Справа № 602/1296/18Головуючий у 1-й інстанції Щербата Г.Р.
Провадження № 22-ц/817/123/24 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
02 квітня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,
за участі секретаря судового засідання - Дідух М.Є.,
апелянта - ОСОБА_1 ,
представника відповідачів - адвоката Вальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №602/1296/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Щербатою Г.Р., повний текст якого складено 30 жовтня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну черговості спадкування,
В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення відповідачів від права на спадкування.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка покликалася на те, що спадкодавець ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приходився їй рідним братом, був особою з інвалідністю другої групи по зору, перебував в безпорадному стані, в зв'язку із чим потребував постійного догляду та допомоги. Відповідачі - рідні діти спадкодавця, повністю усунулися від виконання свого обов'язку по догляду за батьком, а тому вона опікувалася ним, доглядала та допомагала йому, в зв'язку чим просила усунути відповідачів від права на спадкування після смерті батька.
Під час підготовчого розгляду справи позивачка ОСОБА_1 , змінивши предмет позову, просила змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання їй права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги.
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Зазначає, що вона є сестрою спадкодавця ОСОБА_7 . Померлий був особою з інвалідністю другої групи по зору, перебував в безпорадному стані, потребував постійного догляду та піклування, що підтверджено відповідними записами в медичних документах. Позивачка протягом тривалого часу здійснювала опіку над спадкодавцем та доглядала його. Також позивачка здійснювала добудову кухні, кімнати та санвузла за свої власні кошти, оплачувала комунальні послуги, та лікування брата, прибирала приміщення, де проживав спадкодавець, готувала їжу та підтримувала щоденний зв'язок із ним.
Крім того вказує, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю ухилялися від догляду та піклування за батьком.
Стверджує, що відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні вказав неправдиву інформацію про те, що він в період з 2006 по 2011 роки не проживав проживав разом із батьком, оскільки він жодного дня із батьком не проживав та не допомагав йому, що підтверджується Актами обстеження матеріально-побутових умов від 17 квітня 2019 року та 22 квітня 2019 року, згідно з якими діти разом із спадкодавцем не проживали.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник відповідачів - адвокат Вальчук М.М. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ланівці Тернопільської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , виданим 31 травня 2018 року Лановецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (т.1 а.с.7).
ОСОБА_7 є батьком відповідачів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також рідним братом позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.8-12).
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами номер АДРЕСА_1 , що згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 27 жовтня 2015 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого державним реєстратором реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 жовтня 2015 року, належить ОСОБА_7 (т.1 а.с.22, 23).
Як вбачається із інформації державного нотаріуса Лановецької державної нотаріальної контори від 29 листопада 2018 року №936/02-14, після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 заведено спадкову справу №115/2018. Із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися:
син - ОСОБА_5 , який 05 липня 2018 року подав заяву про прийняття спадщини за законом;
син - ОСОБА_6 , який 13 листопада 2018 року подав заяву про прийняття спадщини за законом;
сестра - ОСОБА_1 , яка 28 листопада 2018 року подала заяву про прийняття спадщини за законом (т.1 а.с.20, 21).
Як вбачається із акту депутата Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області, складеного 16 листопада 2018 року в присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_1 доглядала, піклувалася, і похоронила за власні кошти свого брата ОСОБА_7 , який перебував у безпорадному стані та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.13).
Згідно виписки із акту огляду МСЕК серії ТЕР №0052447 ОСОБА_7 був особою з інвалідністю другої групи по зору загального захворювання, однак сторонньої допомоги не потребував. 06 березня 2016 року, 23 вересня 2016 року та 23 квітня 2017 року ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні з приводу розладів психіки та поведінки на ґрунті вживання алкоголю (т.1 а.с.14, 74).
Із інформації управління соціального захисту населення Лановецької РДА від 17 травня 2019 року №1428 вбачається, що ОСОБА_1 із заявою про оформлення їй та виплати допомоги по догляду, згідно Постанови КМУ від 29 травня 2019 року №558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» за ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зверталася (т.1 а.с.73).
Із актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства, складених 17 квітня 2019 року та 22 квітня 2019 року депутатами Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області Чорноокою Р.М. та ОСОБА_10 , в присутності свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , вбачається, що діти ОСОБА_7 - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 хоча з ним не проживали, однак постійно до нього навідувалися та піклувалися ним. ОСОБА_7 не перебував у безпорадному стані та не потребував стороннього догляду і будучи на пенсії працював (т.1 а.с.76, 77).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявності юридичних фактів у їх сукупності, наслідком чого у неї могло б виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, зокрема факт перебування померлого ОСОБА_7 у безпорадному стані, неможливість останнього здійснювати догляд за собою, а також перебування спадкодавця на її матеріальному забезпеченні.
З таким рішенням погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Положеннями статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Верховний Суд у постанові від 01 червня 2020 року в справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20) зазначив, що підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних обставин, встановлених у судовому порядку:
1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (прихильне спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо);
2) матеріальне забезпечення спадкодавця;
3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири;
4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3;
5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти зазначених вище обставин.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зміни черговості спадкування за законом, оскільки не доведена наявність підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, зокрема в частині безпорадного стану.
Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно був особою з інвалідністю другої групи по зору загального захворювання, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК серії ТЕР №0052447 від 19 лютого 2012 року.
Разом з тим, відповідно до наявної в матеріалах справи відповіді Лановецької комунальної центральної районної лікарні від 15 травня 2019 року №465, померлий ОСОБА_7 сторонньої допомоги не потребував.
Тлумачення поняття «безпорадний стан» Верховний Суд України провів в справі №200/21452/15-ц від 17 жовтня 2018 року.
Безпорадний стан - такий стан особи, у якому ця особа не може самостійно забезпечити свої життєві потреби, потребує стороннього догляду, допомоги, піклування. У випадку існування спору за спадок, безпорадний стан спадкодавця повинен довести позивач, заявляючи вимогу про усунення спадкоємця від права спадкування. При цьому лише одних пояснень позивача та показань свідків недостатньо для доведення безпорадного стану спадкодавця. Повинні бути певні медичні документи, які б підтверджували факт необхідності стороннього догляду особі.
Доводи апеляційної скарги, в тому числі з посиланням на пояснення свідків про те, що померлий ОСОБА_7 часто вживав алкогольні напої, у зв'язку з чим знаходився у безпорадному стані та неодноразово перебував на лікуванні через алкогольне отруєння, не є тим безпорадним станом, який викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, із врахуванням того, що спадкодавець ОСОБА_7 був особою з інвалідністю по зору, однак, як зазначено вище, не потребував сторонньої допомоги.
Верховний Суд звернув увагу на те, що доводити факт безпорадного стану тільки поясненнями позивача та свідків є недостатнім з огляду на те, що відповідач - спадкоємець першої черги, заперечує право позивача на спадщину (постанова від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц).
Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_7 помер у віці 55 років, що не відноситься до віку, внаслідок якого особа потребувала стороннього догляду, не могла забезпечити свої потреби та обслуговувати себе самостійно, перебувала у безпорадному стані.
Щодо наведених позивачкою обставин стосовно надання матеріальної допомоги нею померлому братові, його поховання, суд не приймає до уваги та оцінює як такі, що підтверджують лише факт родинних стосунків між ними, однак не свідчать про опіку з її боку стосовно нього, з приводу перебування за життя ОСОБА_7 у безпорадному стані.
Беручи до уваги всі встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 09 квітня 2024 року.
Головуючий
Судді