Справа №: 148/712/24
Провадження № 1-кп/148/112/24
Іменем України
10 квітня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретареві ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Тульчин кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024020180000041 від 06.02.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Шура-Копіївська Тульчинського району Вінницької області, громадянки України, з неповною середньою освітою, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що в ніч з 03.02.2024 на 04.02.2024, у період воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, перебуваючи у спальній кімнаті приміщення будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помітила мобільний телефон торгової марки Nomi І2840, який належить ОСОБА_5 та в неї винник умисел незаконно збагатитися шляхом його крадіжки.
В подальшому ОСОБА_6 , усвідомлюючи належність на праві приватної власності вказаного майна іншій особі, реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою незаконного збагачення, розуміючи, що вчиняє протиправні дії в умовах воєнного стану, таємно, з корисливих мотивів, умисно шляхом вільного доступу переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, оскільки ОСОБА_5 заснув, з поверхні тумби, викрала мобільний телефон торгової марки Nomi І2840, вартістю 858 гривень 80 копійок.
Після заволодіння вище вказаним мобільним телефоном, ОСОБА_6 місце вчинення злочину залишила та з викраденим телефоном пішла до власного домогосподарства, тим самим розпорядилася викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинила потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 858 гривень 80 копійок.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що умисні дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
21 березня 2024 року на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України між прокурором Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_6 за участі захисника підозрюваної, адвоката ОСОБА_4 , з урахуванням письмової згоди потерпілого ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_6 в повному обсязі визнає свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті у діяннях передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_6 в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком та покладення обов'язків, передбачених п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
На підставі ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам.
Прокурор в судовому засіданні, просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання, зазначивши, що при її укладенні були дотриманні вимоги кримінального кодексу та кримінально процесуального кодексу України.
ОСОБА_6 просила угоду затвердити, визнала свою вину у вчинені кримінального правопорушення, не заперечувала проти обставин, встановлених під час проведення досудового розслідування. Зазначила, що під час укладення угоди на неї жодного тиску не вчинялось, укладення угоди є добровільним. Також обвинувачена ОСОБА_6 зазначила, що зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив обставини викладені обвинуваченою, відмітив дотримання вимог КПК України при укладенні угоди.
Потерпілий ОСОБА_5 підтвердив надання письмової згоди на укладення угоди, заперечень не має.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Покарання, узгоджене сторонами, відповідає санкції, передбаченій ч. 4 ст. 185 КК України.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Враховуючи викладене, а також те, що укладення угоди сторонами є добровільним, умови угоди не суперечать вимогам чинного законодавства, відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд затверджує дану угоду.
Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи у справі відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.
Керуючись ст.ст. 371, 374, 473, 474, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 21.03.2024 року у кримінальному провадженні № 12024020180000041 від 06.02.2024 року між прокурором Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_6 за участі захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_4 , з урахуванням письмової згоди потерпілого ОСОБА_5 .
ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбуття, призначеного вироком покарання з випробуванням на два роки, в силу п.п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України, зобов'язавши її періодично являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про переміни свого місця проживання, роботи та навчання.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1514 грн. 56 коп. за проведення товарознавчої експертизи № 550/24-21 від 09.02.2024року.
Арешт накладений ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області №148/287/24 від 08.02.2024 - скасувати.
Речові докази, а саме: мобільний телефон торгової марки Nomi І2840 повернути власнику ОСОБА_5 .
Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити сторонам.
Суддя ОСОБА_1