ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/575/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: представника позивача адвоката Онищук М.Б., представника відповідача адвоката Аннишина С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/575/20 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення заборгованості в розмірі 51 177 495,83 грн.
Суть спору.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" заявило позов до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення 51177495,83 грн, з яких: 44970513,05 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за договором транспортування природного газу №1512000742 від 17.12.2015 за серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, 1981888,58 грн пені, 1856604,09 грн трьох процентів річних та 2368490,11 грн інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань з оплати послуг балансування.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами у справі укладено договір транспортування природного газу №1512000742 від 17.12.2015. Позивачем, як Оператором ГТС здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу в липні 2018 у обсязі 42,207 тис. куб. м., в серпні 2018 у обсязі 39,853 тис. куб. м., у вересні 2018 у обсязі 99,989 тис. куб. м., в жовтні 2018 у обсязі 599,594 тис. куб. м., у листопаді 2018 у обсязі 198,672 тис. куб. м., в грудні 2018 у обсязі 699,850 тис. куб. м., у січні 2019 в обсязі 1 345,485 тис. куб. м., та у лютому 2019 в обсязі 397,555 тис. куб. м. Такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи. Обсяги небалансів підтверджуються алокаціями (звітами) АТ “Тисменицягаз” про поділ фактичного обсягу природного газу за липень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року, звітами по точках входу/виходу за липень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року. У зв'язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 44970513,05 грн. про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг, копії яких позивачем долучено до позовної заяви. З моменту отримання відповідачем вказаних актів, рахунків на оплату та звітів по точкам входу/виходу у відповідача відповідно до п. 9.4 Договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС виникли зобов'язання здійснити оплату таких послуг у строк, що не перевищує п'яти банківських днів з дня отримання зазначених документів. Однак, відповідач у встановлений договором строк не оплатив та продовжує не оплачувати 44970513,05 грн., чим порушує права та інтереси позивача. У зв'язку з простроченням оплати послуг балансування, за вказані періоди позивач нарахував відповідачу 1 981 888,58 грн пені, 1 856 604,09 грн 3% річних та 2 368 490,11 грн інфляційних втрат.
Щодо тверджень відповідача, наведених у відзиві, позивач вказав на те, що у спірний період виникнення небалансів (липень 2018 року - лютий 2019 року) діяла редакція Кодексу ГТС станом на 27.07.2017 р., яку слід застосовувати до спірних правовідносин. Відповідно до п. 4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.05.2015 №2494 об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XII цього Кодексу та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду. Відповідач, як оператор ГРМ (оператор газорозподільних систем) самостійно визначив обсяг виробничо-технологічних витрат природного газу у наведених розмірах, які він безпідставно відібрав з газотранспортної системи без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи, що знайшло своє відображення в алокаціях (звітах) АТ “Тисменицягаз” про поділ фактичного обсягу природного газу за липень - листопад 2018 року, електронних файлах АТ “Тисменицягаз” (з цифровим підписом) про поділ фактичного обсягу природного газу за грудень 2018, січень-лютий 2019 року та стало підставою для виконання процедури алокації фактичних обсягів природного газу по відповідачу з метою визначення його небалансу у спірний період. Щодо застосування при визначенні вартості послуг балансування коефіцієнту компенсації 1,2 відповідач зазначає, що позивач при визначенні розміру коефіцієнту компенсації, що застосований при розрахунку вартості наданих відповідачу послуг балансування обсягів природного газу для врегулювання негативних небалансів відповідача виходив з умов п. 9.2 Договору, згідно з яким передбачено, що при розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1, а в інших випадках встановлено застосування коефіцієнту 1,2. Відповідач, як замовник послуг транспортування у спірні газові місяці через точку входу до газотранспортної системи не подав жодних обсягів природного газу, однак, при цьому, здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких були надані послуги балансування. Таким чином, обсяг природного газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи в спірні газові місяці склав 100 % розміру його небалансу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування було застосовано саме коефіцієнт 1,2. Крім того, відповідач у спірних правовідносинах є замовником послуг транспортування виключно стосовно обсягів природного газу, які він відбирає для власного споживання, наприклад для виробничо-технічних витрат чи нормативних витрат тощо, у зв'язку з чим відповідач і здійснює відбір саме таких обсягів природного газу з газотранспортної системи. Відповідач жодним чином не здійснює відбір природного газу інших замовників послуг транспортування, розподілу природного газу, адже, у протилежному випадку, такі дії порушили права інших суб'єктів ринку природного газу, тому в п. 9.1 договору застосовано термін “відбір природного газу”, а не “отримання природного газу”. Відповідач є оператором газорозподільної системи та надає послуги з розподілу природного газу замовникам таких послуг, які, в свою чергу, фактично і здійснюють відбір природного газу з газотранспортної системи як замовники послуг транспортування для його подальшого розподілу оператором газорозподільної системи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити. Проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені заперечує, вважає що підстави для зменшення розміру пені відсутні. Також зауважує, що строк позовної давності в частині заявлених вимог про стягнення пені не пропущений, оскільки його перебіг зупинявся на час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов, запереченні та у додаткових поясненнях по справі; вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що акти надання послуг балансування обсягів природного газу та розрахунки вартості послуг балансування, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, складені ним в односторонньому порядку, і такі суперечать умовам Договору, Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (Кодекс ГТС), Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2494 (Кодекс ГРМ).
Відповідач зазначає, що відповідно до п. 9.2 договору, вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою, в якій зазначається коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1. Пунктом 4 глави 6 розділу III Кодексу ГРМ визначено, що об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XII цього Кодексу та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду. Отже, обсяг фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу визначається Оператором ГРМ шляхом розрахунку, і є залишком нерозподіленого газу за підсумками місяця. Для визначення коефіцієнту компенсації при розрахунку вартості послуг балансування для Оператора ГРМ необхідно враховувати весь обсяг природного газу, отриманий ним у фізичних точках виходу з газотранспортної системи для подальшого розподілу приєднаним споживачам. Враховуючи наведене, вказує на те, що за період липень, серпень та листопад 2018 року негативний небаланс не перевищував 5% від всього обсягу газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи у точках фізичного виходу для подальшого його розподілу замовникам, а відтак для розрахунку вартості послуг балансування у вказані місяці має бути застосований коефіцієнт компенсації 1.
В порушення вимог Кодексу ГТС, звіти про надані послуги балансування за спірний період (липень 2018 року - лютий 2019 року) не містять деталізації по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу, тобто складені з порушеннями вищезазначених вимог Кодексу ГТС. З інформації, що надана позивачем до позову, неможливо з'ясувати складові (деталізацію по споживачах замовника послуг з транспортування) обсягів небалансу та суми нарахувань по споживачах замовника послуг транспортування.
Вартість послуги балансування містить у своїй структурі базову ціну газу, тобто вартість природного газу, який був закуплений відповідачем у постачальника природного газу для надання послуги балансування замовникам такої послуги. Позивачем, в якості обґрунтування позовних вимог, в частині розрахунку вартості послуг балансування за липень 2018 - лютий 2019 було надано додатки до актів, в яких, зокрема, зазначено ціну газу, за якою позивач здійснював закупівлю природного газу не в місяці, в якому надавались послуги балансування, що в свою чергу на думку відповідача призвело до того, що позивачем без належного документального підтвердження, в односторонньому порядку, з порушенням вимог розділу XIV Кодексу Газотранспортної системи (в редакції яка діяла в період надання послуг) та п. 9.2 Договору було визначено Базову ціну газу, яка є основною складовою визначення розміру вартості послуг балансування.
Надані позивачем, в якості доказів, на підтвердження надання послуг з балансування за липень 2018 - лютий 2019 документи (односторонні акти надання послуг балансування, рахунки та розрахунки) мають сумнівний характер в частині визначення базової ціни газу, яка застосовувалась під час розрахунку заборгованості за надані послуги та взагалі ставить під сумнів всі розрахунки вартості послуг балансування. Крім того, вказав на те, що всі документи, на підставі яких позивач намагається стягнути заборгованість за послуги балансування складені позивачем в одноособовому порядку та не мають підтвердження, або посилання на будь які первинні дані бухгалтерського обліку, зокрема підтвердження фактичної наявності природного газу у місяці надання послуг, фактичної ціни його закупівлі у місяці надання послуг, які безпосередньо мають значення щодо предмету позову. Відповідач покликається, що АТ “Укртрансгаз” на період надання послуги балансування був державним підприємством (згідно відомостей з ЄДРПОУ засновником є АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”), відтак відповідно до ст. 2 Закону України “Про здійснення державних закупівель”, позивач мав би закупити в 2018 - 2019 роках необхідний газ для надання послуги балансування шляхом проведення тендерних торгів. Проте, матеріали справи не містять інформації яка б підтверджувала наявність у позивача необхідного обсягу природного газу для надання відповідачу послуги балансування відповідно до укладеного між сторонами договору. Окремо відповідач наголошує на відсутності будь-яких доказів про придбання природного газу позивачем для забезпечення балансування у липні 2018 року.
Відповідач покликається на зловживання позивачем правом, як суб'єктом природної монополії, так і стороною у зобов'язанні, що відповідно до частини 3 статті 16 ЦК України має мати наслідком відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що дії позивача при складанні односторонніх актів про надання послуг балансування, розрахунків та рахунків в яких визначено вартість послуг балансування, свідчать про порушення Позивачем порядку надання послуг балансування, а також всіх допустимих термінів та строків, передбачених умовами Договору та нормами Кодексу ГТС, правил балансування, визначених Законом України “Про ринок природного газу”, що в свою чергу унеможливило своєчасне самостійне врегулювання небалансу Відповідачем. При цьому посилався на постанови НКРЕКП від 29.12.2017 №1620 та від 15.02.2018 №190 “Про накладення штрафу на АТ “Укртрансгаз” за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу”. Згідно актів, складених за результатами планової та позапланової перевірки. Регулятором було встановлено порушення АТ “Укртрансгаз”, зокрема в частині: дотримання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками; дотримання термінів надання замовникам послуг транспортування повідомлень про підтвердження та відхилення номінацій/реномінацій; надання в установленні терміни (до 14 числа) замовникам послуг транспортування звітів про наданні послуги балансування та рахунків на оплату; застосування коефіцієнта компенсації під час проведення розрахунків вартості послуг балансування; здійснення Оператором ГТС алокацій фактичних обсягів природного газу по кожному замовнику послуг транспортування; надання інформації про небаланс; щомісячного визначення базової ціни газу; надання замовникам транспортування актів надання послуг балансування обсягів природного газу у строки, визначенні Кодексом ГТС, та ін. Вважає, що неможливо встановити момент, з якого відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання за Договором у розумінні статті 612 ЦК України та пункту 9.4. Договору, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача пені є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Заявив про пропуск позивачем позовної давності щодо стягненя пені. Крім того, вказав на те, що оскільки позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, то такі вимоги також не підлягають задоволенню.
Відповідач звертає увагу суду на те, що розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 25.04.2019 №01/147-р. було розпочато розгляд справи № 143-26.13/64-19 за ознаками вчинення суб'єктами господарювання у складі АТ «Укртрансгаз» та НАК «Нафтогаз України порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг транспортування природного газу, що полягає у придбанні товариством у компанії природного газу для забезпечення послуг балансування за завищеними цінами, та реалізація такого газу АТ «Укртрансгаз» для надання послуг балансування замовникам послуг транспортування (при розрахунку вартості послуг Позивачем було завищено БЦГ у 2018 році), що може призвести до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання - замовників послуг транспортування, постачальників природного газу, інших суб'єктів господарювання та обмеження конкуренції на загальнодержавному оптовому ринку природного газу, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 № 398-р встановлено (п. 2 резолютивної частини): (1) АТ «Укртрансгаз» у період з січня 2016 року по грудень 2018 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг транспортування природного газу магістральними газопроводами України із часткою 100%; (2) визнано дії АТ «Укртрансгаз», у період із січня 2016 року по грудень 2018 року, які полягали у встановленні економічно необґрунтованої базової ціни газу, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченої п. 2 ч. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Також відповідач покликається на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази закупівлі позивачем природного газу, жодних договорів закупівлі природного газу у ринковий спосіб саме для балансування Оператором ГТС не надано, отже у позивача був відсутній необхідний ресурс для надання послуг та відповідно відсутні докази понесення витрат на балансування газотранспортної системи. Жодних доказів реального балансування газотранспортної системи, як це передбачено Кодексом ГТС, АТ “Укртрансгаз” не надало. Ненадання належних доказів понесених позивачем витрат на балансування газотранспортної системи, є свідченням про приховування відсутності вчинення позивачем балансуючих дій, за які АТ “Укртрансгаз” нараховується оплата суб'єктам ринку природного газу.
На думку відповідача, АТ “Укртарнсгаз” не вчиняло жодних дій з надання послуг балансування, не надав жодних доказів здійснення закупівлі газу для врегулювання небалансів саме відповідача і який саме обсяг газу позивач обліковував в системі, який на думку останнього, відповідач використав за період з липня 2018 по лютий 2019 року.
Відповідач зазначає, що договір транспортування природного газу № 1512000742 від 17.12.2015 сторонами не виконувався, транспортування природного газу (в т.ч. липні 2018-лютому 2019) не відбувалося, оскільки жодних обсягів природного газу для транспортування відповідач позивачу не передавав. Цього не заперечує і сам позивач. Фізичного транспортування природного газу по спірному договору сторони не здійснювали, відповідач жодних номінацій (заявок) на транспортування природного газу не подавав, а АТ “Укртрансгаз” таких не підтверджувало.
У клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій від 20.03.2024 (вх. № 2623/24 від 20.03.2024) відповідач просить суд, у разі прийняття рішення на користь позивача, зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90% враховуючи: а) критичний фінансовий стан відповідача (поточна кредиторська заборгованість станом на 31.12.2023 становить 233 715 000 грн; встановлена заборона нарахування пені населенню на заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг на час воєнного стану; заборгованість споживачів перед відповідачем складає 4 954 000 грн; зупинення ліцензії відповідача на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу); б) відсутність вини відповідача, який є на 100% тарифним підприємством (заборгованість виникла внаслідок того, що фактична вартість послуг з розподілу природного газу відповідачем перевищувала виручку за затвердженим для відповідача тарифом); в) відповідач відноситься до підприємств критичної інфраструктури, яке забезпечувало енергетичну незалежність в межах Івано-Франківської області, надавало послуги розподілу природного газу споживачам усіх категорій, здійснювало постійний моніторинг технічного стану газопроводів, забезпечувало їх належну експлуатацію, гарантувало своєчасні виїзди на аварійні виклики, ліквідовувало витоки природного газу, здійснювало локалізацію аварійних ситуацій, посилений нагляд станом газорозподільної системи; г) відсутність у позивача збитків внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань; ґ) подвійна облікова ставка НБУ у період нарахування пені становила 35% річних, що значно перевищує законодавчо встановлений розмір процентів річних за користування чужими коштами (ч. 2 статті 625 ЦК України).
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до АТ "ОГС "Тисменицягаз" про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 51 177 495,83 грн, яка виникла внаслідок несплати послуг балансування обсягів природного газу, наданих з липня 2018 року по лютий 2019 року (включно) на підставі договору від 17.12.2015 № 1512000742 про транспортування природного газу, а також нарахованих у період з 01.01.2018 по 31.10.2018 з цієї суми заборгованості пені в розмірі 1 981 888,58 грн, 3% річних у розмірі 1 856 604,09 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 368 490,11 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2020 у задоволенні позову відмовлено з огляду на недоведеність факту надання послуг балансування у спірному періоді, який заявлений позивачем до стягнення.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2022 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2020 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 909/575/20 скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2022 для розгляду справи № 909/575/20 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2022 суд прийняв справу №909/575/20 до свого провадження та ухвалив: здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 31.08.2022; сторонам для повного з'ясування всіх обставин справи, в строк до 29.08.2022, подати суду письмові пояснення з документальним обґрунтуванням, враховуючи вказівки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2022.
25.08.2022 до суду, електронною поштою (документ з КЕП), від представника АТ "Укртрансгаз" адвоката Онищук М.Б. надійшло клопотання (вх. № 11120/22) про участь у судовому засіданні 31.08.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою від 25.08.2022 суд задовольнив зазначене вище клопотання.
31.08.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" адвоката Аннишина С.І. надійшли пояснення у справі (з урахуванням Постанови Верховного Суду від 14.07.2022), які суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (том 5, а.с. 18-27).
31.08.2022 представник відповідача в судове засідання не з'явився; протокольною ухвалою, за участю представника позивача, суд відклав підготовче засідання на 28.09.2022.
28.09.2022 до суду від позивача, електронною поштою (документ з КЕП), надійшли письмові пояснення з додатками, які суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (том 5, а.с. 38-85).
28.09.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 27.09.2022 (вх.№13032/22) про призначення у справі будівельно-технічної експертизи. Заявник просить суд призначити у справі № 909/575/20 комплексну судово-економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
З огляду на неотримання відповідачем письмових пояснень позивача, а також неотримання позивачем клопотання відповідача про призначення експертизи, у підготовчому засіданні 28.09.2022 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, відкладення підготовчого засідання на 12.10.2022 та проведення наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференцзв'язку, в якому братиме участь адвокат позивача Онищук М.Б.
12.10.2022 від представника позивача, електронною поштою (документ з КЕП), надійшли заперечення б/н від 10.10.2022 (вх.№13581/22) на клопотання про призначення комплексної судової експертизи, в яких позивач просить суд відмовити АТ "Тисменицягаз" у задоволенні клопотання про призначення комплексної судової експертизи у справі № 909/575/20 та встановити додатковий строк для подання доказу - акту звіряння від 31.08.2022 та долучити його до матеріалів справи; суд встановив додатковий строк для подання доказу та долучив до матеріалів справи заперечення на клопотання про призначення комплексної судової експертизи і акт звіряння (том 5, а.с. 115-120).
З огляду на неотримання відповідачем заперечення позивача на клопотання про призначення комплексної судової експертизи, протокольною ухвалою від 12.10.2022 суд відклав підготовче засідання на 01.11.2022 .
01.11.2022 від представника АТ "Тисменицягаз", електронною поштою (документ з КЕП), надійшли письмові пояснення б/н від 31.10.2022 (вх.№14712/22) та доповнення до клопотання про призначення комплексної судової експертизи б/н від 31.10.2022 (вх. № 14711/22) в якому відповідач просить суд доповнити перелік питань, які пропонується подати на вирішення експерту в частині судової економічної експертизи.
Протокольною ухвалою від 01.11.2022 суд відклав підготовче засідання на 07.11.2022, з огляду на неотримання позивачем письмових пояснень відповідача та доповнення до клопотання про призначення комплексної судової експертизи. Також суд ухвалив провести наступне підготовче засідання в режимі відеоконференцзв'язку в якому братиме участь адвокат позивача Онищук М.Б.
Підготовче засідання 07.11.2022 відбулося за участі представників сторін - адвокатів Онищук М.Б. та Аннишина С.І.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2022 у справі №909/575/20 клопотання представника відповідача АТ "ОГС "Тисменицягаз" про призначення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи у справі № 909/575/20 задоволено частково, призначено у справі №909/575/20 судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі №909/575/20 на час проведення судової експертизи.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2022 у справі №909/575/20 та направити справу для продовження розгляду до місцевого господарського суду, витрати по сплаті судового збору за подання скарги покласти на відповідача.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 вимоги апеляційної скарги АТ "Уктрансгаз" задоволено; ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2022 про призначення судової економічної експертизи у справі №909/575/20 скасовано; справу № 909/575/20 направлено до Господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду.
Ухвалою від 19.04.2023 суд вирішив продовжити розгляд справи № 909/575/20, підготовче засідання призначив на 08.05.2023.
05.05.2023 на електронну пошту суду від представника відповідача Аннишина С.І. надійшло клопотання від 05.05.2023 (вх. № 5413/23 від 05.05.2023) про зупинення провадження у справі до перегляду об'єднаною палатою Верховного Суду справи № 918/686/21.
В підготовче засідання 08.05.2023 з'явились представник позивача Онищук М.Б. та представник відповідача Аннишин С.І.
Представник відповідача в підготовчому засіданні 08.05.2023 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду об'єднаною палатою Верховного Суду справи № 918/686/21, відповідно просив суд задовольнити останнє з підстав, викладених у клопотанні.
Представник позивача в підготовчому засіданні заперечила проти задоволення клопотання, подала суду письмові заперечення (вх. № 7035/23 від 08.02.2023).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.2023 зупинено провадження у справі № 909/575/20 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Верховного Суду постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у подібних правовідносинах по справі № 918/686/21.
03 листопада 2023 року Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду прийняв постанову у справі № 918/686/21, якою касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" залишено без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 залишено без змін.
З огляду на викладене, суд ухвалою від 10.01.2024 поновив провадження у справі № 909/575/20, підготовче засідання призначив на 06.02.2024.
05.02.2024 засобами підсистеми (модуля) ЄСІТС “Електронний суд” до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства “Газтек” від 05.02.2024 (вх. № 1001/24 від 05.02.2024) про вступ у справу третьої особи на стороні відповідача.
В підготовчому засіданні 06.02.2024 взяли участь представник позивача адвокат Онищук М.Б. та представник відповідача адвокат Аннишин С.І. Представники сторін повідомили, що не ознайомились детально із заявою ПрАТ “Газтек”, яка надійшла до суду 05.02.2024, потребують додаткового часу для формування своєї правової позиції щодо поданої заяви про вступ у справу третьої особи, у зв'язку з чим суд відклав підготовче засідання на 16.02.2024.
15.02.2024 від представника відповідача Аннишина С.І. надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 2643/24 від 15.02.2024).
16.02.2024 до суду засобами підсистеми (модуля) ЄСІТС “Електронний суд” від представника позивача адвоката Онищук М.Б. надійшло заперечення на клопотання ПрАТ “Газтек” про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача (вх. № 2669/24 від 16.02.2024).
В підготовчому засіданні 16.02.2024 суд розглянув заяву Приватного акціонерного товариства “Газтек” від 05.02.2024 (вх. № 1001/24 від 05.02.2024) про вступ у справу третьої особи на стороні відповідача, за наслідками чого постановив ухвалу від 16.02.2024, якою відмовив у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Газтек" від 05.02.2024 (вх. № 1001/24 від 05.02.2024) про вступ у справу третьої особи на стороні відповідача.
В підготовчому засіданні 16.02.2024, суд вирішивши всі питання підготовчого провадження постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання № 2489436 від 16.02.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.03.2028.
06.03.2024 до суду від представника відповідача адвоката Аннишина С.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 3829/24 від 06.03.2024) у зв'язку з його відрядженням до ТОВ “Газорозподільні мережі України” згідно з наказом відповідача від 06.03.2024 № 30.
В судове засідання з розгляду справи по суті 07.03.2024 з'явилась представник позивача адвокат Онищук М.Б. Суд відклав розгляд справи по суті на 21.03.2024, оскільки представник відповідача заявив клопотання про відкладення судового засідання з підстав, які суд визнав поважними.
20.03.2024 до суду від представника відповідача адвоката Аннишина С.І. надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. № 2623/24 від 20.03.2024). До клопотання додано копії балансу відповідача станом на 31.12.2023, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12.03.2024 № 511 “Про затвердження АТ “Тисменицягаз” обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу”, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.02.2024 № 373 “Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ “Тисменицягаз”, довідки АТ “Тисменицягаз” від 11.03.2024 № 77101-Д8-157-24.
В судове засідання з розгляду справи по суті 21.03.2024 з'явились представники сторін - адвокати Онищук М.Б. та Аннишин С.І. Суд заслухав вступне слово представників сторін, їх відповіді на питання суду, дослідив письмові докази. За клопотанням представника позивача адвоката Онищук М.Б. суд оголосив перерву в судовому засіданні до 04.04.2024 для перевірки розрахунку пені, переплати за попередній період, встановленої рішеннями судів, підготовки до судових дебатів.
04.04.2024 суд продовжив розгляд справи, дослідив електронні докази, завершив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, заслухав виступи представників сторін у судових дебатах, після чого в нарадчій кімнаті ухвалив це рішення. 04.04.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини цього рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Предмет доказування у справі становлять обставини виникнення між сторонами спору договірних відносин з транспортування природного газу, виконання зобов'язань в межах цих відносин, виникнення у відповідача негативних місячних небалансів у липні-грудні 2018 року, січні-лютому 2019 року та обов'язку з їх оплати, врегулювання відповідачем, як замовником послуг транспортування, місячних небалансів у спірному періоді, надання позивачем, як оператором газотранспортної системи, послуг балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються нею (балансування), правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Додатком до постанови НКРЕКП №2497 від 30.09.2015 є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (позивач або Оператор) та Публічним акціонерним товариством "Тисменицягаз" (відповідач або Замовник) укладено договір № 1512000742 транспортування природного газу (далі Договір, т.1, а.с. 6-16).
За цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п. 2.1).
Згідно з пунктом 2.2 договору, послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
В пункті 2.3 договору визначено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі балансування).
У відповідності до пункту 2.4 договору, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу. Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів. Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому, додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (п.п. 2.5-2.8, розділ ІІ договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього договору; забезпечити можливість цілодобового зв'язку оператора з представниками замовника, зазначеними в цьому договорі; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору (п. 5.1 договору).
Окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи / прямим споживачем / газовидобувним підприємством / виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника (п. 5.4).
На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі ЗВТ) (п.5.5 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору транспортування, вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 договору є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами договору (п. п. 7.2, 7.3 договору транспортування).
В пункті 9.1 договору сторони обумовили, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.
Пункт 9.2 договору передбачає: "Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою
Вбалансування = БЦГ х К х QБГ,
де
БЦГ - базова ціна газу;
QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування;
К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
Згідно з пунктом 9.3 договору базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на веб-сайті.
29 листопада 2017 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору транспортування природного газу від 17 грудня 2015 року № 1512000742, згідно з якою було викладено у новій редакції пункти 8.2, 8.4 розділу VIII, пункт 9.4 розділу ІХ, пункти 10.4, 10.5 розділу Х. Пунктом 7 цієї Додаткової угоди передбачено, що вона набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, умови Додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами по договору, починаючи з 29 грудня 2016 року (а.с.25-27, т.1).
Як передбачено п. 9.4. договору, в редакції додаткової угоди від 29.11.2017 № 1, Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 за № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період .
Розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку Замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього Договору, визначається за даними оператора (п.9.5 договору транспортування).
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п.11.1 договору).
Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу ГТС та розділу IХ цього договору (п. 11.4 договору).
Відповідно до п. 11.5 договору, Оператор і Замовник зобов'язуються здійснювати звірку взаєморозрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.
Відповідно до п. 13.1 договору транспортування природного газу № 1512000742 від 17 грудня 2015 року у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.13.5. договору).
Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.17.1. договору).
В пункті 17.3 договору передбачено, що у разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов'язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору.
В матеріалах справи відсутні копії додатків 1, 2 , про які йдеться у пунктах 2.4, 2.8 розділу ІІ договору транспортування природного газу № 1512000742 від 17.12.2015 року.
Додаток 3 до договору - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу наявний на а.с. 252 в Т.1 матеріалів справи.
Як стверджує позивач, він здійснив процедуру алокації та встановив наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу в липні 2018 у обсязі 42,207 тис. куб. м., в серпні 2018 у обсязі 39,853 тис. куб. м., у вересні 2018 у обсязі 99,989 тис. куб. м., в жовтні 2018 у обсязі 599,594 тис. куб. м., у листопаді 2018 у обсязі 198,672 тис. куб. м., в грудні 2018 у обсязі 699,850 тис. куб. м., у січні 2019 в обсязі 1 345,485 тис. куб. м., та у лютому 2019 в обсязі 397,555 тис. куб. метрів.
Позивач зазначає, що такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
На підтвердження обсягів небалансів позивачем подано суду алокації (звіти) АТ “Тисменицягаз” про поділ фактичного обсягу природного газу за липень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року, звіти по точках входу/виходу за липень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року.
У зв'язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 44 970 513,05 грн, що підтверджується односторонніми актами надання послуг балансування обсягів природного газу:
- № 07-18-1512000742-БАЛАНС від 31.07.2018, за яким АТ “Укртрансгаз” в особі філії “Оператор газотранспортної системи України” надало послуги балансування ПАТ “Тисменицягаз” за липень 2018 року вартістю 537 609,47 грн. Обсяг негативного місячного небалансу ПАТ “Тисменицягаз” за липень 2018 року становить 42,207 тис.куб.м.;
- № 08-18-1512000742-БАЛАНС від 31.08.2018, за яким АТ “Укртрансгаз” в особі філії “Оператор газотранспортної системи України” надало послуги балансування ПАТ “Тисменицягаз” за серпень 2018 року вартістю 572 570,15 грн. Обсяг негативного місячного небалансу ПАТ “Тисменицягаз” за серпень 2018 року становить 39,853 тис.куб.м.;
- № 09-18-1512000742-БАЛАНС від 30.09.2018, за яким АТ “Укртрансгаз” в особі філії “Оператор газотранспортної системи України” надало послуги балансування ПАТ “Тисменицягаз” за вересень 2018 року вартістю 1 601 129,78 грн. Обсяг негативного місячного небалансу ПАТ “Тисменицягаз” за вересень 2018 року становить 99,989 тис.куб.м.;
- № 10-18-1512000742-БАЛАНС від 31.10.2018, за яким АТ “Укртрансгаз” в особі філії “Оператор газотранспортної системи України” надало послуги балансування ПАТ “Тисменицягаз” за жовтень 2018 року вартістю 8 885 830,55 грн. Обсяг негативного місячного небалансу ПАТ “Тисменицягаз” за жовтень 2018 року становить 599,594 тис.куб.м.;
- № 11-18-1512000742-БАЛАНС, від 30.11.2018, за яким АТ “Укртрансгаз” в особі філії “Оператор газотранспортної системи України” надало послуги балансування ПАТ “Тисменицягаз” за листопад 2018 року вартістю 2 749 643,05 грн. Обсяг негативного місячного небалансу ПАТ “Тисменицягаз” за листопад 2018 року становить 198,672 тис.куб.м.;
- № 12-18-1512000742-БАЛАНС від 31.12.2018 та коригуючий акт № 12-18-1512000742-БАЛАНС/КОР від 26.02.2019, за якими АТ “Укртрансгаз” в особі філії “Оператор газотранспортної системи України” надало послуги балансування ПАТ “Тисменицягаз” за грудень 2018 року вартістю 9 408 359,02 грн. Обсяг негативного місячного небалансу ПАТ “Тисменицягаз” за грудень 2018 року становить 699,850 тис.куб.м.;
- № 01-19-1512000742-БАЛАНС, за яким АТ “Укртрансгаз” в особі філії “Оператор газотранспортної системи України” надало послуги балансування ПАТ “Тисменицягаз” за січень 2019 року вартістю 16 980 410,35 грн. Обсяг негативного місячного небалансу ПАТ “Тисменицягаз” за січень 2019 року становить 1 345,485 тис.куб.м.;
- № 02-19-1512000742-БАЛАНС, за яким АТ “Укртрансгаз” в особі філії “Оператор газотранспортної системи України” надало послуги балансування ПАТ “Тисменицягаз” за лютий 2019 року вартістю 4 234 960,68 грн. Обсяг негативного місячного небалансу ПАТ “Тисменицягаз” за лютий 2019 року становить 397,555 тис.куб.м.
До кожного акту позивачем складено розрахунок вартості послуг балансування, в якому зазначено, зокрема, базову ціну газу за кожен спірний місяць.
Зокрема, базова ціна газу становила: у липні 2018 року - 8845,45 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ); у серпні 2018 року - 9977,12 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ); у вересні 2018 року - 11120,18 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ); у жовтні 2018 року - 10291,49 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ); у листопаді 2018 року - 9611,19 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ); у грудні 2018 року - 9335,69 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ); у січні 2019 року - 8764,09 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ); у лютому 2019 року - 7397,58 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ).
У зв'язку із наданням послуг балансування у вказані місяці позивач виставив відповідачу рахунки на оплату:
- від 31.07.2018 №07-18-1512000742-БАЛАНС за послуги балансування обсягів природного газу в липні 2018 року на загальну вартість 537 609,47 грн;
- від 31.08.2018 №08-18-1512000742-БАЛАНС за послуги балансування обсягів природного газу в серпні 2018 року на загальну вартість 572 570,15 грн;
- від 30.09.2018 №09-18-1512000742-БАЛАНС за послуги балансування обсягів природного газу в вересні 2018 року на загальну вартість 1 601 129,78 грн;
- від 31.10.2018 №10-18-1512000742-БАЛАНС за послуги балансування обсягів природного газу в жовтні 2018 року на загальну вартість 8 885 830,55 грн;
- від 30.11.2018 №11-18-1512000742-БАЛАНС за послуги балансування обсягів природного газу в листопаді 2018 року на загальну вартість 2 749 643,05 грн;
- від 31.12.2018 №12-18-1512000742-БАЛАНС за послуги балансування обсягів природного газу в грудні 2018 року на загальну вартість 9 492 998,62 грн та за результатами коригування - від 26.02.2019 №12-18-1512000742-БАЛАНС/КОР за послуги балансування обсягів природного газу в грудні 2018 року на загальну вартість 9 408 359,02 грн;
- від 31.01.2019 №01-19-1512000742-БАЛАНС за послуги балансування обсягів природного газу в січні 2019 року на загальну вартість 16 980 410,35 грн;
- від 28.02.2019 №02-19-1512000742-БАЛАНС за послуги балансування обсягів природного газу в лютому 2019 року на загальну вартість 4 234 960,68 грн.
Зазначені вище акти надання послуг балансування обсягів природного газу, розрахунки вартості послуг балансування, рахунки на оплату позивач надіслав відповідачу разом з звітами по точках входу/виходу замовника послуг транспортування та супровідними листами цінним листом з описом вкладення і повідомленням про вручення.
Зокрема, зазначені документи позивач надіслав відповідачу: за липень 2018 року - 17.08.2021; за серпень 2021 року - 18.09.2021; за вересень 2021 року - 18.10.2021; за жовтень 2021 - 14.11.2021; за листопад 2021 - 18.12.2021; за грудень 2021 - 16.01.2019 та 11.03.2019 (коригуючі документи; за січень 2019 - 19.02.2019; за лютий 2019 - 15.03.2019 (Т. 1, а.с. 24-41).
Відповідач отримав зазначені документи відповідно: 22.08.2018 (документи за липень 2018 року); 21.09.2018 (документи за серпень 2018 року); 23.10.2018 (документи за вересень 2018 року); 21.11.2018 (документи за жовтень 2018 року); 20.12.2018 (документи за листопад 2018 року); 22.01.2019 (документи за грудень 2019 року); 13.03.2019 (коригуючі документи за грудень 2019 року); 21.02.2019 (документи за січень 2019 року); 26.03.2019 (документи за лютий 2019 року) (Т.1, а.с. 42-44).
У звітах про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ “Тисменицягаз”, між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2018 року (Т. 1, а.с. 72-78) відповідач ПАТ “Тисменицягаз” відображало наявність виробничо-технологічних втрат та витрат у обсягах: за липень 2018 року - 42,207 тис. куб.м., за серпень 2018 року - 39,853 тис. куб.м., за вересень 2018 року - 99,989 тис. куб.м., за жовтень 2018 року - 599,594 тис. куб.м., за листопад 2018 року - 198,672 тис. куб.м.
Обсяги виробничо-технологічних втрат та витрат, вказаних АТ “Тисменицягаз” у зазначених звітах відповідають обсягам негативних небалансів відповідача, зазначених в складених позивачем в односторонньому порядку актах надання послуг балансування обсягів природного газу за відповідні місяці.
Також, у алокаціях (звітах) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ “Тисменицягаз”, між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2018 року відповідач у графі “ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства, в т.ч. по договорах з:” зазначав про такі обсяги втрат природного газу: у липні 2018 року: 42,207 тис.куб.м. (Т.1, а.с. 254); у серпні 2018 року: 39,853 тис.куб.м. (Т.1, а.с. 259); у вересні 2018 року: 99,989 тис.куб.м. (Т.1, а.с. 264); у жовтні 2018 року: 599,594 тис.куб.м. (Т.1, а.с. 257); у листопаді 2018 року: 198,672 тис.куб.м . (Т.1, а.с. 265).
Зазначені обсяги ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства виробничо-технологічних втрат та витрат, вказаних ПАТ “Тисменицягаз” у зазначених алокаціях (звітах) відповідають обсягам негативних небалансів відповідача, зазначених в складених позивачем в односторонньому порядку актах надання послуг балансування обсягів природного газу за відповідні місяці.
Щодо обсягів негативних небалансів за грудень 2018 року, січень-лютий 2019 року, то позивачем подано підписані обома сторонами акти (зведені акти) передачі-приймання природного газу: від 04 січня 2019 року за грудень 2018 року; від 04 лютого 2019 року за січень 2019 року; від 04 березня 2019 року за лютий 2019 року, відповідно до яких ПАТ “Тисменицягаз прийняло в свої розподільчі мережі: у грудні 2018 року - 6 098 851 куб.м. природного газу; у січні 2019 року - 6 691 327 куб.м. природного газу; у лютому 2019 року - 4 791 987 куб.м.
При цьому, з підписаних електронним підписом АТ Тисменицягаз” документів, поданих до суду в електронній формі - Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу споживачами, що не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу (форма 3) за грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року слідує, що Скоригований добовий об'єм відбору /споживання природного газу споживачем, що не вимірюється протягом доби та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу, яким АТ “Тисменицягаз” розподіляло природний газ становив: у грудні 2018 року - 5 399 000,76 м.куб.; у січні 2019 року - 5 335842,81 у лютому 2019 року - 4 394432,23 м.куб.
За такого, різниця між отриманим АТ “Тисменицягаз” у свої розподільчі системи об'ємом природного газу та об'ємом природного газу, відібраним (спожитим) споживачами природного газу з газорозподільних систем відповідача становить: у грудні 2018 року - 699 850,24 куб.м., у січні 2019 року - 1 355 484,19 куб.м.; у лютому 2019 - 397554,77 куб.м.
Зазначені обсяги природного газу, які відповідач отримав у свої газорозподільні мережі, однак не розподілив споживачам, тобто витратив на власні потреби, відповідають обсягам негативного місячного небалансу відповідача, зазначеним в актах надання послуг балансування обсягів природного газу, складених в односторонньому порядку позивачем за грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року.
Відповідач за актами приймання-передачі природного газу у віртуальній торговій точці від 28.02.2019, від 31.01.2019, від 31.12.2018, від 30.11.2018 отримував від ТОВ “РГК Трейдінг” природний газ протягом листопада 2018 - лютого 2019 року. Зазначені об'єми природного газу враховані позивачем у звітах по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування у відповідні місяці при визначенні обсягів небалансу відповідача.
Між сторонами підписано акт звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону № 1639-ІХ станом на 31.08.2022, відповідно до якого заборгованість АТ “Оператор газорозподільної системи “Тисменицягаз” перед АТ “Укртрансгаз” за ВТВ (місячне, добове балансування) за період 2016-2019 років становить 67920628,78 грн (Т. 5, а.с. 121).
Позивач для отримання природного газу протягом липня-грудня 2018 року та січня-лютого 2019 року укладав договори для придбання природного газу у постачальника - ПАТ “НАК “Нафтогаз України” на такі обсяги:
- договір № 1712000411-ВТВ про закупівлю природного газу від 15.12.2017 та додаткову угоду № 5 до нього від 31.05.2018 про придбання, зокрема: 25000 тис.куб.м. газу у липні 2018 року, 35000 тис.куб.м. газу у серпні 2018 року, 25000 тис.куб.м. газу у вересні 2018 року для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування (Т.5, а.с. 46-51);
- договір № 1808000444-ВТВ про закупівлю природного газу від 28.08.2018 та додаткову угоду № 1 до нього від 18.01.2019 про придбання, зокрема: 4000 тис.куб.м. газу у вересні 2018 року, 25000 тис.куб.м. газу у жовтні 2018 року, 25000 тис.куб.м. газу у листопаді 2018 року, 22000 тис.куб.м. газу у грудні 2018 року, 38000 тис.куб.м. газу у січні 2019 року, 67900 тис.куб.м. газу у лютому 2019 року для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування;
- договір № 1808000445-ВТВ про закупівлю природного газу від 28.08.2018 та додаткову угоду № 1 до нього від 18.01.2019 про придбання, зокрема: 4000 тис. куб.м. газу у вересні 2018 року, 25000 тис.куб.м. газу у жовтні 2018 року, 25000 тис. куб.м. газу у листопаді 2018 року, 22000 тис. куб.м. газу у грудні 2018 року, 38000 тис. куб.м. газу у січні 2019 року, 67900 тис. куб.м. газу у лютому 2019 року для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування.
Згідно з актами приймання-передачі природного газу, АТ Укртрансгаз, відповідно до умов цих договорів отримало від ПАТ “НАК “Нафтогаз України” природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування:
- у серпні 2018 року - 35000 тис.куб.м. по договору № 1712000411-ВТВ про закупівлю природного газу від 15.12.2017 (акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2018);
- у вересні 2018 року - 25000 тис.куб.м. по договору № 1712000411-ВТВ про закупівлю природного газу від 15.12.2017 (акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2018);
- у жовтні 2018 року - 25000 тис.куб.м. по договору № 1808000444-ВТВ про закупівлю природного газу від 28.08.2018 (акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2018);
- у листопаді 2018 року - 25000 тис.куб.м. по договору № 1808000444-ВТВ про закупівлю природного газу від 28.08.2018 (акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2018);
- у грудні 2018 року - 22000 тис.куб.м. по договору № 1808000444-ВТВ про закупівлю природного газу від 28.08.2018 (акт приймання-передачі природного газу від 26.12.2018);
- у січні 2019 року - 38000 тис.куб.м. по договору № 1808000444-ВТВ про закупівлю природного газу від 28.08.2018 (акт приймання-передачі природного газу від 28.01.2019);
- у лютому 2019 року - 67900 тис.куб.м. по договору № 1808000444-ВТВ про закупівлю природного газу від 28.08.2018 (акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2019);
- у листопаді 2018 року - 25000 тис.куб.м. по договору № 1808000445-ВТВ про закупівлю природного газу від 28.08.2018 (акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2018);
- у січні 2019 року - 38000 тис.куб.м. по договору № 1808000445-ВТВ про закупівлю природного газу від 28.08.2018 (акт приймання-передачі природного газу від 28.01.2019);
- у лютому 2019 року - 67900 тис.куб.м. по договору № 1808000445-ВТВ про закупівлю природного газу від 28.08.2018 (акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2019).
Направляючи справу на новий судовий розгляд Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 зазначив, що для правильного вирішення даного спору за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг балансування судам належало встановити обставини, пов'язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та фактичним виконанням спірного Договору як наданням послуг власне транспортування газу, здійснення/не здійснення балансуючих дій, дослідити складені сторонами на виконання відповідних умов Договору акти приймання-передачі природного газу в спірний період, у тому числі з метою встановлення обсягів природного газу, визначених комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, як то передбачено Кодексом ГТС; акти наданих послуг балансування обсягів природного газу; розрахунки вартості послуг балансування та звіти по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем).
Відповідно до вимог п. 3 частини четвертої статті 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.
Положеннями статей 13, 73, 76-80 ГПК України закріплено обов'язок доказування кожною стороною обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей обов'язок слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/1
Положеннями статті 79 ГПК України на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, з дотриманням принципів господарського судочинства, а також виходячи з критеріїв оцінки доказів, наданих суду учасниками справи, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, суд визнає встановленим, що відповідач - АТ “Оператор газорозподільної системи “Тисменицягаз” протягом липня-грудня 2018 року та січня-лютого 2019 року витрачало природний газ, який надходив з газотранспортної системи позивача у газорозподільні мережі відповідача на власні витрати та виробничо-технологічні втрати в обсягах, які відображені в доданих до позовної заяви актах надання послуг балансування обсягів природного газу за липень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року та розрахунках вартості послуг балансування за ці місяці.
При цьому відповідач не закуповував природного газу до газотранспортної системи позивача для покриття таких власних втрат у обсягах, вказаних у даних актах та розрахунках.
При встановленні зазначених обставин, виходячи з висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.07.2022 по даній справі, суд виходив з того, що вони доводяться поданими позивачем актами надання послуг балансування обсягів природного газу за липень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року розрахунками вартості послуг балансування, звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних системи) за липень-грудень 2018 року, січень-лютий 2019 року.
Такі документи складені, в тому числі, на підставі документів, що подавались самим відповідачем: звітами про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ “Тисменицягаз, між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за липень-листопад 2018 року; алокаціями (звітами) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ Тисменицягаз, між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за липень-листопад 2018 року; складеними відповідачем в електронній формі та підписані його електронним підписом Інформацією про фактичний місячний відбір/споживання природного газу споживачами, що не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу (форма 3) за грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року з урахуванням актів (зведених актів) передачі-приймання природного газу за грудень 2018 року, січень та лютий 2019 року про отримання відповідачем природного газу у свої газорозподільчі мережі;
У зазначених звітах та алокаціях (звітах) за липень-листопад 2018 року відповідач наводить щомісячні дані про об'єм/обсяг природного газу, використаний ним на покриття власних виробничо-технологічних втрат та витрат, які відповідають вказаним позивачем обсягам місячних небалансів відповідача у липні-листопаді 2018 року.
При порівнянні отриманих відповідачем у свої газорозподільчі мережі обсягів природного газу у грудні 2018 року та січні-лютому 2019 року з Інформацією про фактичний місячний відбір/споживання природного газу споживачами, що не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу (форма 3), яка наявна в електронній формі, суд встановив різницю між отриманими та розподіленими відповідачем обсягами природного газу у грудні 2018 року та січні-лютому 2019 року, яка відповідає обсягам місячних небалансів, про які зазначає позивач.
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за місячне, добове балансування за договором, у період 2016-2019 років, підтверджена відповідачем у акті звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону № 1639-ІХ станом на 31.08.2022.
При цьому відповідач не заперечував того, що заборгованість, яка є предметом спору, не відображена в зазначеному акті звірки, або щодо неї є розбіжність у даному акті звірки.
Виходячи з встановлених обставин справи, суд застосовує норми матеріального права.
Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем врегульовані Законом України “Про ринок природного газу”, Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Закон України "При ринок природного газу" та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.
Транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу (п.45 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу").
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015.
У даному спорі суд застосовує до спірних правовідносин за спірний період: липень 2018 року - лютий 2019 року мають застосовуватись положення Кодексу ГТС в редакції згідно постанови НКРЕКП від 28.04.2017 № 615 (тобто в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
На це звернув увагу і Верховний Суд у постанові від 14.07.2022, направляючи дану справу на новий розгляд.
Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VІІІ “Порядок укладення договору транспортування природного газу та фінансове забезпечення” Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ “Порядок укладення договору транспортування природного газу та фінансове забезпечення” Кодексу ГТС Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування:
- доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи;
- замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації;
- послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.
Надання таких же послуг обумовлено і в укладеному між сторонами договорі № 1512000742 транспортування природного газу від 17.12.2015.
Укладаючи договір транспортування природного газу, сторони узгодили перелік послуг, що складають предмет даного договору. Такі послуги надаються оператором на умовах, визначених у Кодексі ГТЗ, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.
За цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановленому в цьому договорі вартість таких послуг (п. 2.1. договору).
Послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором є, в тому числі, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (п. 2.3. договору).
Одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом(п.1 гл.1 р.VІІІ Кодексу ГТС).
Тобто транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
Таким чином, послуги балансування системи безпосередньо пов'язані із послугою транспортування природного газу.
Оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п.19 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу").
Оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій (п.1 гл.3 розділу І Кодексу ГТС).
Договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (п.5 гл.1 р.І Кодексу ГТС).
В ході розгляду справи суд встановив, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору позивач (оператор) надає відповідачу (замовнику) послуги транспортування природного газу.
Пунктом 4 частини другої ст. 22 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) визначено, що з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов'язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.
Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування (ч.2 ст. 35 Закону України "Про ринок природного газу").
Балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування. Фізичним балансуванням є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу. Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації. Замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) (п. 5 гл.1 розділу І Кодексу ГТС).
Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом (п.3 гл.1 розділу XIV Кодексу ГТС).
Відповідно до розділу 1 Кодексу ГТС небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації;
Згідно з ч.1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Господарським кодексом України в статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин 1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.5 ст.180 Господарського кодексу України).
За змістом частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 розподіл потужності, додаток 2 транспортування, додаток 3 перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Договір містить розділ VII "Тарифи", який передбачає, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, встановленими Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.
При цьому розділ ІХ Договору та глава 4 розділу XIV Кодексу ГТС містять порядок та формули визначення вартості послуг балансування.
За змістом п. 2.4 договору транспортування, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається з підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та додатка 2 (транспортування), які згідно з пунктом 2.8 договору є його невід'ємною частиною. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.
Додатки 1, 2 до договору сторонами не укладалися.
Відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід'ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов'язковими, а, отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов'язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.
Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.
Позивач посилається на те, що відповідач виконував умови договору: отримував послуги транспортування природного газу (зокрема, приймав природний газ у відповідних віртуальних точках ГТС), що підтверджується алокаціями АТ "Тисменицягаз" та актами приймання-передачі природного газу. У матеріалах справи також наявний лист від 06.12.2017 №Т903.1-ЛВ-879-1217 в якому АТ "Тисменицягаз" зазначає, що відповідно до п. 19.6 договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000742 інформує АТ "Укртрансгаз" про зміну своїх уповноважених представників та повідомляє інформацію відповідно до пункту 19.4 договору щодо уповноважених представників ПАТ "Тисменицягаз", що призначені забезпечувати виконання положень договору, із зазначенням відповідних осіб, їх посад, номерів телефонів та електронної пошти (Т.1, а.с. 18).
Також, відповідно до положень п. 9.1. договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний оплатити оператору за послуги балансування.
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1 договору).
У п.11.4. договору передбачено, що послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора ГТС на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу ГТС та розд. IX цього договору.
Тому не підписання сторонами додатків № 1 та 2 до договору не вплинуло й не могло вплинути на узгодження ними договірних умов щодо надання послуг балансування.
Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в односторонньому порядку складені акти про надання відповідачу послуг балансування для врегулювання небалансів на загальну суму 44 970 513,05 грн.
Відповідно до п.1 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС Оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу за цей газовий місяць.
Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи. (п.2 гл.3 розділу XIV Кодексу ГТС).
Згідно з п. 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.
У главі 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок урегулювання замовником небалансів. Так, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 зазначеної глави).
Відповідно до підпункту 2 п. 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Отже, як за законом, так і за договором достатньою підставою для оплати оператору ГТС послуг балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов'язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо.
Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує здійснення алокації (на яких даних ґрунтується, порядок здійснення та інші умови). Так, у межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень п. 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (п.5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).
Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування, відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу (п.3, 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).
Виявлені обсяги небалансів підтверджуються звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування, актами приймання-передачі природного газу у віртуальній торговій точці, алокаціями (звітами) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу відповідача, зведеними актами приймання-передачі природного газу за період з грудня 2018 по лютий 2019.
В той же час, відповідач у листах №Т903.1-Сл609-0818 від 23.08.2018, №Т903.1-Сл-723-1018 від 01.10.2018, №77103.1-Сл-12-0119 від 09.01.2019 не заперечував проти обсягів свого негативного небалансу природного газу, однак звертав увагу на неправильність застосування коефіцієнту компенсації 1,2 з тих підстав, що обсяг небалансу у спірному періоді (по кожному місяцю окремо) був меншим ніж 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи.
В силу положень п. 4.1 договору замовник (відповідач) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.
АТ "Укртрансгаз" згідно з п. 10 розділу ХІІІ Кодексу ГТС як оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.
Отже, АТ "Укртрансгаз" для оплатного балансування має використовувати природний газ, який придбаний ним.
Позивачем на підтвердження реальності вчинення балансуючих дій та понесення пов'язаних з цим витрат до суду надані копії договорів про закупівлю природного газу з ТОВ АТ "НАК "Нафтогаз України" та актів приймання-передачі природного газу, які суд зазначив вище.
Внаслідок правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем у липні-грудні 2018 року та січні-лютому 2019 року на підставі договору, відповідач отримав послуги балансування природного газу, оскільки у встановлені Кодексом ГТС строки не врегулював свої негативні небаланси, що виникли у нього внаслідок відбору природного газу на власні виробничо-технологічні втрати та витрати без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
Разом з тим, у справі № 909/35/19 господарські суди розглядали позовні вимоги про стягнення з АТ “Тисменицягаз” в користь АТ “Укртрансгаз” заборгованості, яка виникла внаслідок неоплати послуг балансування обсягів природного газу, наданих з січня 2018 року по червень 2018 року (включно) на підставі договору № 1512000742 від 17.12.2015 про транспортування природного газу, тобто боргу за тим самим договором, однак за період що передував періоду, заборгованість за яким є предметом спору у справі № 909/575/20.
У справі № 909/35/19 Західний апеляційний господарський суд у постанові від 03.10.2022, яка залишена в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2022, встановив, що за попередній період виконання договору (включно по червень 2018 року), відповідач здійснив розрахунок платіжним дорученням №19 від 30.01.2019 на суму 1756000 грн. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу на суму 1 464 085,53 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору. Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що залишкова сума по платіжному дорученню №19 від 30.01.2019 у сумі 291 914,47 грн підлягає зарахуванню за періоди, які є наступними після спірних у даній справі.
Отже у зазначеній постанові Західний апеляційний господарський суд встановив наявність у АТ “Тисменицягаз” переплати перед АТ “Укртрансгаз” станом на кінець червня 2018 року за послуги балансування природного газу, що надаються позивачем за договором транспортування природного газу № 1512000742 від 17.12.2015, і зазначив що така залишкова сума підлягає зарахуванню за періоди, які є наступними після спірних у даній справі.
Відповідно до ч. 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У справі № 909/35/19 Західний апеляційний господарський суд досліджував обставини заборгованості відповідача перед позивачем за послуги балансування за період з січня по червень 2018 року, і з врахуванням платежів, здійснених відповідачем після відкриття провадження у справі, встановив наявність у відповідача переплати за послуги балансування, яка має враховуватись в наступні періоди. Відповідні висновки Західного апеляційного господарського суду щодо наявності у відповідача переплати за послуги балансування в сумі 291 914,47 грн свідчить про встановлення судом відповідних обставин, і не є правовою оцінкою обставин.
Позивач зазначених обставин щодо наявності у відповідача переплати в сумі 291 914,47 грн, встановлених постановою Західного апеляційного господарського суду у постанові від 03.10.2022, не спростував.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про стягнення заборгованості за зобов'язаннями щодо оплати послуг балансування за липень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року на загальну суму 44 678 598,58 грн, тобто враховуючи переплату в сумі 291 914,47 грн, що виникла за наслідками розрахунків в попередні періоди.
Водночас відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт виникнення у нього негативних небалансів у зазначений період або їх самостійне врегулювання у відповідності до Кодексу ГТС, в редакції, що діяла в спірний період.
Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор ГТС до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3, 5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (п. 3, 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин).
Як вище зазначав суд, позивач направляв відповідачу документи, передбачені п. 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем послуг балансування обсягів природного газу, наданих позивачем за період липень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року на підставі договору транспортування природного газу на загальну суму 44 678 598,58 грн.
Відповідач в заперечення проти позову не покликався на те, що він оплатив позивачу надані послуги балансування.
Враховуючи обставини наявності у відповідача, станом на кінець червня 2018 року, переплати в сумі 291 914,47 грн за послуги балансування природного газу, то зазначена сума переплати підлягає врахуванню в рахунок оплати послуг балансування природного газу за липень 2018 року, а відтак до стягнення з відповідача за послуги балансування, надані в період липня-грудня 2018 року, січня-лютого 2019 року належить 44678598,58 грн (44 970 513,05 грн - 291 914,47 грн).
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 291 914,47 грн (переплата відповідача за попередній період) суд відмовляє.
З приводу доводів відповідача про відсутність вчинення позивачем балансуючих дій, то як вище навів суд, позивач протягом липня-грудня 2018 року та січня-лютого 2019 року здійснював закупівлю природного газу для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та забезпечення балансування. Суд не погоджується з доводами відповідача, що позивач мав закупляти природний газ для врегулювання небалансів саме відповідача, оскільки Кодекс ГТС таких вимог не містить.
Так само необґрунтованими є доводи відповідача і щодо того, що позивач не надав послуги балансування у липні 2018 року, так як не надав доказів придбання природного газу у даному місяці. Здійснення позивачем фізичного балансування не потребує закупівлі природного газу у кожному місяці. Враховуючи надані позивачем докази придбання природного газу для забезпечення балансування у місяці що передували липню 2018 року та слідували за цим місяцем, обставина не придбання природного газу позивачем у липні 2018 року не доводить, що послуг балансування у цьому місяці позивач відповідачу не надавав.
Виходячи з встановлених судом обставин та відповідно до вимог Кодексу ГТС, саме на відповідачу лежав обов'язок врегулювати свої негативні небаланси у передбачений Кодексом ГТС спосіб: через купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування або через здійснення відбору природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць. При невчиненні таких дій, небаланс відповідача врегульовується за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Відносно доводів відповідача щодо неправильного застосування позивачем коефіцієнта компенсації вартості послуг балансування у розмірі 1,2 у липні, серпні та листопаді 2018 року, то суд зазначає, що п. 9.2 договору передбачено застосування при визначенні вартості послуг балансування за газовий місяць коефіцієнта компенсації 1,2, а при розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
При встановленні відсотка небалансу для цілей визначення коефіцієнта компенсації мають порівнюватись обсяг природного газу, відібраного замовником послуг транспортування з газотранспортної системи та обсяг його небалансу у відповідному місяці.
Натомість у відзиві відповідач для цих цілей враховує не обсяг природного газу, відібраного замовником послуг транспортування, а обсяг, який надійшов до газорозподільчих мереж відповідача, що не передбачено умовами договору.
Крім того, у п. 91 постанови від 11.01.2024 по справі № 918/450/20 Верховний Суд, розглядаючи справу з подібними спірними правовідносинами зауважив, що відповідач (як замовник послуг транспортування) у спірні газові місяці через точку входу до газотранспортної системи не подав жодних обсягів природного газу, однак, здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких були надані послуги балансування. Тобто обсяг природного газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи в спірні газові місяці склав 100% розміру його небалансу, оскільки при такому відборі газу з газотранспортної системи відповідачем до неї не було подано жодного обсягу природного газу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування позивачем було обґрунтовано застосовано саме коефіцієнт "1,2", як і передбачено п.9.2 договору.
Суд при вирішенні справи керується саме останніми правовими позиціями Верховного Суду.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач у липні та серпні 2018 року не подавав до газотранспортної системи жодних обсягів природного газу.
Щодо листопада 2018 року, то у цьому місяці відповідач придбав у ТОВ “РГК ТРЕЙДІНГ” 4,833 тис. куб.м. газу, але при цьому обсяг його небалансу в листопаді 2018 року становив 198,672 тис. куб.м., що теж свідчить про обґрунтованість застосування коефіцієнта компенсації 1,2 у листопаді 2018 року.
За такого, позивач правомірно здійснив розрахунок вартості наданих відповідачу послуг балансування у липні, серпні та листопаді 2018 року з врахуванням коефіціієнта компенсації 1,2, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.01.2024 по справі № 918/450/20.
З приводу заперечень відповідача проти позову, що акти позивача про надання послуг балансування, розрахунки вартості складені односторонньо і не можуть бути доказами послуг балансування, суд зауважує, що такі відповідають даним та документам, які подавав сам відповідач, за наслідками аналізу яких проведено остаточні алокації.
Крім того, відповідно до п.11.4 Договору, послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього Договору.
Щодо доводів представника відповідача в частині порушення позивачем вимог антиконкурентного законодавства при закупівлі природного газу для потреб балансування, встановлення таких фактів Антимонопольним комітетом України, то наявність порушень законодавства про захист економічної конкуренції зі сторони позивача не може бути підставою для звільнення відповідача від плати за послуги місячного балансування, обов'язок сплати яких слідує з умов договору транспортування природного газу та Кодексу ГТС.
Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 55 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
За таких обставин, відповідач не позбавлений права вимагати відшкодування за шкоду, завдану порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, однак це не може трактуватись як підстава для звільнення його від плати за послуги балансування.
Щодо тверджень відповідача про те, що Базову ціну газу позивач визначив без належного документального підтвердження, в односторонньому порядку, з порушенням вимог розділу XIV Кодексу Газотранспортної системи, то суд зазначає, що такі доводи відповідача мають характер припущень. Відповідач не надав власного розрахунку, якою мала бути базова ціна газу у спірні періоди.
Відповідно до п. 2 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС, базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи та яка складається з ціни закупівлі природного газу і витрат на транспортування і зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця у строк до 10-го числа поточного місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті. При цьому БЦГ повинна бути визначена у гривнях за тисячу метрів кубічних та у гривнях за кВт·год (інформаційно).
В той же час, з матеріалів справи слідує, що базова ціна газу, яка зазначалась позивачем у розрахунках вартості послуг балансування (без ПДВ) у відповідні місяці відповідала ціні газу (без ПДВ), за якою позивач закуповував природний газ у НАК “Нафтогаз України” для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування, і яка зазначена в договорах про закупівлю природного газу та актах приймання-передачі природного газу (Т.5, а.с. 46-76).
Отже, позивач визначав базову ціну газу відповідно до ціни закупівлі ним природного газу у розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 13.5. договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 981 888,58 грн. за загальний період з 10.06.2019 по 30.07.2019.
При цьому, пеня нарахована позивачем лише на заборгованість, яка виникла за листопад-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що позивач допустив помилку при нарахуванні пені, а саме обрахував пеню за весь період з 10.06.2019 по 01.09.2019 виходячи з того, що облікова ставка НБУ у зазначеному періоді становила 17,5%.
Однак, позивач не взяв до уваги, що з 19.07.2019 року Правлінням Національного Банку України було зменшено облікову ставку НБУ до 17%, а тому за період з 19.07.2019 по 01.09.2019 позивач при розрахунку пені мав застосовувати облікову ставку НБУ в розмірі 17%.
Відтак суд здійснив власний розрахунок пені, в межах строків, визначених позивачем, і встановив, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 1 957 860,67 грн, в тому числі:
а) нарахована на заборгованість, що виникла в листопаді 2018 року - 60642,81 грн (нарахована за період з 10.06.2019 по 02.07.2019);
б) нарахована на заборгованість, що виникла в грудні 2018 року - 457 014,26 грн (351846,85 грн за період з 10.06.2019 по 18.07.2019 та 105167,41 грн. за період з 19.07.2019 по 30.07.2019);
в) нарахована на заборгованість, що виникла в січні 2019 року - 1 346 802,41 грн (635020,83 грн за період з 10.06.2019 по 18.07.2019 та 711781,58 грн. за період з 19.07.2019 по 01.09.2019);
г) нарахована на заборгованість, що виникла в лютому 2019 року - 93401,19 грн (нарахована за період з 10.06.2019 по 02.07.2019).
Відтак, в задоволенні позовних вимог про стягнення 24027,91 грн пені суд відмовляє.
Оскільки пеню за липень 2019 року позивач не нараховував, то наявність переплати за послуги балансування, яка існувала на кінець червня 2018 року в сумі 291 914,47 грн не впливає на правильність обрахованої пені.
Щодо доводів відповідача, викладених у клопотанні про зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Вирішуючи питання про наявність підстав для зменшення розміру пені, суд виходить з того, що:
- відповідач повністю не виконав своє зобов'язання з оплати позивачу послуг балансування за період липня 2018 - лютого 2019 року в розмірі 44 678 598,58 грн. Зобов'язання залишається не виконаним на час ухвалення рішення;
- період прострочення виконання відповідачем цього обов'язку на час ухвалення рішення суду становить понад 5 років. Очевидно що такий значний період прострочення істотно порушує майнові інтереси позивача;
- розмір пені, яку суд стягує з відповідача не перевищує 5% від розміру основної заборгованості, тобто є незначним порівняно з сумою не виконаного відповідачем основного зобов'язання та враховуючи період прострочення виконання зобов'язання. У даній справі розмір пені є істотно меншим ніж понесена позивачем сума судових витрат у вигляді сплаченого судового збору;
- позивач нарахував пеню виключно в межах шестимісячного строку, визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Пеню, як вище зазначив суд, нараховано лише за періоди прострочення листопада 2018-лютого 2019 року;
- доводи позивача про відсутність його вини у невиконанні зобов'язання не підтверджуються його процесуальною позицією у справі, яка зводилась до повного заперечення існування не виконаних зобов'язань перед позивачем. Тому невиконання зобов'язання відбувалось в першу чергу внаслідок бездіяльності самого відповідача;
- доводи відповідача про зупинення дії його ліцензії на право господарської діяльності з розподілу природного газу суд не бере до уваги, оскільки такі обставини виникли у лютому 2024 року, в той час як заборгованість відповідача виникла у липні 2018 року - лютому 2019 року і існувала тривалий період часу, протягом якого відповідач провадив зазначену діяльність;
- доводи відповідача про перевищення фактичної вартості його послуг над тарифною виручкою суд не бере до уваги, оскільки такі обставини не давали йому право не оплачувати позивачу послуги балансування протягом понад п'яти років. Увесь час протягом часу існування заборгованості відповідач провадив господарську діяльність, тобто міг частково проводити оплату позивачу за послуги балансування, а не повністю ігнорувати виконання своїх зобов'язань перед позивачем.
За такого, суд вважає, що відсутні виняткові обставини, які б давали підстави для зменшення розміру нарахованої пені у цьому конкретному випадку.
Стягнення з відповідача пені у розмірі 1 957 860,67 грн є адекватним і співмірним у даному випадку заходом господарсько-правової відповідальності відповідача за допущене порушення зобов'язань.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності в частині вимог про стягнення пені, суд такі відхиляє, оскільки пеню позивач нарахував на заборгованість, що виникла протягом листопада 2018 - лютого 2019 року, і пеня нараховувалась в періоди з 10.06.2019 по 01.09.2019.
За змістом п. 1 частини 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений закон набрав чинності 02.04.2020.
Відтак, у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25 квітня 2023 року карантин в Україні встановлено до 30 червня 2023 року та в подальшому такий не продовжувався, відтак, дія карантину через COVID-19 завершилася 30 червня 2023 року.
Враховуючи, що станом на 02.04.2020 не закінчився річний строк позовної давності щодо жодного періоду нарахування пені (період нарахування пені з 10.06.2019 по 01.09.2019), і з позовом позивач звернувся до суду 20.07.2020 (відмітка на поштовому конверті - Т.1, а.с. 159), то строк позовної давності позивач не пропустив.
Також, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 1 856 604,09 грн за період з 31.08.2018 по 11.06.2020 та інфляційні втрати у сумі 2 368 490,11 грн. за період з вересня 2018 року по травень 2020 року.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд здійснив перевірку розрахунку позивача та встановив, що позивачем розраховано 3% річних та інфляційні втрати без урахування того, що у відповідача станом на кінець червня 2018 року була наявна переплата за послуги балансування в сумі 291 914,47 грн, яка мала зараховуватись в оплату послуг балансування природного газу за наступний період - липень 2018 року.
Відтак, як встановив суд, заборгованість за послуги балансування за липень 2018 року становить 245 695 грн, а не 537 609,47 грн.
У зв'язку з цим суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду розрахунку, та виходячи з того, що заборгованість відповідача за послуги балансування природного газу за липень 2018 року становила 245 695 грн. Відповідно до проведених судом розрахунків, нараховані на заборгованість, що виникла за період липня 2018 року, сума 3% річних становить 13146,00 грн, а інфляційних втрат - 30002,26 грн.
За такого, до стягнення з відповідача підлягає 1 840 984,30 грн 3% річних та 2 332 843,80 грн інфляційних втрат
В частині позовних вимог про стягнення 15 619,79 грн 3% річних та 35 646,31 грн інфляційних втрат суд відмовляє.
В решті розрахунки позивача є правильні.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволено частково, витрати зі сплати судового збору, які поніс позивач суд покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У процесі розгляду справи позивач поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви - 735 700,00 грн (Т.1, а.с. 5), апеляційної скарги на рішення суду - 1 103 550,00 грн (Т.2, а.с. 161), касаційної скарги на рішення суду - 1 471 400,00 грн (Т. 4, а.с. 15) та апеляційної скарги на ухвалу суду про призначення судової експертизи від 07.11.2022 - 1984,80 грн (Т. 6, а.с. 18).
Відтак, до розподілу між сторонами підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 3 312 634,80 грн.
Оскільки суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення 291 914,47 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 24 027,91 грн пені, 15 619,79 грн 3% річних та 35 646,31 грн інфляційних втрат що разом становить 0,72% від ціни позову, то з відповідача в користь позивача суд стягує 3 288 783,83 грн витрат зі сплати судового збору.
На позивача суд покладає судовий збір в розмірі 23850,97 грн
В судовому засіданні 04.04.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частину цього рішення. Дата складення повного судового рішення: 10.04.2024.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення заборгованості в розмірі 51 177 495,83 грн задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (вул. Озерна, будинок 3, м. Тисмениця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77400, ідентифікаційний код юридичної особи: 20538865) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, будинок 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код юридичної особи: 30019801) 44 678 598 (сорок чотири мільйони шістсот сімдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн 58 коп. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 1 957 860 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч вісімсот шістдесят) грн 67 коп. пені, 1 840 984 (один мільйон вісімсот сорок тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 30 коп. трьох процентів річних, 2 332 843 (два мільйони триста тридцять дві тисячі вісімсот сорок три) грн 80 коп. інфляційних втрат та 3 288 783 (три мільйони двісті вісімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят три) грн 83 коп. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 291 914,47 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 24 027,91 грн пені, 15 619,79 грн трьох процентів річних та 35 646,31 грн інфляційних втрат відмовити.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 23850,97 грн покласти на позивача
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк