02.04.2024 Справа № 5015/2060/11
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича, місто Новий Розділ Львівська область
на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича, місто Львів
у справі №5015/2060/11
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», місто Київ, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», місто Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича, місто Новий Розділ Львівська область
про стягнення 1 017 937,09 грн (128 289,29 доларів США).
За участю представників:
від скаржника (боржника/відповідача): Репак В.В. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1269128 від 19.03.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001128 від 29.08.2018);
від стягувача (позивача): не з'явився;
від приватного виконавця: Дяків В.Б. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1272091 від 01.04.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №002022 від 23.10.2020); Кусий А.В. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1257431 від 26.03.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001364 від 20.02.2019).
На розгляд Господарського суду Львівської області представником фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича подано скаргу б/н від 19.03.2024 (вх.№1076/24 від 19.03.2024) з вимогами: 1) Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича щодо визначення в постанові про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 року загальної суми боргу в розмірі - 128 289,29 доларів США; 2) Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 року щодо виконання судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області.
Крім того, у скарзі заявлено вимогу про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі - 30 000,00 грн.
Ухвалою суду від 21.03.2024 прийнято скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича (б/н від 19.03.2024 (вх.№1076/24 від 19.03.2024)) до розгляду та призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 02.04.2024 на 10:00 год.
Ухвалою суду від 21.03.2024 явка представників стягувача, приватного виконавця та боржника не визнавалась судом обов'язковою.
22.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (Скребець О.С.) надійшло заперечення на скаргу б/н від 21.03.2024 (вх.№8104/24), в якому стягувач просить залишити скаргу без задоволення.
28.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника скаржника ФОП Цюри А.О (адвокат Репак В.В.) надійшла заява б/н від 27.03.2024 (вх.№8500/24), у якій просить стягнути з приватного виконавця витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 20 000,00 грн.
29.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника приватного виконавця (адвокат Кусий А.В.) надійшло заперечення на скаргу (вх.№8742/24), у якому просить відмовити у задоволенні скарги. Крім того, у поданому запереченні зазначено, про те, що приватним виконавцем буде подано детальний опис робіт про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
02.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника скаржника ФОП Цюри Андрія Степановича (адвокат Репак В.В.) надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 02.04.2024 (вх.№9084/24), у яких просить скаргу задовольнити в повному обсязі, а також просить стягнути з приватного виконавця витрати на професійну правничу допомогу.
Представник скаржника (відповідача) в судове засідання 02.04.2024 з'явився, підтримав скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, з підстав наведених у скарзі та у додаткових поясненнях на скаргу. Крім того, просив стягнути з приватного виконавця витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Представник стягувача (правонаступник позивача) (ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп») явки уповноваженого представника в судове засідання 02.04.2024 не забезпечив, як вже зазначалось вище, свою позицію стягувач виклав у поданому 22.03.2024 через підсистему «Електронний суд» запереченні на скаргу від 21.03.2024 (вх.№8104/24), в якому просить залишити скаргу без задоволення.
Представники приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. в судове засідання 02.04.2024 з'явилися, просили відмовити у задоволенні скарги, з підстав наведених у письмовому запереченні. Крім того, заперечили проти задоволення заяви скаржника про стягнення з приватного виконавця витрат скаржника на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання не заявлено.
В судовому засіданні 02.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Аргументи учасників справи.
Правова позиція скаржника (стягувача).
Скарга мотивована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 є незаконною, а дії приватного виконавця Білецького І.М. щодо визначення в постанові загальної суми заборгованості у валюті є неправомірними, оскільки у виконавчому документі така інформація відсутня.
Скаржник зазначає, що зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 вбачається, що приватним виконавцем Білецьким Ігорем Мироновичнм вирішено всього стягнути з ОСОБА_1 128 289,29 доларів США. Попри те, що як стверджує скаржник, згідно судового наказу №5015/2060/11 Господарського суду Львівської області від 25.07.2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк» Надра» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі - 1 028 352,46 грн, а не 128 289,29 доларів США, як про це зазначив в постанові про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець Білецький Ігор Миронович.
На думку скаржника, такі висновки узгоджуються із змістом судового наказу та підтверджуються постановою про повернення виконавчого документа стягувачу №50373173 від 26.12.2019, винесеною державним виконавцем Новороздільського міського відділу державної виконавчої служби Яримович С.Б. під час першого пред'явлення стягувачем виконавчого документа до виконання.
Скаржник зазначає, що згідно судового наказу стягнуто з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь ПАТ «Комерційний банк» Надра» заборгованість за кредитним договором договору кредитної лінії №45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1 204,79 доларів США) нараховані відсотки, 143 49,99 грн (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Із судового наказу вбачається, що такий повністю відтворює резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11.
Судом було визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті. Судом не визначався еквівалент в національній валюті, оскільки, як стверджує скаржник, в резолютивній частині рішення суду відсутні словосполучення «що становить в еквіваленті/що еквівалентно». При цьому представник скаржника посилається на правову позицію Верховного Суду вмкладену у постанові №463/2303/20 від 08.06.2022.
Покликається на те, що в судовому наказі відсутнє визначення загальної суми заборгованості у валюті в розмірі 128 289,29 доларів США.
Скаржник стверджує, що незважаючи на приписи законодавства, що регулює відносини у виконавчому провадженні, приватним виконавцем самовільно розширено зміст резолютивної частини судового наказу та безпідставно зазначено про стягнення з боржника ОСОБА_1 128 289,29 доларів США.
Дії приватного виконавця Білецького Ігора Мироновича щодо зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 року загальної суми боргу в розмірі 128 289,29 доларів США є неправомірними, здійснені всупереч змісту судового наказу.
З огляду на вказане скаржник просить суд: 1) визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича щодо визначення в постанові про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 року загальної суми боргу в розмірі - 128 289,29 доларів США; 2) визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 року щодо виконання судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області.
Крім того, представник скаржника просить покласти на приватного виконавця витрати скаржника на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Правова позиція приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича.
Представники приватного виконавця заперечили проти поданої скарги з підстав, зазначених у письмовому запереченні на скаргу.
Зокрема, зазначили, що оскільки сторони у кредитному договорі визначили валютою позикового зобов'язання долар США, відтак, судовим рішенням на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті України, однак із зазначенням еквівалента у доларах США, тобто відбулась прив'язка суми боргу до курсу долару США, що є додатковою гарантією для кредитора у випадку знецінення національної валюти на момент погашення боргу. При цьому представники виконавця посилаються на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові №761/12665/14-ц від 04.07.2018, у постанові №2-68/2011 від 08.03.2023.
Зазначають, що ТзОВ ФК «Дніпрофінансгруп», як правонаступник стягувача, 14.03.2024 подало на примусове виконання дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 05.10.2009 у справі № 5015/2060/11, з проханням стягнути з боржника фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 128 289,29 доларів США.
Крім того, зазначили, що посилання скаржника на епостанову від 08.06.2022 №463/2303/20 Верховного Суду не можна брати до уваги оскільки дані справи не є тотожними. На думку представників приватного виконавця, у постанові від 08.06.2022 суд виходив з того, що обчислено та визначено до стягнення загальну суму кредитної заборгованості саме в національній валюті України - гривні, без її відображення в еквіваленті у доларах США.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича було задоволено, а саме: стягнуто з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором договору кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14349,99 грн (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, тобто, як стверджують представники приватного виконавця, зазначено суму у валюті кредиту з еквівалентом в гривні. У рішенні суду еквівалент визначено станом на 01.03.2011.
З огляду на вказане представники приватного виконавця вважають дії скаржника свідомими та спрямованими на умисне невиконання судового рішення, яке не виконується Цюрою Андрієм Степановичем 13 років.
На підставі вказаного представники приватного виконавця просять суд відмовити у задоволенні скарги фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича в повному обсязі.
Правова позиція стягувача (ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (правонаступник позивача)).
Стягувач заперечив проти скарги з підстав, зазначених у письмовому запереченні на скаргу б/н від 21.03.2024 (вх.№8104/24).
Зокрема зазначає, що під час розгляду справи №5015/2060/11 суд установив, що за кредитним договором позичальник отримав валютний кредит, а ухвалюючи рішення суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ. Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті із зазначенням визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
При цьому представник стягувача посилається на правову позицію Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладену в постанові № 6-708цс17 від 12.07.2017 та на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові №761/12665/14-ц від 04.07.2018.
На думку стягувача, приватним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови враховано, що за рішенням суду стягненню підлягають кошти в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження», а отже, погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу.
Стягувач вважає, що доводи боржника спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання покладених на нього рішенням суду, яке є обов'язковим до виконання, та у подальшому можуть спричинити порушення прав ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Враховуючи викладене, стягувач просить суд відмовити у задоволенні скарги повністю.
Розглянувши матеріали скарги, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24 823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1 204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14 349,99 грн (1 808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Фізичній особі-підприємцю Цюрі Андрією Степановичу, відповідно до умов договору кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008, кредит був наданий в іноземній валюті - доларах США.
Вказане рішення в апеляційному порядку не переглядалось, відтак набрало законної сили 04.07.2011.
На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 Господарським судом Львівської області 25.07.2011 видано наказ у справі №5015/2060/11 (бланк №0025439).
Ухвалою від 30.08.2023 суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчому документі - наказі Господарського суду Львівської області у справі №5015/2060/11 від 25.07.2011, шляхом заміни стягувача його правонаступником та замінив стягувача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Автотранспортна, будинок 2, офіс 205; ідентифікаційний код юридичної особи 40696815) у наказі Господарського суду Львівської області від 25.07.2011 у справі № 5015/2060/11 виданому на виконання рішення Господарського суду від 23.06.2011 року.
Ухвала Господарського суду Львівської області від 30.08.2023 залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024.
Ухвалою від 29.02.2024 суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дублікату виконавчого листа (вх.№478/24 від 05.02.2024) у справі №5015/2060/11 та постановив видати ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 25.07.2011 у справі №5015/2060/11 про стягнення з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором договору кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24 823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1 204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14 349,99 грн (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
ТзОВ ФК «Дніпрофінансгруп» як правонаступник стягувача, 14.03.2024 подало на примусове виконання дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 05.10.2009 по справі № 5015/2060/11 про стягнення заборгованості з боржника - фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича.
14.03.2024 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №74461035 з виконання наказу №5015/2060/11 виданого 25.07.2011 Господарським судом Львівської області про стягнення з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором договору кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24 823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1 204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14 349,99 грн (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
На думку скаржника, судом було стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті. Також, скаржник стверджує, що судом не визначався еквівалент в національній валюті, оскільки в резолютивній частині рішення суду відсутні словосполучення «що становить в еквіваленті/що еквівалентно».
Скаржник зазначає про те, що в дублікаті судового наказу відсутнє визначення загальної суми заборгованості у валюті, а саме в розмірі 128 289,29 доларів США.
На думку скаржника, дії приватного виконавця Білецького І.М. щодо зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 року загальної суми боргу в розмірі - 128 289,29 доларів США є неправомірними, здійснені всупереч змісту резолютивної частини дублікату судового наказу, що як наслідок призвело до неправильного визначення суб'єктом владних повноважень розміру основної винагороди.
З огляду на вказане скаржник просить суд: 1) визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича щодо визначення в постанові про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 року загальної суми боргу в розмірі 128 289,29 доларів США; 2) визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 року щодо виконання судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області.
При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, інших посадових осіб органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час виконання судових рішень врегульовано розділом VІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України (статті 339-345).
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
В силу норм частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до статті 3 Закону визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин 5, 7 та 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа, так, зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 4 передбачено зазначення у виконавчому документі резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Положеннями частини 1 статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 8 частини 1статті 39 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому, особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Зокрема, відповідно до частин 3, 5 вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Витрати у зв'язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов'язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.
Відповідно до статті 19 Закону, право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
ТзОВ ФК «Дніпрофінансгруп» як правонаступник стягувача, 14.03.2024 подало на примусове виконання дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 05.10.2009 по справі № 5015/2060/11 про стягнення з боржника - фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості.
14.03.2024 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №74461035 з виконання наказу №5015/2060/11 виданого 25.07.2011 Господарським судом Львівської області про стягнення з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором договору кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24 823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1 204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14 349,99 грн (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Дублікат судового наказу повністю відтворює резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11.
Судом встановлено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження №74461035 від 14.03.2024 приватний виконавець повністю відтворив резолютивну частину як рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі 5015/2060/11 так і дубліката наказу Господарського суду Львівської області від 25.07.2011 у справі №5015/2060/11.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 Цивільного кодексу України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 Цивільного кодексу України.
Разом з тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне здійснюватися в іноземній валюті.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, державний виконавець зобов'язаний керуватися положеннями статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», за частиною третьою якої в разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення в боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов'язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов'язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов'язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24 823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1 204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14 349,99 грн (1 808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не заслуговують на увагу доводи боржника, викладені у скарзі та у додаткових поясненнях, зокрема, про те, що судом було визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті України, однак із зазначенням еквівалента станом на 11.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, тобто відбулась прив'язка суми боргу до курсу долару США, що є додатковою гарантією для кредитора у випадку знецінення національної валюти на момент погашення боргу.
Оскільки під час розгляду справи суд встановив, що за кредитним договором позичальник отримав валютний кредит, а ухвалюючи рішення суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на 11.03.2011, відтак, саме посилання боржника на те, що в резолютивні частині рішення суду відсутні словосполучення «що становить в еквіваленті/що еквівалентно» є надмірною формальністю, та спрямоване на ухилення від виконання зобов'язання покладених на нього рішенням суду яке є обов'язковим до виконання, та у подальшому може спричинити порушення прав ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», як стягувача.
Судом вказано в рішенні заборгованість в іноземній валюті із зазначенням визначеного за офіційним курсом НБУ еквіваленту у національній валюті України станом на 11.03.2011.
Незазначення судом в резолютивній частині рішення слів «що становить в еквіваленті/що еквівалентно», не свідчить про відсутність еквіваленту.
У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 761/12665/14-ц.
З огляду на те, що приватним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови враховано, що за рішенням суду стягненню підлягають кошти в іноземній валюті, тому відсутні підстави вважати, що приватний виконавець Білецький Ігор Миронович порушив вимоги закону при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження.
Приватний виконавець в оскаржуваній постанові відобразив повністю зміст дубліката наказу виданого судом відповідно до ухвали від 29.02.2024 та зазначив загальну суму заборгованості в доларах США, що не є порушенням закону.
Отже приватний виконавець Білецький Ігор Миронович діяв відповідно до вимог закону.
Безпідставним є покликання скаржника на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №463/2303/20, оскільки правовідносини не є подібними. Наведена скаржником судова практика стосується правовідносин за якими рішенням суду визначено до стягнення загальну суму кредитної заборгованості саме в національній валюті України - гривні без її відображення в еквіваленті у доларах США.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов"язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також, обов'язковість виконання судових рішень передбачена статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 18 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, повинні враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки перешкоджає такому виконанню.
Відповідно до положень частини 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника.
Слід зазначити, що рішення суду постановлено у 2011 році, з 2011 року по 2024 рік боржник не вчиняв жодних дій для виконання рішення, докази того, що він вживає заходи для погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні. Оскаржуючи постанову приватного виконавця, боржник затягує виконання рішення суду.
За наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення. Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16.
Відповідно до положень статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи скаржника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними або доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
З аналізу статті 343 Господарського процесуального кодексу України слідує, що норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби/приватних виконавців. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 21.05.2021 у справі № 915/64/15; від 25.06.2021 у справі №905/2214-908/5734; від 15.07.2021 у справі № 924/408/19; від 24.11.2021 у справі № 908/3994/14; від 11.04.2022 у справі № 916/3134/19; від 04.08.2022 у справі № 910/11419/20.
З урахуванням наведеного, суд розглянувши подану скаргу дійшов висновку, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до закону, тому відсутні правові підстави для задоволення скарги боржника на дії приватного виконавця.
Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги.
Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Враховуючи відмову суду у задоволенні скарги, судові витрати скаржника слід покласти на останнього.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 234, 235, 339-343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні скарги відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначенні статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст ухвали
складено 08.04.2024.
Суддя Сухович Ю.О.