Справа №:755/4655/24
Провадження №: 2/755/3622/24
"09" квітня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,
позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 22 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5-ти днів з дня отримання даної ухвали.
Згідно ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати за ним право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1
Однак позовна заява не містить ціни позову та не містить зазначення, чим це підтверджується.
Тому позивачу необхідно уточнити вартість майна, право на яке необхідно визнати за позивачем.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сторонами під час перебування у шлюбу було придбано квартиру АДРЕСА_1 .
Однак в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено, хто є власником спірного майна та чим це підтверджується.
Так, у період з 2002 по 01.01.2013 роки в Україні діяло Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002.
Державна реєстрація прав проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункт 1.3. Тимчасового положення).
Реєстр прав власності на нерухоме майно виступав єдиною державною інформаційною системою, що містила відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва, правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, а реєстратор БТІ самостійно присвоював реєстраційний номер об'єкту, права щодо якого підлягають державній реєстрації (див. п. 1.8. та пп.3 п.1.13 Тимчасового положення).
У 2013 році вищезгаданий Реєстр прав власності на нерухоме майно став невід'ємною архівною складовою частиною актуального Державного реєстру прав (ч. 1 ст. 13 Закону 1952-IV), а питання щодо взаємодії та обміну інформацією між актуальним реєстром та його архівною складовою врегульовано у Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - «Порядок»).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірне майно є спільною сумісню власністю подружжя, позивач має намір поділити його.
Відповідно до ст.69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Статтею 70 Сімейного Кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Статтею 71 даного Закону передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними у натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Тому позивачу необхідно зазначити реальні та належні підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя.
Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140 грн).
Тому позивачу необхідно з урахуванням ціни позову доплатити судовий збір відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з вимогами ст.177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Тому позивачу необхідно надати докази направлення копії позовної заяви та копій документів, що додаються до неї, відповідно до кількості осіб у справі, а саме, для відповідача.
Копія ухвали суду від 22 березня 2024 року була отримана позивачем через підсистему Електронний суд 25 березня 2024 року, про що свідчить Інформаційна довідка про доставку електронного листа, що автоматично сформована Автоматизованою системою бази документообігу суду.
Однак, станом на 09 квітня 2024 позивачем не усунуто викладені в ухвалі суду від 22 березня 2024 року недоліки.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Частиною 7 ст. 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність повернення позовної заяви по цій справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 185, 353 ЦПК України, -
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно вважати такою, що не подана та повернути позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна