, не платив за комунальні послуги, не допомагав ОСОБА_10 та не цікавився його здоров'ям, коли того побили і він проходив курс лікування, тобто вважає, що відповідач ОСОБА_4 не виконує своїх зобов'язань по договору довічного утримання, укладеного з ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_3 познайомився у березні 2021 року у службі соціального захисту, де перебував на обліку як малозабезпечена особа. ОСОБА_3 йому розповідав, що у нього є опікун ОСОБА_14 , за пропозицією якого і було укладено договір довічного утримання, оскільки той обіцяв допомагати, але, як вказав йому ОСОБА_8 , ОСОБА_4 свої зобов'язання по договору не виконував. Також зазначив, що близько півтора місяця за проханням ОСОБА_3 проживав у нього і за цей час ОСОБА_11 в його присутності кілька раз намагався забрати ОСОБА_3 в автомобіль, щоб кудись увезти але той заперечував. Також зі слів ОСОБА_10 йому відомо, що ОСОБА_11 забрав його паспорт, але при зустрічі його не віддав. Коли він проживав у ОСОБА_3 , то ОСОБА_4 телефонував вночі, погрожував, обіцяв приїхати, але коли дізнався, що ОСОБА_3 проживає не один, припинив такі погрози та дзвонки. ОСОБА_3 показував договір, жалівся, що ОСОБА_4 забрав речі, а саме бензопилу, телефон, умовив його взяти кредит. Також ОСОБА_3 говорив, що хоче розірвати договір довічного утримання, так як ОСОБА_4 не виконує його умов, знущається та погрожує. У зв'язку з цим ОСОБА_3 поїхав проживати до родичів в село.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що є двоюрідною тіткою позивача по справі ОСОБА_3 і з його слів їй відомо, що між ним та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання. Але ОСОБА_3 неодноразово жалівся, що відповідач не виконує умови цього договору, погрожує йому і він вимушений переховуватися. При ній один раз бачила, як ОСОБА_4 приїхав до ОСОБА_3 , хотів його забрати із собою, але ОСОБА_10 заперечував, вони про щось говорили, а потім ОСОБА_8 віддав ОСОБА_11 паспорт і той уїхав.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що перебуває у родинних стосунках з позивачем ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 лише декілька раз бачив. Зі слів ОСОБА_3 йому відомо про договір та про те, що ОСОБА_4 . ОСОБА_3 погрожує, тому за проханням останнього, він проживав з ОСОБА_3 приблизно півтора тижня. Раніше бачив ОСОБА_4 у будинку належному ОСОБА_3 і він казав, що ОСОБА_4 працював у нього в будинку та виконував якісь господарчі роботи.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що є дружиною відповідача по справі ОСОБА_4 і зі слів свого чоловіка знає про договір довічного утримання. Її чоловік постійно протягом 4 років приблизно двічі на місяць допомагав ОСОБА_10 , давав йому гроші, продукти. Іноді ОСОБА_10 приїжджав до них, а інші рази чоловік їздив до нього. Скільки чоловік давав грошей не знає, оскільки при цьому присутня не була. Також зі слів чоловіка знає, що чоловік купував ОСОБА_3 продукти харчування, одяг, сплачував борги. Так, приблизно три роки тому сплатив за газ і за воду близько 20 тисяч гривень. Вона завжди думала та вважала, що стосунки між її чоловіком та ОСОБА_3 дружні. Чоловік казав, що ініціатором укладення договору довічного утримання був саме ОСОБА_3 , який потребував допомоги. Декілька раз, разом з чоловіком, приїздила до ОСОБА_3 , вони привозили останньому продукти харчування. Вважає, що до звернення ОСОБА_3 в поліцію та до ініціативи розірвати договір довічного утримання його спонукали саме родичі.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що є дядьком ОСОБА_4 і неодноразово бачив, як ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 приходили до центрального ринку і ОСОБА_4 передавав ОСОБА_3 пакети з продуктами. Він особисто чув, як ОСОБА_3 неодноразово говорив, що не має грошей, але треба платити кредит. Про договір довічного утримання йому розповів ОСОБА_4 , однак про конкретні умови не говорив. Також ОСОБА_14 казав, що допомагає ОСОБА_3 , робить ремонт у будинку останнього, що він бачив особисто, так як на прохання ОСОБА_4 привозив 2 мішки цементу, при цьому ОСОБА_3 у той час був у дворі. Це було влітку приблизно три роки тому.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_4 підтримує дружні стосунки, а з позивачем по справі не знайомий. У 2020 році ОСОБА_4 йому повідомив, що є опікуном ОСОБА_3 та просив допомогти з ремонтом будинку АДРЕСА_1 де проживає його підопічний. Протягом року приходив до цього будинку разів десять, де робив сантехніку та електрику, при цьому були присутні і ОСОБА_4 і ОСОБА_3 . За ремонт розраховувався готівкою ОСОБА_4 , але документального підтвердження цьому він немає. Також бачив, як ОСОБА_4 декілька раз привозив ОСОБА_3 в будинок продукти харчування та говорив, що допомагає останньому.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, та дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16 січня 2020 року уклали договір довічного утримання (догляду). Вказаний договір зареєстровано в реєстрі за № 149 та посвідчено ОСОБА_9 , приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області. За умовами вказаного договору ОСОБА_3 передає, а ОСОБА_4 отримує у власність житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку кадастровий номер 7110800000:04:001:0019, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та взамін зобов'язується забезпечувати ОСОБА_3 утриманням та доглядом довічно, на умовах цього договору.
Згідно п. 2.1 вказаного договору, за згодою сторін грошова оцінка матеріального забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватися відчужувачу, оцінюється сторонами у суму 1000 гривень. Пунктом 2.2. визначено, що утримання включає: забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання в житловому будинку та користування земельною ділянкою для його обслуговування, для проживання надається весь будинок; забезпечування відчужувача харчуванням, необхідним одягом, медикаментами та лікарськими засобами; надання медичної допомоги шляхом залучення кваліфікованих медичних працівників (лікарів, медичних сестер тощо); оплату за власний рахунок комунальних послуг, інших платежів пов'язаних з проживанням у житловому будинку відчужувача; надання будь-якої іншої допомоги; вчинення всіх необхідних дій щодо забезпечення відчужувача всіма засобами, предметами домашнього вжитку, речами, літературою тощо; до обов'язків набувача також входить виконання додаткових доручень відчужувача необхідних для забезпечення останнього належним доказом. Розділом 3 оскаржуваного договору визначено, що відчужувач має право вимагати своєчасного та повного виконання набувачем визначеного утримання (догляду) та розірвання цього Договору у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків за цим договором. Набувач же, у встановлені строки та в необхідному обсязі має здійснювати довічно надання матеріального забезпечення та догляду відчужувачеві згідно пункту 2 договору (утримання (догляд). Також має до смерті відчужувача не укладати щодо майна, яке отримане за цим договором, правочини купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, застави, оренди, чи інші, не передавати майно у власність інших осіб.
03.09.2020 ОСОБА_3 звернувся до Уманського ВП ГУНП в Черкаській області із заявою (повідомленням) про злочин, у якій просив вжити заходи до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який протягом червня-серпня 2020 року неодноразово погрожував йому вбивством, застосовував насильство відносно нього та причинив тілесні ушкодження як сам особисто, так і через своїх знайомих. У цій заяві також повідомив, що 28 червня 2020 року близько 22 години на вул. Івана Богуна, в районі маслозаводу, двоє невідомих без пояснення будь якої причини напали на нього та заподіяли йому тілесні ушкодження у виді перелому нижньої щелепи у двох місцях, вибили декілька зубів та цей напад пов'язує з погрозами ОСОБА_4 . Також 14 серпня 2020 року близько 20 години в будинку по АДРЕСА_1 , де він проживає, ОСОБА_20 разом зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_21 зайшли в будинок, погрожували йому, нанесли йому декілька ударів в груди та по обличчю, ОСОБА_11 погрожував, що вивезе його і знищить, після цього наніс удар в обличчя та застосував електричний шокер. Він зателефонував своїй тітці ОСОБА_5 , яка викликала поліцію та швидку. 23.08.2020 ОСОБА_11 прийшов до нього додому і знову погрожував йому вбивством, наніс декілька ударів по тулубу та знову застосував електричний шокер. Він знову зателефонував тітці, яка викликала поліцію та швидку. Після цього, його в поліцію ніхто не викликав та не допитував. Такі дії ОСОБА_11 пов'язує, з укладенням під тиском договору довічного утримання у січні 2020 року, за яким його житловий будинок та земельна ділянка переходять у власність ОСОБА_11 . Просить терміново вжити дії для захисту його життя, оскільки ОСОБА_11 щоденно йому телефонує та намагається створити таку ситуацію, щоб його вбити.
У відповідності до талону-повідомлення ЄО № 9013 вказана заява-повідомлення зареєстровані в Уманському ВП ГУНП в Черкаській області.
Крім того, згідно копій розрахункових книжок ТОВ «Уманьгаз збут» особовий рахунок № НОМЕР_1 ; ПрАТ «Уманьгаз» особовий рахунок НОМЕР_1 ; КП «Уманьводоканал» особовий рахунок № НОМЕР_2 , комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , та вищевказаними особовими рахунками, за період з кінця 2019 року до серпня 2020 року, здійснювалися особисто позивачем ОСОБА_3 , що підтверджується копіями квитанцій по вищевказаних розрахункових книжках.
Згідно листа Уманського ВП ГУНП в Черкаській області від 10.09.2020 за № 10376/01/16 позивач ОСОБА_3 з приводу спричинення йому тілесних ушкоджень та неправомірних дій вчинених відносно нього ОСОБА_4 , звертався до Уманського відділу поліції двічі 06.06.2020, 07.06.2020, 10.06.2020, 15.06.2020, 20.06.2020, 06.09.2020, 09.09.2020 та 16.09.2020. Станом за 17.09.2020 проводиться перевірка у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» по останній заяві від 16.09.2020.
Згідно ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.11.2020 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання було повернуто позивачу в зв'язку із надходженням його заяви про відкликання позову.
Також, згідно довідки від 05.01.2022 ст. ДОП СДОП ВП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області капітана поліції Тодорчука Є.А. 17.12.2021 в Уманський РУП надійшло повідомлення від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що відносно неї вчинили неправомірні дії. Опитана ОСОБА_5 пояснила, що 17.12.2021 прийшла за адресою АДРЕСА_1 до будинку, який належить її брату ОСОБА_3 та який заключив договір довічного утримання з ОСОБА_4 та який відповідно до договору є власником будинку але не може розпоряджатися цим майном. Прибувши до цього будинку ОСОБА_5 виявила, що у будинку перебувають сторонні особи та з цього приводу звернулася до поліції. Опитаний по вказаному факту ОСОБА_22 пояснив, що уклав договір довічного утримання з ОСОБА_3 та по цьому договору є власником вказаного будинку, тому поселив у будинку своїх знайомих, щоб вони приглянули за будинком. У зв'язку з цим розгляд звернення було припинено.
Разом з тим, 20.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 42022252100000036, передбачене ч. 1 ст. 217 КК України, на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.06.2022, що надійшла на адресу Уманської окружної прокуратури, за результатами розгляду скарги адвоката Васильєва В.В. щодо невнесення до ЄРДР відомостей по факту умисного заподіяння ОСОБА_3 фізичних та моральних страждань, знущань та приниження, вчинених ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з ЄРДР.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання є однією із правових форм забезпечення непрацездатних за віком або за станом здоров'я фізичних осіб. Недієздатна особа, відчужуючи квартиру (домоволодіння), має на меті отримання утримання, догляду і інших послуг, яких вона потребує внаслідок непрацездатності та похилого віку.
Закон чи договір не ставить в залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Відтак зобов'язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення набувачем передбачених договором дій. Мотиви неприйняття виконання, як і сам факт такого неприйняття не мають правового значення до вирішення питання про належність виконання набувачем своїх обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
За правилами статті 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до ст. 754 ЦК України набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.
Таким чином, договір довічного утримання має певні особливості: 1) майно переходить у власність набувача, однак розпоряджатися таким майном набувач за життя відчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання накладається заборона відчуження майна у встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору; 2) зобов'язання з довічного утримання мають особистісний характер, оскільки встановлюються щодо конкретно визначеної фізичної особи; 3) цей договір носить тривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання обов'язків; 4) матеріальне забезпечення (утримання) та послуги з догляду надаються набувачем до моменту смерті відчужувача (довічно) або до моменту розірвання договору довічного утримання.
Згідно зі ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач.
Такі висновки щодо застосування положень статей 755, 756 ЦК України узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц та від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19.
Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
В постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №509/513/16-ц про розірвання договору довічного утримання, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову й ухвалив нове судове рішення про задоволення позову, обґрунтовано зазначивши, що виконання обов'язку відповідача щодо надання побутових послуг унеможливилось неприязними стосунками, які склались між сторонами після 2012 року.
У постанові Верховного Суду 15 березня 2023 року у справі № 295/3792/16 зроблено висновок, що при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об'єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.
Йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво).
Відповідно до ст. ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 77, ст. 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що договір довічного утримання між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений у січні 2020 року, а з червня 2020 року позивач, який по договору є відчужувачем, уже почав ставити питання щодо розірвання такого договору, у зв'язку з невиконанням набувачем - ОСОБА_4 умов договору довічного утримання. Так позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів з приводу вчинення відносно нього фізичного та морального насильства зі сторони ОСОБА_4 та його знайомих. Поселив, всупереч умов договору довічного утримання, у будинок невідомих позивачу громадян, проти чого не заперечував і ОСОБА_4 , а також, що підтверджується довідкою слідчого Уманського РУП при розгляді однієї із заяв ОСОБА_3 щодо неправомірних дій відносно нього.
Крім того, факт невиконання умов договору довічного утримання ОСОБА_4 підтверджується квитанціями про сплату коштів за використані комунальні послуги, які були нараховані за адресою: АДРЕСА_1 , особисто позивачем. Під час розгляду справи відповідач не спростовував вказаний факт, хоча на підтвердження виконання умов договору надав квитанції про сплату комунальних послуг за вищевказаною адресою, але згідно цих квитанцій оплата комунальних послуг здійснювалася лише в період серпня 2022 - березня 2023 року, тобто значно пізніше звернення позивача до суду із вказаним позовом, в зв'язку з чим вказані докази суд до уваги не бере, так як кошти відповідачем були сплачені майже через рік з моменту перебування справи в суді, а також після внесення відомостей про кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_4 за заявою позивача.
Будь-яких інших доказів представником відповідача та відповідачем на підтвердження виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором довічного утримання до суду не надано.
Таким чином, установивши, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за договором довічного утримання, в зв'язку з чим позивач втратив довіру до відповідача, суд дійшов висновку про розірвання договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16 січня 2020 року, а тому позовні вимоги вважає обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2132741710.1 від 20.05.2021.
Керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 611, 628, 629, 651, 744, 755, 756 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 16.01.2020 між ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_4 ), зареєстрований в реєстрі за № 149, посвідчений Животовською Н.Г., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області.
Стягнути з ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 01.04.2024 року.
Суддя: Р. В. Піньковський