Справа № 522/23957/23-Е
Провадження № 2/522/842/24
10 квітня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання дійсним договору купівлі-продажу,
ОСОБА_1 18.12.2023 в особі представника ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання дійсним договору купівлі-продажу.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 01.12.1999 на Одеській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №25894 відповідно до якого продавці - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діяла в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а покупець - ОСОБА_7 , ОСОБА_9 придбали двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був укладений на Одеській товарній біржі та на момент укладення договору його нотаріальне посвідчення не було передбачено чинним на тоді законодавством. Жодних претензій у сторін договору один до одного ніколи не було. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 Єдиними спадкоємцями ОСОБА_9 є її діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , які були малолітнім на день смерті матері, тому фактично прийняли спадщину за ч.4 ст. 1268 ЦК України. За фактом звернення позивача та його брата до нотаріуса з підстав спадкування квартири матері отримати відмову у вчинені нотаріальних дій, у зв'язку з тим, що договір не відповідає правовим нормам законодавства, які діяли на час реєстрації договору.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 25.12.2023 провадження по справі було відкрито та призначено до розгляду в спрощеному позовному порядку з проведенням судового засідання 28.02.2024.
Ухвалою суду від 28.02.2024 витребувано від Приморського районного суду м. Одеси матеріали справи №522/19800/23 для огляду, у зв'язку з тим, що судом при розгляді справи №522/19800/23, яка була залишена без розгляду за заявою позивача, витребувалися докази.
Розгляд справи у судовому засіданні 28.02.2024 було відкладено до 09.04.2024.
У судове засідання 09.04.2024 учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачами відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 10 квітня 2024 року.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01 грудня 1999 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , які є членам біржі зі статусом «Н» (продавці) та ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , які є членам біржі зі статусом «Н» (покупці) уклали договір купівлі-продажу № 25894 нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 . Договір зареєстрований на Одеській товарній біржі в «Журнал реєстрації біржових правочинів з нерухомістю», реєстраційний номер 25894 від 01.12.1999 (а.с.16-17).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 народився син - ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6).
ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.7).
З копії спадкової справи №16/2017 заведеної до майна померлої ОСОБА_9 20.02.2017, яка була витребувано в рамках розгляду справи №522/19800/23 та долучена представником позивача до позову у даній цивільній справі, вбачається, що ОСОБА_7 , який діяв в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини, зокрема частки квартири АДРЕСА_2 (а.с.26).
Державний нотаріус Шевцова О.В. Шостої Одеської державної нотаріальної контори листом від 20.02.2017 повідомила ОСОБА_7 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 , що договором не визначено частку, яка належить померлій ОСОБА_9 та необхідністю визнання договору таким, що відбувся, виконаним реальним і дійсним (а.с.43).
Державний нотаріус Ворсуляк А.С. Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса постановою від 19.09.2023 відмовила у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовила ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмова мотивована тим, що договір укладений також малолітніми особами, які не є членами біржі, тому договір купівлі-продажу від 01.12.1999 не може бути прийнятий нотаріусом як правовстановлюючий документ (а.с.20-21).
Згідно ч.4 ст. 1268 ЦК України Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Тому, діти ОСОБА_9 , зокрема ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.
Розділом 4 Закону України "Про товарну біржу" визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники ї членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України "Про товарну біржу").
Отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.12.1999 року сторонами були члени товарної біржі, але ОСОБА_4 , діяла також в інтересах неповнолітніх дітей.
За твердженням позивача сторонами було виконано умови договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.12.1999 в повному обсязі.
Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в грудні 1999 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.
У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов'язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 слідує, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з'ясувати чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні 01.12.1999 Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством не було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору.
На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений на Одеській товарній біржі, слід визнати дійсним у відповідності ст. 220 ЦК України.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ст. ст. 76-77 ЦПК України).
Відповідно до 81 Цивільного процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).
За таких обставин, враховуючи обґрунтованість позовних, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 81, 89, ч. 3 ст. 200, 206, 258-259, 263-265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання дійсним договору купівлі-продажу - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 25894 нерухомого майна, укладений 01 грудня 1999 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , ОСОБА_9 зареєстрований на Одеській товарній біржі, за яким ОСОБА_7 , ОСОБА_9 придбали двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,30 кв.м.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 10 квітня 2024 року.
Суддя: В.Я. Бондар
10.04.24