Справа 556/383/24
Номер провадження 3/556/301/2024
08.04.2024 року Володимирецький районний суд Рівненської області
в складі головуючого - судді Котик Л.О.
при секретарі - Басик Г.Т.
за участю особи, відносно якої складено Протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1
адвоката - Бабіка К.В.
розглянувши матеріали, що надійшли від Вараського РВП ГУНП в Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , не працює,
За ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 25.01.2024 року серії ВАВ №859177, ОСОБА_1 11 січня 2024 року, о 10:00 год. прийшов в с. Стара Рафалівка до будинку своєї колишньої дружини, та розмовляв з нею на підвищених тонах, чим здійснив психологічне насильство.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в скоєному правопорушенні не визнав, пояснив, що він 11.01.2024 року біля 10:00 години ранку, пішов по місцю реєстрації свого проживання в АДРЕСА_2 , щоб відвідати дітей. Будь-якого насильства відносно колишньої дружини - ОСОБА_2 не вчиняв, а лише розмовляв з нею у звичайному тоні. ОСОБА_2 провокувала його вчинити скандал, однак він не реагував на її поведінку, після чого вона викликала поліцію.
Адвокат Бабік К.В. у судовому засіданні наголосив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, об'єктивна сторона. Вина не доведена належними доказами.
Дослідивши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 25.01.2024 року серії ВАВ №859177; рапорт чергового Вараського РВП ГУНП від 11.01.2024; письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; характеристикою відносно ОСОБА_1 вважаю не доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Обов'язкові реквізити протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст.256 КУпАП, зокрема, передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначена суть адміністративного правопорушення.
Відповідно п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
З наведеного слідує, що суть адміністративного правопорушення повинна бути викладена таким чином, щоб було зрозуміло, де та за яких обставин воно було вчинене, в яких саме діях або бездіяльності відобразилося. Фактично опис суті правопорушення має відповідати диспозиції правової норми, яка передбачає відповідальність за вказане правопорушення. При її викладенні необхідно відображати склад адміністративного правопорушення: об'єкт, об'єктивну сторону, дані про суб'єкт та суб'єктивну сторону проступку.
Відповідно до п.2 ч.1ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
У відповідності до вимогст. 256 КУпАПу протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка складала протокол; відомості про особу порушника, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Однак, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , не виконані вимоги ст.256 КУпАП та п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1376, оскільки в ньому не зазначено, чи призвели вчинені відносно ОСОБА_2 дії до заподіяння шкоди психічному здоров'ю потерпілої, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони даного правопорушення.
Крім цього, за змістом визначення терміну «домашнє насильство», яке наведено в п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
За змістом п.14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобіганнята протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення суть адміністративного правопорушення, вчинення якого поставлено у вину ОСОБА_1 , не відповідає приписам закону, а саме: в протоколі вказано, що 11.01.2024 року о 10:00 год. прийшов в с. Стара Рафалівка до будинку своєї колишньої дружини, та розмовляв з нею на підвищених тонах, чим вчинив психологічне насильство. Однак, не зрозуміло хто прийшов, до якого будинку в с. Стара Рафалівка, з ким розмовляв на підвищених тонах (прізвище колишньої дружини), в чому саме полягає психологічне насильство. Тобто відсутня об'єктивна сторона адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. До протоколу серії ВАВ № 859177 від 25.01.2024 року поліцейськими Вараського РВП долучені лише письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що 11.01.2024 року біля 10:00 години ранку, він пішов по місцю реєстрації свого проживання - будинку АДРЕСА_2 , щоб відвідати дітей. Будь-якого насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_2 він не вчиняв, а лише розмовляв з нею у звичайному тоні. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
У своїх рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення, серія ВАВ №859177 від 25.01.2024, в графі «склад адміністративного правопорушення» не вказано прізвище особи яка вчинила 11.01.2024 року психологічне насильство і прізвище потерпілої.
Щодо формулювання суті адміністративного правопорушення, то Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винність у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі “Тейшейра де Кастор проти Португалії” від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі “Шабельник проти України” від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, в рішеннях у справах “Гурепка проти України (N2)” від 08 квітня 2010 року, “Лучанінов проти України” від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Необхідно зазначити, що відповідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03).
Однак, у даній справі, зібрані особою, уповноваженою відповідно до ст. 255 КУпАП на складання протоколів про адміністративні правопорушення, докази за своєю суттю залишають місце сумнівам, і як наслідок не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на наведене вище.
Таким чином вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП не доведена належними і допустимими доказами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст.173-2, 221, п.1 ст.247, ст.283, ч.1 п.3 ст.284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 62 Конституції України, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена на підставі ст.294 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: