ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/133/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"
до відповідача: Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району
про стягнення заборгованості в сумі 4 647 874 грн 20 коп.
за участю:
від позивача: представник не з"явився,
від відповідача: представник не з"явився
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення заборгованості в сумі 4647874 грн 20 коп., з яких 4570911 грн 11 коп. - борг на надання послуг з розподілу електричної енергії за розрахункові періоди вересень-листопад 2023 року; 76963 грн 09 коп. - борг за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період листопад 2023 року.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
19.02.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 11.03.2024.
01.03.2024 відповідач через систему "Електронний суд" подав відзив на позов вх.№3562/24, який суд прийняв до розгляду.
11.03.2024 представник позивача через систему "Електронний суд" подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу вх.№4065/24, яке суд прийняв до розгляду.
11.03.2024 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 01.04.2024.
В судове засідання 01.04.2024 представник позивача не з"явився, натомість через систему "Електронний суд" подав заяву про розгляд справи без його участі вх.№5484/24.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа від 05.04.2024.
Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 01.04.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань, що виникли на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №2012/276 від 01.08.2022 та договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № б/н від 01.08.2022, в частині проведення оплати за надані послуги. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 526,530, 627, 629, 610, 611 ЦК України, ст.179,193 ГК України.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав в повному обсязі. Зазначив, що заборгованість виникла у зв"язку із введенням в Україні правового режиму військового стану та відсутністю належного бюджетного фінансування Центрального управління інфраструктурного забезпечення Командування сил логістики Збройних Сил України. Вказав, що Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) діє на підставі Положення про Івано-Франківськ у квартирно-експлуатаційній частині (району) затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних сил України від 27.10.2023 №364. Фінансування Івано-Франківська КЕЧ району отримує з державного бюджету України. Відповідач неодноразово звертався до Центрального управління інфраструктурного забезпечення Командування сил логістики Збройних Сил України з проханням виділення додаткових кошторисних призначень та кошти на оплату комунальних послуг, в тому числі для погашення заборгованості за надання послуг з розподілу електричної енергії за розрахункові періоди вересень - листопад 2023 року та за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період листопад 2023 року. Однак, виділених додаткових кошторисних призначень та коштів не отримала, оскільки через запровадження воєнного стану в Україні, збільшилася чисельність військовослужбовців Збройних Сил України, збільшилася кількість прийнятих та орендованих фондів нерухомого майна різних форм власності, для проведення розміщення підрозділів Збройних Сил України у 2023р., а тому є дефіцит призначень на оплату комунальних послуг.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" (далі - Оператор системи розподілу, ОСР) та Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - Споживач, Івано-Франківська КЕЧ району) уклали Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №2012/276 від 01.08.2022 (далі - Договір).
Відповідно до 2.1. Договору оператор системи розподілу надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи розподілу.
Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи розподілу згідно Додатку 4 "Порядок розрахунків" (2.3 Договору ).
Відповідно до п.1 Додатку 4 до Договору №2012/276 розрахунки непобутового Споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який становить календарний місяць.
Оплата послуг, наданих Оператором системи розподілу, здійснюється за тарифами, які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Розрахунки за надання послуг з розподілу електричної енергії проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок ОСР.
За підсумками розрахункового періоду Оператор системи розподілу оформляє та надає (направляє) Споживачу Акт про прийняття-передавання наданої послуги з розподілу електричної енергії та рахунок за розподіл електричної енергії. Споживач проводить остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії протягом 5 операційних днів з моменту отримання рахунку (п.4 Додатку 4 до Договору).
Відповідно до п.5 Додатку 4 до цього Договору за підсумками розрахункового періоду Оператор системи розподілу оформляє та надає (направляє) Споживачу Акт про прийняття-передавання наданої послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії та рахунок за послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії відповідно до Додатку 10 Договору "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії". Термін оплати рахунків за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання (формування) рахунків споживачем.
На виконання умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №2012/276 від 01.08.2022 позивач за період січень - грудень 2023 року надав Івано-Франківській КЕЧ району послуги з розподілу електричної енергії на суму 4 570 911 грн 11 коп., що підтверджується актами за послуги з розподілу електроенергії та рахунками за послуги з розподілу електричної енергії.
Також на виконання умов договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № б/н від 01.08.2022 (Додатку 10 Договору №2012/276 від 01.08.2022) позивач надав відповідачу послуги з перетікання реактивної електроенергії, що підтверджується актами про прийняття-передавання наданої послуги з перетікання реактивної електроенергії та рахунками за перетікання реактивної енергії за розрахункові періоди.
Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, станом на 01.01.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 403 235 грн 26коп., з яких 5303331грн 59 коп. - борг за послуги з розподілу електричної енергії, 99903 грн 67 коп. - борг за перетікання електричної енергії.
Як вбачається з розрахунку заборгованості та не заперечується відповідачем 24.12.2023 та 30.01.2024 Івано-Франківська КЕЧ району частково оплатила заборгованість в сумі 1 875 000 грн 00 коп. та 73 2420 грн 48 коп. за послугу з розподілу електричної енергії за грудень 2023 року, а також 22 940 грн 58 коп. за послугу з перетікання реактивної електричної енергії за грудень 2023 року.
Внаслідок чого утворилась заборгованість за надання послуг з розподілу електричної енергії за розрахункові періоди вересень - листопад 2023 року на загальну суму 4 570 911 грн 11 коп. Івано-Франківська КЕЧ району та заборгованість за надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період листопад 2023 на суму 76 963 грн 09 коп.
Станом на 15.02.2024 заборгованість за надання послуг з розподілу електричної енергії та з перетікання реактивної електричної енергії не оплачена, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (cт.714 ЦК України).
Приписами ст.275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до п. 96 ч. 1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії", сторони у цій справі належать до учасників ринку електричної енергії (пункт 96 частини першої статті 1 цього Закону).
Згідно із ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо відсутності бюджетного фінансування.
Відповідно до ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів суду про ненадходження коштів з бюджету на його рахунок для оплати послуг за договором перед позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси Другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст.218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновок суду.
Враховуючи те, що факт порушення відповідачем умов договору щодо оплати за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії та за перетікання реактивної електроенергії підтверджений матеріалами справи, а також визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4570911 грн 11 коп. - боргу за надання послуг з розподілу електричної енергії та 76963 грн 09 коп. - боргу за перетікання реактивної електроенергії є обґрунтованими та належать до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 69718 грн 11 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №V33546/1 від 13 лютого 2024 року.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Суд встановив, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Відтак, суд враховуючи визнання позову відповідачем та задоволення позову, дійшов висновку, що судовий збір в сумі 34859 грн 06 коп. належить покласти на відповідача. Судовий збір в сумі 34859 грн 06 коп. повернути позивачу, про що постановити ухвалу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
При поданні позовної заяви позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35000 грн 00 коп. Однак згідно клопотання вх.№4065/24 від11.03.2024 зазначив, що фактичні витрати на професійну правничу допомогу становлять 16000 грн 00 коп. На підтвердження яких надав: договір про надання професійної правничої допомоги №2024/18 від 02.01.2024, укладений між ТОВ "Прикарпатенерготрейд", як клієнтом та адвокатом Іванишиним Василем Івановичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ІФ №001197 від 14.06.2017 та Акт приймання-передачі послуг від 28.02.2024.
Відповідно до п.1.1.договору, адвокат зобов"язується надавати клієнту необхідну професійну правничу допомогу під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, пов"язаного з діяльністю клієнта та його посадових осіб.
Представництво та захист прав та законних інтересів клієнта, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, пов"язаного з діяльністю клієнта, відповідно до умов цього договору, здійснюється на платній основі. Вартість 1 людино-години роботи адвоката - 1000 грн 00 коп. без ПДВ (п.4.1. договору).
Остаточна сума цього договору визначається сторонами на підставі погоджених та підписаних Актів приймання - передачі наданих послуг, враховуючи складність справи, фактично витрачений час, винагороду за досягнення бажаного результату та інші істотні обставини справи (п.4.2. договору).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5,6 ст. 126 ГПК України).
З огляду на викладені положення процесуального законодавства, враховуючи підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості відповідними документами, а також задоволення позову та відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку про покладення судових витрат позивача в сумі 16 000 грн 00 коп., пов'язаних з наданням правничої допомоги на відповідача.
Керуючись ст.8,124,129 Конституції України, статтями 2,74,86,129,233,236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення заборгованості в сумі 4 647 874 грн 20 коп. задовольнити.
Стягнути з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, вул. Національної Гвардії, буд. 14 Г, м. Івано-Франківськ, 76014 (код 08494013) на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул. Індустріальна, буд. 34, м. Івано-Франківськ, 76014 (код 2667720938) - 4570911 (чотири мільйони п"ятсот сімдесят тисяч дев"ятсот одинадцять) грн 11 коп. - боргу за надання послуг з розподілу електричної енергії та 76963 (сімдесят шість тисяч дев"ятсот шістдесят три) грн 09 коп. - боргу за перетікання реактивної електроенергії, а також 34859 (тридцять чотири тисячі вісімсот п"ятдесят дев"ять) грн 06 коп. судового збору та 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 10.04.2024
Суддя Т. В. Максимів