Справа № 127/11441/24
Провадження № 1-кс/127/4825/24
Іменем України
08 квітня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 ,
захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бруслинів, Літинського району Вінницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, -
Старший слідчий СВ ВП №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, капітан поліції ОСОБА_6 04.04.2024 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що СВ ВП №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020050000189 від 16.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
В межах даного кримінального провадження 30 березня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка), тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинений повторно в умовах воєнного стану.
Підставою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний свою винну визнає, однак, внаслідок суспільної небезпечності дій ОСОБА_4 є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може ухилитися від органу досудового розслідування та суду, залишивши район, область та межі держави, де він проживає, що у свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. Відповідно ризик переховування обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для ОСОБА_4 наслідками, зокрема суворістю передбаченого покарання, оскільки вчинив умисний тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
- незаконного впливу підозрюваного на свідків кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому, ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні з метою подальшого уникнення кримінальної відповідальності. Так, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії щодо свідків, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Тому такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки останній офіційно не працевлаштований та не навчається, немає постійного заробітку та доходу, не одружений, на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків та те, що такого роду діяльність ОСОБА_4 є його своєрідним джерелом доходу. Також, останній починаючи з 2007 року був неодноразово засуджений за умисні корисливі злочини та відбував покарання у виправних установах. Востаннє засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.05.2021 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, судимість не знята та не погашена, що свідчить, що він не зробив для себе належних висновків та може продовжити свою злочинну діяльність.
Звертаючись із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, репутацію підозрюваного, те що він офіційно не працевлаштований та не навчається, немає постійного заробітку та доходу, не одружений, на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність стійкий соціальних зв'язків, останній раніше був судимий, судимість не знята та не погашена, конкретні обставини вчинення злочинів, а саме вчинення його проти майнових прав кожного, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам, а тому слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вказаним клопотанням.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували щодо поданого клопотання, просили застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід/
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12024020050000189, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що СВ ВП №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020050000189 від 16.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи обізнаним в тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та на момент скоєння кримінального правопорушення, відповідно до Указу Президента України № 49/2024 від 05.02.2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року терміном на 90 діб, маючи судимість за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, вчинив повторно аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 15.03.2024 о 12 годині 15 хвилині до приміщення супермаркету «Грош експрес» № НОМЕР_1 , яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю - науково-виробниче підприємство «Аргон», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зайшов ОСОБА_4 .
Перебуваючи в торгівельному залі супермаркету «Грош-експрес», у ОСОБА_4 виник повторний злочинний умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном. Реалізовуючи свій злочинний умисел, маючи на меті незаконне збагачення, діючи умисно, таємно, з корисливих спонукань, ОСОБА_4 , перебуваючи торгівельному залі, біля полиць із алкогольною продукцією, взяв з полиці пляшку горілки «Absolut», об'ємом 1 літра.
В подальшому, ОСОБА_4 , переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, поклав даний товар до кишені своєї куртки, після чого, не розраховуючись за нього, пройшов через касову зону, та направився до виходу з приміщення супермаркету «Грош експрес» № 19, тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак довести свої протиправні дії до кінця не зміг з причин, які не залежали від його волі, оскільки на виході з приміщення вказаного супермаркету був зупинений працівником охорони вказаного супермаркету.
Згідно з висновком експерта вартість пляшки горілки «Absolut», об'ємом 1 літра станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме на 15.03.2024, складала 523,63 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 намагався спричинити супермаркету «Грош-експрес» № НОМЕР_1 , яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю - науково-виробниче підприємство «Аргон» матеріальну шкоду на загальну суму 523,63 гривні.
Крім того, ОСОБА_4 , будучи обізнаним в тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та на момент скоєння кримінального правопорушення, відповідно до Указу Президента України № 49/2024 від 05.02.2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року терміном на 90 діб, маючи судимість за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, вчинив повторно аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 16.03.2024 о 09 годині 36 хвилині, до приміщення супермаркету «Фора», яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фора», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зайшов ОСОБА_4 .
Перебуваючи в торгівельному залі супермаркету «Фора», у ОСОБА_4 виник повторний злочинний умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном. Реалізовуючи свій злочинний умисел, маючи на меті незаконне збагачення, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих спонукань, ОСОБА_4 перебуваючи у торгівельному залі біля полиць із алкогольною продукцією, взяв з полиці пляшку віскі «Wіlliam Lawson's», об'ємом 1 літра. Після чого, переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, поклав вищевказаний товар до своїх штанів.
У подальшому, ОСОБА_4 ,. не розраховуючись за викрадений товар, направився до виходу з приміщення супермаркету «Фора», тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак довести свої протиправні дії до кінця не зміг з причин, які не залежали від його волі, оскільки на виході з приміщення вказаного супермаркету був зупинений працівником охорони вказаного супермаркету.
Згідно з висновком експерта ринкова вартість пляшки віскі «Wіlliam Lawson's» об'ємом 1 літра, станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме на 16.03.2024, складала 711,49 грн.
Своїми умисними діями, ОСОБА_4 намагався спричинити супермаркету «Фора», яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фора» матеріальної шкоди на загальну суму 711,49 грн.
30 березня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка), тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинений повторно в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024020050000189 від 16.03.2024; протоколів прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію; висновку експерта №1212/24-21 від 28.03.2024; протоколу огляду місця події від 16.03.2024; протоколів допитів свідків; висновку експерта №1116/24-21 від 20.03.2024; повідомлення про підозру від 30.03.2024, інших матеріалів кримінального правопорушення та пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України обґрунтована.
У відповідності з пунктом 5 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації та місце проживання, неодружений, раніше судимий.
На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом, а тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Затримати підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду, відразу після проголошення даної ухвали слідчого судді.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 однак в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 травня 2024 року (включно).
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 30 травня 2024 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Організацію затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складання протоколу затримання покласти на старшого слідчого СВ ВП №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя