Номер провадження: 33/813/934/24
Номер справи місцевого суду: 522/22848/23
Головуючий у першій інстанції Іоніді К. В.
Доповідач Артеменко І. А.
08.04.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Дербеди Едуарда Володимировича в інтересах ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 31 січня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Короткий зміст судового рішення
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 31.01.2024 ОСОБА_2 притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн.
ОСОБА_2 визнано винним у порушенні вимог п.2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 №1306 (далі-ПДР), які полягали в тому, що він 08.11.2023 о 01:45 в м. Одеса, вул. Черняховського 1 «Б», керував т/з ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, згідно з висновком КНП «Одеського обласного медичного центру психологічного здоров'я» ООР (далі - КНП «ООМЦПЗ'ООР) від 08.11.2023.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник Дербеда Е.В. в інтересах ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку представник зазначив, що первісна апеляційна скарга на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 31.01.2024 була подана в межах строку, встановленого ст.ст.289,294 КУпАП, однак вона була повернута постановою Одеського апеляційного суду від 22.02.2024, яка отримана ним 03.03.2024 через систему «Електронний суд».
Доводи апеляційної скарги щодо скасування судового рішення зводяться до того, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального , процесуального права та грубим порушенням прав людини, гарантованих Конституцією та Конвенцією, без дослідження всіх доказів по справі, з відмовою особі, яка притягується до відповідальності, в наданні доказів за ст.251 КУпАП, не в розумний строк, без встановлення обґрунтованості інкримінованого адміністративного правопорушення, з визнанням обставин, які не відповідають дійсності. Зокрема зазначено, що:
- ОСОБА_2 не вчиняв адміністративного правопорушення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та відеозаписом, в матеріалах справи відсутні будь-які докази його винуватості;
- в матеріалах справи відсутні докази руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 та факту його зупинки;
- в матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу до спеціалізованого медзакладу;
- суд помилково розцінив несправність технічного засобу як не проведення огляду, оскільки огляд поліцейськими проводився з порушенням вимог Інструкції №1452/735, що робить результати такого огляду недійсним, що підтверджує незаконність прийнятого рішення;
- стан алкогольного сп'яніння може формуватися лікарем лише на підставі результатів обстеження за допомогою технічного засобу та /або лабораторних досліджень, однак суд першої інстанції вважав за потрібне встановлювати стан сп'яніння ОСОБА_2 на підставі даних візуального обстеження особи, що не декларується та не підкріплюється чинним законодавством України;
- невірним є висновок суду, що поведінка ОСОБА_2 у закладі охорони здоров'я вірно розцінена лікарем як небажання пройти огляд. Дані події підтверджують лише факт відмови самого лікаря-нарколога, але ніяким чином не підтверджують і не встановлюють стан сп'яніння ОСОБА_2 , який не погоджувався з методикою незаконного огляду, оскільки по суті лікар відмовилася його проводити;
- ОСОБА_2 не надавали висновок для підпису, його не було ознайомлено в передбачений законом спосіб, що свідчить про протиправність дій поліцейських та лікаря-нарколога, а також упередженість суду при прийняті судового рішення.
В суді апеляційної інстанції представник Дербеда Е.В. в інтересах ОСОБА_2 підтримав клопотання про поновлення строку, доводи та вимоги апеляційної скарги.
Висновки щодо строків на апеляційне оскарження
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
Частина 1 ст.268 КУпАП передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
З матеріалів справи встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції 31.01.2024.
З апеляційною скаргою представник Дербеда Е.В. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду 09.02.2024, тобто в межах строку, встановленого ст.294 КУпАП.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22.02.2024 вказана апеляційна скарга була повернута ОСОБА_1 з підстав не підтвердження представником своїх повноважень на апеляційне оскарження судового рішення.
03.03.2024 копія постанови Одеського апеляційного суду від 22.02.2024 доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 .
15.03.2024 представник Дербеда Е.В. в інтересах ОСОБА_2 вдруге звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, серед іншого, ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Отже, апеляційна скарга подана поза межами встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Разом з тим, конструкція норми, що закріплена в ч. 2 ст.294 КУпАП, дає підстави вважати, що у разі подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції після закінчення десятиденного строку з дня її ухвалення, апелянт безумовно повинен заявити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, належним чином обґрунтувавши його.
Обґрунтовуючи свої повноваження на представлення інтересів ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 послався на ч.1 ст.59 Конституції України,ч.1 ст.271 КУпАП, рішення Конституційного суду України від 16.11.2000 у справі №1-17/2000, практику Європейського суду з прав людини тощо та надав суду копію договору про надання юридичних послуг №22-А від 16.11.2022, копію довіреності від 16.11.2023, копію диплому про здобуття ступеня вищої освіти магістр у галузі знань цивільна безпека, спеціальність - правоохоронна діяльність та копію диплому бакалавра, напрям підготовки - правознавство, професійна кваліфікація - бакалавр юрист.
Аналізуючи наведене та положення діючого законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що представник ОСОБА_1 підтвердив суду свої повноваження як фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто, на представлення інтересів ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням наведених обставин та з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку представнику ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на апеляційне оскарження постанови суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Заслухавши пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали даної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За змістом ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Визнаючи ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що 08.11.2023 ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР.
Вказані обставини суд вважав встановленими на підставі:
- протоколу про адміністративне правопорушення від 08.11.2023 серії ААД №649174, згідно з якими 08.11.2023 о 01:45 в м. Одеса, вул. Черняховського 1 «Б», водій ОСОБА_2 керував т/з ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком КНП «ООМЦПЗ» від 08.11.2023;
- відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських: №470942, № 471464, що містяться на доданих оптичних дисках, на яких зафіксовано факт проходження водієм ОСОБА_2 огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , згідно з якими 08.11.2023 о 01:35 в м. Одесі, вул.Черняховського 1, будучи у патрулі ГФ «Спецзагін Гарпун», зупинено автомобіль ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1 , за порушення комендантської години, під час спілкування з водієм ОСОБА_2 , у останнього були виявленні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю. Після чого було здійснено дзвінок на лінію «102» та повідомлено про дану подію;
-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ООМЦПЗ» ООР від 08.11.2023, за яким встановлено перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, від проходження огляду із застосуванням газоаналізатора та лабораторного дослідження - відмовився;
- довідками уповноваженої особи УПП в Одеській області, згідно з якими за даними ІКС ІПНП ОСОБА_2 отримував посвідчення водія та протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно із диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, у разі керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції або у разі відмови від проходження огляду для визначення такого стану.
У відповідності до положень ст.254 КУпАП у разі виявлення правопорушення уповноваженою на те посадовою особою складається протокол.
Право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України "Про Національну поліцію", "Про дорожній рух", постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 за №1103 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" (далі- Порядок), наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за №1452/735 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" (далі- Інструкція).
Натомість обов'язком водіїв є дотримання вимог законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, Правил дорожнього руху України, а у випадку їх недотримання настає, зокрема, адміністративна відповідальність.
Згідно зі ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції визначено ознаки алкогольного сп'яніння.
В сенсі ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали яких обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_2 .
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам вказаної Інструкції. Так, долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають події, які відбулися 08.11.2023. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано зупинений транспортний засіб, біля якого перебував ОСОБА_2 , особу якого встановлено за посвідченням водія. Зафіксовано повідомлення водієві про підозру перебування його у стані сп'яніння, пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора Драгер, на що останній погодився, але фактично двічі його не пройшов, імітуючи видих повітря з легень. На пропозицію інспектора поліції проїхати до медзакладу для проведення огляду погодився, в медзакладі оглянутий лікарем-наркологом, зробив п'ять спроб проходження огляду за допомогою газоаналізатора Драгер, але із-за переривання дихання завершити огляд не вдалось, що розцінено лікарем як відмова від огляду із застосуванням спеціальних-технічних засобів. Так само на пропозицію лікаря здати біологічні зразки (зокрема - сечу), ОСОБА_2 відповів: «Навіщо», що розцінено лікарем як фактична відмова від здачі зразків для проведення лабораторних досліджень. Лікарем проведено візуальний огляд водія, результати якого зафіксовані в акті огляду №002669 від 08.11.2023, на підставі якого складено відповідний висновок про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння. Копію висновку ОСОБА_2 не вручено, у зв'язку з фактичною відмовою проведення огляду на газоаналізаторі та відмовою від здачі на лабораторне дослідження біологічного середовища. Після чого, поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення від 08.11.2023. Дії ОСОБА_2 щодо надання пояснень в протоколі розцінені поліцейським як фактична відмова, про що вказано в протоколі. Згодом водія доставлено до місця знаходження автомобіля.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний та допустимий доказ у справі.
Доводи апелянта щодо відсутності доказів керування ОСОБА_2 транспортним засобом та факту зупинки спростовуються матеріалами справи.
На відео дійсно не зафіксовано факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, оскільки працівники поліції були викликані патрульним ГФ «Спецзагін Гарпун», який зупинив транспортний засіб за порушення комендантської години та під час спілкування з водієм виявив ознаки сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю. Таким чином, факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_4 , який перебував у патрулі ГФ «Спецзагін Гарпун». Вказані пояснення відібрані інспектором поліції на місці зупинки, засвідчені власним підписом ОСОБА_4 , є чіткими, зрозумілими, узгоджуються між особою та не мають протиріч з іншими доказами у справі.
Пунктом 1 розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, передбачено, що при оформленні протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності (п.2 р.2 Інструкції).
Отже, законодавством надано юридичне значення участі свідка під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. А тому вказані письмові пояснення є належними доказами у справі.
Крім того, наявний в матеріалах справи відеозапис підтверджує присутність вказаного свідка на місці зупинки транспортного засобу та надання ним вказаних пояснень. Посилання представника на надання пояснень під диктовку працівника поліції не підтверджуються відповідними доказами.
При цьому, судом враховано, що ОСОБА_2 не заперечував при проходженні огляду факту керування ним транспортним засобом, а навпаки в медичному закладі з'ясовував у поліцейського причину його зупинки, на що поліцейський відповів: «Порушення комендантської години», на що ОСОБА_2 сказав: «Я проїжджав не в той час, коли потрібно, без питань» (диск 2 відеофайл з БК 471464- 30:00 хв.). Крім того, враховано, що також зафіксовано відеозаписом, що інших осіб на місці зупинки з ОСОБА_2 не було, саме у нього були ключі від автомобіля і саме він перед тим, як їхати до медзакладу, увімкнув запалювання з метою закриття вікна в автомобілі.
Крім того, слід звернути увагу, що згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України, саме водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Тому відповідно до аналізу вказаного пункту ПДР поліцейський висуває вимогу особі проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у разі наявності доказів, що саме ця особа керувала транспортним засобом. Дії поліцейського у встановленому законному порядку не оскаржені, тому у суду відсутні підстави ставити їх під сумнів. Надавши поліцейським посвідчення водія, ОСОБА_2 підтвердив факт керування ним транспортним засобом.
Вищенаведене в сукупності свідчить, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом в день події.
Слід зазначити, що за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності громадського формування з охорони громадського порядку «Спеціальний загін Гарпун» є діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки. Діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку регламентується Конституцією України, Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», іншими законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, рішеннями місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку і державного кордону, боротьби із злочинністю і адміністративними правопорушеннями, а також положеннями (статутами) цих формувань. При цьому, відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується і контролюється відповідними органами Національної поліції. Серед основних завдань громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону у сфері охорони громадського порядку є:
- надання допомоги органам Національної поліції у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним і кримінальним правопорушенням;
- інформування органів Національної поліції про вчинені або ті, що готуються, кримінальні правопорушення, місця концентрації злочинних угруповань;
-сприяння органам Національної поліції у виявленні і розкритті кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від кримінально протиправних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх.
З урахуванням наведеного, патрульні громадського формування «Спецзагін Гарпун» зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_2 за порушення комендантської години та, виявивши ознаки алкогольного сп'яніння у водія, повідомили про подію на лінію 102.
Посилання представника на не зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення від 08.11.2023 про наявність свідків не впливають на висновок суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому в протоколі зазначено, що до нього додається, серед іншого, пояснення свідка та додано письмові пояснення ОСОБА_4 від 08.11.2023.
Доводам представника щодо відсутності в матеріалах справи акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу до спеціалізованого медзакладу суд першої інстанції з урахуванням положень Інструкції № 1452/735, надав правильну оцінку, зазначивши, що на місці зупинки не було встановлено результату проведеного огляду, тому відповідний акт поліцейським не складався, а долучення направлення до матеріалів справи не передбачено Інструкцією, оскільки воно складається для закладу охорони здоров'я. Дане направлення є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров'я та надається лікарю вказаного закладу. При цьому, з відеозапису вбачається наявність складеного направлення, яке передано лікарю-наркологу поліцейським (БК 471464 диск 1 -02:20:55, та диск 2 БК 471464 - 03:49).
Посилання апелянта на проведення огляду з порушенням вимог Інструкції №1452/735 не підтверджене жодним доказом. Зокрема, несправність технічного засобу для проведення огляду, як зазначає апелянт, не підтверджена належними та допустимими доказами. Як вбачається з матеріалів справи стан алкогольного сп'яніння підтверджений висновком лікаря КНП «ООМЦПЗ» ООР від 08.11.2023, складеним на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду №002669 від 08.11.2023.
Слід зазначити, що КНП «ООМЦПЗ» ООР - заклад охорони здоров'я в Одеській області, який в розумінні положень ст.266 КУпАП має право надавати висновки по даній категорії справ, а саме: про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП з огляду на наказ Департаменту охорони здоров'я та соціального захисту населення облдержадміністрації від 21.12.2015 №29 «Про впровадження в лікувально-профілактичних закладах області наказу МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
З матеріалів справи вбачається, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_2 проводився в закладі охорони здоров'я лікарем ОСОБА_5 08.11.2023 о 02.40.
З а результатами огляду на стан сп'яніння лікарем складено акт медичного огляду № 002669 від 08.11.2023, на підставі якого заповнено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у відповідності до вимог Інструкції.
Вказаний акт відповідно до п.19 розділу ІІІ Інструкції складений в одному примірнику та зберігається у закладі охорони здоров'я. При цьому, сторона захисту не заявляла клопотання про витребування та огляду копії вказаного акту.
З наявного відеозапису вбачається, що лікар-нарколог провів візуальний огляд ОСОБА_2 , перевірив його поведінку, рухову сферу; запах алкоголю з роту; опитав про перенесені травми, про останнє вживання алкоголю та склав відповідний акт огляду. ОСОБА_2 повідомив лікаря про вживання алкоголю 2-3 тижня тому. Лікарем під час візуального огляду встановлено наявність з порожнини рота ОСОБА_6 різкого запаху алкоголю. Лікарем було запропоновано ОСОБА_2 пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу - газоаналізатора для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі, на що останній зробив п'ять спроб, проте аналіз жодного разу результат не дав не через несправність приладу, як зазначає представник в апеляційній скарзі, а через недостатню кількість повітря, яке видихав ОСОБА_2 . Слід відзначити, що працівники медзакладу роз'яснювали водію порядок використання газоаналізатора та робили йому зауваження через неправильне використання, зокрема переривання потіку повітря, що видихається. На пропозицію здати біосередовище (сечу) для проведення лабораторних досліджень ОСОБА_2 фактично відмовився.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що діагноз лікаря щодо перебування особи в стані алкогольного сп'яніння може формуватися лікарем не лише на підставі результатів обстеження за допомогою технічного засобу та/або лабораторних досліджень, а й на підставі даних візуального обстеження особи, що і було зроблено лікарем при проведенні огляду ОСОБА_2 .
Так, за приписами п.3 розділу III Інструкції метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. У п.7 вказаного розділу Інструкції встановлено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Пунктами розділу ІІІ Інструкції також унормовано, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Таким чином, визначення стану алкогольного сп'яніння шляхом лабораторного дослідження здійснюється лише у окремо взятих випадках.
Отже, апеляційним судом не встановлено підстав для визнання огляду недійсним, оскільки, відповідно до Інструкції № 1452/735 відібрання біологічних зразків при огляді на стан алкогольного сп'яніння у випадках підозри водія у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов'язковим. Обов'язковим є огляд з відібранням біологічних зразків при підозрі водія у перебуванні в стані наркотичного сп'яніння чи під дією психотропних речовин.
В результаті візуального огляду та наявності типових ознак алкогольного сп'яніння, лікар відповідно до Міжнародної класифікації хвороб за наявними клінічними ознаками дійшла висновку, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Отриманих даних виявилось достатнім для діагнозу та висновку лікаря про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, на підставі досліджених об'єктивних даних, зокрема даних відеозаписів, суд дійшов висновку, що поведінку зазначеної особи у закладі охорони здоров'я лікарем було вірно розцінено, як небажання пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу та/або лабораторних досліджень. ОСОБА_2 лише імітував продуття приладу як на місці зупинки, так і в медичному закладі і жодного разу процедуру не довів до кінця, тобто в такий спосіб він ухилявся від проходження огляду на стан сп'яніння, що однак не вплинуло на можливість встановити лікарем діагноз.
Вищевказаний висновок зроблений лікарем КНП «ООМЦПЗ» ООР в межах наданих повноважень, на підставі безпосереднього огляду ОСОБА_2 лікарем з фіксацією його стану в акті, що відповідає вимогам Інструкції №1452/735. Висновок містить необхідні дані щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд, часу та місця його проведення, результатів огляду.
Судом враховано, що вматеріалах справи відсутні будь-які скарги на дії лікаря-нарколога. Результати медичного огляду, проведеного 08.11.2023 в КНП «ООМЦПЗ» ООР, ОСОБА_2 не спростовані, а висновок КНП «ООМЦПЗ» ООР від 08.11.2023 у встановленому законодавством порядку не оскаржений. Тому у суду відсутні підстави вважати, що висновок складений з порушеннями Інструкції № 1452/735, а відтак немає підстав для визнання огляду недійсним, тому доводи апеляційної скарги з цій частині не приймаються до уваги.
Крім того матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 , не погоджуючись з результатами медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у КНП «ООМЦПЗ» ООР, пройшов за самозверненням огляд на стан алкогольного сп'яніння в іншому закладі охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв.
За позицією апеляційного суду, факт перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння на момент керування транспортним засобом встановлений у визначений законом спосіб у поза розумний сумнів. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Судом враховано рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», за яким будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_2 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання представника ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 31 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 31 січня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А.Артеменко