Номер провадження 2/754/2670/24
Справа №754/3534/24
Іменем України
(повне рішення виготовлено 10.04.2024)
10 квітня 2024 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: О. Грегуль, секретар судового: І. Вакуленко, справа № 754/3534/24
ОСОБА_1 - позивач
ОСОБА_2 - відповідач
Вимоги позивача: стягнення аліментів
Литвиненко Д.О. і Дубовенко А.М. - адвокати позивача
Позивачкою 07.03.2024 підписано і на пошту здано позов у якому посилаючись на ухилення відповідача від утримання двох дітей позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання кожної окреми дитини в сумі: 6000 грн..
Головуючому справу № 754/3534/24 передано 14.03.2024.
Ухвалою суду від 14.03.2024 у справі № 754/3534/24 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивача (адвокат Дубовенко А.М.) позов підтримав, а відповідач позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення з нього аліментів, проте заперечував проти розміру в якому позивачка просить стягнути аліменти.
Вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.
Згідно свідоцтва про народження від 18.12.2013, сторони є батьками ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Згідно свідоцтва про народження від 22.02.2017, сторони є батьками Згідно свідоцтва про народження від 18.12.2013, сторони є батьками ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Як вказується стороною позивача діти проживає з позивачкою, що ніким не спростовувалось.
Згідно ст. 180 СК України, 1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 182 СК України, 1. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. 2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 183 СК України, 1. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. 2. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 184 СК України, 1. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. 2. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
Згідно наданих відповідачем двох довідок від 19.03.2024 № ЮЛЦБ-000023 і № ЮЛЦБ-000024, виданих ТОВ «Юджин Лоджістікс», відповідач з 01.11.2022 працює у даному товаристві на посаді кур'єра та регулярно/щомісячно отримує заробітну плату, зокрема за січень 2024 заробіток (дохід) відповідача становив: 5822 грн. і за лютий 2024 заробіток (дохід) відповідача становив: 5822 грн..
Стягнення з відповідача аліментів у розмірі, що перевищує дохід позивача є неприпустимим і надмірним тягарем.
Відповідач офіційно працевлаштований і має регулярний/щомісячний дохід.
Інформацію про свої доходи позивачка суду у позові і доданих до нього документах не повідомляє.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на утримання двох дітей аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У позові позивачка просить про стягнення аліментів на кожну дитину окремо.
1/3 : 2 = 1/6.
З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача на утримання кожної окремо неповнолітньої на час подання позову дитини до досягнення нею повноліття підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За таких обставин позов задовольняється частково.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, 1. Суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
При поданні позову позивач був звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
Суду не надано доказів про звільнення відповідача від сплати судового збору.
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,
Задовольнити позов частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07.03.2024.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07.03.2024.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у дохід держави: 1211,20 грн. - судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суми платежу по аліментам за один місяць в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) суми платежу по аліментам за один місяць в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.