08 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/15023/21 (160/12673/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024
та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023
у справі № 910/15023/21 (160/12673/19)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ"
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою "Р" від 14.06.2019 № 0018031404
в межах справи №910/15023/21
за заявами 1) Дніпровської міської ради;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Траст"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за формою "Р" від 14.06.2019 року № 0018031404. Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 210 грн. 00 коп.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі №910/15023/21(160/12673/19) залишено без змін.
01.03.2024 Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/15023/21 (160/12673/19) в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2024 касаційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/15023/21 (160/12673/19) залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: сплатити судовий збір у сумі 30 736,00 грн.
29.03.2024 до Суду надійшла заява від ГУ ДПС у Дніпропетровській області, до якої додано клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якій скаржник посилається на те, що враховуючи введення Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, пунктом 19 Порядку виконання Казначейством в особливому режимі в умовах воєнного стану визначено черговість здійснення платежів, що унеможливлює контролюючим органам своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату судового збору. Враховуючи викладене, ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить врахувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши подане клопотання про звільнення чи відстрочення сплати судового збору, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Утім скаржник не є суб'єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (Провадження № 11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Також, колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 (Провадження №11-24апп21), що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов'язані з труднощами фінансування, відсутністю коштів на рахунку, особливості здійснення розрахунково-касового обслуговування бюджетних коштів та запровадженням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.
Тому клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Відмовити ГУ ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/15023/21 (160/12673/19).
2. Касаційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/15023/21 (160/12673/19) залишити без руху.
3. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: сплатити судовий збір у визначеному розмірі.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Васьковський
Судді В.В. Білоус
В.Я. Погребняк