Номер провадження 3/754/1593/24
Справа №754/3088/24
Іменем України
10 квітня 2024 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Деснянського УП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 919963 від 21.02.2024, складеного відносно ОСОБА_1 , 21.02.2024 близько 10.00 години ОСОБА_1 за місцем мешкання - в квартирі АДРЕСА_1 , виражався брутальною лайкою, здійснив погрози в бік свого батька ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічної форми та завдав психологічної шкоди та порушив ст.1 п. 14 ЗУ "Про запобігання і протидію доманьому насильству" за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У судове засідання з'явився батько ОСОБА_1 який прокоментував дану подію, зазначивши, що саме він викликав працівників поліції, оскільки син влаштував сварку на фоні того, що є психічно хворим. На сьогодні його син знаходиться в лікарні на лікуванні. Просить суд закрити провадження у справі відносно сина, оскільки він є психічно хворим і не винен у тому, що не міг стриматися щоб не висловлюватися брутальною лайкою на його адресу. Крім того, він викликав працівників поліції з надією на те, що вони його відвезуть до лікарні, а вони склали адміністративний протокол відносно сина.
Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких, зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у потерпілої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім того, системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 919963 від 21.02.2024, складеного відносно ОСОБА_1 , вбачається, що 21.02.2024 близько 10.00 години ОСОБА_1 за місцем мешкання - в квартирі АДРЕСА_1 , виражався брутальною лайкою, здійснив погрози в бік свого батька ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічної форми та завдав психологічної шкоди, чим порушив ст.1 п. 14 ЗУ "Про запобігання і протидію доманьому насильству" за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, наведені в протоколі дії ОСОБА_1 підтверджуються лише рапортом та письмовими поясненнями батька ОСОБА_2 . Інших об'єктивних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства, в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Таким чином, матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та які б підпадали під ознаки домашнього насильства.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП, ст. 283-285 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подано апеляційну скаргу.
Суддя: О.М. Панченко