про розгляд заяви щодо звернення
стягнення на майно
02 квітня 2024 року Справа № 915/1489/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.
при секретарі судового засідання Дюльгер І.М. за участю представників:
представник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (кредитор 3) Одноор В.М. (поза межами зали суду);
представник Сташук - Пономарьова О.Г. (кредитор 12) - .( у залі суду);
представник ГУ ДПС у Миколаївській області (кредитор-17) - Болдуреску В.О. (у залі суду);
представник ДП "ШРБУ № 100" (кредитор 22) Демидас Д.А. (поза межами зали суду);
представник боржника: Тер - Арутюнян Н.В. (у залі суду);
представник Державного агентства вiдновлення та розвитку iнфраструктури України (орган, уповноважений управляти державним майном) Смирнова К.М. (поза межами зали суду);
представник АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (засновника боржника) - Фрейдун О.М. (поза межами зали суду);
представник Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Кремізіон Н.М. (у залі суду);
розпорядник майна Юринець А.В. (поза межами зали суду);
інші учасники у справі у судове засідання не з'явилися;
розглянувши матеріали справи № 915/1489/20 про банкрутство ДП "Миколаївський облавтодор", у якій:
кредитори:
1) Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код ЄДРПОУ 31931024);
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТАНДАРТ" (65033, м. Одеса, вул. Гастело, 52/1; код ЄДРПОУ 32223787);
3) Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А; код ЄДРПОУ 25878206);
4) Приватне акціонерне товариство "Микитівський гранітний кар'єр" (56530, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, смт. Олександрівка, вул. Микитівська, 1, поштова адреса: 56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, а/с 48, код ЄДРПОУ 01033255);
5) Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7; код ЄДРПОУ 31994540)
6) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
7) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );
8) Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт" (55632, Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка; ел.пошта: sofiagranit@gmail.com; код ЄДРПОУ 35156965, поштова адреса представника - адвоката Гулай В.М.: АДРЕСА_3 ; ел.пошта: mgk.ur@)ukr.net);
9) Комунальне підприємство "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" (54003, м. Миколаїв, вул. Гречишнікова, 54; код ЄДРПОУ 03349499);
10) Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1; код ЄДРПОУ 13844159);
11) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; поштова адреса представника Шербакової А.О. ІНФОРМАЦІЯ_3 );
12) Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23; код ЄДРПОУ 38728444);
13) Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" (50106, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3/5; код ЄДРПОУ 36962995);
14) Дочірнє підприємство "Чернівецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (58018, м. Чернівці, вул. Головна, 205; код ЄДРПОУ 31963989)
15) Акціонерне товариство "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д; код ЄДРПОУ 33695095);
16) Приватне підприємство "ПРЕМ'ЄРА ПІВДЕНЬ" (73020, м. Херсон, вул. М. Куліша, буд. 11, кв. 32; код ЄДРПОУ 34785446);
17) Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001; ел.адреса: mk.official@tax.gov.ua; код ЄДРПОУ 11104027);
18) Державне підприємство "Артемсіль" (вул. Чкалова, 1-А, с. Соледар, Бахмутський район, Донецька область, 84545; ел.адреса: salt@artyomsalt.com; код ЄДРПОУ 00379790);
19) Товариство з обмеженою відповідальністю "Турщеб" (юр.адреса: вул. Колісніченко, 11, кв. 18, с. Трикрати, Вознесенський район, Миколаївська область, 56530; поштова адреса: вул. Соборності, 13, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500; код ЄДРПОУ 39641223);
20) Товариство з обмеженою відповідальністю "НИКСТРОЙГРАД" (вул. Рюміна, 2, кв. 15, м. Миколаїв, 54029; код ЄДРПОУ 39510701; представник: Грибонос В.В. ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 );
21) ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_5 );
22) Дочірнє підприємство "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (с. Демидів, Київська область, 07335; ел. адреса: shrbu100ur@ukr.net; код ЄДРПОУ 05423018);
23) ОСОБА_5 (ідент. номер НОМЕР_5 ; АДРЕСА_6 )
боржник: Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А, ел.пошта: nikolaevoad@adu.com.ua; pravovid@ukr.net; ідентифікаційний код 31159920);
розпорядник майна: арбітражний керуючий Юринець Арсен Володимирович (01001, м.Київ, а/с 259-В);
засновник боржника: Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 31899285);
орган, уповноважений управляти державним майном: Державне агентство вiдновлення та розвитку iнфраструктури України (ідентифікаційний код 37641918, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9)
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1489/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ідентифікаційний код 31159920 (далі ДП "Миколаївський облавтодор", боржник).
Наразі справа перебуває на стадії розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Юринця Арсена Володимировича (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 455 від 14.03.2013).
На розгляд суду у дане судове засідання було призначено заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділу) вих. № 12704 від 20.10.2021 про звернення стягнення на майно боржника. Заява обґрунтовується тим, що на виконанні у вiддiлi ДВС перебуває зведене виконавче првадження № 58266195 про стягнення коштiв з Боржника, у тому числi 276 виконавчих документiв про стягнення заборгованостi по заробiтнiй платi на загальну суму 13913488 грн, на якi не поширюється дiя мораторiю на задоволення вимог кредиторiв. У зв'язку з чим, для погашення заборгованостi iз зарбiтної плати та iнших платежiв, пов'язаних з тудовими вiдносинами. керуючись ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, заявник просить суд надати згоду на примусову реалізацію частини майна Боржника, а саме описаної та арештованої транспортної технiки, нежитлової булiвлi бази вiдпочинку "Дорожник" та земельної дiлянки за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с, Рибакiвка, квартал.Другий, буд. l5, якi було описано та арештовано вiдповiдними постановами вiддiлу ДВС.
12.11.2021 на електронну пошту суду надійшов відзив ініціюючого кредитора на заяву Відділу, у якому кредитор вважає цю заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки указане у заяві майно належить засновнику боржника, а боржник наділений правом користування. Крім цього, вимоги відділу протиріччать положенням КУзПБ, оскільки такі дії мають відбуватися саме в рамках процедури банкрутства. Більше того, такі дії суперечать приписам Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Також кредитор зазначив, що ДВС накладено арешти на майно не боржника, а засновника боржника, що саме по собі є незаконним.
Боржником на електронну адресу суду також надіслані заперечення на заяву Відділу щодо звернення стягнення на майно. Боржник указує, що у разі звернення стягнення на майно в межах виконавчого провадження значна сума від продажу цього майна буде спрямована не на погашення заробітно плати перед працівниками, а на оплату витрат виконавчого провадження, внаслідок чого стягувачi отримують набагато менше коштiв.
Також боржник указує, що будь-яке задоволення вимог має відбуватися в межах процедур банкрутства. Так, продаж майна Боржника поза межaми процедури банкругства як того бажає вiддiл ДВС, суперчитиме принципу черговостi та пропорцiйностi задоволення вимог у справi про банкрутство i порушить права та законнi iнтерси кредиторів та боржника. Окрім цього, за даними бухгалтерського обліку боржника заборгованість із заробітної плати становить 21370856,83 грн перед 526 працівниками. Також боржник зауважив, що техніка, яку має намір реалізувати ДВС використовується у господарській діяльності боржником, що є більш вигідним, аніж її реалізація.
Засновником боржника також надані заперечення на заяву Відділу, викладені у додаткових поясненнях від 03.01.2023. АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" заперечує, оскільки таке звернення не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує інтереси всіх учасників провадження, суперечить правозастосувальній практиці, а тому відповідна заява підлягає відхиленню. Вважає, що виконавцем не дотримано порядку здійснення дій виконавчого провадження, адже виконавець не довів, що ним вчинені у процесі здійснення виконавчого провадження усі заходи примусового виконання та неможливим є виконання вимог про стягнення, які перебувають на виконанні, не інакше, як шляхом продажу майна, зазначеного у заяві. Крім того, засновник вважає, що надання дозволу державному виконавцю на реалізацію майна боржника саме в процедурі банкрутства є неприпустимим та буде суперечити не лише приписам Кодексу України з процедур банкрутства, але й принципу справедливості, оскільки порушить майнові права та законні інтереси визнаних судом кредиторів у справі про банкрутство.
Також, заявник звертає увагу, що згідно статуту боржника, засновником підприємства є Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 100% акцій якого належать державі.
Засновник стверджує, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, оскільки це порушує права всіх кредиторів, боржника та його засновника.
Розгляд указаної заяви судом та протязі досить тривалого часу неодноразово відкладався та переносився з різних підстав.
Усі ухвали про відкладення чи призначення судових засідань у даній справі були надіслані учасникам у справі про банкрутство та оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідно до положень законодавства.
Таким чином, сторони не були позбавлені можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Миколаївської області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво їх інтересів в судових засіданнях.
У судовому засіданні 02.04.2024 розпорядник майна заперечив проти задоволення заяви Відділу, оскільки наразі це неактуально, т.я. погашення заборгованості із заробітної плати наразі включено до заходів плану санації, який затверджено кредиторами та подано суду на затвердження.
Представники боржника та засновника боржника підтримали позицію розпорядника майна а також заперечили щодо задоволення заяви Відділу з підстав, наведених у їхніх запереченнях та поясненнях, що містяться у матеріалах справи.
Представник Відділу у судове засідання не з'явився, разом з тим, відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов'язок, якщо інше не визначено законом.
Згідно приписів ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Присутність представників учасників справи у судовому засіданні, призначеному на 02.04.2024, не визнавалась судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.
Клопотань про відкладення розгляду заяви про звернення стягнення на майно також не надійшло.
Згідно частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Учасники провадження мали достатньо часу для надання суду заяв, клопотань чи заперечень заяви стосовно призначеного до розгляду у дане судове засідання клопотання ліквідатора, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
З огляду на те, що судом вжиті усі належні заходи щодо повідомлення учасників у справі про дату, час та місце розгляду справи, зважаючи на те, що судом не визнавалася обов'язковою участь представників у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду цього клопотання, а тому вважає можливим розглянути указане клопотання у даному судовому засіданні.
Відповідно приписів ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ст. 233 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву Відділу вих. № 12704 від 20.10.2021 про звернення стягнення на майно боржника, дослідивши надані докази, врахувавши заперечення боржника, розпорядника майна та засновника боржника, проаналізувавши Кодекс України з процедур банкрутства, законодавство, що регулює діяльність державних та приватних виконавців, судову практику вищих судових інстанцій, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Згідно заяви Відділу на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження №58266195 про стягнення з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ідентифікаційний код 31159920, що включає 478 виконавчих проваджень на загальну суму заборгованості в розмірі 475146607,49 грн.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Частинами 1-6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно з частинами 5 та 6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
У разі якщо на зазначене у частині п'ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:
1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо);
2) об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
Відповідно до ч. 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах (ч. ч. 2, 3 статті 41 КУзПБ).
Відповідно до ч. 5 статті 41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
Проте, з матеріалів справи не вбачається, що приватний виконавець звертався до арбітражного керуючого для узгодження з розпорядником майна питання про стягнення грошових коштів з рахунків боржника.
Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Звертаючись до суду з заявою про звернення стягнення на майно боржника, зазначеного у заяві Відділу, державний виконавець має довести суду, що ним вчинені у процесі здійснення виконавчого провадження усі заходи примусового виконання та неможливим є виконання вимог про стягнення, які перебувають на виконанні, не інакше, як шляхом продажу майна, зазначеного у поданні.
Проте, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо недостатності коштів у боржника для погашення заборгованості, доказів вчинення державним виконавцем дій щодо опису та арешту запропонованого боржником майна, як і відсутності доказів неможливості його реалізації, відсутності доказів встановлення державним виконавцем факту наявності/відсутності майна боржника, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо), відсутності визначеного переліку майна, відносно якого державний виконавець просить суд надати згоду на звернення стягнення, суд вважає подання державного виконавця про надання згоди на реалізацію рухомого майна боржника передчасним, оскільки державним виконавцем не доведено суду дотримання послідовності, визначеної законом для виконання зведеного виконавчого провадження щодо боржника.
Також суд вважає, що надання наразі дозволу державному виконавцю на реалізацію майна боржника саме в процедурі банкрутства є неприпустимим та буде суперечити не лише приписам Кодексу України з процедур банкрутства, але й принципу справедливості, оскільки порушить майнові права та законні інтереси визнаних судом кредиторів у справі про банкрутство ДП "Миколаївський облавтодор", може значно ускладнити погашення вимог, які у визначеному цим Кодексом порядку і строк звернулися до господарського суду у справі про банкрутство з майновими вимогами до боржника.
Виконуючи покладені на державного виконавця обов'язки, визначені у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", з метою повного, ефективного та своєчасного вчинення виконавчих дій державний виконавець має реалізовувати надані йому законом права. Проте зава Відділу та додані матеріали не містять документальних доказів про те, що державним виконавцем були вчинені усі необхідні дії, передбачені законом, не доведено суду дотримання послідовності, визначеної законом для виконання зведеного виконавчого провадження щодо боржника, та не обґрунтовано співмірність вартості майна боржника, щодо якого він просить надати дозвіл на реалізацію, та сумою боргу.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відчуження майна боржника саме поза межами справи про банкрутство фактично призведе до порушення майнових прав і законних інтересів кредиторів у справі про банкрутство ДП "Миколаївський облавтодор", балансу інтересів кредиторів і боржника, оскільки в такому разі існує загроза непогашення боржником боргів перед визнаними судом кредиторами за рахунок його майна.
Крім того, судом встановлено, що згідно статуту ДП "Миколаївський облавтодор", засновником підприємства є Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 100% акцій якого належать державі. Правовий статус майна також визначено статутом підприємства, згідно якого все майно, що знаходиться на балансі підприємства, належить ДП "Миколаївський облавтодор" на праві господарського відання. Право власності зареєстровано за засновником дочірнього підприємства - Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Підприємство несе відповідальність перед засновником за збереження та належне утримання закріпленого за ним майна (п. 4.8 Статуту).
Засновник, як власник майна, закріпленого за підприємством, здійснює контроль за використанням і збереженням такого майна (п. 4.9 Статуту).
Враховуючи категоричну позицію засновника який повністю заперечує щодо реалізації майна, що належить йому на праві власності, вочевидь свідчить про те, що реалізація транспортних засобів у спосіб визначений органом ДВС, призведе до порушення законних прав та інтересів держави в особі Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Верховний Суд у постанові від 22.06.2022, здійснюючи розгляд справи № 913/849/14, звертає увагу на те, що судами неодноразово зазначалося, що Державне агентство автомобільних доріг України є органом, уповноваженим управляти державним майном щодо майна дочірніх підприємств ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", зокрема, в інших справах про банкрутство дочірніх підприємств - АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" - у справі № 904/5292/19 ДП "Дніпропетровський облавтодор", № 909/995/19 ДП "Івано-Франківський облавтодор", № 906/1318/19 ДП "Житомирський облавтодор", № 913/849/14 ДП "Луганський облавтодор", № 44/258-6 ДП "Київське обласне дорожнє управління", № 908/671/18 ДП "Запорізький облавтодор", № 921/574/20 ДП "Тернопільський облавтодор", № 904/6344/20 ДП "Дніпропетровський облавтодор", № 925/1630/20 ДП "Черкаський облавтодор", № 917/777/20 ДП "Полтавський облавтодор", № 915/1489/20 ДП "Миколаївський облавтодор".
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 27.01.2020 р. у справі № 904/1146/18, від 03.02.2022 р. у справі № 904/5292/19 було зазначено відносно правового статусу Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Верховний Суд звернув увагу на таке: враховуючи, що засновником ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, то ДП "Дніпропетровський облавтодор", як його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання.
Господарські суди здійснюючи правосуддя на всій території України неодноразово зазначали, що на майно, яке обліковується на філіях, перебуває у господарському віданні та у власності Компанії чи її дочірніх підприємств поширюється дія Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 р. № 2864-ІІІ (далі - Закон) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Згідно зі статтею 2 Закону мораторій поширюється, зокрема, на звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.
Враховуючи вищезазначені норми, заходи щодо звернення стягнення на майно засновника боржника у рамках виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень, зокрема реалізація майна шляхом проведення електронних торгів, не можуть бути застосовані щодо господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
Вищий господарський суд України в своєму інформаційному листі від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" визначив, що вирішуючи спори, які стосуються питань реалізації майна державних підприємств та державних господарських товариств з прилюдних торгів, судам слід враховувати таке: а) реалізація майна, яке належало до основних засобів виробництва суперечить нормам статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Фактичне використання чи невикористання цього майна у господарській діяльності підприємства не має визначального значення.
Пунктом 9 інформаційного листа ВГСУ від 28.01.2016 р. № 01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що приписи пункту 9 частини першої статті 47, частини п'ятої статті 52 Закону у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" вказують на встановлену чинним законодавством заборону щодо звернення стягнення на майно державного підприємства та господарських товариств.
Отже, дослідивши наявні документальні докази та заслухавши присутніх учасників провадження у справі про банкрутство, господарський суд вважає, що у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про звернення стягнення на майно боржника, ДП "Миколаївський облавтодор" за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, оскільки це порушує права всіх кредиторів, боржника та його засновника.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вих. № 12704 від 20.10.2021 про звернення стягнення на майно боржника.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження" суд
Відмовити у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вих. № 12704 від 20.10.2021 про звернення стягнення на майно боржника.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.04.2024.
Суддя Т.М.Давченко