Справа № 1522/18783/12
Провадження № 6/522/267/24
за розглядом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду
10 квітня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Євгена Геннадійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , подане по цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Приморського районного суду м. Одеси 05.04.2024 року надійшло подання старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Євгена Геннадійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , подане по цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Подання державного виконавця було обґрунтовано з посиланням на те, що на виконанні у старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Євгена Геннадійовича знаходиться виконавче провадження № 59390163 з примусового виконання виконавчого листу № 1522/18783/12, виданого 27.04.2018 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 227 151,49 грн.
Виконавче провадження було відкрито постановою від 21.06.2019 року, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонами виконавчого провадження.
Посилався на те, що у добровільному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконано, рішення до теперішнього часу не виконано, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходи щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.
Матеріали подання разом зі справою були передані судді 09.04.2024 року.
Ухвалою суду від 09.04.2024 року подання було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.04.2024 року.
У судове засідання 10.04.2024 року державний виконавець не з'явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності державного виконавця.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
За розглядом подання судом встановлено, що на виконанні у старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Євгена Геннадійовича знаходиться виконавче провадження № 59390163 з примусового виконання виконавчого листу № 1522/18783/12, виданого 27.04.2018 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 227 151,49 грн.
21.06.2019 року Державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59390163.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Також державним виконавцем 24.06.2019 року та 19.06.2023 року було винесено постанову про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника.
Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України № 166168061 від 19.06.2023 року в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Згідно відповіді Державної податкової служби України № 173340955 від 16.10.2023 року за 1-4 квартали 2012 року, 1 квартал 2013 року фізична особа отримувала доходи від податкового агенту- Спільне українсько-естонське підприємство у формі ТОВ «Оптіма-Фа» у розмірі 309,52 грн, 1 950 грн., 2 250 грн., 2 400 грн., 2 805,52 грн. за ознакою доходу 101; 4 квартал 2015 року фізична особа отримувала доходи від податкового агенту- ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресур» у розмірі 2 609,68 грн. за ознакою доходу 126.
Згідно даних з Управління з питань виплати пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.10.2023 року з пенсії ОСОБА_1 на теперішній час провадяться відрахування з пенсії згідно постанови № 61991047 від 02.02.2014 року. Залишок нестягнутого боргу згідно постанови станом на 01.12.2020 року становить 19 332,94 грн. Також в управлінні наявна постанова від 10.03.2016 року про проведення стягнень з пенсії ОСОБА_1 боргу у загальній сумі 1 675,24 грн. Враховуючи це управління просить повідомити черговість проведення стягнень з пенсії ОСОБА_1 .
Згідно даних ГУ ДМС України в Одеській області від 10.10.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 06.02.2009 року.
Згідно даних з Держпродспоживслужби від 07.02.2024 року ОСОБА_1 не зберігає зерно на зернових складах підключених до основного реєстру складських документів на зерна та зерна, прийнятого на зберігання.
Згідно відповіді Пенсійного фонду України № 194877671 від 07.03.2024 року у боржника ознака виду плати-01-пенсія, місяць та рік останнього місця роботи або нарахування пенсії-01.03.2024 року, назва страхувальника-Малиновське об'єднання управління ПФУ в Одеській області, розмір пенсії-2 725 грн.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 368932261 від 07.03.2024 року ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, р.№888, 11.10.2006 року належить квартира АДРЕСА_1 ; на підставі договору купівлі-продажу р.№ 9-1658, 22.09.2005 садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України № 189322115 від 24.01.2024 року щодо перетину боржником державного кордону у період з 21.06.2019 року по 24.01.2024 року за вказаними параметрами в ДПС України відсутні дані щодо перетину боржником державного кодону.
Крім того судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.112019 року заяву ОСОБА_2 про заміну стягувача (сторони у виконавчому документі, у виконавчому провадженні) по справі №1522/18783/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» за дублікатом виконавчого листа, виданого на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2012 року у справі №1522/18783/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на його правонаступника - ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.
Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Отже, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України № 3857-ХІІ від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Положеннями ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою підставою для задоволення судом подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є ухиляння боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, в інтересах національної чи громадської безпеки, з метою захисту прав і свобод інших осіб.
На підставі визначених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов'язок не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Зокрема, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин.
Сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань покладається, в даному випаду, на приватного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.
Ухилення боржником від виконання зобов'язання за виконавчим провадженням, не є тотожним поняттю не виконання судового рішення.
Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Стаття 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках, якщо діють невиконані зобов'язання, покладені на нього судовим рішенням, до виконання останніх.
Згідно п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що запобігання та недопущення в'їзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України покладено на Державну прикордонну службу України.
Пункт 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24 березня 2008 р. № 261/2008, щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 травня 2008 р. № 25-32/463№ 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Слід зазначити, що право державного виконавця ДВС на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця ДВС правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Надані держаним виконавцем ДВС матеріали подання містять фактичні дані щодо перебігу вчинених ним дій , проте не вбачається дій в період з кінця 2019р по жовтень 2023р. , спрямованих на примусове виконання рішення суду, однак в матеріалах відсутні докази отримання боржником рекомендованої кореспонденції, а також докази на підтвердження вчинення ним саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього приватним виконавцем у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду.
За розглядом подання судом встановлено, що до теперішнього часу рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2012 року, на виконання якого 27.04.2018 року було видано виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_1 , не є виконаним. Вимоги державного виконавця ДВС боржником не виконуються, проте в матеріалах відсутні докази про належне його сповіщення про відкриття вказаного виконавчого провадження, а тому суд вважає, що відсутні докази про свідоме ухилення боржника від виконання зобов'язання.
За таких обставин подання державного виконавця ДВС не містить жодних посилань на конкретні факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов'язку ОСОБА_3 та доказів на підтвердження цих фактів.
Водночас, Указом Президента України Зеленського В.О. № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжується до теперішнього часу.
Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 «Про Продовження строку дії воєнного стану в Україні» щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання, оскільки державним виконавцем ДВС не надано суду доказів щодо належного сповіщення боржника про відкриття виконавчого провадження та відповідного його умисного ухилення від виконання рішення суду.
Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", пунктом 5 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", ст. 441 ЦПК України суд,
У задоволенні подання старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Євгена Геннадійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає чинності в момент її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 10.04.2024 року.
Суддя Л.В. Домусчі