10 квітня 2024 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд
Дніпропетровської області у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретареві - ОСОБА_2 ,
за участю: підозрюваного - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5 (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_6 погоджене з прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Шелудьківка Зміївського району Харківської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, навідника 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.402 КК України, по кримінальному провадженню №62024050010001050, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 квітня 2024 року,
09 квітня 2024 року до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, по кримінальному провадженню №62024050010001050, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 квітня 2024 року.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді навідника 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 08.04.2024 приблизно о 09:18 годині, в місці тимчасового розташування підрозділу забезпечення військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті Краматорськ Донецької області заступником командира батальйону з морально-психологічного забезпечення аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_8 на підставі бойового розпорядження №61 від 07.04.2024 командира 1-го аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 , було віддано усний наказ військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_3 , навіднику 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , про те, що йому необхідно до 12:00 08.04.2024 року здійснити марш за маршрутом АДРЕСА_2 та зосередитись в районі зосередження з подальшим завданням: зайняти позиції, в межах ротного опорного пункту: вигин асфальтової дороги, перех. Польової та асфальтової доріг із завданням недопущення прориву противника з напрямку Шипилівка-Білогорівка, в подальшому за наказом командира 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 продовжити виконання бойового завдання в межах РОП 2 аемр та РОП 3 аемр для забезпечення подальшого виконання завдань щодо відсічі збройної агресії з боку російської федерації, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України - непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану.
08.04.2024 року солдата ОСОБА_3 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
08.04.2024 року солдату ОСОБА_3 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: допитами свідків, та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Отже, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується вчиненням ОСОБА_3 тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав та наполягав на їх задоволенні.
У судовому засіданні підозрюваний та його захисник не заперечували щодо клопотання сторони обвинувачення. Захисник просив визначити мінімальний розмір застави.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження, стороною обвинувачення доведене, що повідомлена ОСОБА_3 підозра є обґрунтованою, що підтверджується матеріалами клопотання, а саме показаннями свідків тощо.
Таким чином, існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_3 міг вчинити інкримінований йому злочин.
Проте слідчий суддя наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що у судовому засіданні прокурором доведене, що обґрунтовано існує ризик впливу ОСОБА_3 на свідків за провадженням, так як останній є діючим військовослужбовцем, що дає підстави вважати, що він має широке коло знайомств серед військових, а тому має змогу вплинути на свідків, які є його товаришами по службі, з метою отримання від них необхідних йому показань.
Також прокурором доведена наявність ризику, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме дезертирство, так як підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків в умовах воєнного стану.
Інших ризиків, передбачених ст.177 КПК України слідчим суддею не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Між тим, приписами ч. 8 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Виходячи з п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Розглядаючи питання щодо обрання підозрюваному альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя виходить із того, що частина 3 ст.176 КПК України зобов'язує суддю насамперед розглянути можливість застосування менш суворих заходів, аніж позбавлення волі.
Відтак, ретельно оцінивши в сукупності всі надані матеріали кримінального провадження та обставини, у тому числі: молодий вік та нормальний стан здоров'я підозрюваного, його соціальні зв'язки за місцем мешкання; майновий стан; відсутність повідомлень про підозру у інших кримінальних провадженнях, приходжу до висновку про можливість визначення підозрюваному розміру застави.
Відповідно до ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у розмірі, що дорівнює 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та є можливим за приписами п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки саме цей розмір здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і не є завідомо непомірним для нього.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього обов'язки.
Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193,194 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти підозрюваному ОСОБА_3 на строк 60 (шістдесят) днів, а саме з 08 квітня 2024 року згідно протоколу затримання по ст.208 КПК України по 06 червня 2024 року.
Утримувати ОСОБА_3 на на гауптвахті.
Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала втрачає силу 06 червня 2024 року, якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.
Одночасно обрати ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ним обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 121 120 грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.
Покласти на підозрюваного у разі внесення застави, наступні обов'язки:
1) прибувати до суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу підозрюваний, без дозволу командира військової частини або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну дислокації військової частини;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом, зокрема обмежитись у спілкуванні зі свідками по кримінальному провадженню.
5) не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини.
6) повернутися до виконання покладених військових обов'язків до постійного або тимчасового розташування військової частини, де наразі перебуває його частина.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний звільняються з-під варти (гауптвахти) після внесення застави.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити два місяця з дня внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі відділу ВСП.
Продовження цього строку можливе у порядку передбаченому ст.199 КПК України.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1