Справа № 211/6349/23
Провадження № 2/211/901/24
10 квітня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Сарат Н.О.,
при секретарі - Зоріній С.М.,
у відсутність учасників процесу,
розглянувши в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Олешицька Вікторія Едуардівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Адвокат Олешицька В.Е. звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , та просить суд позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на злісне ухилення відповідача від виконання покладених на нього законом батьківських обов'язків. В обґрунтування позову зазначила, що 10 березня 2017 року між сторонами, було укладено шлюб. У шлюбі з відповідачем у позивача народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сімейне життя між позивачем та відповідачем не склалося, стосунки між ними були напружені, позивач неодноразово зверталася до поліції з метою захисту її прав, життя та здоров'я, оскільки були погрози щодо фізичної розправи, вказане підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.01.2022 р. У подальшому на підставі Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2023 року, яке набрало 19 травня 2023 року законної сили, шлюб з відповідачем - був розірваний (справа №211/330/23, провадження №2/211/1086/23.
Позивач матеріально утримує та належним чином піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток у той час як Відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає.
Донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, факт проживання дитини з матір'ю за вказаною вище адресою було встановлено під час видачі судового наказу про стягнення аліментів, а тому обставини, встановлені судом не потребують доказування.
Враховуючи вказане, позивач була вимушена звертатися до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та судовим наказом від 22 лютого 2023 року по цивільній справі № 211/1002/23 судом було видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 17 лютого 2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Однак, відповідач з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не спілкується з дитиною, участі у житті доньки свідомо не приймає. Відповідно до довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів виданої державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 вересня 2023 року становить 25135,68 грн.
Після того як позивач звернулась до суду щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання їхньої спільної дитини, останній 12 березня 2023 року на ґрунті тривалих неприязних відносин та з метою помсти вчинив хуліганські дії із застосуванням предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме здійснив вибух ручної осколкової гранати РГН на подвір'ї за місцем реєстрації позивача (справа №211/4918/23, провадження №1-кп/211/542/23, роздруківка вироку з єдиного реєстру судових рішень додається). За вчинене кримінальне правопорушення відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
Тобто, відповідач будучи особою, яка дозволила собі реалізувати злочинний намір, направлений на незаконне придбання, носіння бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, усвідомлюючи заборону їхнього вільного обігу та його карність, не маючи дозволу на придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв вчинив хуліганські дії із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме здійснити вибух ручної осколкової гранати РГН на подвір'ї.
Приймаючи до уваги вказане, наразі склалась ситуація за якої позивач не спілкується з відповідачем тривалий час, відповідач у свою чергу жодної участі в житті дитини не приймає: не сплачує аліменти, не телефонує дитині, не приїжджав до дитини, не цікавиться донькою.
В зв'язку з тим, що Позивач дуже любить доньку та прив'язана до неї, вона весь час самостійно виховує дитину, з її народження, створює всі необхідні умови для розвитку доньки, крім того дитина свого рідного батька не те, що не бачить, а боїться, оскільки він зловживає спиртними напоями та поводить себе агресивно. Зазначені вище обставини свідчать про ухиляння відповідача від виконання своїх обов'язків із виховання дитини, що може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки наявні факти винної поведінки батька та свідомого нехтування своїми обов'язками по відношенню до дитини. Тому, просить суд позбавити Відповідача - ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 18 жовтня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10 квітня 2024 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання сторони повторно не з'явилися.
Представник позивача адвокат Олешицька В.Е. до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не надав.
Представник Служби у справах дітей Виконкому Довгинцівської районної в місті ради до суду надали висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно вимог статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилась в судове засідання, не повідомила причини неявки, не подала відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про задоволення позову з таких мотивів.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 13).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилається зокрема на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 Сімейного кодексу України є усталеною.
Позивачка в своїй позовній заяві зазначила, що батько дитини після розлучення не бере участі у вихованні та догляді за дитиною, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Після того, як вона звернулась до суду щодо стягнення аліментів з відповідача по справі на утримання доньки, останній 12 березня 2023 року вчинив хуліганські дії із застосуванням предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме здійснив вибух ручної осколкової гранати РГН на подвір'ї за місцем реєстрації позивача.
Згідно з інформацією відділення поліції № 1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13.12.2023 №45.1/2-9311 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів сусідів, за даною адресою не мешкає, де він може мешкати на даний час вони не знають.
Відповідно до інформації Криворізького міського центру соціальних служб від 14.11.2023 №360/01-08, фахівцем із соціальної роботи було здійснено відвідування гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання. В ході відвідування було з'ясовано, що зі слів сусідів, ОСОБА_2 , мешкає за вищевказаною адресою, не працює, веде асоціальний спосіб життя. Фахівцем із соціальної роботи були залишені повідомлення із координатами Криворізького міського центру соціальних служб, на які чоловік не відреагував.
Відповідно до інформації управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 09.11.2023 №13/15-179 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , державні соціальні допомоги на малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримує.
Відповідно до побутової характеристики ТОВ «Комбінат Благоустрою» від 15.11.2023 №97, за місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , характеризується як людина, яка веде аморальний спосіб життя, неконтактний.
05.11.2023 року в службі у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради відповідач по справі надав письмове пояснення, що він проти позбавлення батьківських прав. Зобов'язується сплатити борг по аліментам.
Відповідно до висновку Служби у справах дітей Виконкому Довгинцівської районної в місті ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважають за доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Оскільки наведені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати, як ухилення відповідача від належного виховання своєї доньки, свідомої зневаги своїми обов'язками, суд вважає встановленим, що відповідач не займається вихованням доньки, не виявляє щодо неї батьківського піклування, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Суду не надано жодного доказу, який би спростовував заявлені вимоги, а оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, диспозитивності та рівності сторін, виходячи з інтересів дитини, суд вважає доведеними заявлені вимоги та вважає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
За нормами ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
В позовній заяві позивач просив стягнути 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з квитанцією про оплату послуг б-н від 28.08.2023 року адвокат Олешицька В.Е. отримала від позивача 10000,00 грн. за надання юридичних послуг відповідно до умов Договору про надання професійної правничої допомоги від 28. Серпня 2023 року. Верховний Суд у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплаченостороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт1частини 2статті 137ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
В матеріалах справи в якості доказів понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги з додатком, копію квитанції на суму 10000, 00 грн., що підтверджує факт понесених позивачем витрат на отримання правничої допомоги, тому в зв'язку з відсутністю заперечень відповідача в цій частині, вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 150, 164, 166 Сімейного кодексу України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Олешицька Вікторія Едуардівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , на користьОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 , витрати на правову допомогу в сумі 10000 ( десять тисяч ) гривень 00 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1073 ( одну тисячу сімдесят три) гривні 60 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Н. О. Сарат