майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"10" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/43/22 (906/1174/23)
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Східгазенерго"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун"
про визнання недійсним правочину в межах справи про банкрутство №906/43/22
Суддя Гнисюк С.Д.
У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/43/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун".
В межах справи про банкрутство розглядається заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Східгазенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" про визнання недійсним правочину.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.11.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Східгазенерго" (вх. №1269 від 30.08.2023) про визнання недійсним правочину до розгляду в межах справи про банкрутство №906/43/22 та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
ТОВ "Овруч Стоун" надано суду відзив на позов, згідно якого проти позову не заперечує.
Розпорядник майна ТОВ "Овруч Стоун" Козирицький А.С. надав суду відзив, згідно якого проти позову не заперечує.
ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" відзив на позов суду не надано.
При цьому, в матеріалах справ №906/43/22, № 906/43/22(906/459/22) та № 906/43/22 (906/1174/23) у сукупності, достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази в їх сукупності та матеріали справ №906/43/22, №906/43/22(906/459/22) та №906/43/22(906/1174/23) у сукупності, Господарський суд Житомирської області, -
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
У своїй заяві ТОВ "Східгазенерго" (а.с. 1-6) зазначає про наступні підстави для визнання недійсним договору: укладення Договору з перевищенням повноважень; укладення Договору між заінтересованими особами; до відкриття провадження у справі про банкрутство укладеним Договором Боржник взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; укладений Договір є фраудаторним (укладений з метою завдання шкоди іншим кредиторам, всупереч принципу добросовісності та зі зловживанням правом); укладений Договір є фіктивним (без настання правових наслідків у вигляді користування та повернення фінансової допомоги). Посилається також на норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Зазначає про те, що не має оригіналів Оскаржуваного договору, Статуту ТОВ "Овруч Стоун". Оригінал Оскаржуваного договору знаходиться у Відповідача 1, інші документи наявні в матеріалах справи №906/43/22 та досліджувались судом при винесені рішення від 20.10.2022.
На підставі зазначеного просить суд визнати недійсним договір.
Розпорядник майна ТОВ "Овруч Стоун", згідно відзиву (а.с. 37-39) зазначає про те, що повністю погоджується з позицією Товариства з обмеженою відповідальністю "Східгазенерго", викладену в позовній заяві.
На підставі зазначеного просить суд заяву задовольнити та визнати договір недійсним.
ТОВ "Овруч Стоун" у своєму відзиві (а.с.51-53) зазначає про те, що визнає підстави, визначені ТОВ "Східгазенерго", для визнання договору недійсним. Вважає, що з урахуванням обставин справи під час укладання Договору №1203 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу було допущено порушення норм ЦК України (ст. 203, 215, 234) КУзПБ (ст. 42), ГК України, ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що в свою чергу є підставою для визнання такого правочину недійсним в судовому порядку.
На підставі вищевикладеного проти задоволення позову - не заперечує.
ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" відзиву на заяву не надало.
Отже, предметом даного судового розгляду є, заявлені в межах справи про банкрутство, вимоги ініціюючого кредитора до боржника та юридичної особи, яка звернулась у справу про банкрутство з грошовими вимогами до боржника, про визнання недійсним договору, з підстав статті 42 Кодексу про банкрутство, статті 215 ЦК України та статтей 44, 45, 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Щодо підстав визнання недійсним договору.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.2 ст. 42 Кодексу про банкрутство, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
- боржник уклав договір дарування.
Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
Особливості спеціального закону у сфері банкрутства виключають можливість керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання в межах справи про банкрутство правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
На відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (стаття 42 Кодексу про банкрутство) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб'єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Передбачені спеціальні підстави заявлення вимог про визнання правочинів недійсними і спростування майнових дій та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.
У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника, кредитор (інші особи) зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, отримане від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
Вказана процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за такими правочинами активів. Можливість оспорення та спростування майнових дій боржника насамперед необхідна для забезпечення зберігання майна боржника в інтересах конкурсних кредиторів.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема, Кодексом про банкрутство.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Нормами Цивільного кодексу та Кодексу про банкрутство визначено підстави визнання недійсними договорів та саме правочинів боржника.
Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, нормами Кодексу про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаних у Кодексі про банкрутство строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведених норм.
Таким чином, підлягають перевірці судом обставини укладення оспорюваного договору на наявність ознак, визначених ст. 42 Кодексу про банкрутство.
Як вже зазначено, заявником визначено наступні підстави для визнання договору недійсним:
1) укладення Договору з перевищенням повноважень:
2) укладення Договору між заінтересованими особами;
3) до відкриття провадження у справі про банкрутство укладеним Договором Боржник взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
4) укладений Договір є фраудаторним (укладений з метою завдання шкоди іншим кредиторам, всупереч принципу добросовісності та зі зловживанням правом);
5) укладений Договір є фіктивним (без настання правових наслідків у вигляді користування та повернення фінансової допомоги).
Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору .
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В матеріалах справи №906/43/22 знаходиться заява ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" про грошові вимоги до ТОВ "Овруч Стоун", на загальну суму 227 968 645,71 грн., з врахуванням доповнень.
Як вбачається з матеріалів справи №906/43/22(906/459/22), 12.03.2021 між ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (Допомогодавець) та ТОВ "Овруч Стоун" (Користувач) було укладено Договір № 1203 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу (далі - Договір).
Згідно п. 1.1 Договору, Допомогодавець зобов'язується надати у користування Користувачеві поворотну безпроцентну фінансову допомогу, а Користувач зобов'язується повернути її Допомогодавцю в повному розмірі у визначений цим Договором строк.
Відповідно до п. 2.1 Договору, розмір поворотної безпроцентної фінансової допомоги, яка надається Допомогодавцем Користувачеві за цим Договором становить 200 210 000,00грн.
Допомогодавець зобов'язаний надати Користувачеві поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі, передбаченому п. 2.1 Договору, протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього Договору (п. 3.1 Договору).
Сторони домовились, що сума поворотної безпроцентної фінансової допомоги може надаватись Допомогодавцем частинами, розмір яких визначається Допомогодавцем самостійно (п. 3.3 Договору).
Згідно п.4.1 Договору Користувач зобов'язаний повернути Допомогодавцю надану за цим Договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу в повному розмірі не пізніше 11.03. 2022 року, включно.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (п.4.5 Договору).
Умови цього Договору мають однакову зобов'язальну силу для обох Сторін і можуть бути змінені лише за взаємною згодою з обов'язковим складанням додаткової угоди до Договору (п. 9.2 Договру).
На виконання умов Договору Допомогодавець надав Користувачу поворотну безпроцентну фінансову допомогу в загальному розмірі 208 532 458,07 грн.
Користувач частково повернув Допомогодавцю поворотну безпроцентну фінансову допомогу в загальному розмірі 79 880 378,84 грн.
Розмір неповернутої поворотної безпроцентної фінансової допомоги становить 128 652 079,23 грн., що підтверджується підписаним сторонами Договору Актом звірки взаємних розрахунків по стану за період 12.03.2021-28.12.2021.
30.09.2021 між ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" та ТОВ "Овруч Стоун" укладено Додатковий договір про внесення змін до Договору, в якому змінили строк повернення поворотної безпроцентної фінансової допомоги до 15.12.2021 включно (далі - Додатковий договір).
Укладаючи Додатковий договір, сторони дійшли згоди про скорочення строку повернення отриманої ТОВ "Овруч Стоун" від ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" поворотної безпроцентної фінансової допомоги на 3 місяця.
Отже, сторони при укладанні Додаткового договору обумовили інший строк повернення допомоги, усі інші умови Договору залишили без змін.
Рішенням Господарського суду Житомирської області по справі № 906/43/22 (906/459/22) від 20.10.2022 Додатковий договір від 30.09.2021 про внесення змін до Оскаржуваного договору був визнаний недійсним з моменту його укладення в частині зміни Сторонами строків повернення фінансової допомоги.
Вказане рішення було залишено без змін за результатами перегляду в апеляційній та касаційній інстанції.
Щодо доводів про підписання договору особою з перевищенням повноважень, суд зазначає про наступне.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
За змістом ст. ст. 92, 97, 99 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
З огляду на положення статей 92, 241 ЦК України, вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абз. 1 ч. 2 ст. 98 цього Кодексу.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
При цьому частина перша статті 92 Цивільного кодексу України визначає, що особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Статтею 145 ЦК України встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон), установчим документом товариства є статут; у статуті товариства зазначаються відомості, зокрема про, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень.
Згідно ст. 28 Закону, органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Відповідно до ст. 39 Закону, виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.
До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).
Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Відповідно до ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
У рішенні Господарського суду Житомирської області по справі № 906/43/22 (906/459/22) від 20.10.2022 досліджено та встановлено наступне.
12.03.2021 року між TOB "Овруч Стоун" та ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (Допомогодавець) було укладено Договір №1203 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу.
Відповідно до п.4.1 Договору №1203 від 12.03.2021 року, Користувач зобов'язаний повернути Допомогодавцю надану за цим договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу в повному розмірі не пізніше 11.03.2022 року.
В преамбулі Договору від 20.03.2021 зазначено, що договір укладено між ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", в особі директора Дубовенка В.В., з однієї сторони та ТОВ "Овруч Стоун" в особі директора Ковальчука О.В., що діє на підставі статуту, з другої сторони.
ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" ознайомившись зі статутом ТОВ "Овруч Стоун" знало про наявність в ньому, в т.ч. обмеження повноважень керівника на укладення Договору.
Протоколом №74 загальних зборів учасників ТОВ "Овруч Стоун" від 12.03.2020 року було затверджено нову редакцію статуту підприємства.
Відповідно до п.9.7 статті 9 Статуту ТОВ "Овруч Стоун", директор товариства укладає правочини, договори, контракти, у тому числі зовнішньоекономічні, на суму, що не перевищує 100 000,00 грн. Укладення правочинів, договорів, контрактів, в тому числі зовнішньоекономічних на суму, що перевищує 100 000,00 грн., здійснюється директором за рішенням загальних зборів учасників.
Відповідно до п. 2.1. Договору №1203 від 12.03.2021 року, розмір поворотної безпроцентної фінансової допомоги, яка надається Допомогодавцем Користувачеві за цим Договором становить 200 100 000,00 грн.
Таким чином, директор ТОВ "Овруч Стоун" при укладенні Договору зобов'язаний був діяти на підставі рішення, прийнятого загальними зборами учасників товариства.
Наявність згоди загальних зборів учасників товариства свідчить про дотримання встановленого статутом порядку щодо укладення відповідного правочину виконавчим органом товариства і надає цьому правочину відповідної «легітимності». Також є доказом добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) виконавчого органу товариства (певний стандарт поведінки виконавчого органу, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів самої юридичної особи від імені якої діє такий орган).
Матеріали справи 906/43/22(906/459/22) містять рішення учасника ТОВ "Овруч Стоун" №119 від 06.09.2021, відповідно до якого надано ТОВ "Овруч Стоун" згоду на перерахування ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" 40 000 000,00 грн. по Договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу №1203 від 12.02.2021.
Тобто, прийняттям даного рішення учасник ТОВ "Овруч Стоун" вчинив дії на схвалення Договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу №1203 від 12.02.2021.
При цьому, схвалення договору відбувалося згідно його істотних умов станом на 06.09.2021 (дата прийняття рішення учасником).
Отже, директору ТОВ "Овруч Стоун" Загальні збори учасників не надавали згоду на укладення Договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу №1203 від 12.03.2021, а лише своїм рішенням №119 від 06.09.2021 вчинили дії на схвалення такого Договору з його істотними умовами, які існували на момент прийняття учасником ТОВ "Овруч Стоун" відповідного рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи викладене, доводи заявника у цій частині є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.
Зазначене вище, також, спростовує доводи позивача в частині обґрунтування значного правочину та укладення правочину із заінтересованістю в розумінні Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Щодо доводів, що договір укладено між заінтересованими особами, суд зазначає про наступне.
За змістом ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.
Відповідно до ст. 1 Кодексу про банкрутство, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб передбачених у ст.1 Кодексу про банкрутство, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу (позиція викладена у правовому висновку Верховного Суду у справі №910/6179/17, постанова від 30.01.2019).
У рішенні Господарського суду Житомирської області по справі № 906/43/22 (906/459/22) від 20.10.2022 досліджено питання наявності пов'язаності ТОВ "Овруч Стоун" та ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД" через одного й того самого кінцевого бенефіціарного власника (докази, які долучені до матеріалів справи №906/43/22 (т. 14 а.с. 86-91, 184-189), а саме:
- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 372858309462, отриманого 06.10.2022 зазначено, що станом на 30.09.2021 Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Овруч Стоун" (код ЄДРПОУ 38335496) виступає ОСОБА_1 (адреса - АДРЕСА_1 ).
- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 18041576103, отриманого 05.10.2022 зазначено, що станом на 30.09.2021 Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД" (код ЄДРПОУ 35917124) виступає ОСОБА_1 (адреса - АДРЕСА_1 ).
Отже, згідно зазначених витягів, суд дослідив, що станом на момент укладання Договору 12.03.2021, Боржник (ТОВ "Овруч Стоун") та Відповідач 1 (ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД") мали спільного кінцевого бенефіціарного власника - Громадянина України ОСОБА_1 , враховуючи, що остання зміна кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Овруч Стоун" відбулась 05.02.2021, а ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" - 30.10.2020. ОСОБА_1 є особою, яка підписала Договір з боку Відповідача 1 та була директором Відповідача 1 на момент підписання Договору.
З огляду на встановлене, суд дійшов до висновку, що Договір укладено із заінтересованою особою, так як під час укладання цього Договору, ОСОБА_1 являвся одночасно кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Овруч Стоун" та ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД", тобто Договір укладено з юридичною особою, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, що є самостійною підставою для визнання Договору недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу про банкрутство.
З огляду на встановлене, суд приймає доводи заявника у цій частині так як вони обгрунтовані та відповідають дійсним обставинам.
Щодо того, що до відкриття провадження у справі про банкрутство, укладеним Договором Боржник взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, суд зазначає про наступне.
Як вже зазначалось, на виконання умов Договору Допомогодавець надав Користувачу поворотну безпроцентну фінансову допомогу в загальному розмірі 208 532 458,07 грн.
Користувач частково повернув Допомогодавцю поворотну безпроцентну фінансову допомогу в загальному розмірі 79 880 378,84 грн.
Тобто, сторонами вчинено дії на виконання своїх обов'язків за договором.
Суд встановив, що договір має правову та фактичну мету, спрямованою на реальне настання правових наслідків, а саме: внаслідок укладання Договору, боржник отримав кошти, а не втратив, і внаслідок того став неплатоспроможним.
Наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність відповідної операції.
Саме лише посилання на наявність кредиторської заборгованості не доводить обставин укладення спірного договору з метою завдання шкоди майновим інтересам кредиторів.
З огляду на зазначене, суд не приймає доводи заявника в цій частині так як вони не відповідають дійсним обставинам справи.
Щодо того, що Договір є фраудаторним, суд зазначає про наступне.
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно.
Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.
Як вже зазначалось, на виконання умов Договору Допомогодавець надав Користувачу поворотну безпроцентну фінансову допомогу в загальному розмірі 208 532 458,07 грн.
Користувач частково повернув Допомогодавцю поворотну безпроцентну фінансову допомогу в загальному розмірі 79 880 378,84 грн.
Тобто, сторонами вчинено дії на виконання своїх обов'язків за договором.
Суд встановив, що договір має правову та фактичну мету, спрямованою на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже не має ознак фруадаторності.
Наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність відповідної операції.
Враховуючи викладене, на підставі наявних в матеріалах справ доказів, суд приходить до висновку, що обставини, з якими закон пов'язує визнання правочину фруадаторним, під час розгляду справи встановлено не було, тому суд не приймає доводи заявника у цій частині.
Щодо наявності ознак фіктивності договору, суд зазначає про наступне.
За приписами ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При цьому, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
Отже, визнання договору недійсним у зв'язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, заздалегідь знають, що він не буде виконаний.
Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Під час розгляду відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.06.2021 у справі №922/2495/21).
Як зазначалось вище, сторонами вчинено дії на виконання своїх обов'язків за договором.
На виконання умов Договору Допомогодавець надав Користувачу поворотну безпроцентну фінансову допомогу в загальному розмірі 208 532 458,07 грн.
Користувач частково повернув Допомогодавцю поворотну безпроцентну фінансову допомогу в загальному розмірі 79 880 378,84 грн.
Враховуючи викладене, на підставі аналізу сукупності норм законодавства та наявних в матеріалах справ доказів, суд приходить до висновку, що обставини, з якими закон пов'язує визнання правочину фіктивним на момент його вчинення, під час розгляду справи встановлено не було, тому суд не приймає доводи заявника у цій частині.
З огляду на вищевикладене, суд дослідив та встановив наявність підстави для визнання договору недійсним.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ч.1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Господарським судом враховано висновки про застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду та Верховного суду, які стосуються спірних правовідносин у даній справі.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених Кодексом про банкрутство та Цивільним Кодексом, для визнання договору недійсним, у зв'язку з чим вважає за необхідне заяву - задовольнити.
Відповідно до ч.3 ст. 42 Кодексу про банкрутство, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" пропорційно.
Керуючись статтями 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Східгазенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" про визнання недійсним правочину - задовольнити.
2. Визнати недійсним в цілому з моменту укладення правочин - Договір № 1203 від 12.03.2021 року про повороту безпроцентну фінансову допомогу, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" (код ЄДРПОУ: 35917124, 01011, місто Київ, вул. Мирного Панаса, будинок 11, офіс 1/4) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" (код ЄДРПОУ: 38335496. 11114, Житомирська область, Овруцький район, смт. Першотравневе, вул. Кварцигників, 1-А).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (код ЄДРПОУ 35917124; 01011, місто Київ. вул. Мирного Панаса, будинок 11, офіс 1/4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східгазенерго" (код ЄДРПОУ 42004898, 04071, м.Київ, вул. Верхній вал, буд 68) - 1342 (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.) судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" (код ЄДРПОУ: 38335496, 11114. Житомирська область, Овруцький район, смт. Першотравневе. вул. Кварцитників, 1-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східгазенерго" (код ЄДРПОУ 42004898, 04071, м.Київ, вул. Верхній вал, буд 68) - 1342 (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту рішення: 10.04.24
Суддя Гнисюк С.Д.