Справа № 510/714/24
Провадження 1-кс/510/82/24
10.04.24 р.
Слідчий суддя Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_1
- за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши клопотання дізнавача СД ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна, -
Дізнавач СД відділення№ 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про накладення арешту на свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серій НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 , з метою збереження речових доказів та проведення відповідних експертиз у кримінальному провадженні № 12024168150000056 від 08.04.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
В клопотанні про арешт майна зазначено, що 07.04.2024 до чергової частини відділення поліції №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що на пункт пропуску «Паромна переправа Орлівка» на виїзд з України, прибула гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надала, технічний паспорт на легковий автомобіль AUDI Q7, з державним номером НОМЕР_2 , який викликає сумніви у справжності (підроблене). ЄО 1300
07.04.2024 ОСОБА_6 добровільно видала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серій НОМЕР_1 на автомобіль з державним номером НОМЕР_2 , інше свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серій НОМЕР_1 на автомобіль з державним номером НОМЕР_2 було вилучено на підставі акта про вилучення від 07.04.2024, в подальшому були передані представнику НПУ.
В подальшому, 07.04.2024 р. відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024168150000056 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
08.04.2024 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серій НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 , були оглянуті, упаковані до паперового конвертута визнані речовими доказами.
Беручи до уваги все вищевикладене, дізнавач зазначає, що вищевказані об'єкти по даному кримінальному провадженню мають значення речового доказу, який зберіг на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні, необхідністю проведення необхідних експертиз, у зв'язку з чим просить суд накласти арешт на вищевказані об'єкти.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Не прибуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Дізнавач за викликом у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду клопотання, згідно ч. 1 ст. 172 КПК України.
Через дізнавача було викликано власника транспортного засобу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 08.04.2024 р. від дізнавача СД ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 надійшов лист про сповіщення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про дату та час розгляду справи про арешт майна, однак у зв'язку з тим, що особи перебувають за кордоном у судове засідання з'явитися не можуть, участь у судовому засіданні приймати не бажають, вирішення питання про арешт майна залишають на розсуд суду, згідно чинного законодавства України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
В ході розгляду клопотання були дослідженні матеріали, які додані до клопотання, а саме:
-витяг з ЄРДР від 08.04.2024 р. кримінальне провадження № 12024168150000056 за ст. 358 ч. 4 КК України;
-рапорт № 1300 від 07.04.2024;
-акт про вилучення документів від 07.04.2024 р.;
-заява ОСОБА_6 про добровільну видачу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серій НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 від 07.04.2024 р.;
-протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 07.04.2024р;
-пояснення ОСОБА_6 від 07.04.2024 р.;
-свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серій НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 ;
-паспорт громадянки України ОСОБА_6 , серія КМ903469 від 13.06.2014 р.;
-протокол огляду предмета від 08.04.2024 р.;
-постанова про визнання предмета речовим доказом від 08.04.2024 р.;
Аналізуючи матеріали надані до клопотання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання про накладення арешту на майно, вказане в клопотанні з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням положень ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Як вбачається з витягу з ЄРДР № 12024168150000056 від 08.04.2024 порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. В якості обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначено, що 07.04.2024 до чергової частини відділення поліції №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що на пункт пропуску «Паромна переправа Орлівка» на виїзд з України, прибула гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надала, технічний паспорт на легковий автомобіль AUDI Q7, з державним номером НОМЕР_2 , який викликає сумніви у справжності (підроблене).
Таким чином, на підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучені свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серій НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 , які поміщено до паперового конверту, визнані речовими доказами у справі, являються, відповідно, до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами, можуть бути використані як докази факту кримінального правопорушення, таким чином, з метоюзбереження речових доказів та проведення відповідних експертиз у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що слід накласти арешт на вищезазначені документи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173, 174, ст. 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання дізнавача СД ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
З метою збереження речового доказу накласти арешт на об'єкти які постановою дізнавача визнані речовими доказами по кримінальному провадженню № 12024168150000056 від 08.04.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме на:
- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серій НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 .
Виконання ухвали покласти на дізнавача СД відділення№ 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1