10.04.2024 року м. Дніпро Справа № 904/5311/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2023р.
(суддя Крижний О.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 08.12.2023р.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", м. Кам'янське Дніпропетровської області
до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" основний борг, у розмірі 82 389,45 грн., пеню, в розмірі 61585,98 грн., 3% річних, у розмірі 4 976,00 грн., інфляційні втрати, в розмірі 28 736,84 грн. та штраф, у розмірі 89 119,47 грн..
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №21/ГІ/00.08.0093 від 26.03.2021р., в частині своєчасного розрахунку за надані послуги.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2023р. позов Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на користь Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" основний борг, у розмірі 82 389,45 грн., штраф, у розмірі 4119,47 грн., 3% річних, у розмірі 4 968,87 грн., інфляційні втрати, у розмірі 28 736,84 грн. та судовий збір, у розмірі 1209,32 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі", м. Кам'янське Дніпропетровської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було не повно з'ясовано обставини справи, неправильно визначено обставини правовідносин, надано не вірну оцінку доказів, не правильно застосовано норми матеріального права, що мало наслідком прийняття незаконного та необгрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.
Скаржник вказує на те, що оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, не застосовано положень Закону України “Про публічні закупівлі”, Бюджетного кодексу України, тобто не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, рішення по справі ухвалене на підставі недопустимих доказів, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2023р. у справі №904/5311/23 підлягає скасуванню.
Скаржник вказує на те, що КП КМР “Центральні тепломережі” не здійснювалося планування закупівлі за предметом визначеним умовами Договору, закупівля з таким предметом не включалася до річного плану та інформація про неї не оприлюднювалася в електронній системі закупівель, відповідно КП КМР “Центральні тепломережі” не здійснювалося взяття на себе відповідних бюджетних зобов'язань. Цей факт підтверджується доповідною запискою уповноваженої особи Відповідача від 04.12.2023р. та витягом з річного плану закупівель Апелянта, які надсилалися до суду першої інстанції, але з незалежних від Відповідача причин не були отримані та оцінені судом. З огляду на це, КП КМР “Центральні тепломережі” надає вказані докази до апеляційної скарги та просить суд долучити їх до матеріалів справи.
Скаржник вважає, що стягнення спірної суми коштів з Відповідача призведе фактично до нераціонального та неефективного використання публічних коштів, що суперечить принципам здійснення публічних закупівель, закріплених в ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Скаржник не визнає заявлені Позивачем вимоги, з огляду на відсутність взятого на себе бюджетного зобов'язання, нікчемність Договору.
Скаржник вважає, що Позивачем невірно визначений суб'єктний склад спірних правовідносин, а саме - не вірно визначено КП КМР “Центральні тепломережі” в якості Відповідача, оскільки належним відповідачем в даному випадку має бути особа винна у взятті таких зобов'язань.
Скаржник також вважає необґрунтованими висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ“ДТЕЦ”, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Скаржник також наголошує на тому, що Позивачем не засвідчено належним чином ні один з документів, який ним долучався до позовної заяви, а відповідно такі ксерокопії не можуть вважатися допустимими доказами. До таких ксерокопій документів, в тому числі належать: копія договору про надання послуг №21/ГІ/00.08.0093 від 26.03.2021р., копія акту приймання- передачі робіт (надання послуг) №7 від 06.04.2021р., копія рахунку №607 від 06.04.2021р., копія акту №1 витрати води на проведення гідравлічних випробувань, копія акту №2 витрат електроенергії на проведення гідравлічних випробувань, копія акту приймання-передачі робіт (надання послуг) №18 від 01.09.2021р., копія рахунку №681 від 01.09.2021р., копія акту №1 витрат води на проведення гідравлічних випробувань, копія акту №2 витрат електроенергії на проведення гідравлічних випробувань, копія супровідного листа “Щодо підписання актів” Вих. №652/11 від 27.04.2021р., копія супровідного листа “Щодо підписання актів” Вих. №2951/11 від 16.09.2021р., копія акту звіряння розрахунків, за період з 01.03.2022р. по 30.06.2022 р., копія перших та останніх сторінок статут АТ “Дніпровська ТЕЦ”, копія виписки з СДР, копія наказу про вступ на посаду №285-к від 18.07.2023 року.
Також Скаржник вказує на те, що представництво Позивача в справі №904/5311/23 здійснювалося Ольгою Муромцевою, на підставі Довіреності №35/2023 від 05.10.2023р.. Разом з тим, долучені до позовної заяви ксерокопії містять підпис начальника юридичного відділу Доброрез В.В., який не є представником Позивача в даній справі. Позивачем не надано документів на підтвердження повноважень Доброреза В. В. Відсутність на копії документа обов'язкових реквізитів (посади та особистого підпису), дає підстави вважати її такою, що не засвідчена в установленому порядку.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/5311/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі", м. Кам'янське Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2023 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
12.01.2024р. матеріали справи № 904/5311/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024р. апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2023р. залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів доплати судового збору, у розмірі 1977 грн. 18коп.
Від Скаржника до суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
26.03.2021р. між Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (виконавець) та Комунальним підприємством Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" (замовник) укладено договір №21/ГІ/00.08.0093 про надання послуг, відповідно до п.1.1 якого за цим договором виконавець бере на себе зобов'язання у 2021 році надати замовнику на межі балансового розмежування послуги із заповнення теплових мереж технічною водою та утворення необхідного тиску у трубопроводі, що подає та у зворотному трубопроводі для проведення гідравлічних випробувань (далі - послуги), а замовник зобов'язується оплачувати надані йому виконавцем послуги за встановленою вартістю послуги згідно калькуляції виконавця.
Межею балансового розмежування сторони погодили вважати відповідні фланці засувок: ПС-1, ОС-1; ПС-2, ОС-2; ПС-3, ОС-3. Всі витрати і втрати технічної води після межі балансового розмежування відносяться на рахунок замовника (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.3 договору, замовлення теплових мереж замовника технічною водою за цим договором здійснюється виконавцем виключно з метою проведення гідравлічних випробувань теплових мереж замовника. Замовник зобов'язується використовувати прийняту від виконавця за цим договором технічну воду виключно для проведення гідравлічних випробувань власних теплових мереж. Заповнення теплових мереж замовника технічною водою для інших, ніж передбачені цим договором, цілей не є предметом цього договору.
Пунктом 2.1 договору, в редакції додаткової угоди №3 від 01.09.2021р. передбачено, що вартість договору відповідно до заявки замовника складає 82 389,45 грн., з ПДВ. Зміна суми договору оформлюється додатковою угодою між сторонами.
Вартість послуги визначається на підставі калькуляції планової вартості виконавця (п.2.2 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору, фактична кількість переданої технічної води визначається за показниками приладів обліку, встановлених на території виконавця Кількість електричної енергії визначається розрахунковим методом, відповідно паспортним даним обладнання виконавця.
Згідно з п. 2.4 договору, замовник здійснює передоплату за послуги в розмірі 90% від суми вказаної у калькуляціях планової вартості послуг на протязі 10 банківських днів з моменту отримання рахунків.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що заповнення теплових мереж технічною водою здійснюється виконавцем лише за умови внесення замовником передоплати в порядку та розмірі передбачених цим договором, та надання замовником документів на підтвердження наявності у нього лімітів водоспоживання, узгоджених з Облводгоспом, на потреби заповнення теплових мереж для проведення гідравлічних випробувань і в заявлених (планових обсягах). Остаточний розрахунок за послуги здійснюються замовником згідно акту виконаних робіт, складених на підставі фактичної калькуляції, підписаних обома сторонами та рахунку до сплати не пізніше 5 днів після їх отримання (п.2.6 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та дає до 31.12.2021р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позивачем надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 06.04.2021р., на суму 27140,59 грн. та №18 від 01.09.2021р. на суму 55 248,86 грн. Також позивачем надані акт №1 витрат на проведення гідравлічних випробувань та акт №2 витрат електроенергії на проведення гідравлічних випробувань.
Позивачем виставлені рахунки на оплату №607 від 06.04.2021р., на суму 27 140,59 грн. та №681 від 01.09.2021р., на суму 55 248,86 грн.
Позивач зазначає, що відповідач своєчасно не сплатив за надані послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 82389,45 грн. що і стало причиною виникнення спору.
Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, приймаючи до уваги умови договору та приписи діючого законодавства, боржнику нараховані пеня, в розмірі 61585,98 грн., 3% річних, у розмірі 4976,00 грн., інфляційні втрати, в розмірі 28736,84 грн. та штраф, у розмірі 89119,47 грн..
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення заборгованості за надані послуги із заповнення теплових мереж технічною водою та утворення необхідного тиску у трубопроводі, що подає та у зворотному трубопроводі для проведення гідравлічних випробувань.
Позовні вимоги ґрунтуються на твердженнях позивача, що у відповідача виник обов'язок з оплати наданих позивачем послуг із заповнення теплових мереж технічною водою та утворення необхідного тиску у трубопроводі, що подає та у зворотному трубопроводі для проведення гідравлічних випробувань, в сумі 82 389,45 грн.. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, приймаючи до уваги умови договору та приписи діючого законодавства, боржнику нараховані пеня, 3% річних, інфляційні втрати та штраф.
Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг та доводів позивача не спростував.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, і позовні вимоги в частині стягнення 28736,84 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Судом першої інстанції також зазначено, що позивачем не враховано положення ст. 254 ЦК України, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 4968,87 грн.. В частині нарахування позивачем суми штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосуванню підлягає лише штраф у розмірі 5% , тому вимога про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню, у розмірі 4119,47 грн. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, оскільки Договір не містить умов щодо такого виду відповідальності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних мотивів.
Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст.509 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України, господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно приписів ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.03.2021р. між Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (виконавець) та Комунальним підприємством Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" (замовник) укладено договір №21/ГІ/00.08.0093 про надання послуг, відповідно до п.1.1 якого, виконавець бере на себе зобов'язання у 2021 році надати замовнику на межі балансового розмежування послуги із заповнення теплових мереж технічною водою та утворення необхідного тиску у трубопроводі, що подає та у зворотному трубопроводі для проведення гідравлічних випробувань (далі - послуги), а замовник зобов'язується оплачувати надані йому виконавцем послуги за встановленою вартістю послуги згідно калькуляції виконавця.
Межею балансового розмежування сторони погодили вважати відповідні фланці засувок: ПС-1, ОС-1; ПС-2, ОС-2; ПС-3, ОС-3. Всі витрати і втрати технічної води після межі балансового розмежування відносяться на рахунок замовника (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.3 договору замовлення теплових мереж замовника технічною водою за цим договором здійснюється виконавцем виключно з метою проведення гідравлічних випробувань теплових мереж замовника. Замовник зобов'язується використовувати прийняту від виконавця за цим договором технічну воду виключно для проведення гідравлічних випробувань власних теплових мереж. Заповнення теплових мереж замовника технічною водою для інших, ніж передбачені цим договором, цілей не є предметом цього договору.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що вартість договору відповідно до заявки замовника складає 20 123,04 грн., з ПДВ. Зміна суми договору оформлюється додатковою угодою між сторонами.
Вартість послуги визначається на підставі калькуляції планової вартості виконавця (п.2.2 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору фактична кількість переданої технічної води визначається за показниками приладів обліку, встановлених на території виконавця Кількість електричної енергії визначається розрахунковим методом, відповідно паспортним даним обладнання виконавця.
Згідно з п. 2.4 договору замовник здійснює передоплату за послуги в розмірі 90% від суми вказаної у калькуляціях планової вартості послуг на протязі 10 банківських днів з моменту отримання рахунків.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що заповнення теплових мереж технічною водою здійснюється виконавцем лише за умови внесення замовником передоплати в порядку та розмірі передбачених цим договором, та надання замовником документів на підтвердження наявності у нього лімітів водоспоживання, узгоджених з Облводгоспом, на потреби заповнення теплових мереж для проведення гідравлічних випробувань і в заявлених (планових обсягах). Остаточний розрахунок за послуги здійснюються замовником згідно акту виконаних робіт, складених на підставі фактичної калькуляції, підписаних обома сторонами та рахунку до сплати не пізніше 5 днів після їх отримання (п.2.6 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та дає до 31.12.2021р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.
13.04.2021р. між Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (виконавець) та Комунальним підприємством Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" (замовник) укладено Додаткову угоду №1 до договору №21/ГІ/00.08.0093 про надання послуг від 26.03.2021р., відповідно до п.1.1 якої, Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору, виклавши п.2.1 договору в наступній редакції: « 2.1. Вартість договору відповідно до заявки замовника складає 27 140,59грн., з ПДВ. Зміна суми договору оформлюється додатковою угодою між сторонами.».
30.08.2021р. між Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (виконавець) та Комунальним підприємством Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" (замовник) укладено Додаткову угоду №2 до договору №21/ГІ/00.08.0093 про надання послуг від 26.03.2021р., відповідно до п.1.1 якої, Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору, виклавши п.2.1 договору в наступній редакції: « 2.1. Вартість договору відповідно до заявки замовника складає 48 548,87грн., з ПДВ. Зміна суми договору оформлюється додатковою угодою між сторонами.».
01.09.2021р. між Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (виконавець) та Комунальним підприємством Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" (замовник) укладено Додаткову угоду №3 до договору №21/ГІ/00.08.0093 про надання послуг від 26.03.2021р., відповідно до п.1.1 якої, Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору, виклавши п.2.1 договору в наступній редакції: « 2.1. Вартість договору відповідно до заявки замовника складає 82 389,45 грн., з ПДВ. Зміна суми договору оформлюється додатковою угодою між сторонами.
Вказані Додаткові угоди підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позивачем надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 06.04.2021р., на суму 27140,59 грн. та №18 від 01.09.2021р., на суму 55 248,86 грн..
Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 06.04.2021р. та №18 від 01.09.2021р., містять посилання на реквізити договору №21/ГІ/00.08.0093 від 26.03.2021р., зазначено найменування робіт/послуг, кількість та вартість робіт/послуг, що надаються.
Так, з вказаних актів приймання-передачі робіт (надання послуг) вбачається, що Виконавцем надані послуги із заповнення теплових мереж технічною водою та утворення необхідного тиску у трубопроводі, що подає та у зворотному трубопроводі для проведення гідравлічних випробувань, на загальну суму 82 389,45 грн., в т.ч. ПДВ. При цьому, в актах зазначено, що Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт ( надання послуг) не має. Акти підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
Також, з доданих позивачем до позовної заяви актів №1 витрат на проведення гідравлічних випробувань від 06.04.2021р. та акт №2 від 01.09.2021р. витрат електроенергії на проведення гідравлічних випробувань, зі змісту яких вбачається, що представниками АТ « Дніпровська ТЕЦ» та КП КМР «Центральні тепломережі» склали ані Акти про те, що 06.04.2021р., згідно з програмою проведення гідравлічних випробувань, були проведені гідравлічні випробування теплових мереж, що підключені до колекторів АТ «Дніпровська ТЕЦ» пробним тиском 16 кгс/см2.. Кількість витраченої води під час проведення гідровипробувань склала 2679 т/ч. Кількість витраченої електроенергії під час проведення гідровипробувань склала 4 757,5 кВт/год..
01.09.2021р., представниками АТ « Дніпровська ТЕЦ» та КП КМР «Центральні тепломережі», згідно з програмою проведення гідравлічних випробувань, були проведені гідравлічні випробування теплових мереж, що підключені до колекторів АТ «Дніпровська ТЕЦ» пробним тиском 16 кгс/см2.. Кількість витраченої води під час проведення гідровипробувань склала 7741 т/ч. Кількість витраченої електроенергії під час проведення гідровипробувань склала 12 240 кВт/год..
Отже, матеріалами справи підтверджено, що послуги фактично були надавані тому підлягають оплаті.
Матеріали справи свідчать, що супровідними листами, за вих. № 652/11 від 27.04.2021р. та 2952/11 від 16.09.2021р., Позивачем було направлено на адресу Відповідача акти приймання-передачі робіт (надання послуг) № 7 від 06.04.2021р., на суму 27 140,59 грн., №18 від 01.09.2021р., на суму 55 248, 86 грн. та рахунки на оплату за № 607 від 06.04.2021р., на суму 27 140,59 грн. і № 681 від 01.09.2021р., на суму 55 248, 86 грн.. Вказані акти приймання-передачі робіт (надання послуг) та рахунки були отримані Відповідачем 28.04.2021р. та 20.09.2021р., відповідно, про що свідчить відповідна відмітка на супровідних листах (а.с. 25,26).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що строк оплати за рахунками № 607 від 06.04.2021р., на суму 27 140,59 грн. та № 681 від 01.09.2021р., на суму 55 248, 86 грн., є таким, що настав.
Доказів оплати вказаних рахунків матеріали справи не містять.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на підставі документів первинного обліку (актів виконаних робіт) сторонами складено акти звірки розрахунків, згідно яких заборгованість відповідача перед позивачем за договором №21/ГІ/00.08.0093 від 26.03.2021р. (гідровипробування) становить 82389,45 грн. (а.с.27, т.1).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи позивача не спростував.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної сплати за надані послуги не надав та позовні вимоги не спростував, клегія суддів погоджується з висновком суду першшої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг, у розмірі 82 389,45 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Крім стягнення відповідної суми заборгованості, Позивач просить стягнути з відповідача пеню, розраховану на підставі п. 3.2.4 договору, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за загальний період з 04.05.2021р. по 14.08.2023р., а також 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, за період з 12.04.2023р. по 30.04.2023р., у розмірі 4976,00 грн., інфляційні втрати, в розмірі 28 736,84 грн. та штраф, у розмірі 89 119,47 грн., нарахований на підставі п.4.3 договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Надаючи аналіз ст. 231 ГК України в цілому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 р. по справі № 904/4156/18 зазначила, що ч. 2 ст. 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні (п. 6.25).
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. Ааналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі №3-11гс11, від 04.02.2014р. у справі №3-14гс14, від 05.04.2017р. у справі №910/18894/16 та постановах Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2018р. у справі №917/960/18, Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01 04.2018р. у справі №924/1136/18.
Отже, пеня за порушення грошового зобовязання є договірною санкцією, розмір та база нарахування мають бути погоджені у договорі, за виключенням випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається із наведеного у позовній заяві розрахунку, Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за загальний період з 04.05.2021р. по 14.08.2023р., посилаючись на п. 3.2.4 договору, відповідно до якого замовник зобов'язаний у разі прострочення оплати вартості послуг - сплатити виконавцю неустойку (штраф, пеню), відсотки за користування чужими грошима, а також суму заборгованості з урахуванням 3% річних, індексу інфляції за весь час прострочення.
При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, умовами Договору сторони не передбачили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки та у будь-якому іншому розмірі, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача 61 585,98 грн. пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Умовами п. 4.3. договору Сторони визначили, що за односторонню необгрунтовану відмову від виконання зобов'язань, крім випадків коли таке право закріплене за стороною умовами даного Договору або чинним законодавством України, протягом строку дії Договору, винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 5000 встановлених законом неоподаткованих мінімумів доходів громадян. При односторонній відмові Замовника від виконання своїх грошових зобов'язань за цим Договором (повній, або частковій), він зобов'язаний сплатити Виконавцю штраф у розмірі 5% суми від оплати якої він відмовився.
На підставі п. 4.3 договору Позивачем нараховано Відповідачу штраф, у розмірі 89 119,47 грн..
Разом з тим, як доречно зауважив місцевий господарський суд, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - “двічі за одне і те саме не карають”) має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини, в тому числі, визначити взаємні права та обов'язки, умови договору у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі№910/12876/19..
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що одночасне стягнення штрафу в розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та у розмірі 5% від несплаченої суми за відмову від виконання зобов'язань є подвійним стягненням штрафу за не виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Враховуючи, що позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача одночасно 2 штрафи за одне й те ж саме порушення (відмову від виконання грошового зобов'язання), беручи до уваги, що штраф у розмірі 5% є спеціальним штрафом, оскільки він за умовами договору (п.4.3) може застосовуватися лише до замовника та за порушення саме грошового зобов'язання, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість стягнення лише цього штрафу.
Тому, вимога про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню, в розмірі 4119,47 грн. (82389,45*5%).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 наведеної норми).
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлені судом обставини, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних є помилковим, оскільки позивачем не враховано положення ст. 254 ЦК України, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 4 968,87 грн., при цьому інфляційні втрати позивачем розраховані правильно і підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі (28 736,84 грн).
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи Скаржника спросовуються вищевикладеним та не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Підсумовуючи вищевикладене, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2023р. у справі № 904/5311/23 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя М.О.Дармін