Справа № 147/1703/23
Провадження № 1-кп/147/31/24
09 квітня 2024 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020120000179 від 01.11.2023, про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
На розгляді у Тростянецькому районному суді Вінницької області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Ухвалою суду від 10.01.2024 призначено судовий розгляд даного кримінального провадження.
08.04.2024 прокурором було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які враховувалися при застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Крім того, останній може переховуватися від суду, та може незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, шляхом змушування їх зміни свої показання у суді. Окрім того, встановлено, що ОСОБА_4 не одружений та не має офіційного місця роботи. Зазначені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв?язків. З огляду на страх перед невідворотно суворим покаранням за вчинене кримінальне правопорушення, ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. У зв?язку з тим, що ОСОБА_4 вчинив зазначене кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп?яніння, має схильність до зловживання алкогольними напоями, про що зазначили допитані у кримінальному провадженні свідки, тому є підстави вважати, що без обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та вважає, що є підстави для продовження раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обвинувачений у судовому засіданні вказав на відсутність у нього захисника та можливість розгляду справи без захисника, так як він не уклав договору про надання правової допомоги. Зазначив, що право на призначення захисника йому роз'яснено, однак вважає за можливе розгляд справи проводити без залучення адвоката. Заперечив проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання його батька та співмешканки батька. На запитання суду зазначив, що точної адреси не пам'ятає, батько не заперечує проти того, аби він проживав разом з ним, однак письмову заяву не надавав.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 14.02.2024 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 13 квітня 2024 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «Летельє (Letellier) проти Франції» від 26.06.1991 року, Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У п.п. 61, 62 рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 року у справі «Смирнов проти Росії» наголошено, що наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Відтак, розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить насамперед з необхідності запобігання ризикам, визначеним пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не зможе запобігти наведеним у клопотанні ризикам та не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд ураховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, суть, зміст та кількість обумовлених в клопотанні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, високу ймовірність їх настання, особу обвинуваченого, який ніде не працює, постійного заробітку не має, відсутність міцних соціальних зв'язків, а також достатньо обґрунтований, на думку суду, ризик продовження чи повторення ним протиправної поведінки.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth с. Belgique (Клоот проти Бельгії), § 40).
Ураховуючи окреслені стандарти в усталеній судовій практиці Європейського суду з прав людини, суд вважає достатньо вмотивованими доводи сторони обвинувачення проте, що обвинувачений ОСОБА_4 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, може переховуватися від суду.
Крім того, оцінюючи можливість впливу на потерпілого та свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від таких учасників кримінального провадження та дослідження їх судом.
Зважаючи на те, що потерпілий та свідки не були допитані в судовому засіданні, суд вважає, що відповідні аргументи прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, знайшли своє підтвердження під час розгляду клопотання по суті.
Суд також звертає увагу на те, що відомостей стосовно стану здоров'я обвинуваченого, які унеможливлювали б продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.
За таких обставин ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ураховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, не зменшилися і продовжують існувати.
Разом із тим, суд враховує, що введення в Україні воєнного стану також є однією із обставин, що сама по собі свідчить про існування ризику можливого ухилення обвинуваченого від суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наведеним у клопотанні ризикам та не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Окрім того, суд звертає увагу, що обвинуваченим не надано жодних доказів, що в смт Драбів по вул. Незалежна дійсно проживає його батько, який не заперечує проти того, щоб за місцем його проживання було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 . Також в матеріалах відсутня будь-яка інформація хто є власником даного житлового будинку та його точна адреса.
Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити, обвинуваченому необхідно продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу тримання під вартою, строк якого не може перевищувати 60-ти днів.
Розмір застави відповідно до ч.4 ст.183 КПК України судом не визначається, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, пов'язаного із умисним тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 327, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 7 червня 2024 року включно.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 10.04.2024 о 11-30 год.
Суддя ОСОБА_5