08 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 128/4409/23
провадження № 61-4865ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної неправомірними та незаконними діями,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної неправомірними та незаконними діями.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня
2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява ОСОБА_1 не підписана позивачем.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підсудна Вінницькому апеляційному суду, оскільки позовну заяву повернуто позивачу в порядку адміністративного судочинства.
03 квітня 2024 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 січня 2024 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно зі статтями 17, 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Конституційне визначення принципу спеціалізації та виокремлення на підставі підсистем судів має на меті реалізацію завдання щодо організаційного наповнення судової влади. Отже, за організаційною ознакою принцип спеціалізації передбачає створення судових ієрархічно впорядкованих ланок з різною компетенцією для вирішення правових спорів в окремих галузях матеріального права (цивільного, кримінального, господарського, адміністративного тощо). За такого підходу реалізація принципу спеціалізації дає підстави для побудови окремих підсистем спеціалізованих судів у системі судів загальної юрисдикції.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 23 КАС України апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.
Статтею 24 ЦПК України встановлено, що апеляційні суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду).
Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження визначені главою 1 розділу V Перегляд судових рішень ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Установлено, що ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Вінницького районного суду Вінницького області від 27 жовтня 2023 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу в порядку адміністративного судочинства.
Вказаною ухвалою заявнику роз'яснено строк та порядок її оскарження до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції, вбачається, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року до Вінницького апеляційного суду.
Згідно пункту 3 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції.
Встановивши, що ОСОБА_1 апеляційну скаргу подано на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року, яка постановлена в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню.
Відмова у прийнятті до розгляду поданої до Вінницького апеляційного суду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року не є порушенням його права на доступ до суду, адже повернення апеляційної скарги не перешкоджає зверненню ОСОБА_1 до належного апеляційного адміністративного суду.
При цьому судом апеляційної інстанції вірно роз'яснено заявнику про те, що із даною апеляційною скаргою йому необхідно звернутися до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто заявнику у зв'язку з відсутністю підпису позивача та ухвала місцевого суду про повернення позовної заяви не є предметом касаційного перегляду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 січня 2024 року є необґрунтованою, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної неправомірними та незаконними діями.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко