03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 761/35482/18
провадження № 61-9767св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона-2»,
відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
особа, яка подала касаційну скаргу,- ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року приватне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» (далі - ПрАТ «КПМК-2»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона-2» (далі - ТОВ «КПМК-2»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» (далі - ТОВ «Екобуд»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлові приміщення, витребування нежитлових приміщень
Позовна заява ПрАТ «КПМК-2» мотивована тим, що рішенням Київської міської ради від 27 лютого 2009 року № 289-2/449 затверджено проект відведення і передано ТОВ «Екобуд» у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,28 га за рахунок земель міської забудови для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_3 у Шевченківському районі м. Києва.
25 квітня 2002 року між ТОВ «Екобуд» (забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (далі - ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг») (інвестор) укладено угоду № 2, відповідно до пункту 1.1 якої забудовник зобов'язався за рахунок інвестора виконати дії, пов'язані із забезпеченням зведення житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями на АДРЕСА_3 в м. Києві (далі - об'єкт), а інвестор - інвестувати 88 % кошторисної вартості будівництва об'єкта. Вклад забудовника становив 12 % кошторисної вартості будівництва об'єкт, що відповідає його витратам у цьому будівництві. Зазначена угода є договором про інвестиційну діяльність.
Відповідно до наданих повноважень (підпункт 3.4.2 пункту 3.4 угоди № 2) ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (організація) 21 квітня 2005 року уклало інвестиційний договір № 2 на будівництво нежитлових приміщень (офісів) у будинку на АДРЕСА_3, м. Київ із Товариством з обмеженою відповідальністю «Центробуд-трейд» (далі - ТОВ «Центробуд-трейд») (інвестор).
Об'єктом інвестиційної діяльності за цим договором є три нежитлові приміщення в будинку на АДРЕСА_3 в м. Києві. Інвестор здійснює фінансування 756,45 кв. м загальної площі нежитлових приміщень.
Згідно з додатковою угодою від 01 листопада 2006 року № 3 до договору від 21 квітня 2005 року № 2 у зв'язку із зміною проектної документації, а саме: зміни планування першого поверху, - об'єктом інвестиційної діяльності за цим договором сторони визначили 4 (чотири) нежитлові приміщення, загальною площею 544,38 кв. м, фінансування яких здійснює інвестор.
У додатку № 1 до інвестиційного договору від 21 квітня 2005 року № 2 зазначено перелік нежитлових приміщень, а саме: № 2 вісь 1-5 ряд Б-Г блок А, площею 112,05 кв. м; № 4 вісь 1-5 ряд ОА-Б блок А, площею 122,04 кв. м; № 5 вісь 5/1-9/1 блок Б, площею 130,51 кв. м; № 6 вісь 2/2-5/1 блок Б, площею 179,78 кв. м.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року та постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року, у справі № 761/23860/15-ц за позовом ПрАТ «КПМК-2» до ОСОБА_1 , ТОВ «Екобуд», ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко О. О., про визнання правочину недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння і визнання права власності, встановлено, що ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (інвестор) повністю виконало свої зобов'язання за договором, а саме: сплатило кошти, у розмірі повної вартості виділених їй площ об'єкта.
Отже, за наслідками повного виконання взятих на себе зобов'язань за угодою від 25 квітня 2002 року № 2 ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», відповідно до підпунктів 3.1.6, 3.1.11 пункту 3.1 зазначеного правочину і положень статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», набула право власності на результати і об'єкти інвестицій.
На підставі положень статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», підпункту 3.4.4 пункту 3.4 угоди від 25 квітня 2002 року № 2 і належного виконання зобов'язань за інвестиційним договором від 21 квітня 2005 року № 2, ТОВ «Центробуд-трейд» набуло право власності на результати і об'єкти інвестицій, а саме: приміщення № 2 вісь 1-5 ряд Б-Г блок А, площею 112,05 кв. м; № 4 вісь 1-5 ряд ОА-Б блок А, площею 122,04 кв. м; № 5 вісь 5/1-9/1 блок Б, площею 130,51 кв. м; № 6 вісь 2/2-5/1 блок Б, площею 179,78 кв. м.
Будучи власником результатів і об'єкта інвестицій, ТОВ «Центробуд-трейд» (продавець) 01 березня 2007 року уклало із Акціонерним комерційним банком «Київ» (далі - АКБ «Київ») (покупець) договір № 1 купівлі-продажу майнових прав (далі - Договір № 1), згідно з пунктом 1.1 якого продавець продає, покупець купує майнові права на 4 (чотири) нежитлові приміщення (офіси), загальною площею 544,38 кв. м, а саме: приміщення № 2 вісь 1-5 ряд Б-Г блок А, площею 112,05 кв. м; № 4 вісь 1-5 ряд ОА-Б блок А, площею 122,04 кв. м; № 5 вісь 5/1-9/1 блок Б, площею 130,51 кв. м; № 6 вісь 2/2-5/1 блок Б, площею 179,78 кв. м. Відповідно до умов пункту 1.4 цього договору майнові права на об'єкт передаються продавцем покупцю шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав; акт підписується сторонами після здійснення покупцем їх 100 % оплати.
Факт передачі майнових прав за договором № 1 сторони зафіксовано в акті приймання-передачі від 17 липня 2007 року, 100 % оплата яких підтверджена довідкою від 17 липня 2007 року за вих. № 35.
Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 квітня 2008 року № 454 присвоєно новозбудованому блоку А житлового будинку АДРЕСА_1 .
05 січня 2009 року АКБ «Київ» та ТОВ «Центробуд-трейд» уклали додаткову угоду № 1 до договору № 1 купівлі-продажу майнових прав від 01 березня 2007 року. У додатковій угоді сторони визначили, що в зв'язку з проведенням технічної інвентаризації нежилих приміщень (офісів) пункт 1.1. викладений в новій редакції. За цією редакцією продавець продає, а покупець купує майнові права на 4 (чотири) нежитлові приміщення (офіси) (об'єкт), загальною площею 551,90 кв. м, які будуються в будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - ПАТ «АКБ «Київ»), правонаступник АКБ «Київ» (сторона 1), 07 серпня 2009 року, уклало із АТ «КПМК-2» (сторона 2) договір міни, за умовами якого сторона 1 зобов'язалася взамін переданого їй майна - квартир, передати стороні 2 у власність належні їй майнові права на нерухоме майно, яке вказане, в тому числі у підпунктах 1.3.20, 1.3.21 пункту 1.3 договору: нежитлові приміщення (офіси), на перших поверхах, під № 62, в будинку, що будується під № ЗА на АДРЕСА_3 , загальною площею 156,60 кв. м, і № 61, в будинку, що будується під № ЗБ, загальною площею 134,70 кв. м, а сторона 2 - передати стороні 1 у власність нерухоме майно. На виконання пункту 3.2 договору міни передача майнових прав зафіксована в актах від 12 серпня 2009 року № 27, 28.
У листі від 30 серпня 2017 року № 01-933 Публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (далі - ПАТ «КИЇВЗНДІЕП») пояснило, що є правонаступником ВАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (далі - ВАТ «КиївЗНДІЕП»), яке було залучено генеральним підрядником ТОВ «Екобуд» в якості генерального проектувальника для розробки проектної документації будівництва житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_3 . За результатами вивчення і порівняння проектної документації, яка розроблялась і зберігається на теперішній час у ПАТ «КИЇВЗНДІЕП», з наданими копіями технічних паспортів на нежитлові приміщення встановлено таке:
1) Нежитлові приміщення АДРЕСА_4 , загальної площею 119,6 кв. м, які позначені у «Технічному паспорті на нежитловий будинок (приміщення) місто Київ, вулиця АДРЕСА_3 АДРЕСА_5 », складеному КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 18 січня 2010 року, інвентаризаційна справа № 33729/69796, є тими самими приміщеннями, які позначені у проектній документації як приміщення у вісях «1-5 ряд Б-Г», Блок - «А», загальною проектною площею 112,5 кв. м.
2) Нежитлові приміщення АДРЕСА_6 , загальною площею 134,6 кв. м, які позначені у «Технічному паспорті на нежитловий будинок (приміщення) АДРЕСА_7 », складеному КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», інвентаризаційна справа № 77147/70796/1986, є тими самими приміщеннями, які позначені у проектній документації як приміщення у вісях «5/1-9/1», Блок - «Б», загальною проектною площею 130,51 кв. м.
Відмінність площ приміщень за технічним паспортом від проектної площі пояснюються їхнім корегуванням під час проведення їх технічної інвентаризації після закінчення будівництва об'єкта.
Листами від 13 серпня 2009 року за № 373/9 та від 09 листопада 2009 року за № 532/09/11-09 АТ «КПМК-2» повідомила ТОВ «Екобуд», ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» про набуття права власності на спірні нежилі приміщення. Просило внести відповідні зміни до реєстру власників майнових прав на нерухоме майно в будинках, що будуються під номерами АДРЕСА_3 - та оформити відповідні додаткові угоди до інвестиційного договору від 21 квітня 2005 року № 2 та угоди від 25 квітня 2002 року № 2 із зазначенням їх власником.
Заступник генерального директора ТОВ «Екобуд» ОСОБА_1. листом від 29 вересня 2009 року за № 497 повідомила АТ «КПМК-2», що між ними немає жодних договірних відносин, тому немає можливості надати інформацію з приводу їх вимог.
ТОВ «Центробуд-трейд», направивши 13 листопада 2009 року лист за № 174 на адресу ТОВ «Екобуд» та АТ «КПМК-2», підтвердило стовідсоткову оплату майнових прав на спірне нежитлове приміщення та перехід права власності на них до АКБ «Київ».
За договором міни 07 серпня 2009 року АКБ «Київ» передав ці майнові права АТ «КПМК-2».
11 липня 2006 року між ТОВ «Екобуд» (далі - замовник) і ОСОБА_1 (далі - інвестор) були укладені чотири інвестиційні контракти, в тому числі № 030231, 030232, на нежитлові приміщення, право власності на які на той день знаходилось у ТОВ «Центробуд-трейд».
За умовами контракту № 030232 замовник своїми силами і засобами, за рахунок залучених від інвесторів коштів, зобов'язався збудувати і передати інвестору нежитлові приміщення № 61 офісного приміщення 3 (секція Б), 1-й поверх, загальною площею 134,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3, а інвестор - забезпечити відповідне фінансування об'єкта інвестування та прийняти його у власність на умовах цього контракту. За визначеним пунктом 4.1 контракту порядком розрахунків загальна вартість об'єкта інвестування встановлювалась замовником. Вказана сума повинна бути внесена інвестором до 30 червня 2010 року.
Відповідно до платіжного доручення № 1 ОСОБА_1 17 березня 2010 року сплатила 538 800,00 грн в рахунок інвестування коштів на будівництво за інвестиційним контрактом від 11 липня 2006 року № 030232.
Згідно з актом приймання-передачі об'єкта у власність інвестора від 16 серпня 2010 року ТОВ «Екобуд» передало ОСОБА_1 вбудоване нежитлове офісне приміщення № 61 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3, перший поверх, загальною площею 134,60 кв. м.
16 серпня 2010 року Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видало ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення з № НОМЕР_1 до № 10 (групи приміщень № 61) офіс, загальною площею 134,60 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_3 .
За договором купівлі-продажу від 23 лютого 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., ОСОБА_1 (продавець) передала у власність ОСОБА_2 (покупець) нежитлові приміщення з № 1 до № 10 (групи приміщень № 61) офіс, загальною площею 134,60 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_3 .
У подальшому, на підставі декларації про початок будівельних робіт ОСОБА_2 здійснила реконструкцію нежитлових приміщень з № 1 до № 10 (групи приміщень № 61) з виділенням окремих приміщень № 61а, площею 101,0 кв. м, та № 61б, площею 25,7 кв. м. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована 19 лютого 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва за № КВ143140500015.
ОСОБА_2 12 лютого 2015 року за договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозняковою С. В., подарувала групу приміщень № 61-А (в літ. А), об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 101,1 кв. м, ОСОБА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414729080000).
Крім того, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1050701580000, на підставі договору купівлі-продажу і декларації про готовність об'єкта до експлуатації за КВ143140500015 від 19 лютого 2014 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на групу приміщень № 61-Б (в літ. А), об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 24,8 кв. м.
ТОВ «КПМК-2» зазначало, що за ланцюгом правочинів: угода від 25 квітня 2002 року № 2 між ТОВ «Екобуд» і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг»; інвестиційний договір від 21 квітня 2005 року № 2 між ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» та ТОВ «Центробуд-трейд»; договір купівлі-продажу майнових прав від 01 березня 2007 року № 1 між ТОВ «Центробуд-трейд» та АКБ «Київ»; договір міни майнових прав від 07 серпня 2009 року між ПАТ «АКБ «Київ» і ПАТ «КПМК-2», - в нього виникло право власності на майнові права на об'єкт інвестування нежитлових приміщень з № 1 до № 10 (групи приміщень № 61), офіс, загальною площею 134,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 . Наявність права власності на майнові права на об'єкт нерухомості засвідчує правомочність їх власника отримати право власності на це нерухоме майно.
Названі приміщення в подальшому в результаті реконструкції, яка з ТОВ «КПМК-2» не погоджувалась, були виділені в окремі приміщення № 61а та № 61б, площею, 101,0 кв. м та 25,7 кв. м.
ТОВ «КПМК-2» не може реалізувати такі правомочності на спірне майно у зв'язку з наявністю претензій до цього майна з боку третіх осіб, які мають власний інтерес до цього майна у межах існуючих правовідносин.
ТОВ «КПМК-2» неодноразово протягом 2009-2010 років зверталося до ТОВ «Екобуд», як забудовника, з листами щодо надання документів, необхідних для реєстрації права власності на нерухоме майно, яке створено в порядку Закону Україна «Про інвестиційну діяльність». ТОВ «Екобуд» відмовилося в наданні цих документів ТОВ «КПМК-2». Крім того, як виявилося, ТОВ «Екобуд» уклало незаконні контракти із ОСОБА_6 . У наступному ОСОБА_7 зареєструвала за собою право власності і продала ці приміщення ОСОБА_2 , які надалі нею були реконструйовані, а частина приміщень подарована ОСОБА_3 .
У зв'язку з вищевикладеним, ТОВ «КПМК-2» просило суд:
- визнати право власності ПрАТ «КПМК-2» на нежитлове приміщення № 61а, площею 101,0 кв. м, розташоване на АДРЕСА_3 ;
- визнати право власності ПрАТ «КПМК-2» на нежитлове приміщення № 61б, площею 25,7 кв. м, розташоване на АДРЕСА_3 ;
- визнати недійсним інвестиційний контракт від 11 липня 2006 року № 030232, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Екобуд»;
- витребувати від ОСОБА_2 і передати ПрАТ «КПМК-2» нежитлове приміщення № 61б, площею 25,7 кв. м, розташоване на АДРЕСА_3 ;
- витребувати від ОСОБА_3 і передати ПрАТ «КПМК-2» нежитлове приміщення № 61а, площею 101,0 кв. м, розташоване на АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року, ухваленим у складі судді Рибака М. А., у задоволенні позову ТОВ «КПМК-2» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до договору міни позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Отже, підстав для визнання за ним права на майнові права на об'єкт інвестування на підставі статей 331, 392 ЦК України немає.
Крім того, відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння безпосередньо пов'язана із тим, чи має позивач будь-яке право щодо спірного майна.
Оскільки позивач не є власником спірного майна, тому положення статей 387, 388 ЦК України про витребування майна із чужого незаконного володіння до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права, характеру порушення та правовим наслідкам такого порушення, тобто такий спосіб захисту не є ефективним в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач помилково ототожнює суб'єктивне зобов'язальне право у вигляді права вимоги на отримання в майбутньому у власність новозбудованого об'єкта нерухомості із правом власності на об'єкт нерухомості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «КПМК-2» задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Витребувано від ОСОБА_3 на користь ТОВ «КПМК-2» нежитлове приміщення № 61а, площею 101,1 кв. м, розташоване в будинку АДРЕСА_3 та витребувано від ОСОБА_2 на користь ТОВ «КПМК-2» нежитлове приміщення № 61б, площею 24,8 кв. м, розташоване в будинку АДРЕСА_3 , яке утворилось внаслідок реконструкції нежитлових приміщень з № 1 до № 10 групи приміщень 61 у літері А.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ «Екобуд», ОСОБА_2 на користь ТОВ «КПМК-2» судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 59 371,62 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила, створила річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Отже, саме інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.
З огляду на те, що будівництво, в якому знаходяться спірні приміщення, завершено і об'єкт прийнято в експлуатацію, що підтверджується актом готовності об'єкта від 12 квітня 2010 року, вказані майнові права трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об'єкт. Таким чином, саме позивач набув право на отримання вказаних приміщень у власність, проте таке право було порушене, оскільки з 2009 року (з часу укладення договору міни) забудовник ТОВ «Екобуд» безпідставно відмовляв позивачу, у вимозі включення його до реєстру інвесторів, а після завершення будівництва - у праві отримати необхідний пакет документів для оформлення права власності.
Установивши, що отримані за низкою правочинів майнові права на спірні нежитлові приміщення ТОВ «КПМК-2» трансформувались у право власності після завершення будівництва, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у витребуванні цього майна від відповідачів, за якими на час ухвалення судового рішення було зареєстровано майно, що має належати позивачу, як правонаступнику прав за інвестиційними договорами.
З огляду на те, що на час подачі позову ОСОБА_1 відчужила нежитлові приміщення ОСОБА_2 , яка в подальшому подарувала частину приміщень ОСОБА_3 , належним способом захисту в цій справі є подання віндикаційного позову про витребування майна, оскільки задоволення позовних вимог про визнання недійсним контракту від 11 липня 2006 року не може привести до захисту прав позивача, відсутні підстави для задоволення таких вимог з огляду на те, що права позивача за встановлених обставин підлягають захисту в межах заявленого віндикаційного позову про витребування майна.
При цьому судове рішення про задоволення позовної вимоги про витребування від відповідача нерухомого майна є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірні приміщення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2023 року ОСОБА_4 , особа, яка не брала участі у справі, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив суд залучити його до участі у справі, як учасника справи та скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, або закрити провадження у справі, або направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів набуття ТОВ «КПМК-2» статусу носія майнових прав як інвестора на спірні приміщення через наявність у нього суб'єктивного зобов'язального права у вигляді права вимоги на отримання в майбутньому у власність об'єкта нерухомості не тільки до ТОВ «Екобуд» (замовника будівництва), але навіть до ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг».
Суд апеляційної інстанції прийняв оскаржуване рішення без перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення, як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, тому постанова суду апеляційної інстанції не може вважатися такою, що відповідає нормам справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України. У постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21) зроблено висновок, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції, знаючи про існування договору дарування нежитлових приміщень від 19 липня 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно з яким до ОСОБА_4 перейшло право власності на групу приміщень № 61а, загальною площею 101, кв. м, на АДРЕСА_3 , у порушення вимог статті 53 ЦПК України не залучив ОСОБА_4 до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (відповідне клопотання міститься в матеріалах справи), а розглянув справу без залучення до участі в справі нового власника спірного нерухомого майна, чим порушив його права.
Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що цей спір мав розглядатися господарським судом в межах справи № 910/23859/16 про банкрутство ТОВ «Екобуд».
Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), а також зазначає на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року ТОВ «КПМК-2» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У липні 2023 року заявник у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунув.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року поновлено ОСОБА_4 процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 квітня 2002 року між ТОВ «Екобуд» та ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» укладено угоду № 2, за умовами якої ТОВ «Екобуд» (забудовник) зобов'язалося за рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (інвестор) виконати дії, пов'язані із забезпеченням зведення житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями на АДРЕСА_3 у м. Києві, при цьому сторонами погоджено, що інвестор повинен інвестувати 88 % кошторисної вартості будівництва об'єкта, а забудовник - 12 %, що відповідає його витратам у цьому будівництві.
Також цією угодою передбачено право інвестора передати свої права і зобов'язання за цим правочином третім особам. Розподіл квартир, офісів і машино-місць за цим договором між забудовником та інвестором проводиться відповідно до додатку № 2, що є невід'ємною частиною цієї угоди.
Внесення інвестицій на будівництво об'єкта, відповідно до пункту 1.4 угоди, дає інвестору право на отримання у власність площ квартир, офісних приміщень, машино-місць автомобільних стоянок.
Згідно з підпунктом 3.4.4 пункту 3.4 зазначеної угоди інвестор має право передавати свої прав і обов'язки за цією угодою третім особам.
21 квітня 2005 року між ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» та ТОВ «Центробуд-трейд» укладено інвестиційний договір, за умовами якого останнє зобов'язалося профінансувати будівництво нежитлових приміщень (офісів), загальною площею 544,38 кв. м, на АДРЕСА_3 у м. Києві.
01 березня 2007 року ТОВ «Центробуд-трейд», на підставі відповідного договору купівлі-продажу майнових прав передало АКБ «Київ» майнові права на вищевказане нежитлове приміщення. Згідно з підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 цього договору покупець має право після здійснення 100 % оплати та до моменту введення будинку в експлуатацію відступити за згодою продавця свої права за цим договором на користь третіх осіб.
ТОВ «Центробуд-трейд» надало АКБ «Київ» довідку про оплату загальної вартості майнових прав на об'єкт.
05 січня 2009 року між АКБ «Київ» та ТОВ «Центробуд-трейд» укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу майнових прав, якою, у зв'язку з проведенням технічної інвентаризації нежилих приміщень (офісів), сторони уточнили характеристики нежитлових приміщень, на які були передані майнові права, в частині нежитлових приміщень площею 544,38 кв. м, а саме: № 2 вісь 1-5 ряд Б-Г блок А, площею 112,05 кв. м; № 4 вісь 1-5 ряд ОА-Б блок А, площею 122,04 кв. м; № 5 вісь 5/1-9/1 блок Б, площею 130,51 кв. м; № 6 вісь 2/2-5/1 блок Б, площею 179,78 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3, м. Київ.
07 серпня 2009 року між АКБ «Київ» та ПрАТ «КПМК-2» укладено договір міни, за умовами якого у власність останнього перейшло право власності на майнові права на нежитлове приміщення (офіс), загальною площею 156,60 кв. м, під номером АДРЕСА_6 .
На виконання вимог цього договору між сторонами був підписаний акт приймання-передачі, за яким АКБ «Київ» передав ПрАТ «КПМК-2» у власність майнові права на нежитлове приміщення (офіс), загальною площею 156,60 кв. м, під номером АДРЕСА_4 .
Листами від 13 серпня 2009 року та від 09 листопада 2009 року ПрАТ «КПМК-2» повідомило ТОВ «Екобуд» і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» про набуття права власності на спірні нежитлові приміщення та просили внести відповідні зміни до реєстру власників майнових прав на нерухоме майно в будинку, що будується, і оформити відповідні додаткові угоди до угоди від 25 квітня 2002 року та інвестиційного договору від 21 квітня 2005 року із зазначенням власником майнових прав на нежитлові приміщення ПрАТ «КПМК-2».
Листом від 29 вересня 2009 року, за підписом заступника генерального директора ОСОБА_1., ТОВ «Екобуд» повідомило ПрАТ «КПМК-2» про відсутність між ними договірних відносин та неможливість надати інформацію з приводу порушених у його зверненні питань.
У листі від 13 листопада 2009 року ТОВ «Центробуд-трейд» підтвердив ПрАТ «КПМК-2» стовідсоткову оплату АКБ «Київ» майнових прав та перехід до нього права власності на ці права.
11 липня 2006 року між ТОВ «Екобуд» та ОСОБА_1 укладено інвестиційний контракт, за умовами якого товариство своїми силами і засобами, за рахунок залучених від інвесторів коштів, зобов'язалося збудувати і передати ОСОБА_1 нежитлове приміщення № НОМЕР_2 , загальною площею 134,60 кв. м, на АДРЕСА_3 у м. Києві.
16 серпня 2010 року між ТОВ «Екобуд» та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі об'єкта у власність інвестора.
Також 16 серпня 2010 року Головне управління комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видало ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нежилі приміщення з номерами від 1 до 10 (групи приміщень № 61), офіс загальною площею 134,60 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_3 .
23 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., відповідно до якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 за 500 000,00 грн придбала нежилі приміщення з № 1 до № 10 (групи приміщень № 61), офіс загальною площею 134,60 кв. м, розташовані в АДРЕСА_3 . Право власності ОСОБА_2 на ці приміщення зареєстровано за встановленим законом порядком.
Відповідно до декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації, поданих до Інспекції ДАБК у місті Києві, вищевказані спірні нежилі приміщення були реконструйовані із виділенням окремих приміщень № 61а та № 61б, площею, відповідно, 101,0 кв. м і 25,7 кв. м.
12 лютого 2015 року ОСОБА_2 на підставі договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозняковою С. В., подарувала групу приміщень № 61а (Літера А), об'єкт нежитлової нерухомості, загальної площі 101,1 кв. м, ОСОБА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414729080000).
Крім того, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1050701580000, на підставі договору купівлі-продажу і декларації про готовність об'єкта до експлуатації за КВ143140500015 від 19 лютого 2014 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на групу приміщень № 61б (Літера А), об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 24,8 кв. м.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року у справі № 761/23857/15-ц позов ПАТ «КПМК-2» до ОСОБА_1 , ТОВ «Екобуд», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В., про визнання правочину недійсним, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності, задоволено частково.
Визнано недійсним інвестиційний контракт від 11 липня 2006 року № 030232 (про інвестування в будівництво), укладений між ТОВ «Екобуд» та ОСОБА_1 .
Визнано за ПАТ «КПМК-2» право власності на нежилі приміщення з № 1 до № 10 (групи приміщень № 61), офіс загальною площею 134,60 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .
Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежилі приміщення з № 1 до № 10 (групи приміщень № 61), офіс загальною площею 134,60 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року скасовано, ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ «КПМК-2» до ОСОБА_1 , ТОВ «Екобуд», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В., про визнання правочину недійсним, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Цим рішенням встановлено, що станом на 12 лютого 2015 року новим власником групи приміщень № 61а (Літера А) приміщення АДРЕСА_6 , загальною площею 101,1 кв. м, була ОСОБА_3 . У той же час відповідачка ОСОБА_2 є власником групи приміщень № 61б (Літера А) приміщення № 61б в будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 24,8 кв. м.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року та постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року, у справі № 761/23860/15-ц позов ПрАТ «КПМК-2» до ОСОБА_1 , ТОВ «Екобуд», ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко О. О., про визнання недійсним правочину, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності задоволено частково.
Визнано недійсним інвестиційний контракт (про інвестування в будівництво) від 11 липня 2006 року, укладений між ТОВ «Екобуд» та ОСОБА_1
Стягнуто в рівних частинах із ТОВ «Екобуд» та ОСОБА_1 на користь ПрАТ «КПМК-2» судовий збір у розмірі 487,20 грн, тобто по 243,60 грн з кожного.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відповідно до листа від 30 серпня 2017 року № 01-933 ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» пояснило, що є правонаступником ВАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», яке було залучено генеральним підрядником ТОВ «Екобуд» в якості генерального проектувальника для розробки проектної документації будівництва житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_3 . За результатами вивчення і порівняння проектної документації, яка розроблялась і зберігається на теперішній час у ПАТ «КИЇВЗНДІЕП», з наданими копіями технічних паспортів на нежитлові приміщення встановлено таке:
1) Нежитлові приміщення № 62 у будинку № За на АДРЕСА_3, загальною площею 119,6 кв. м, які позначені у «Технічному паспорті на нежитловий будинок (приміщення) АДРЕСА_8 , АДРЕСА_5 », складеному КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 18 січня 2010 року, інвентаризаційна справа № 33729/69796, є тими самими приміщеннями, які позначені у проектній документації як приміщення у вісях «1-5 ряд Б-Г», Блок «А», загальною проектною площею 112,5 кв. м.
2) Нежитлові приміщення АДРЕСА_6 , загальною площею 134,6 кв. м, які позначені у «Технічному паспорті на нежитловий будинок (приміщення) АДРЕСА_7 », складеному КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», інвентаризаційна справа № 77147/70796/1986, є тими самими приміщеннями, які позначені у проектній документації як приміщення у вісях «5/1-9/1», Блок «Б», загальною проектною площею 130,51 кв. м.
Відмінність площ приміщень за технічним паспортом від проектної площі пояснюються їхнім корегуванням під час проведення їх технічної інвентаризації після закінчення будівництва об'єкта.
Згідно з договором дарування нежитлових приміщень від 19 липня 2022 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до ОСОБА_4 перейшло право власності на групу приміщень № 61а, загальною площею 101, кв. м, на АДРЕСА_3 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності та визнання недійсним договору не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Велика Палата Верховного Суду нагадувала неодноразово, за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) та багатьох інших.
Згідно з частиною першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зроблено висновок, що «…саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування.
Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07 серпня 2009 року між АКБ «Київ» та ПрАТ «КПМК-2» укладено договір міни, за умовами якого у власність останнього перейшло право власності на майнові права на нежитлове приміщення (офіс), загальною площею 156,60 кв. м, під номером АДРЕСА_6 .
На виконання вимог цього договору між сторонами був підписаний акт приймання-передачі, за яким АКБ «Київ» передав ПрАТ «КПМК-2» у власність майнові права на нежитлове приміщення (офіс), загальною площею 156,60 кв. м, під номером АДРЕСА_4 .
Листами від 13 серпня 2009 року та від 09 листопада 2009 року ПрАТ «КПМК-2» повідомило ТОВ «Екобуд» і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» про набуття права власності на майнові права на спірні нежитлові приміщення та просило внести відповідні зміни до реєстру власників майнових прав на нерухоме майно в будинку, що будується, і оформити відповідні додаткові угоди до угоди від 25 квітня 2002 року та інвестиційного договору від 21 квітня 2005 року із зазначенням власником майнових прав на нежитлові приміщення ПрАТ «КПМК-2».
Листом від 29 вересня 2009 року, за підписом заступника генерального директора ОСОБА_1., ТОВ «Екобуд» повідомило ПрАТ «КПМК-2» про відсутність між ними договірних відносин та неможливість надати інформацію з приводу порушених у його зверненні питань.
У листі від 13 листопада 2009 року ТОВ «Центробуд-трейд» підтвердив ПрАТ «КПМК-2» стовідсоткову оплату АКБ «Київ» майнових прав та перехід до нього права власності на ці права.
Таким чином, слід вважати, що оскільки у ПрАТ «КПМК-2» виникло право на об'єкт інвестування з моменту завершення будівництва, то воно має право на його витребування.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).
Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).
Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об'єкт інвестування, які після завершення будівництва об'єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об'єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об'єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що будівництво, в якому знаходяться спірні приміщення, завершено і об'єкт прийнятий в експлуатацію, що підтверджується актом готовності об'єкта від 12 квітня 2010 року, вказані майнові права трансформуються у право власності інвестора на про інвестований об'єкт. Таким чином, саме позивач набув право на отримання вказаних приміщень у власність, проте таке право було порушене, оскільки з 2009 року (з часу укладення договору міни) забудовник ТОВ «Екобуд» безпідставно відмовляв позивачу у вимозі включення його до реєстру інвесторів, а після завершення будівництва - у праві отримати необхідний пакет документів для оформлення права власності.
Установивши, що отримані за низкою правочинів майнові права на спірні нежитлові приміщення ТОВ «КПМК-2» трансформувались у право власності після завершення будівництва, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у витребуванні цього майна від відповідачів, за якими на час ухвалення рішення суду було зареєстровано майно, що має належати позивачу, як правонаступнику прав за інвестиційними договорами.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції під час перегляду справи не звернув уваги на те, що відповідно до договору дарування нежитлових приміщень від 19 липня 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до ОСОБА_4 перейшло право власності на групу приміщень № 61а, загальною площею 101, кв. м, на АДРЕСА_3 .
Таким чином, суд апеляційної інстанції витребував спірні приміщення у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , але вони не є їх власниками, тому вказане судове рішення не може бути реалізованим й ефективним для захисту порушеного права ТОВ «КПМК-2».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Враховуючи ту обставину, що зміна власника спірних приміщень відбулась під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, ураховуючи положення статті 55 ЦПК України про процесуальне правонаступництво, суд не здійснив у порядку передбаченому нормами ЦПК України й ЦК України, заміну неналежної сторони. У цьому випадку наявним є сингулярне (одиничне) правонаступництво, а саме заміна сторони у договорі, щодо якого виник спір.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не врахував зазначеного та не дослідив обставини справи, які мають правове значення для правильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час перегляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, усунути вказані недоліки на стадії касаційного перегляду неможливо, тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводам і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець