Справа № 444/759/24 Головуючий у 1 інстанції: Олещук М.М.
Провадження № 33/811/431/24 Доповідач: Партика І. В.
05 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Маруга Сергія Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Згідно постанови, 16 лютого 2024 року, приблизно о 11 год. 15 хв., в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська» під час проходження прикордонного контролю на в'їзд в Україну з Республіки Польща було виявлено громадянку, яка пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина Литовської Республіки для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 17 вересня 2021 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону України було встановлено, що особа є громадянкою України, що підтверджує Форма 1 ДМС на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому використання паспорта громадянина Литовської Республіки громадянкою України ОСОБА_3 є порушенням, яка відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України" у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України, та своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги ст.ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМ України від 27 січня 1995 року №57, тобто вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Маруг С.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В мотивах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не дотримано вимог закону, не взято до уваги обставини справи.
Наголошує, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено невідповідності документу, за яким перетинала кордон ОСОБА_1 , не наведено жодних доказів недійсності даного документу, чи даних, що вказують, що документ містить ознаки фальшування, підробки, чи недостовірні відомості про особу ОСОБА_1 ..
Повідомляє, що ОСОБА_1 при перетині державного кордону України у пункті пропуску пред'явила власний, дійсний закордонний паспорт громадянки Литовської Республіки, який містить в собі всі необхідні реквізити і дані. Окрім того, відповідальність за подвійне громадянство законодавством України не передбачена. ОСОБА_1 здійснювала перетин державного кордону України, як громадянка Литовської Республіки, що підтверджується її паспортом, на підставі якого вона перетинала кордон раніше, а саме 22 вересня 2023 року та 2 жовтня 2023 року.
ОСОБА_1 та її захисник Маруг С.В. у судове засідання апеляційного суду, призначене на 5 квітня 2024 року не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 , та її захисника Маруга С.В.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», передбачено, що громадянин України, який набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Згідно з приписами статті 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну); перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Пунктом 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, передбачає, що перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу.
У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни окрім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Всупереч тверджень апелянта ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було дотримано, а висновок суду про доведеність винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, наведені у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №282914 від 16 лютого 2024 року (а.с. 1), з якого вбачається, що 16 лютого 2024 року, приблизно о 11 год. 15 хв., в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська» під час проходження прикордонного контролю на в'їзд в Україну з Республіки Польща було виявлено громадянку, яка пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина Литовської Республіки для виїзду за кордон серії № НОМЕР_1 , виданий 17 вересня 2021 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону України було встановлено, що особа є громадянкою України, що підтверджує Форма 1 ДМС на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- довідкою від 16 лютого 2024 року (а.с. 2), з якої встановлено, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувалася;
- рапортами капітана ОСОБА_4 та майстер сержанта ОСОБА_5 (а.с. 3,4), відповідно до яких 16 лютого 2024 року, о 11 год. 15 хв. під час оформлення осіб на в'їзд в Україну з Республіки Польща було виявлено громадянку, яка пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина Литовської Республіки для виїзду за кордон серії № НОМЕР_1 від 17 вересня 2021 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетину державного кордону України було встановлено, що вона є громадянкою України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- інформацією з копії Форми 1ДМС (а.с. 7), відповідно до якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України;
- копією паспорта Литовської Республіки (а.с. 6), з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою Литовської Республіки;
Апеляційний суд не бере до уваги аргументи апелянта про те, що ОСОБА_1 пред'явила свій дійсний закордонний паспорт громадянки Литовської Республіки та такий не є підроблений, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 як громадянка України, зобов'язана була пред'явити на паспортному контролі документи, що дають право саме громадянці України на виїзд чи в'їзд в Україну (дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України та інші.). Наведеним також спростовуються доводи про відсутність у діях ОСОБА_1 при перетині кордону України прямого умислу на перетинання кордону без відповідних документів.
Статтею 4 Конституції України визначено, що в Україні існує єдине громадянство.
У пункті 1 частини 2 Закону України «Про громадянство України» зазначено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на принципі єдиного громадянства - громадянства держави Україна. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Із вказаного слідує, що згідно з законодавством України громадянство України та ще однієї, або декількох країн (подвійне громадянство) в Україні не допускається.
Підстави втрати та припинення громадянства України визначені у статтях 18 та 19 Закону України «Про громадянство України», а датою припинення громадянства України у передбачених цими статтями випадках є дата видання відповідного указу Президента України.
Встановивши правовий зв'язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон у пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи Державної прикордонної служби України зобов'язані керуватися правовою нормою пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про громадянство України». Якщо громадянин набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідна правова норма міститься в частині 1 стаття 3 Європейської конвенції про громадянство - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. Наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.
Отже можна зробити висновок, що використовувати паспорт громадянина іншої країни для перетину державного кордону України на законних підставах мають фізичні особи лише після видання Указу Президента України про втрату такими особами громадянства України.
Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документу іноземної держави кваліфікується як спроба незаконного перетину державного кордону України, так як даний документ не може вважатися відповідним, тобто дані дії є адміністративним правопорушенням, передбачене частиною 1 статті 204-1 КУпАП.
Доводи апелянта, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 -1 КУпАП, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ №282914 від 16 лютого 2024 року (а.с. 1), копією закордонного паспорта громадянки Литовської республіки (а.с. 6) та іншими документами, зазначеними вище за текстом.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 ,, суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Маруга С.В. є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Маруга Сергія Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.