26 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/4706/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Пустовіт О.Ю., адвокат
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атрекс"
арбітражний керуючий ліквідатор Шкабрій М.П. - особисто,
відповідач - Акціонерне товариство "Укргазбанк"
представник відповідача - Бабенко А.І., адвокат
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м. Києва
від 29.03.2023
у складі судді: Лопатіна А.В.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 23.08.2023
у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О. - головуючий, Доманської М.Л., Остапенка О.М.,
у справі за позовом
ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс"
Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання договору іпотеки недійсним
в межах провадження у справі № 911/4706/15
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс",-
Короткий зміст вимог
1. 13.04.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс" (далі - ТОВ "Атрекс", відповідач 1,) та Акціонерного товариства "Укргазбанк" (далі - АТ "Укргазбанк", відповідач 2), в якій просив суд:
- витребувати земельну ділянку загальною площею 0,2478 га, кадастровий номер 3221284801:01:055:0016, яка розташована за відповідною адресою на користь власника ОСОБА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2478 га, кадастровий номер 3221284801:01:055:0016, яка розташована за адресою:
- визнати недійсним договір іпотеки без оформлення заставної від 11.02.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 385 в частині предмета іпотеки: земельної ділянки загальною площею 0,2478 га, кадастровий номер 3221284801:01:055:0016, яка розташована за відповідною адресою.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він та/або його представник не підписували договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2011, посвідчений приватним та зареєстрований в реєстрі за № 351, тому, на переконання позивача, оскаржуваний договір є неукладеним і майно, яке є предметом продажу за таким договором, вибуло із володіння позивача та в подальшому було передано в іпотеку банку незаконно.
Встановлені судами обставини справи
3. На підставі рішення Літківської сільської ради 36 сесії V скликання № 1701 від 17.06.2010 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,2478 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 3221284801:01:055:0016 (розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 300753 від 09.12.2010.
4. Між ОСОБА_1 в особі його представника Сподіна С.П. (діяв на підставі довіреності від 24.01.2011, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перепелицею Н.Д. за реєстраційним № 170) (продавець) та ТОВ "Атрекс" в особі директора Михайленко І.П. (покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2011 (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 351).
4.1. Відповідно до умов Договору продавець передає належну йому на праві власності земельну ділянку кадастровий номер 3221284801:01:055:0016, загальною площею 0,2478 га (розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) у власність покупця, а покупець приймає та зобов'язується сплатити ціну, за яку земельна ділянка продається, відповідно до умов цього договору (п. 1 договору).
4.2. Відповідно до п. 3 Договору земельна ділянка, яка продається належить продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 300753, виданого управлінням Держкомзему у Броварському районі 25.08.2010 на підставі рішення Літківської сільської ради 36 сесії V скликання № 1701 від 17.06.2010 та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 011094003026.
4.3. Продаж земельної ділянки здійснюється за ціною 413 400,00 грн. (п. 6 договору).
4.4. Згідно з п. 9 Договору передання земельної ділянки здійснюється в момент підписання договору. Одночасно з переданням земельної ділянки, продавець передав покупцю усі документи, які стосуються зазначеної земельної ділянки. Підписання договору покупцем свідчить про те, що земельна ділянка та усі необхідні документи щодо неї йому передані.
4.5. Зазначений Договір підписано зі сторони продавця Сподіним С.Ю. як його представником та від покупця ТОВ "Атрекс" - директором Михайленко І.П .
5. Державну реєстрацію зазначеного правочину в Єдиному державному реєстрі правочинів вчинено 11.02.2011, що підтверджується доданим до матеріалів справи оригіналом витягу з Державного реєстру правочинів від 11.02.2011 № 9581712. Також до матеріалів справи додано завірену копію заяви від 22.07.2011, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстровану в реєстрі за № 2304, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 підтвердив, що ним на виконання наведеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2011, зареєстрованого в реєстрі за № 351, отримано грошові кошти на суму 413 400,00 грн.
6. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на підставі наведеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2011 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221284801:01:055:0016, загальною площею 0,2478 га 04.02.2016 було зареєстровано за відповідачем 1 - ТОВ "Атрекс", реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 844965432212.
7. 11.02.2011 між ТОВ "Аларіт" та ТОВ "Атрекс" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна. Предметом продажу даного договору було нерухоме майно, а саме: Комплекс розташований на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1,7258 га, кадастрові номери ділянок: 3221284801:01:055:0015; 3221284801:01:055:0016, 3221284801:01:055:0017, 3221284801:01:055:0018, 3221284801:01:055:0019, 3221284801:01:055:0020, 3221284801:01:055:0021.
8. 11.02.2011 на забезпечення виконання укладеного кредитного договору - ТОВ "Атрекс" та ПАТ "АБ "Укргазбанк" було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 385. Предметом іпотечного договору виступало нерухоме майно, а саме комплекс придбаний у ТОВ "Аларіт" згідно зазначеного вище договору та земельні ділянки, на яких розташований зазначений комплекс. Серед земельних ділянок, які були зазначені предметом іпотеки значилась і земельна ділянка загальною площею 0,2478, з кадастровим номером 3221284801:01:055:0016, що належить позивачу на праві власності.
Короткий зміст рішення місцевого суду
9. Рішенням Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/4706/15 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Атрекс" та ПАТ "Укргазбанк" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання договору іпотеки недійсним.
9.1. Господарський суд першої інстанції врахував висновок експертної установи - Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) від 11.05.2022 № 28144/28145/21-32, відповідно до якого за результатами проведення, на виконання ухвали суду, судової почеркознавчої експертизи встановлено, що: підпис від імені Сподіна С.Ю. в графі "Продавець" у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2011, укладеному, як в ньому зазначено, між ОСОБА_1 , в особі представника (продавець) та ТОВ "Атрекс", в особі представника (покупець), посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрованому в реєстрі за № 351, виконано не Сподіним С.Ю. , а іншою особою; підпис від імені позивача у графі "Продавець" у заяві від 22.07.2011, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрованій в реєстрі за № 2304, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
9.2. Разом з тим, враховуючи здійснення державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки; здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем - 1 на підставі такого договору; передання останнім земельної ділянки, як такої що набута у власність за наведеним договором в іпотеку банку, суд дійшов висновку, що зазначений договір не можна вважати неукладеним.
9.3. Водночас, господарський суд першої інстанції зазначив, що встановлені обставини можуть бути підставою для звернення позивача із позовом про визнання оскаржуваного договору недійсним, так як, факт виконання такого договору унеможливлює висновок про його неукладеність.
9.4. Щодо спливу позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що у цьому випадку судом не встановлено порушень прав позивача, тому суд залишив без задоволення заяви відповідачів, викладені у відзивах, про застосування спливу строку позовної давності до позовних вимог.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
10. Постановою від 20.11.2023 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі № 911/4706/15 - без змін.
10.1. Врахувавши, що встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2011 підписано не позивачем та не його уповноваженим представником, а іншою особою, апеляційний господарський суд зазначив, що такі обставини можуть бути підставою для звернення позивача із позовом про визнання наведеного договору недійсним. Суд звернув увагу, що факт виконання такого договору унеможливлює висновок про його неукладеність, з урахуванням розгляду спору в межах заявлених позовних вимог, тому місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
10.2. Крім того, апеляційний господарський суд звернув увагу, що матеріали справи містять докази виконання оскаржуваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2011, а саме: здійснення його державної реєстрації; здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем - 1 на підставі такого договору; передання останнім земельної ділянки, як такої що набута у власність за наведеним договором в іпотеку банку, тому суд першої інстанції дійшов законного висновку, що зазначений договір не можна вважати неукладеним.
11 ОСОБА_1 25.12.2023 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/4706/15.
12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/4706/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.12.2023.
13. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2024 касаційну скаргу залишено без руху відповідно до положень статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
14. 26.01.2024 від заявника касаційної скарги, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 18.01.2024 надійшли докази сплати судового збору на суму 9 080,00 грн.
15. Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження;
відкрито касаційне провадження у справі № 922/3432/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023;
повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відбудеться 26.03.2024 о 11:15.
16. Від АТ "Укргазбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023.
16.1. У відзиві зазначено, що передання земельної ділянки здійснювалося в момент підписання Договору та з одночасним переданням продавцем покупцю усіх документів, які стосуються спірної земельної ділянки. Саме через зазначену обставину у позивача відсутній оригінал акту про право власності на земельну ділянку, тому дії позивача свідчать про те, що він намагається ввести суд в оману.
16.2. При ухваленні судового рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій не зобов'язані були враховувати висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, оскільки не є подібними (тотожними, аналогічними) правовідносини, предмети спорів, підстави позовів, зміст позовних вимог і фактичні обставини, а також відсутнє однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
16.3. Крім того, всупереч положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень у розпорядження експерта були надані лише три документи замість необхідних 15 документів з вільними зразками підпису та 5-8 аркушів з експериментальними зразками підпису. Тому апеляційний суд правильно вважав, що за відсутності достатньої кількості зразків підпису для почеркознавчого дослідження експерт не могла встановити або виключити належність цих підписів певній особі.
16.4. ТОВ "Атрекс" є власником земельної ділянки на підставі укладеного з позивачем Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2011, тому відсутні підстави застосовувати положення статей 387, 388 ЦК України до спірних правовідносин, а також відсутні підстави застосовувати статтю 392 ЦК України до спірних правовідносин.
17. В судове засідання 26.03.2024 з'явилися уповноважені представники позивача і відповідачів, які надали пояснення по суті вимог і доводів касаційної скарги та заперечень проти неї.
17.1. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-IX, Верховний Суд розглядає справу № 911/4706/15 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника (ОСОБА_1.)
18. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій застосовано положення статей 15, 16, 203, 205, 215, 638, 387, 388 Цивільного кодексу України без врахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 № 674/461/16-ц, від 23.03.2023 у справі № 125/2065/18, від 19.04.2023 у справі № 138/3665/21, від 05.08.2020 у справі № 125/702/17, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 11.11.2020 у справі № 761/21897/16, від 10.11.2021 у справі № 361/5335/19, від 09.11.2021 у справі № 904/4703/20, від 26.02.2020 у справі № 263/16124/17, від 01.12.2021 у справі № 183/1617/16-ц, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.
18.1. Скаржник аргументував, що судами застосовано положення статті 538 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України "Про іпотеку" без врахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 27.02.2022 у справі № 922/987/16 (922/1050/21), від 12.01.2021 у справі № 910/2538/18, від 07.10.2020 у справі № 911/735/19.
18.2. Також скаржник звернув увагу на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 210, частини першої статті 319, статей 638, 655 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
19. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
22. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів, зазначених в пунктах 18 - 18.2. описової частини цієї постанови.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
23. Предметом касаційного оскарження у цій справі є витребування земельної ділянки на користь власника, визнання за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору іпотеки. Водночас позивач, в обґрунтування позовних вимог, зазначив, що укладений ним договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким спірну земельну ділянку набув один із відповідачів, є неукладеним, оскільки ні він, ні його представник такого договору не підписували.
24. Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов'язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов'язків, зокрема правочин.
25. Так, за змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
26. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
27. Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
28. Відповідно, правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
29. Здійснення правочину законодавчо може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
30. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
31. Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), яка його вчинила.
32. Спосіб, у який здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, передбачено статтею 205 ЦК України.
33. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
34. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
35. Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.
36. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).
37. Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
38. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
39. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням.
40. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.
41. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
42. Тобто, як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229 - 233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов'язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.
43. Такі висновки щодо визнання або невизнання правочину укладеним, узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц.
44. Разом з тим, у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
45. Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).
46. За змістом статей 73, 98 ГПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.
47. Натомість, виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.
48. Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
49. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
50. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
51. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Щодо розгляду касаційної скарги по суті
52. Суди попередніх інстанцій встановили наявність доказів виконання Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2011, а саме: здійснення його державної реєстрації; здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем 1 на підставі такого договору; передання останнім земельної ділянки, як такої що набута у власність за наведеним договором в іпотеку банку.
53. Водночас, колегія суддів вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що проведена у цій справі експертиза, за відсутності підтвердженого здійснення підпису, не спростовує укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2011, а також не спростовує наявність волі щодо вчинення купівлі-продажу його земельної ділянки, з огляду на таке.
54. Згідно з частинами першою, другою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
55. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
56. Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
57. Системний аналіз змісту зазначених норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальними правилами статті 86 ГПК України.
58. Наявність висновків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) від 11.05.2022 № 28144/28145/21-32, які враховані судами попередніх інстанцій та відповідно до яких підпис на договорі був здійснений не представником позивача, а також підпис на заяві про отримання позивачем коштів здійснений не позивачем, не спростовують факту Державної реєстрації зазначеного правочину в Єдиному державному реєстрі правочинів вчинено 11.02.2011, що підтверджується доданим до матеріалів справи оригіналом витягу з Державного реєстру правочинів від 11.02.2011 № 9581712.
59. Також такі висновки не спростовують подальшу реєстрацію за ТОВ "Атрекс" права власності і подальшу передачу такої земельної ділянки в іпотеку, оскільки такі висновки не можна вважати беззаперечним доказом з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій недоліки під час проведення експертизи щодо використаних зразків почерку та досліджуваних зразків документів. Тобто, в цьому випадку експерт хоч і дійшов висновку, що підписи були здійснені на відповідних документах іншими особами, а не позивачем чи його представником, однак кількість та якість використаних експертом зразків для дослідження дають підстави для обґрунтованих сумнівів щодо повноти, а відтак об'єктивності та обґрунтованості такого експертного дослідження.
60. Суд критично оцінює доводи скаржника про те, що про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку на користь відповідача 1 та передачу земельної ділянки в іпотеку відповідачу 2 позивачу стало лише в 2020 році, з огляду на таке.
61. Відповідно до статті 13 Конституції України одним з конституційних принципів є те, що власність зобов'язує. При цьому власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, а держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
63. Разом з тим, скаржник не надав доказів того, що він користувався спірною ділянкою в період між 2011 та 2020 роками (в період між укладенням договору та моментом, коли позивачу начебто стало відомо про реєстрацію права власності на користь відповідача та передачу спірної земельної ділянки в іпотеку), вчиняв дії з метою утримання земельної ділянки або вчиняв інші дії, які б, окрім наявності запису у відповідному реєстрі, свідчили б про усвідомлене розуміння позивачем належності права власності на спірну земельну ділянку саме йому.
64. Водночас, колегія суддів враховує, що у справі № 911/4706/15, на яку посилався скаржник та рішення у якій є у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ТОВ "Аларіт" просило розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. та зареєстровано в реєстрі за номером 357. Водночас таке майно розташоване в тому числі на спірній ділянці, щодо якої подано позов у цій справі.
65. При цьому, оскаржуваний договір був укладений 11.02.2011 (тобто в той самий день, що і договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки у цій справі) та підписаний Сподіним С.Ю. від імені ТОВ "Аларіт". Разом з тим, підставою звернення до суду і з вимогами про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ "Аларіт" та ТОВ "Атрекс", позивачем було визначено порушення умов зазначеного договору в частині умов оплати вартості відповідного майна. Тобто сам факт укладення такого договору не оспорювався, а купівля-продаж майна, частково розташованого в тому числі за адресою, за якою розташована спірна земельна ділянка у цій справі, не заперечувалася.
66. В цьому випадку Верховний Суд звертає увагу на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
67. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
68. Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
69. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо:
- нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який позивач вважає неукладеним;
- державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ "Атрекс" і подальше оформлення Договору іпотеки спірної земельної ділянки між зазначеним товариством та АТ "Укргазбанк";
- наявності недоліків при дослідження зразків почерку та відповідних оригіналів документів під час проведення експертизи в КНІДСЕ,
а також враховуючи, що:
- скаржником у порядку, передбаченому положеннями 74, 76 - 77 ГПК України, не надано інших доказів, окрім копії Акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 300753 від 09.12.2010, які б підтверджували його право власності на спірну земельну ділянку;
- договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки та нерухомого майна, яке було відчужене за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 11.02.2011 (посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кударенко В.М.; зареєстрований в реєстрі за № 357 та наявність факту укладення такого договору не заперечувалося скаржником незважаючи на те, що частина нерухомого майна за зазначеним договором розташована за адресою розташування спірної земельної ділянки), підписані як від імені позивача так і від імені ТОВ "Аларіт" Сподіним С.Ю. ;
- договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки не лише фактично виконаний в частині передачі права власності на земельну ділянку до ТОВ "Атрекс" та в подальшому такі дії Товариства тривалий час (понад 5 років) не оскаржувалися до моменту розірвання за рішенням суду Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.02.2011, укладеного між ТОВ "Аларіт" (продавець) та ТОВ "Атрекс" (покупець) та (посвідченого приватним нотаріусом КНО Кударенко В.М. та зареєстровано в реєстрі за № 357), -
колегія суддів вважає обґрунтованим висновки судів попередніх інстанцій про фактичне укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а також вірогідною наявність волі в діях позивача щодо відчуження такого майна на користь ТОВ "Атрекс".
70. Водночас, колегія суддів вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що встановлені в цій справі обставини підписання Договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки невідомою особою можуть бути підставою для звернення позивача із позовом про визнання такого договору недійсним на загальних підстава, передбачених положеннями статей 203, 215 ЦК України.
71. Посилання скаржника висновків викладених у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23.03.2023 у справі № 125/2065/18, від 19.04.2023 у справі № 138/3665/21, від 05.08.2020 у справі № 125/702/17, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 11.11.2020 у справі № 761/21897/16, від 10.11.2021 у справі № 361/5335/19, від 09.11.2021 у справі № 904/4703/20, від 26.02.2020 у справі № 263/16124/17, від 01.12.2021 у справі № 183/1617/16-ц, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначених обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі, не спростовують.
72. Системний аналіз змісту зазначених рішень свідчить про те, що у таких справах були інші обставини (визнання недійсним договору поруки, визнання недійсним додаткової угоди до договору оренди, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору поставки, про усунення перешкод тощо), суб'єктний склад, обґрунтування позовних вимог та докази на підтвердження такого обґрунтування, на які посилалися учасники справи, тому висновки щодо застосування норм права у зазначених справах є нерелевантними до правовідносин у цій справі.
73. Крім того, Суд звертає увагу, що одним з принципів судово-експертної діяльності відповідно до статті 3 Закону України "Про судову експертизу" є принцип повноти дослідження. При цьому у справах, на які посилається скаржник, та в яких за змістом судових рішень вбачається проведення судової експертизи, у суду не виникало питань щодо відповідності проведеної експертизи зазначеному принципу, а саме питання, які виникли у судів попередніх інстанцій у цій справі, щодо обсягу та якості використаних експертом зразків почерку та оригіналів документів.
74. Також колегія суддів вважає передчасними аргументи скаржника про те, що судами застосовано положення статті 538 ЦК України, статті 5 Закону України "Про іпотеку" без врахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 27.02.2022 у справі № 922/987/16 (922/1050/21), від 12.01.2021 у справі № 910/2538/18, від 07.10.2020 у справі № 911/735/19, оскільки судами у цій справі було встановлено виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки та передачі права власності від позивача на користь ТОВ "Атрекс", тому підстави для застосування зазначених правових позицій до правовідносин, які виникли між ТОВ "Атрекс" та АТ "Укргазбанк", стороною та учасником яких позивач не є, відсутні.
Висновки за результатами касаційного провадження
75. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
76. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
77. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Щодо судових витрат
78. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, понесені у зв'язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
О.В. Васьковський