Номер провадження 2/754/715/24
Справа №754/3249/22
Іменем України
09 квітня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.,
за участі представника позивача Банецького Б.І. ,
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -
Позивач КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», який є правонаступником ПАТ «Київенерго», звернувся до суду з позовом, який було уточнено в частині визначення кола відповідачів, про стягнення заборгованості,
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач є споживачем вказаних послуг, однак не виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих йому послуг, у зв'язку з чим станом на 01.11.2021 року сума заборгованості складає за спожиті послуги централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 40981,22 грн. Крім того, на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», до позивача перейшло право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 18552,94 грн. Загальний розмір заборгованості становить 59534,16 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму, а також судові витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2022 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 21.12.2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.09.2023 року вказане заочне рішення суду скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
13.10.2023 року до суду надійшла позовна заява в новій редакції до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відповідно до якої позивач просить стягнути з них заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 18 552,94 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 40 705,93 грн., витрати, пов'язані з отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн., а також судовий збір в розмірі 2481,00 грн.
09.11.2023 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.11.2023 року залучено до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
19.01.2024 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, в якій відповідач зазначає про те, що заборгованість має стягуватись з жовтня 2020 року по жовтень 2023 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 11.03.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 09.04.2024 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_6 про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив про солідарне стягнення з відповідачів вищевказаної заборгованості.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, в своїх заявах просять слухати справу в їхню відсутність.
Враховуючи обставини справи та достатність часу для реалізації відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_5 свого права на захист, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) забов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) забов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно п. 1 Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року № 562 врегульовані відносини між громадянами та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відтак з 01.05.2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
З 01.05.2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (далі Правила).
Відповідно до п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до норм ЦК України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.
Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялись (не відключались).
Тому виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, п.п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних долях на підставі договору купівлі-продажу від 16.01.1997 року, про що свідчить лист КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 30.06.2022 року № 062/14-5378 (И-2022).
Відповідачі є споживачами послуг з центрального опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає про те, що відповідачі станом на 01.11.2021 року мали заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 40 981,22 грн.
Крім того, відповідно до договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 18 552,94 грн., що також підтверджується додатками № 1 та № 2 до вказаного договору, а також деталізованим розрахунком заборгованості.
Відповідно до положення ч. 4 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг отриманих ним до укладання відповідного договору.
Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймачі (власники) зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Так, стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів.
Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором, актами цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 360 ЦК України визначено, що співвласник зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону відповідачі як споживачі послуг, що надавалися ПАТ «Київенерго», зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З наданих позивачем деталізованих розрахунків заборгованості судом встановлено, що відповідачі свої обов'язки по оплаті за споживання послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води не виконували, у зв'язку з чим у них станом на 01.11.2021 року виникла заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 18 552,94 грн., а також заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги централізованого опалення в розмірі 275,29 грн. та послуги з постачання гарячої води у розмірі 40 705,93 грн., а всього за вказаний період 40 981,22 грн.
З наданих розрахунків також вбачається, що відповідачами вказані суми заборгованості станом на 01.02.2024 року не сплачено, на час розгляду справи заборгованість має більший розмір. Проте, оскільки позивачем не подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд розглядає справу в межах заявлених вимог щодо заборгованості станом на 01.11.2021 року та не вирішує питання про стягнення з відповідачів заборгованості за опалення.
Вказані суми заборгованості відповідачами належним чином не спростовано, будь-яких заперечень стосовно наявності та розміру заборгованості, крім заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, не заявлено.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що стороною позивача належним чином обґрунтовано позовні вимоги та доведено наявний у відповідачів розмір заборгованості.
В той же час, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, що підлягає стягненню, а також розглядаючи заву відповідача про застування строку позовної давності, суд зауважує наступне.
Згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, №22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положения» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211«Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ, строк дії карантину закінчився з 01.07.2023 року.
Так як від 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, тому трирічний строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості з 01.05.2018 року в розмірі 40 981,22 грн. не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви у травні 2022 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за надані послуги ПАТ «Київенерго» до 01.05.2018 року з централізованого постачання гарячої води у розмірі 18 552,94 грн.
Для підтвердження нарахувань помісячно за весь період боргу, що переданий за договором цесії та визначення періоду, за який утворилась заборгованість, надано розгорнутий розрахунок заборгованості, переданої за Договором № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 01.05.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», з якого вбачається, що заборгованість відповідачів має місце з вересня 2016 року.
Отже, КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих від березня 2017 року по 01.11.2021 року включно. Натомість, має місце пропуск строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року включно.
Відтак, з відповідачів на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню заборгованість по оплаті наданих послуг з централізованого постачання гарячої води в розмірі 11 671,19 грн., обов'язок сплати якої настав з березня 2017 року. У задоволенні ж вимог про стягнення заборгованості за період до 01.04.2017 року в розмірі 6881,75 грн. належить відмовити за пропуском строку позовної давності.
Згідно статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідачів на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» підлягає стягненню заборгованість станом на 01.11.2021 року за спожиті послуги за період з 01.05.2018 року, а саме за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 40 705,93 грн., а також заборгованість за спожиті послуги за період з 01.04.2017 року по 01.05.2018 року, а саме за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 11 671,19 грн.
З огляду на те, що відповідачі є співвласниками квартири в рівних частинах, доцільним буде стягнення з відповідачів заборгованості пропорційно до часток власності, а саме в рівних частинах, а саме заборгованість за спожиті за період з 01.04.2017 року до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 2917,80 грн. з кожного, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 10176,48 грн. з кожного.
Інші доводи сторін на висновки суду не вливають і підставі для відмови чи задоволенні повністю чи в іншому розмірі не дають.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню в рівних частинах витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі по 545,69 грн. з кожного.
Разом з тим, щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних із отриманням інформації з Державного реєстру речових прав в сумі 33,00 грн. слід відмовити, оскільки, стороною позивача не надано суду доказів на підтвердження вказаної суми, а наявна у справі копія квитанції переконливо не свідчить про те, що позивачем були понесені ці витрати саме у зв'язку із отриманням відповідного витягу відносно відповідача у даній справі. Стосовно заяви КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо стягнення витрат в розмірі 142,60 грн. за виконання ухвали суду про витребування доказів, суд також не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на те, що до заяви не долучено доказів здійснення відповідних витрат, а надано лише квитанцію, де зазначено сума та вид послуг.
На підставі викладеного, керуючись статями 10, 12, 19, 43-44, 49, 76-83, 133, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, статями 526, 625, 610, 714 ЦК України, -
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті за період з 01.04.2017 року до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 2917,80 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 10176,48 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 545,69 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті за період з 01.04.2017 року до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 2917,80 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 10176,48 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 545,69 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті за період з 01.04.2017 року до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 2917,80 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 10176,48 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 545,69 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті за період з 01.04.2017 року до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 2917,80 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 10176,48 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 545,69 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 10 квітня 2024 року.
Суддя: