Номер провадження: 11-сс/819/84/24 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/1809/24 Доповідач ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер справи: 766/1809/24
09.04.2024 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження 12024231020000136 за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 08.02.2024, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Микольське, Білозерського району Херсонської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.03.2024 включно.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, за таких обставин.
Так, 03.02.2024 приблизно в 18.30 годині ОСОБА_8 , перебуваючи із дозволу власника ОСОБА_9 в житловому будинку АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, спрямований на умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що може спричинити смерть потерпілого, в ході сварки, на ґрунті особистих неприязних стосунків, в ході раптово виниклого конфлікту, наніс множинні удари ногами в тулуб ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим заподіяв потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, що в подальшому 05.02.2024 спричинили смерть потерпілого ОСОБА_10 ..
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України кваліфікуючими ознаками якого є - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
05.02.2024 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_8 подав на неї апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що слідство побудувало свою версію на слідчому експерименті, який він ставить під сумнів, а тим самим оскаржує фактичні обставини справи. Також указує, що на його утриманні перебуває хвора матір, а сам він перебуває на обліку у невропатолога та потребує лікування. Жодний ризик, передбачений ст.177 КПК України, зазначений у клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не доведений та є припущенням.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 08.02.2024 про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відмовити в задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду провадження. Клопотань про відкладення розгляду справи та обов'язкову участь підозрюваного ОСОБА_8 до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, позицію захисника ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_8 , просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до такого висновку.
Ухвалене слідчим суддею рішення ґрунтується на фактичних обставинах провадження та на вимогах кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а саме:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною, кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні слідчого відділу ВП №2 ХРУП ГУНП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження за №12024231020000136 від 05.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, в якому ОСОБА_8 повідомлено про підозру.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, §57).
На даному етапі обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, підтверджується отриманими під час досудового розслідування фактичними даними, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зазначені в клопотанні слідчого, а саме:
-протоколом прийняття заяви від 05.02.2024 про вчинене щодо ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 кримінальне правопорушення;
-протоколом огляду місця події від 05.02.2024 та фототаблицею до нього; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
-протоколом пред'явлення для впізнання за участю свідка ОСОБА_9 в ході проведення якого вона впізнала ОСОБА_8 як чоловіка, який 03.02.2024 в її будинку наніс тілесні ушкодження ОСОБА_12 ;
-довідкою комунальної установи «Бюро Судово-медичної експертизи» Херсонської обласної ради від 05.02.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ;
-речовими доказами у справі;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 ;
-протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_8 .
Зазначені докази у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, у якого він підозрюється.
Доводи підозрюваного про недоведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та визнаних наявними слідчим суддею, апеляційний суд вважає безпідставними.
Метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).
При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема й у випадку застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому, в зв'язку з чим, слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, тому позбавлені обґрунтованих підстав доводи захисника про недоведеність ризиків, оскільки для доведеності існування ризиків не є обов'язковою доведеність вчинення особою активних дій.
Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Так, у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також необов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду.
Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_8 тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.
Твердження апелянта про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного, є неспроможними.
Відповідно до положень п.3 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_15 проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню ( ОСОБА_16 проти Молдови).
Підстави для скасування чи зміни застосованого підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу на більш м'який відсутні, оскільки він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, який є тяжким злочином із застосуванням насильства, офіційно не працевлаштований, неодружений, дітей та інших утриманців не має, що свідчить про недостатню міцність його соціальних зв'язків, а враховуючи тяжкість покарання, що загрожуватиме йому у разі визнання винним, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, з урахуванням показань свідка ОСОБА_14 є достатньо підстав вважати, що існує ризик незаконного впливу на свідка ОСОБА_9 , яка є сусідкою підозрюваного та скаржилася на ОСОБА_8 щодо його протиправної поведінки.
При цьому ця особа є єдиним очевидцем злочину, під час допиту розповіла про свою версію події, яка відрізняється від пояснень ОСОБА_8 .
З урахуванням зазначених обставин, даних про особу підозрюваного ОСОБА_8 , а також тяжкості покарання, що загрожуватиме у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, є підстави стверджувати про існування зазначених вище ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
А тому доводи апелянта про недоведеність обставин, з якими закон пов'язує застосування до підозрюваної особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які, на його думку, призвели до порушення конституційних прав підозрюваного ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає неприйнятними.
Наявність хворої матері, на думку колегії суддів, не є тим стримуючим фактором, який би знівелював наявність доведених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Що ж до доводів апелянта про те, що він перебуває на обліку у невропатолога та потребує лікування, то колегія суддів вважає, що слідчим суддею було обґрунтовано не взято це до уваги, оскільки підозрюваний пройшов медикаментозне лікування, на теперішній час продовжує вживати призначені пігулки.
Крім того, матеріали провадження, а також апеляційна скарга не містять інформації, наданої медичною частиною СІЗО на запит захисника, про неможливість перебування підозрюваного ОСОБА_8 під вартою, або неможливість надання йому необхідного лікування в умовах СІЗО.
Дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , зокрема, які зазначені в апеляційній скарзі, були відомі слідчому судді на час розгляду клопотання слідчого та враховані при ухваленні відповідного процесуального рішення.
За вказаних обставин, слідчим суддею зроблено обґрунтований висновок про те, що обрання саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 є необхідним та достатнім для запобіганню існуючим ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки, що в свою чергу, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, даних про особу підозрюваного, вказує на неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, слідчий суддя дотримався і вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Інші обставини, якими апелянт обґрунтовує доводи апеляційної скарги, були відомі слідчому судді при ухваленні оскаржуваної ухвали і саме з урахуванням цих та інших обставин кримінального провадження було ухвалено відповідне рішення.
На цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування щодо ОСОБА_8 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Виходячи з наведеного вище, слідчим суддею ухвалено рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , яке відповідає вимогам КПК України і не суперечить практиці ЄСПЛ.
Отже, слідчий суддя врахував всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, та у відповідності до положень даної норми ухвалив обґрунтоване та законне рішення, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_8 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 08.02.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 до 05.03.2024 включно.
- залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4