Провадження № 2/522/778/24
Справа № 522/20559/23
09 квітня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач 19.10.2023 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №577956515 в розмірі 44 370,54 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №577956515, право вимоги за яким в результаті було відступлено позивачу. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 44 370,54 грн з яких 29 899,20 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 471,34 грн - сума заборгованості за відсотками. Відповідач не виконав свого обов'язку з повернення боргу, а позивач з моменту отримання права вимоги не нараховував жодних штрафних санкцій.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2023 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 11.12.2023.
У зв'язку з неявкою учасників справи у судове засідання 11.12.2023 та з метою належного сповіщення відповідача, розгляд справи було відкладено на 26.02.2024.
У судове засідання 26.02.2024 учасники справи не з'явилися.
Ухвалою суду від 26.02.2024 визнано явку представника ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання 09.04.2024 обов'язковою, у зв'язку з необхідністю встановлення підстав відступлення прав вимоги. Позивачу роз'яснено право звернутися до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Вищевказана ухвала отримана позивачем та його представником ОСОБА_2 01.03.2024, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, сповіщалися про час, дату та місце судового розгляду належним чином.
Позивач не виконав вимоги ухвали суду про обов'язкову явку позивача в судове засідання, з заявами про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції або відкладення розгляду справи, до суду не звертався, причини неявки та причини не виконання ухвали суду не повідомив.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом встановлено, що 29 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №577956515, згідно якого остання отримала у кредит 29 900 грн, зі сплатою 1087,70% річних, 2,98 % в день, строком до 28.01.2022 (а.с.6-9).
31 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено додаткову угоду №26 до Договору факторингу №25/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої договір факторингу був викладений у новій редакції (а.с.10-12).
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу №25/1118-01 від 28.11.2018 в редакції додаткового угоди №26 від 31.12.2020, згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 2.3 Договору факторингу №25/1118-01 від 28.11.2018 в редакції додаткового угоди №26 від 31.12.2020, розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування Клієнту за цим Договором за кожен Реєстр прав вимоги становить 100,00 (сто) гривень 00 копійок (надалі - «Ціна продажу»), що сплачуються Клієнтом протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати складення кожного Реєстру прав вимоги на банківських рахунок Фактора, зазначений у відповідному пункті цього Договору.
Ані реєстру прав вимоги, ані доказів на підтвердження проведення оплати за вищевказаним Договором, до матеріалів справи долучено не було.
Крім того, Додаткова угода до договору факторингу датована 31.12.2020, в той час як договір кредитної лінії на підставі якого позивач звертається до суду укладений 29.12.2021.
20 жовтня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №20102022, згідно п.2.1 якого згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 2.3 Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, передбачено, що розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування Клієнту за цим Договором за кожен Реєстр прав вимоги становить 100 (сто) гривень 00 копійок (надалі - «Ціна продажу»), що сплачуються Клієнтом протягом 2 (двох) банківських днів з дати складення кожного Реєстру прав вимоги на банківських рахунок Фактора, зазначений у відповідному пункті цього Договору (а.с.13-14).
Згідно витягу з Реєстру прав вимоги №2 до Договору факторингу №20102022 від 06.03.2023, сторонами передбачена передача прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №577956515 у розмірі 44 370,54 грн (а.с.15).
Доказів на підтвердження проведення оплати за Договором до матеріалів справи не долучено.
Таким чином, за відсутності доказів виконання вимог договору між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», за відсутності доказів виконання вимог договору в частині проведення оплати позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ», на підставі одного витягу з реєстру прав вимоги, неможливо дійти висновку, про перехід прав вимоги до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
За встановлених обставин, на підтвердження вимог позивача, судом ухвалою від 26.02.2024 визнано явку позивачу обов'язковою, однак, як вказувалося вище, позивач не виконав вимоги ухвали, не з'явився в судове засідання, будь-яких заяв до суду не подав, доказів для належного підтвердження переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 суду не представив.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3ст. 656 ЦК України).
Як вказувалося вище, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за означеними договорами факторингу, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання фактором своїх зобов'язань за договором.
А тому суду не доведено перехід права вимоги відносно боржника ОСОБА_1 від TOB «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та в подальшому до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Судовим розглядом встановлено, що позивачем не доведено суду наявності правонаступництва, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, також відсутність обов'язкового реєстру прав вимоги до першого договору факторингу, який, між іншим, укладений раніше кредитного договору, що позбавляє суд правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до позивача.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625015, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договорам №577956515 від 29 грудня 2021 року - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 09 квітня 2024 року.
Суддя В.Я.Бондар