Справа № 749/736/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/459/24
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
09 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 ,
Цією ухвалою, яку було винесено під час розгляду кримінального провадження, відомості про яке 28 серпня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270290000361 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Федорівка Теректинського району Республіки Казахстан, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,
задоволено клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 31 травня 2024 року включно, з утриманням у державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав на те, що з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу, обставини не змінились, а підстав для скасування запобіжного заходу або заміни на більш м'який не встановлено, в той час, як ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були враховані під час обрання міри запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Не погоджуючись з ухвалою суду обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу суду скасувати та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що заявлені прокурором ризики є безпідставними та не відповідають дійсності, оскільки обвинувачений сам прагне, щоб суд встановив істину в цій справі, а тому переховуватись від слідства та вчиняти будь-які незаконні дії не збирається.
Заслухавши доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з вказаних в ній підстав, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 суд не припустився жодних порушень кримінального правопорушення. Під час розгляду клопотання були присутні обвинувачений та його захисник, які висловили свою думку щодо заявленого клопотання.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт і відбувається перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, окрім іншого, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, за яке передбачене покарання від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення вол або довічне позбавлення волі.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд вірно врахував, що кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, ризики, на які посилається прокурор, наявні, з плином часу ці ризики послабились, але не досягли такого рівня, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, на час вирішення клопотання прокурора судовий розгляд не завершений, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з урахуванням того, що ОСОБА_8 хоча і має певні соціальні зв'язки, але вони не настільки міцні, щоб нівелювати наведені прокурором ризики та пом'якшити обвинуваченому запобіжний захід.
На час розгляду клопотання прокурора раніше встановлені ризики не належної поведінки обвинуваченого не зменшились аж настільки, щоб суд мав підстави для обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Викладені обвинуваченим доводи не спростовують висновків суду щодо наявності обґрунтованих ризиків його неналежної процесуальної поведінки. Всім наведеним в апеляційній скарзі обставинам, неодноразово була надана оцінка, як під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і під час продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу, що і зумовлює однаковість змісту судових рішень, адже ні встановлені ризики, ні відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, ні дані про особу винного, ні доводи сторони захисту не змінились.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінальних правопорушень, їх суспільної небезпечності для інших осіб, активної ролі ОСОБА_8 у їх вчиненні, об'єктивних обставин, з яких судовий розгляд не завершений, та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2024 року, якою було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4