09.04.2024
Справа № 522/1966/21
Провадження по справі № 1-кп/522/1159/24
09 квітня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106, об'єднаного провадження №522/1966/21 за кримінальними провадженнями №12020160500003357 від 06.12.2020 року та №12020166490000021 від 12.07.2020 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дружківка, Донецької області, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий:
- 29.10.2003 року вироком Константинівського районного суду Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
- 16.12.2003 року вироком Константинівського районного суду Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- 15.12.2004 року вироком Константинівського районного суду Донецької області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у виді чотирьох років шість місяців позбавлення волі; 02.01.2009 року звільнився умовно-достроково на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 24.12.2008 року, невідбутий строк покарання - 3 місяці 18 днів;
- 16.06.2014 року вироком Калинівського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років, звільнений 11.02.2019 року по відбуттю строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Тирасполь, Молдова, громадянина Молдови, який має неповну середню освіту, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , -
Викладення обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, яке суд вважає доведеним.
Так, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше засудженим за скоєння умисного корисливого злочину, судимість за скоєння якого у встановленому Законом порядку не погашено, певних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та знову вчинив корисливий злочин на території Суворовського району міста Одеси за наступних обставин.
Так, в період часу з 03 липня 2020 року по 11 липня 2020 року (точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував в будинку АДРЕСА_5 , де знаходився у якості найманого працівника з проведення ремонтних робіт.
В цей час у ОСОБА_3 раптово виник корисливий злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення, чужого майна, а саме металевих віконних решіток розмірами 120х140 см та 180х140 см, що належить власниці житлового будинку, потерпілій ОСОБА_7 .
Реалізуючи раніше виниклий корисливий злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, та вони залишаться непоміченими для оточуючих, ОСОБА_3 таємно викрав віконну металеву решітку розмірами 120х140 см, вартість якої на момент скоєння злочину складає 820 гривень, та металеву віконну решітку розмірами 180х140 см, вартість якої на момент скоєння злочину складає 1230 гривень.
Після чого, ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд, чим спричинив майнову шкоду потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 2050 гривень.
Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Крім того, 06.12.2020 року о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 , знаходились біля приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , де заздалегідь маючи злочинний намір на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства та проникнення у вищезазначене приміщення, з корисливих мотивів. При цьому маючи при собі завчасно підготовлене знаряддя для вчинення кримінального правопорушення, а саме розкладний ніж, за допомогою якого при його демонстрації матимуть змогу ефективно, безпечно та безперешкодно для себе заволодіти чужим майном.
Вступивши в злочинну змову, завчасно розділивши свої злочинні ролі, визначили предметом свого злочинного посягання грошові кошти та інше цінне майно продавчині.
Діючи з вказаною метою, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 зайшли до вищевказаного магазину в момент найбільш підходящий для реалізації свого злочинного умислу, а саме в момент відсутності в приміщенні будь-яких клієнтів, які б могли перешкодити їхньому злочинному плану.
Далі, ОСОБА_3 відволікаючи увагу продавця ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зробив замовлення на певний товар, дочекався зручного моменту зайшов за прилавок. Далі несподівано для потерпілої він дістав з її кишені мобільний телефон Huawei Y3II, IMEI: НОМЕР_1 , вартістю 1000 гривень та після чого приставив до її тулуба розкладного ножа і наказав віддати грошові кошти.
Потерпіла сприйнявши погрозу, як таку, що має реальний характер та дійсно може бути реалізована, а також побоюючись за своє життя та здоров?я, дістала свій гаманець, звідки ОСОБА_3 самостійно дістав грошові кошти в сумі 1700 гривень та банківські картки «Приват Банку» та «Моно Банк» НОМЕР_2 . Далі ОСОБА_3 продовжуючи свої злочинні дії самостійно дістав з кишені потерпілої грошові кошти в сумі 700 гривень та після чого почав перевіряти ящики з метою виявлення цінних речей та грошей.
ОСОБА_4 в цей час стояв у вхідних дверей та не пускав покупців до магазину, повідомляючи їм, що в магазині переоблік товару.
Далі, ОСОБА_4 розуміючи, що їх дії можуть бути викритими почав прискорювати ОСОБА_3 . Останній в свій час вийшовши із-за прилавку дістав з кладової зимову куртку потерпілої та обшукав її на предмет цінних речей.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконавши усі дії, які вважали за необхідне та заволодівши майном зникли з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд.
В результаті вказаних злагоджених злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , спричинили потерпілій ОСОБА_10 матеріальний збиток на загальну суму 3 400 гривень.
Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у приміщення, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у приміщення, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини кримінального правопорушення, які описані в обвинувальному акті та пояснив суду, що на початку літа 2020 року, більш точної дати часу не пам'ятав, оскільки пройшов значний проміжок часу, потерпіла ОСОБА_7 найняла його класти тротуарну плитку за адресою її проживання в АДРЕСА_7 , більш точної адреси не зміг вказати, оскільки не місцевий. Потерпіла попросила його прибрати та він виніс непотрібні речі, щоб здати на металобрухт, а саме металеві віконні решітки, двері та інше, які продав приблизно за 500-600 гривень та грошовими коштами розпорядився на власний розсуд. Шкоду ним не відшкодовано, оскільки його було затримано за вчинення іншого злочину, тому не мав можливості це зробити. Щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати та врахувати його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, визнав повністю, проте не погодився із викладеними в обвинувальному акті обставинами, зокрема щодо вчинення злочину за попередньою змовою з ОСОБА_4 , з яким він був знайомий до події, оскільки працювали разом. В той день, на початку грудня 2020 року, зранку, приблизно о 10:00 годині, більш точної дати та часу не пам'ятав, оскільки пройшов значний проміжок часу, вони зустрілися з ОСОБА_4 на Куликовому полі в м. Одесі. На той час він проживав по Банному провулку в м. Одесі та по дорозі додому з Куликового поля до тролейбусної зупинки зайшли в магазин «Наша Ряба» неподалік ринку «Привоз», розташований по вулиці Канатній. Він повідомив ОСОБА_4 , що йому треба купити м'яса, тому попросив почекати його на вулиці, однак він зайшов з ним також до магазину та стояв чекав на нього всередині. Коли вони зайшли до магазину, який був відкритий, потерпіла ОСОБА_10 стояла за прилавком, більше нікого в магазині не знаходилось. Коли вона почала важити м'ясо, він помітив гаманець останньої, що лежав за прилавком. В цей час у нього раптово виник намір його забрати, про що він з ОСОБА_4 заздалегідь не домовлявся. Він дістав з карману розкладний ніж, зайшов за прилавок, вибачився наперед, сказав, що так склалися обставини, що він вимушений забрати у неї гроші, вона під погрозою застосування ножа не чинила опір, відкрила гаманець і він забрав гроші, що там знаходились, казала йому, щоб він її не чіпав. Тілесні ушкодження він потерпілій не наносив, а тільки розкрив ніж, який до неї не прикладав, та стояв поряд з нею. Крім грошей він також забрав мобільний телефон, модель не пам'ятав, та банківську картку потерпілої. В цей момент ОСОБА_4 за прилавок не заходив, а стояв поряд. При цьому, повідомив, що у нього були з собою власні грошові коти, приблизно 200-250 гривень. Однак коли почав купляти продукти і побачив гаманець, в той момент вирішив забрати гроші потерпілої. Коли розвернувся, щоб залишити магазин, побачив що висить пальто потерпілої, в якому перевірив кармани та викинув його одразу там. Він не пам'ятав точно, що казав ОСОБА_4 йому в магазині, проте коли вони вийшли, останній сказав навіщо вони це зробили. Після цього він пішов в готель, де проживав ОСОБА_4 , чекав на нього, щоб той зібрався. Грошовими коштами приблизно 2000-2400 гривень розпорядилися на власний розсуд, в основному витратили на продукти. Телефон він продав, банківську картку знайшли працівники поліції, які їх відшукали на наступний день після вчинення злочину. Шкоду потерпілій не відшкодовано. Зізнавальні показання під час досудового розслідування він надавав добровільно без будь-якого примусу.
Просив суд врахувати його щире каяття, чому він так вчинив він не зміг пояснити, оскільки кошти на продукти у нього на той час були, проте тоді був Covid-19, зима, постійної роботи не було. Призначення покарання залишив на розсуд суду.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, не визнав, однак не заперечував проти того, що він був в момент вчинення злочину разом з ОСОБА_3 , однак він не діяв з ним за попередньою змовою і не знав, що у останнього був ніж. В той день на початку грудня місяця 2020 року, о першій половині дня, більш точної дати та час не пам'ятав через те, що пройшов час, він зустрівся із ОСОБА_3 , з яким був раніше знайомий, оскільки працювали разом. Поспілкувалися, і ОСОБА_3 повідомив йому, що йому потрібно забрати борг у знайомої, тому вони пішли до магазину на вулицю Канатну у місті Одесі, де потерпіла працювала. Він пам'ятає, коли зайшли до магазину, який був відкритий, потерпіла перебувала за прилавком, та окрім них більше там нікого не було. Потерпіла почала зважувати м'ясо, про що говорив ОСОБА_3 з потерпілою він не пам'ятав. Він стояв біля дверей, чекав на ОСОБА_3 , думав він поговорить, забере борг, і вони підуть далі. Про те, що ОСОБА_3 збирається здійснити розбійний напад на потерпілу з ножем він не знав і про це з ним не домовлявся. Прилавок досить високий, тому він не бачив, що там відбувалось. Ножа в руках ОСОБА_3 він не бачив. Він сам одразу не зрозумів, що відбувається, проте ситуація була схожа на пограбування. Він особисто нічого не казав потерпілій. Тільки говорив ОСОБА_3 , щоб скоріш закінчував, для того щоб піти звідти. Не зміг пояснити, чому ОСОБА_3 повідомивши його про те, що збирається забрати грошовий борг, вирішив взяти пальто потерпілої. Коли вийшли з магазину, вони разом пішли в бік ринку «Привоз», а в подальшому розійшлися. Після цього він бачив у ОСОБА_3 гроші, однак не бачив чи забирав той гаманець і мобільний телефон у потерпілої. Вважав, що мав місце ексцес виконавця.
Просив суд врахувати його щире каяття та суворо його не карати, шкодує, що так вийшло. Шкоду потерпілій не відшкодовано, чи повернуто майно останній, йому невідомо.
В судовому засіданні було допитано потерпілу ОСОБА_7 за епізодом вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яка надала показання про те, що влітку 2020 року, більш точної дати та часу не пам'ятала, оскільки пройшов значний проміжок часу, у неї вдома за адресою АДРЕСА_8 , стелили тротуарну плитку. Чоловік, який здійснював ремонтні роботи, надав їй ОСОБА_3 , який справно підняв паркан. Потім вона попросила, щоб той зробив їй ремонт вдома. Вона довірилася ОСОБА_11 , який привів товариша, та вони вдвох знімали дерев'яну підлогу та робили стяжку. Однак через деякий час вони зупинилися, не доробили роботу та не з'являлися довгий час. У неї на п'яти вікнах були металеві решітки та залишки матеріалу, які у неї викрали. Їй невідомо ОСОБА_3 сам це зробив чи з кимось. Шкоду їй відшкодовано. З цивільним позовом вона до ОСОБА_3 не зверталась. Покарання обвинуваченому ОСОБА_3 залишила на розсуд суду.
Також, судом було вжито заходів щодо забезпечення явки в судове засідання для допиту потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак попри вжиті судом та прокурором заходи, забезпечити явку останньої не вдалось. Проте, суд враховує наявну в матеріалах провадження заяву потерпілої, в якій остання не заперечувала проти здійснення судового провадження без її участі (т.1 а.п. 80-82).
Досліджені під час судового розгляду докази.
Під час судового розгляду кримінального провадження судом досліджено докази, які підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020166490000021 від 12.07.2020 року, щодо надходження 11.07.2020 року до ЧЧ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м. Одесі звернення із заявою про те, що невстановлена особа в період часу з 03.07.2020 року до 11.07.2020 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_8 , таємно, шляхом вільного доступу викрала майно ОСОБА_7 (т.2 а.п. 22);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.07.2020 року, складений начальником СД Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області капітаном поліції ОСОБА_12 , згідно якого свідок ОСОБА_13 впізнає особу на фотознімку №4, яка принесла металеві решітки до пункту прийому в липні 2020 року, більш точну дату час не пам'ятає (т. 2, а.п. 19);
- довідку до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 28.07.2020 року, згідно якої на фотознімку під №4 зображений громадянин ОСОБА_3 ;
- постанову про визнання речовим доказом від 11.08.2020 року, а саме: металевої решітки розмірами 120х140 см, вартість якої на момент скоєння злочину складає 820 гривень, та металеву віконну решітку розмірами 180х140 см, вартість якої на момент скоєння складає 1230 грн. (т.2 а.п. 17);
- звіт про оцінку металевої віконної решітки розмірами 120 см на 140 см та металевої віконної решітки розмірами 180 см на 140 см, складений 10.08.2020 року оцінювачем ОСОБА_14 , затверджений директором ТОВ «ОФ» АБАКУС» ОСОБА_15 , згідно якого ринкова вартість металевої віконної решітки розмірами 120 см на 140 см складає 820 грн. 00 коп.; металевої віконної решітки розмірами 180 см на 140 см - 1230 грн. 00 коп. (т. 2 а.п. 5-16);
- копію довідки про звільнення серії ВІН №014914, видану ОСОБА_3 , у тому що він відбував покарання у місцях позбавлення волі з 06.12.2013 року по 11.02.2019 року (т.2 а.п. 4);
- вимогу ГУНП в Одеській області вих. №634 від 27.07.2020 року на ім'я ОСОБА_3 (т.2 а.п. 1-2);
За згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, інші докази у даному кримінальному провадженні у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини кримінального провадження, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.
Також під час судового розгляду кримінального провадження судом досліджено письмові докази, які також підтверджують вину ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020160500003357 від 06.12.2020 року, щодо надходження 06.12.2020 року до чергової частини Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області повідомлення оператора «102» про те, що в магазині «Наша Ряба», розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , двоє невстановлених осіб, чоловічої статі із погрозою застосування ножа, вчинили напад на ОСОБА_10 , в результаті якого заволоділи грошовими коштами та мобільним телефоном марки «Хуавей»;
- рапорт інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області ОСОБА_16 від 06.12.2020 року №59230, про надходження 06.12.2020 року о 13 год. 00 хв. повідомлення зі служби «102» про те, що за адресою: АДРЕСА_6 , «Наша Ряба», два чоловіки у в'язаних шапках, сині куртки, у одного куртка з права порвана, до 30 років, худорляві, погрожували ножем, забрали гроші 2500 грн., мобільний телефон моделі «Хуавей», побігли у бік Палладіуму по вул. Канатна. Заявник: ОСОБА_17 ;
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або іншу подію від 06.12.2020 року, складений слідчим Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_18 , який прийняв усну заяву від ОСОБА_10 , згідно якої 06.12.2020 року близько 12 год. 40 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 77, магазин «Наша Ряба» двоє невідомих осіб вчинили на неї напад з погрозою застосування ножа, в результаті заволоділи грошовими коштами та мобільним телефоном марки «Хуавей»;
- протокол огляду місця події від 06.12.2020 року, складений слідчим Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_18 , об'єктом огляду є ділянка місцевості за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 77. На вказаній ділянці місцевості розташовано вхід до магазину з вивіскою « ОСОБА_19 », де відбулась подія, з таблицю ілюстрацій до протоколу огляду місця події від 06.12.2020 року;
- заяву ОСОБА_10 про надання дозволу на проведення працівниками поліції огляду магазину за адресою: АДРЕСА_6 , де вона працює продавцем;
- довідку про результати радіотехнічного обстеження вих. 16/3-3448 від 07.12.2020 року;
- заяву ОСОБА_20 від 07.12.2020 року про надання працівникам поліції дозволу на огляд кімнати №2 за адресою: АДРЕСА_4 ;
- довідку про наявність рахунку від 08.12.2020 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», згідно якої на ім'я клієна ОСОБА_10 відкрито рахунок з номером НОМЕР_2 ;
- копію ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2020 року про накладення арешту на банківську картку «Монобанк» НОМЕР_2 ;
- заяву ОСОБА_10 від 07.12.2020 року про видачу працівникам поліції відеозаписів з камер внутрішнього спостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , на якому зафіксовано факт розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_10 ;
- протокол огляду предмета від 07.12.2020 року, складений слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_21 , з фототаблицями до протоколу огляду;
- диск з відеозаписом камер відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який був досліджений в судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження.
Так На відеофайлі «video_2020-12-06_12-39-40» від 06.12.2020, в середині приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який розташований за адресою: АДРЕСА_6 направлена на вхід до вищеназваного магазину, видно, як о 12:39:55, згідно часу зображеного на відео в кадрі, до магазину «Наша Ряба» заходять двоє чоловіків. Один одягнутий в чорну зимову куртку, темні штани, з капюшоном на голові та медичною маскою чорного кольору на обличчі, встановлено, що ним є ОСОБА_3 . Інший чоловік одягнений в темний одяг, чорну шапку з білим написом з переду та з медичною маскою чорною маскою на обличчі, встановлено, що ним є ОСОБА_4 . Встановлено, що потерпілою є продавець ОСОБА_10 , яка одягнена в темний верхній одяг, синю кофту, світлу безрукавку, з медичною маскою блакитного кольору на обличчі.
О 12:40:10, згідно часу зображеного на відео в кадрі, ОСОБА_3 порадившись з ОСОБА_4 , попросив в потерпілої дати їм 1,5 кг крил. ОСОБА_10 зайшла за прилавок, відкрила холодильник та почала зважувати товар.
О 12:40:50, згідно часу зображеного на відео в кадрі, ОСОБА_3 зайшов за прилавок, на що потерпіла запитала в нього, що сталося. ОСОБА_3 , тримаючи в лівій руці, сказав потерпілій, щоб вона доставала гроші. В цей час, ОСОБА_4 стоїть біля вхідних дверей магазину.
О 12:41:11, згідно часу зображеного на відео в кадрі, ОСОБА_3 , забирає в потерпілої телефон, забирає в неї червоний гаманець, забирає з нього гроші, кредитні картки. Далі він шукає гроші під прилавком та вимагає у потерпілої назвати пін-код від картки.
ОСОБА_4 в цей продовжує стояти біля вхідних дверей магазину, тримаючи двері та періодично визираючи на вулицю та повідомляти відвідувачам, що в магазині переоблік та не пускати до приміщення.
О 12:42:28, згідно часу зображеного на відео в кадрі, ОСОБА_3 підходить до дверей в іншу кімнату магазину, де потерпіла повісила свій верхній одяг (дубльонку, пальто), він бере її, нишпорить по кишеням. ОСОБА_10 просить їх, щоб вони повернули її верхній одяг, на що він кидає потерпілій її верхній одяг через прилавок. Після чого вказані особи ви ходять з магазину.
Окремо суд звертає увагу, що даним доказом об'єктивно та безпосередньо зафіксовано подію вчиненого особами злочину, який є належним та допустимим та найбільш вагомим у даному кримінальному провадженні, що дає змогу перевірити достовірність показів обвинувачених та зібраних органом досудового розслідування доказів, та в свою чергу доводить вину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
- постанову про визнання речовим доказом від 07.12.2020 року, а саме: цифрового диску з відео файлами з камер відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_6 ;
- лист начальника Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області полковника поліції ОСОБА_22 на адресу директора магазину «Наша Ряба» ОСОБА_23 про надання запису камер відео спостереження, розміщених на фасаді закладу за адресою: АДРЕСА_6 , у період часу з 12:38 год. 06.12.2020 року до 12:45 год. 06.12.2020 року;
- лист начальника Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області полковника поліції ОСОБА_22 на адресу директора ПП ТП «Екстра Південь» ОСОБА_24 про надання запису камер відео спостереження розміщених на фасаді закладу за адресою: АДРЕСА_9 , у період часу з 12:45 год. 06.12.2020 року до 12:35 год. 06.12.2020 року;
- протокол огляду предмета від 07.12.2020 року слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_21 , об'єкт огляду: два DVD-R диски. Один з відеозаписами з камер відеоспостереження системи «Безпечне місто» від 06.12.2020 року, інший з магазину «Обжора», розташованого за адресою: АДРЕСА_9 ;
- постанову про визнання речовим доказом від 07.12.2020 року, а саме: цифровий диск з відео записами з камер відеоспостереження системи «Безпечне місто» від 06.12.2020 року, цифровий диск з відеофайлами з камер відеоспостереження з магазину «Обжора», розташованого за адресою: АДРЕСА_9 ;
- диски з відеозаписом камер відеоспостереження магазину «Обжора» та системи «Безпечне місто», які були досліджені в судовому засіданні за участі сторін кримінального провадження, на яких зафіксовано маршрут пересування ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 з місця вчинення злочину;
- заяву ОСОБА_4 про добровільну видачу складного ножа від 07.12.2020 року;
- протокол пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 07.12.2020 року, складений слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_21 , згідно якого потерпіла ОСОБА_10 впізнає предмет під фото №2, як ніж яким їй погрожували 06.12.2020 року;
- заявою потерпілої ОСОБА_10 , в якій вона відмовляється від проведення впізнання наживо, оскільки не бажає стикатися з особами, які скоїли злочин відносно неї з погрозою застосування насильства;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.12.2020 року, слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_21 , згідно якого ОСОБА_10 заявила, що впізнає особу під фото №2, на якому зображено ОСОБА_3 , як особу, яка погрожувала застосуванням ножа та забрала грошові кошти;
- протокол пред'являння особи для впізнання за фотознімками від 07.12.2020 року, складений слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_21 , згідно якого ОСОБА_10 впізнає особу під фото №1, на якому зображено ОСОБА_4 , як особу, яка стояла біля дверей в момент вчинення на неї нападу;
- протокол огляду предмета від 07.12.2020 року, складений слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_21 , об'єктом огляду є предмет зовні схожий на розкладний ніж з написом «Stainless», рукоятка якого виготовлена із пластика світлого кольору з зафарбуванням в темний, по типу різьби по дереву з фототаблицями до протоколу огляду;
- постанову про визнання речовим доказом від 07.12.2020 року, а саме: розкладного ножа з написом «Stainless», рукоятка якого виготовлена із пластика світлого кольору з зафарбуванням в темний, по типу різьби по дереву;
- копію паспорта ОСОБА_4 та заява про видачу (заміну) паспорта;
- копію паспорта громадянина України ОСОБА_3 ;
- копію ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 ;
- копію ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 ;
- зберігальну розписку ОСОБА_10 про отримання банківської картки «Монобанк» НОМЕР_2 , якою заволоділи особи, які здійснили на неї напад;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками складений слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_21 від 14.12.2020 року, згідно якого свідок ОСОБА_25 , впізнає особу під фото №4, на якому зображено ОСОБА_4 , як чоловіка, який разом з іншим 06.12.2020 року приніс мобільний телефон марки «Хуавей» для продажу;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками складений слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_21 від 14.12.2020 року, згідно якого свідок ОСОБА_25 , впізнає особу під фото №2, на якому зображено ОСОБА_3 , як чоловіка, який разом з іншим 06.12.2020 року приніс мобільний телефон марки «Хуавей» для продажу та якому продав його за 600 гривень;
- супровідний лист №269 від 22.01.2021 року щодо направлення висновку експерта;
- висновок експерта №3035 від 11.01.2021 року, складений лікарем-судмедекспертом ОСОБА_26 , згідно якого у гр-ки ОСОБА_10 виявленні наступні тілесні ушкодження: два садна живота. Дані ушкодження утворилися в результаті ковзання нерівних поверхонь тупих твердих предметів, або кінця гострого предмету. Не виключено, що дані ушкодження могли утворитися від дії ножа. Враховуючі морфологічні особливості ушкоджень (садна - вкриті кірками темно - червоного кольору, які розташовані вище рівня оточуючої шкіри, з ділянками відпадання до перефирії) слід вважати, що вони виникли приблизно за 7-12 діб до початку проведення огляду, тобто могли бути спричиненні 06.12.2020 року. Дані ушкодження, як окремо так і разом, не були небезпечними для життя, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм згідно п. 2.3.5 «Правила судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Разом з тим, суд не приймає до уваги надані прокурором заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 07.12.2020 року, та пояснення ОСОБА_3 , в яких останні зізнаються у вчиненому злочині, оскільки, згідно вимог ст. 23 КПК України, суд безпосередньо досліджує докази у кримінальному провадженні, в тому числі показання обвинувачених осіб під час їх допиту в судовому засіданні.
Також судом було досліджено характеризуючі матеріали стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема:
- вимогу департаменту ІТ МВС в м. Києві УІТ МВС в м. Одеса від 10.12.2020 року стосовно ОСОБА_27 , згідно якої ОСОБА_3 є раніше неодноразово судимою особою, в тому числі за злочини проти власності;
- запит до КНП «ООМЦПЗ», щодо перебування ОСОБА_3 на обліку;
- відповідь КНП «ООМЦПЗ» від 18.01.2021 року №129, згідно якого ОСОБА_28 на наркологічному обліку та у лікаря психіатра не значиться;
- вимогу ІТ МВС в м. Києві УІТ МВС в м. Одеса від 16.12.2020 року, стосовно ОСОБА_4 , згідно якої останній притягувався до кримінальної відповідальності у Республіці Молдова (Тираспіль);
- вимогу департаменту ІТ МВС в м. Києві УІТ МВС в м. Одеса від 16.12.2020 року стосовно ОСОБА_4 , згідно якої дані щодо притягнення до кримінальної відповідальності на території України відсутні;
- запит до КНП «ООМЦПЗ», щодо перебування ОСОБА_4 на обліку;
- відповідь КНП «ООМЦПЗ» від 11.01.2021 року №129, згідно якої ОСОБА_4 на наркологічному обліку не значиться;
- копію ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 ;
- копію ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 .
Також в судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_9 було долучено медичну довідку з Одеської міської медичної частини №21 від 11.12.2023 року №567/ОММЧ-21-23-вн, складеної відповідно амбулаторної карти ф№025/о, згідно якої ОСОБА_4 має тяжкі захворювання.
Від допиту заявлених в реєстрі матеріалів кримінального провадження свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_25 прокурор під час судового розгляду відмовився, а сторона захисту не наполягала на їх допиті.
Будь-яких додаткових клопотань про допит інших свідків сторони кримінального провадження не надходило.
Аналізуючи всі докази у їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення доходить до такого висновку.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України та вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, повністю доведена наданими стороною обвинувачення належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, які було досліджено судом безпосередньо, які у своїй сукупності та взаємозв'язку узгоджуються між собою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та суд кваліфікує їх за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно; та склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та суд кваліфікує їх за ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосуванням насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у приміщення, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та суд кваліфікує їх за ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосуванням насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у приміщення, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, під час судового розгляду стороною захисту було заявлено клопотання про визнання зібраних у даному кримінальному провадженні частини доказів недопустимими та стверджувалося про ексцес виконавця.
Надаючи оцінку доводам клопотання сторони захисту щодо недопустимості доказів суд дійшов такого висновку.
Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно ч. 1,2 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Так, відповідно до постанови суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 17 жовтня 2023 року по справі №455/844/16-к, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження.
В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_33 було надано клопотання про визнання недопустимим доказом проведеної слідчої дії, а саме пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками потерпілій ОСОБА_10 від 07.12.2020 року, оскільки вказані слідчі дії проведено з грубим порушенням кримінального процесуального законодавства, а їх результати не можуть бути використанні як докази відповідно до Конституції України та КПК України. Так, захисник вказав, що представлені на фотознімках особи були без будь-яких засобів індивідуального захисту, що явно суперечить матеріалам кримінального провадження та протоколу огляду предмету від 07.12.2020 року - оптичного носія DVD-R диску, виданого потерпілою із відеозаписами з камер відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в той же час в протоколі було зазначено, що на обличчі підозрюваних осіб були маски чорного кольору.
Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту з таких підстав.
Так, стороною захисту зазначено, що пред'явленні потерпілій ОСОБА_10 для впізнання особи, серед яких були ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , були представленні без будь-яких засобів індивідуального захисту, в той час, як на долученому потерпілою до матеріалів кримінального провадження відеозаписі, на обличчі підозрюваних осіб були медичні маски.
Судом були дослідженні вказані відеозаписи, а також інші відеозаписи, що були долучені прокурором у якості доказів з камер відеоспостереження системи «Безпечне місто» та з магазину «Обжора», з яких вбачається, що особами, які проникли до магазину були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Окрім того, слід зазначити, що на переглянутому відеозаписі чітко можливо розглянути обличчя вказаних осіб, а також ідентифікувати їх за іншими ознаками, зокрема за одягом, а саме: чорна зимова куртка, темні штани, з капюшоном на голові та медичною маскою чорного кольору на обличчі, в які був одягнутий ОСОБА_3 та темний одяг, чорну шапку та з медичною чорною маскою на обличчі, в які був одягнутий ОСОБА_4 . Крім того, під час допиту обвинувачені не заперечували того факту, що на даних відеозаписах зображені саме вони.
Таким чином, враховуючи те, що пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілою є не єдиним доказом, який свідчить про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 інкримінованого їм кримінального правопорушення, та вказана слідча дія була проведена без істотного порушення прав людини та основоположних свобод, а також оцінюючи його в сукупності та співвідношенні з іншими доказами, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання вказаного доказу недопустимим.
Крім того, захисником було надано клопотання про визнання недопустимим доказом слідчої дії - пред'явлення речей для впізнання за фотознімками потерпілій ОСОБА_10 від 07.12.2020 року, а саме розкладного ножа, добровільно виданого ОСОБА_4 , за результатами проведення якої складено протокол, яку, на думку сторони захисту, було проведено з грубим порушенням норм КПК України. В обґрунтування вказаного клопотання захисник зазначив, що як вбачається з протоколу, потерпілій ОСОБА_10 для впізнання пред'являлись фотознімки, крім ножа, виданого ОСОБА_4 ще 3 інші фотознімки розкладних ножів, при цьому потерпіла впізнала на фото №2 саме той ніж, яким погрожував ОСОБА_3 , однак фотознімок на фото №2 явно відрізняється від інших 3-х фотознімків, що знаходяться на білому фоні, на відміну від фото №2, що знаходиться на темному фоні, де зображено тінь руки людини та мобільного телефону, на який здійснюється його фіксація, що явно виділяє його серед інших.
Суд відхиляє вказані доводи захисника, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 229 КПК України, річ, що підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
Тобто, зі змісту вказаної норми вбачається, що саме речі, які підлягають впізнанню мають бути однорідними, одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді. В свою чергу захисник в своєму клопотанні зазначає про фон, на якому знаходиться вказана річ, та те, що на фотознімку зображено тінь руки людини та мобільного телефону.
На думку суду, вказані захисником відмінності ніяким чином не впливають на саму річ, яка, окрім інших, була пред'явлена потерпілій для впізнання, та відмінності у зовнішньому вигляді має лише якість фотознімку, що ніяким чином не впливає на здатність особи впізнати серед іншого знаряддя вчиненого відносно неї злочину.
Також захисником в судовому засіданні подано клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме: заяви ОСОБА_4 від 07.12.2020 року про добровільну видачу розкладного ножа, речовий доказ - розкладний ніж «Stainless», слідчу дію - протокол огляду розкладного ножа «Stainless», виданого ОСОБА_4 та її результат - протокол від 07.12.2020 року, процесуальне рішення слідчого - визнання речового доказу розкладного ножа «Stainless» та його результат - постанову від 07.12.2020 року.
В обґрунтування вказаного клопотання захисник зазначив, що вказану дію проведено з грубим порушенням кримінального процесуального законодавства, оскільки наявність понятих під час добровільної видачі ОСОБА_4 розкладного ножа та оформлення результатів відповідною заявою свідчить про проведення слідчої розшукової дії у розумінні положення ст. 223 КПК України. Крім того, захисник зазначив, що відомості про вказаний злочин внесені до ЄРДР 06.12.2020 року, отже відповідно до ст. 214 КПК України, саме з даного часу слідчий, прокурор мали право проводити слідчі (розшукові) дії або відповідно до ст. 41 КПК України доручити їх проведення відповідному оперативному підрозділу органів Національної поліції України, яким у даному випадку являвся би оперативний підрозділ ВКП Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, однак в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані щодо повноважень оперуповноваженого ВКП Приморського ВП у м. Одеса ОСОБА_34 для проведення слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні, спрямованих на збір доказів, тому, на думку сторони захисту, дана заява ОСОБА_4 є неналежним доказом, оскільки відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України отримана після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень не передбачених цим Кодексом. Крім того, захисник зазначив, що оперуповноважений під виглядом відібрання заяви про добровільну видачу розкладного ножа у ОСОБА_4 фактично без належного оформлення протоколу затримання, здійснив його особистий обшук, під час якого в нього було вилучено вказаний ніж, чим порушив вимоги процесуального закону, якими не передбачено обшук особи поза процедурою затримання слідчим або згідно ухвали слідчого судді.
Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту, виходячи з такого.
Відповідно ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
В постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №518/203/17 зазначено, що обшук це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об'єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення
Тобто, під обшуком слід розуміти активну, примусову діяльність з боку працівників органу досудового розслідування направлену на виявлення всіх елементів пов'язаних з вчиненим кримінальним правопорушенням.
Однак в матеріалах кримінального провадження міститься заява ОСОБА_4 від 07.12.2020 року, в якій зазначено, що він добровільно видав розкладний ніж «Stainless». Крім того, обвинувачений під час судового розгляду не звертався до суду з відповідними заявами про примусове вилучення у нього знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, суд вважає слушним зазначити, що суд оцінює з точки зору достовірності кожний доказ (фактичні дані), а не джерело доказів (зокрема документ). Тому з позиції достовірності, суд зобов'язаний оцінити всі фактичні дані, викладені у документах. Водночас, визнання недостовірним якогось із доказів не тягне автоматично недостовірність інших, якщо така недостовірність не породжує обґрунтованих сумнівів щодо інших даних. Крім того, норми КПК України не встановлює вимог до визнання доказу достовірним чи недостовірним.
Недопустимими є лише докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Крім того, окремо слід звернути увагу, що ніж, який на думку сторони захисту отримано у ОСОБА_4 незаконно, який останній видав добровільно, не спростовує той факт, що потерпіла впізнала саме цей ніж, як такий що було застосовано до неї одним з нападників під час вчинення злочину.
З урахуванням наведених обставин суд не приймає до уваги зауваження захисника про присутність під час добровільної видачі ножа понятих та відсутність належним чином зареєстрованого доручення у оперуповноваженого ВКП Приморського ВП у м. Одеса ОСОБА_34 для проведення слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні, оскільки це не тягне за собою автоматичне визнання даного доказу недопустимим.
Суд наголошує, що добровільна видача знаряддя вчинення правопорушення не є слідчою дією у розумінні ст. 223 КПК, та не кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 234 КПК України, та фактично обшук особи не проводився, тому доводи клопотання в цій частині суд не може прийняти до уваги.
Також, в своєму клопотанні захисник вказав, що заява ОСОБА_4 про добровільну видачу розкладного ножа та процедура вказаної видачі фактично являється обшуком особи, оскільки така видача відбулась в Приморському відділі поліції в присутності понятих, в час коли ОСОБА_4 не будучи затриманим, був змушений залишатися поруч із уповноваженою особою.
Так, відповідно до ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Враховуючи те, що вказаний розкладний ніж був виданий особою добровільно, в обвинувальному акті зазначено про щире каяття ОСОБА_4 , у суду відсутні підстави вважати, що останнього утримували в Приморському відділу поліції силою. Крім того, під час судового розгляду від обвинуваченого також не надходило жодних скарг щодо його утримання у відділку поліції із застосуванням заборонених методів слідства.
З урахуванням вищевикладеного у суду відсутні підстави вважати, що розкладний ніж «Stainless» був вилучений у ОСОБА_4 під час проведення саме його обшуку, а отже вказаний речовий доказ та проведені слідчі дії є допустимими відповідно до діючого законодавства, оскільки отримані без істотних порушень прав людини та основоположних свобод.
Також, захисником було надано клопотання про визнання недопустимим доказом протоколу огляду володіння особи - приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , в якому розташований магазин «Наша Ряба» від 06.12.2020 року та додатки до протоколу у виді фототаблиць та протокол огляду житла - кімнати №2 готелю, розташованого з адресою: АДРЕСА_4 , від 07.12.2020 року та речовий доказ - банківську картку «MonoBank», вилучену в ході проведення вказаного огляду недопустимими доказами.
В обґрунтування вказаного клопотання захисник зазначив, що вказані процесуальні дії проведено з грубим порушенням норм КПК України, оскільки підставою для проведення огляду слугувала заява продавця вказаного магазину - ОСОБА_10 , яка надала дозвіл працівникам поліції для такого огляду, і яка не є власником вказаного магазину, а підставою для проведення огляду житла - кімнати №2 готелю, слугувала заява адміністратора вказаного готелю - ОСОБА_35 , яка надала дозвіл працівникам поліції для такого огляду, яка не є власником даного готелю, у тому числі і тимчасово орендованого житла, яким є вказана кімната, та в порушення вимог ч. 10 ст. 236 КПК України не було здійснено фіксацію за допомогою аудіо - та відеозапису вказаних дій.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Згідно ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, визначених ст. 234, 236 КПК України.
Так, в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 518/203/17 зазначено, що огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Підставою для проведення огляду приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , в якому розташований магазин «Наша Ряба» 06.12.2020 року слугувало повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та працівниками поліції, з метою перевірки вказаної інформації було здійснено огляд місця події.
Крім того, зауваження захисника стосовно відсутності дозволу володільця магазину « ОСОБА_19 » на проведення вказаного огляду, в порушення приписів ст. 233 КПК України, суд не приймає до уваги з таких підстав.
Так, огляд приміщення є невідкладною слідчою дією. Крім того, статтею 233 КПК України не закріплено порядок щодо оформлення вказаного дозволу, тобто наявність письмової заяви потерпілої ОСОБА_10 на проведення огляду місця події, яка безпосередньо мала доступ до вказаного приміщення, не виключає наявність дозволу володільця вказаного приміщення та його обізнаність про подію злочину, яка мала місце в магазині, про що свідчить скерований на адресу директора даного магазину «Наша Ряба» ОСОБА_23 запиту заступника начальника Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_22 про отримання відеозаписів з камер відеоспостереження від 06.12.2020 року №36/3357.
Крім того, після проведення вказаного огляду від володільця приміщення не надходило жодних скарг щодо порушення його прав та свобод в результаті проведення огляду місця події.
Також, захисник в своєму клопотанні вказав, що в порушення вимог ч. 10 ст. 236 КПК України не було здійснено фіксацію за допомогою аудіо - та відеозапису вказаних дій.
Суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити про таке.
Так, відповідно ч. 10 ст. 236 КПК України, обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов'язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.
Згідно ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Тобто виходячи з викладених вище норм, вбачається, що огляду житла чи іншого володіння особи має також в обов'язковому порядку фіксуватись за допомогою аудіо- та відеозапису.
Так в ч.1 ст. 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини та закріплено вичерпний перелік діянь, які суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
3) порушення права особи на захист;
4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;
5) порушення права на перехресний допит.
Отже, при ухваленні рішення суд, окрім того, що керується законом, також виходить із свого внутрішнього переконання, а отже з урахуванням вищевикладеного, на підставі співвідношення досліджених доказів та їх оцінки, суд доходить висновку, що вказана слідча дія була проведена без суттєвого порушення прав та свобод людини, тому суд не вбачає підстав для визнання протоколу огляду місця події від 06.12.2020 року та додатки до нього у виді фототаблиць недопустимими доказами.
Стосовно клопотання захисника про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події, а саме житла - кімнати №2 готелю, розташованого з адресою: АДРЕСА_4 , від 07.12.2020 року, та визнання речового доказу - «MonoBank Viza Universal Bank» з номером НОМЕР_2 , вилученого в ході проведення вищевказаного огляду, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.
Так, вказане кримінальне правопорушення було вчинене за адресою: АДРЕСА_6 , в якому розташований магазин «Наша Ряба» 06.12.2020 року, та 07.12.2020 року було здійснено огляд кімнати №2 готелю, розташованого з адресою: АДРЕСА_4 , в якому проживав на той час обвинувачений ОСОБА_4 , де було вилучено банківську карту, що належить потерпілій.
Таким чином працівниками поліції було фактично здійснено обшук приміщення, в якому проживав ОСОБА_4 , а саме кімнати в готелі, розташованого за вищевказаною адресою.
Тобто, як вбачається з викладеного, вказане місце огляду не належить до місця вчинення правопорушення, а кімнаті №2 готелю, розташованого з адресою: АДРЕСА_4 , фактично відбувся обшук приміщення, який в порушення приписів ч. 2 ст. 234 КПК України проводився без отримання ухвали слідчого судді.
Так, Верховний суд неодноразово визнавав неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема у постановах від 07.06.2018 року (справа №740/5066/15-к), від 26.02.2019 року (справа №266/4000-14-к).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, з відповідним клопотанням про проведення обшуку прокурор, слідчий до слідчого судді не зверталися, тому відповідно до чинного законодавства отриманні внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими та не можуть бути використанні судом, згідно приписів п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України.
Таким чином, протокол огляду місця події, а саме житла - кімнати №2 готелю, розташованого з адресою: АДРЕСА_4 , від 07.12.2020 року, суд визнає недопустимим, та як наслідок речовий доказ - банківська карта «MonoBank Viza Universal Bank» з номером НОМЕР_2 , вилучений в ході проведення вищевказаного огляду, та постанову про визнання цієї банківської карти речовим доказом, які згідно доктрини "плодів отруйного дерева" також суд визнає недопустимиим доказами, які отримано з суттєвим порушенням вимог та процедури, визначених чинним процесуальним законодавством.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що визнання доказу недопустимим в даному випадку не впливає на обсяг обвинувачення, яке визнано судом доведеним, оскільки вина ОСОБА_4 та ОСОБА_3 доведена іншими доказами, що у сукупності та взаємозв'язку визнано судом належними та допустимими. Крім того, обвинувачені при допиті вказали, що під час розбійного нападу забрали у потерпілої банківську карту.
Щодо твердження сторони захисту про ексцес виконавця, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Згідно доктрини кримінального права ексцес виконавця - вчинення виконавцем злочину дій, які не охоплюються умислом інших співучасників, якщо його дії утворюють самостійний склад злочину або його дії суттєво відрізняються від дій, запланованих іншими учасниками.
Згідно з положенням ч. 2 ст. 28 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовились про спільне його вчинення. При цьому домовленість про спільне вчинення кримінального правопорушення заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони.
Форма змови може бути вербальна (словесна), усна чи письмова або у формі конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. Змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду у справі № 742/2146/20 від 02.12.2021 року).
Домовленістю про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб є узгодження об'єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних дій.
Співучастю в злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб'єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об'єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
З досліджених судом матеріалів кримінального провадження вбачається, що поведінка осіб під час скоєння злочину була узгодженою, а обопільність їхнього умислу підтверджується також і конклюдентними діями обвинувачених. Так, обвинувачений ОСОБА_3 із погрозою застосування ножа здійснив розбійний напад на потерпілу, проникнувши до приміщення з обмеженим доступом, де знаходився касовий апарат, а обвинувачений ОСОБА_4 йому в цьому ніяк не завадив, в цей час стояв у вхідних дверей та не пускав покупців до магазину, повідомляючи їм, що в магазині ведеться переоблік товару та крім того вигукував на адресу потерпілої, щоб вона вела себе тихо, що підтверджується дослідженим відеозаписом з камер спостереження в магазині.
Тому, на переконання суду, не заслуговують на увагу посилання сторони захисту на те, що в діях ОСОБА_3 наявний ексцес виконавця, а обвинувачений ОСОБА_4 не підлягає кримінальній відповідальності за ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки не домовлявся з ОСОБА_3 щодо здійснення розбійного нападу на потерпілу, у зв'язку з чим суд вважає безпідставним твердження сторони захисту про відсутність у діях засуджених попередньої змови на вчинення злочину та непричетність до реалізації скоєного ОСОБА_4 .
Крім того, суд оцінює критично показання обвинувачених, згідно яких вони начебто попередньо не домовлялися здійснити розбійний напад на потерпілу із застосуванням ножа, оскільки в цій частині вони містять суперечності, зокрема ОСОБА_3 показав суду, що він повідомив ОСОБА_4 про те, що він хоче зайти купити м'яса та попросив його почекати на вулиці, в той час як ОСОБА_4 показав, що ОСОБА_3 повідомив, що йому необхідно зайти забрати борг у потерпілої.
Суд розцінює їх як спосіб захисту від обвинувачення за особливо тяжкий злочин, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, тому визнає їх показання в цій частині необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними у кримінальному провадженні доказами, які було досліджено судом безпосередньо, які визнано судом належними та допустимими.
Таким чином суд не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинувачених з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 187 КК України.
Нормативно-правове обґрунтування прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Щодо призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Прокурори просили призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, та за ч. 3 ст. 187 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.
Прокурор просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років, з конфіскацією майна.
Обрані обвинуваченим запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу прокурор просив залишити без змін.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні просив вирішити в порядку ст. 100 КПК України. Судові витрати на залучення експертів відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_8 просив призначити його підзахисному найбільш м'яке покарання із застосуванням положень ст. 69, 75 КК України, встановивши іспитовий строк, з урахуванням його щирого каяття, визнання ним вини.
ОСОБА_3 просив суд суворо його не карати, призначити йому покарання на розсуд суду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_9 просила призначити її підзахисному найбільш м'яке покарання із можливістю застосування положень ст. 69, 75 КК України, враховуючи ексцес виконавця, визнання ним вини, щирого каяття, дані щодо його особи, який є раніше не судимою особою, дані щодо стану його здоров'я.
ОСОБА_4 просив суд суворо його не карати, призначити йому найбільш м'яке покарання.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, повністю доведена.
Санкцією ч. 3 ст. 187 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є громадянином України, офіційно не одружений, осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований в АДРЕСА_10 проживав в орендованій квартирі, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не значиться, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого та особливо тяжкого злочинів.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття.
Разом з тим суд звертає увагу, що ОСОБА_3 визнав свою вину повністю за епізодом ч. 2 ст. 185 КК України, а за епізодом ч. 3 ст. 187 КК України після дослідження всіх доказів тобто під тиском доказів.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Суд також приймає до уваги, що вчинені обвинуваченим злочини, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого та особливо тяжкого, вчинений групою осіб, враховуючи його активну роль, спосіб, характер та наслідки вчиненого злочину.
Потерпіла ОСОБА_7 претензій будь-якого характеру до ОСОБА_3 не має, з цивільним позовом не зверталась.
Шкоду потерпілій ОСОБА_10 не відшкодовано, будь-яких спроб її відшкодувати останній не вчиняв. З цивільним позовом потерпіла не зверталась.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на два роки та за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією майна.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією майна.
Підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та досягне своєї мети.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, повністю доведена.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є громадянином іншої держави, офіційно не одружений, осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, постійної реєстрації та місця проживання в м. Одеса не мав, до затримання проживав в готелі, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не значиться, на території України раніше не судимий, та те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття.
Разом з тим, суд звертає увагу, що ОСОБА_4 визнав свою вину повністю після дослідження всіх доказів, тобто під тиском доказів.
Шкоду потерпілій особі не відшкодовано, будь-яких спроб її відшкодувати останній не вчиняв. З цивільним позовом потерпіла не зверталась.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Суд також приймає до уваги, що вчинений обвинуваченим злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого, вчинений групою осіб, враховуючи його роль у вчиненні злочину.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 187 КК України, у виді позбавлення волі строком на сім років шість місяців з конфіскацією майна.
Підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та досягне своєї мети.
Заходи забезпечення кримінального провадження, судові витрати та речові докази.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід, застосований ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2020 року та дію якого було продовжено під час судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 термін їх попереднього ув'язнення у період з 08.01.2020 року по день набрання вироком законної сили включно.
На підставі ст. 174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2020 року на майно, у даному кримінальному провадженні.
Процесуальні витрати на залучення експертів, у зв'язку з проведенням експертиз, відсутні.
Цивільний позов потерпілими у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 50, 63, 65, 70, 185, 187 КК України, ст. 61, 100, 349, 367-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, -
Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
- за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 08.12.2020 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 термін його попереднього ув'язнення у період з 08.12.2020 року по день набрання вироком законної сили включно.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 до набрання даним вироком законної сили - залишити без змін.
Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 08.12.2020 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_4 термін його попереднього ув'язнення у період з 08.12.2020 року по день набрання вироком законної сили включно.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 до набрання даним вироком законної сили - залишити без змін.
На підставі ст. 174 КПК України арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2020 року, на майно у даному кримінальному провадженні, - скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- металеві решітки розмірами 120х140 см та металеву віконну решітку розмірами 180х140 см, - повернути власнику ОСОБА_7 ;
- диск з відеофайлами з камер внутрішнього спостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- диск з відеозаписами з камер зовнішнього відеоспостереження системи «Безпечне місто» від 06.12.2020 року, та диск з камер відеоспостереження магазину «Обжора», розташованого за адресою: АДРЕСА_9 , - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- розкладний ніж з написом «Stainless», рукоятка якого виготовлена із пластика світлого кольору з зафарбуванням в темний, по типу різьби по дереву, добровільно виданий ОСОБА_4 - знищити;
- банківську картку «Монобанк» НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_10 , згідно зберігальної розписки - вважати повернутою власниці.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Особам, які не були присутніми в судовому засіданні копія вироку направляється не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_36