Справа №705/2437/22
2/705/369/24
10 квітня 2024 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Гудзенко В.Л.
за участю секретаря судового засідання Музичук Л.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Умань матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В позовній заяві зазначено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 він є власником автомобіля Volkswagen Grafter, д/н НОМЕР_2 , який був ним придбаний за власні кошти у 2008 році. Даним автомобілем він володів та користувався до грудня 2012 року. За довіреністю від 13.12.2012, посвідченою приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н.Г. спірний автомобіль він передав у тимчасове користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з якими перебував у дружніх відносинах. В подальшому між ними склалися неприязні стосунки, а тому із 01.04.2014 він у нотаріуса скасував довіреність, якою надав право на користування автомобілем відповідачам, про що їм негайно було повідомлено. Після скасування зазначеної довіреності відповідачі були зобов'язані повернути йому даний автомобіль, але ОСОБА_2 відмовився його повертати та продовжував ним незаконно користуватись. У зв'язку з викладеним він був змушений звертатись до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.01.2020 у справі № 705/4840/19 його позов задоволено та вирішено витребувати у ОСОБА_2 належного на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 автомобіль марки VOLKSWAGEN GRAFTER, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, держаний номерний знак НОМЕР_2 . Постановою Черкаського апеляційного суду від 26.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.01.2020 залишено без задоволення, а рішення суду без змін. Додатковим рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2020 вирішено витребувати у ОСОБА_2 належного на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , автомобіль марки VOLKSWAGEN GRAFTER, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 та повернути його власнику ОСОБА_1 . Постановою Черкаського апеляційного суду від 04.03.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2020 залишено без змін. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 в добровільному порядку рішення суду не виконав, ним було пред'явлено виконавчий лист до відділу ДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ), за яким головним державним виконавцем Горбатюк Н.Б. було відкрито виконавче провадження № 65059685. В межах цього виконавчого провадження було здійснено виїзд працівників ДВС по місцю реєстрації ОСОБА_2 , про що було складено Акт державного виконавця у якому зазначено, що автомобіль марки VOLKSWAGEN CRAFTER, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 відсутній, так як згідно довіреності вказаним транспортним засобом користується ОСОБА_3 . Приймаючи до уваги ці обставини державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого провадження стягувачу від 28.05.2021. 07.12.2021 ним повторно було подано до Уманського ВДВС виконавчий лист про примусове виконання зазначеного рішення за місцем фактичного проживання відповідачів, на підставі якого заступником начальника відділу Паливодою О.П. у цей же день було відкрито виконавче провадження № 67805867. В ході виконання виконавчого провадження проводилось ряд дій, у тому числі 20.01.2022 було здійснено виїзд по місцю проживання відповідачів: АДРЕСА_1 . За результатом відвідування було складено Акт державного виконавця у якому зазначено, що по вказаній адресі автомобіль марки VOLKSWAGEN CRAFTER, д.н.з. НОМЕР_2 , не виявлено, а ОСОБА_3 місце знаходження автомобіля повідомити відмовилась. Таким чином відповідачі незаконно позбавили права власності на автомобіль, чим завдано значної матеріальної шкоди. Відповідачі незаконно заволоділи транспортним засобом, який належить йому на праві приватної власності, утримують його у себе, звертаючи вину один на одного, в категоричній формі відмовляються повертати автомобіль, тому йому завдано матеріальної шкоди в сумі 245 395,00 грн. (в доларовому еквіваленті становить 22 312,00 доларів США), що підтверджується Звітом про оцінку найбільш ймовірної ринкової вартості автомобіля. Приймаючи до уваги, що станом на 14.06.2022 офіційний курс долара США відносно гривні становив 29,25 грн. за 1 долар США, йому завдано фактичну шкоду у розмірі 652 626,00 грн. У зв'язку з тим, що відповідачі усіляко ухилялись від виконання рішення суду він був змушений звертатись за допомогою до правоохоронних органів, до суду та органів ДВС за захистом своїх законних прав. Усі ці дії негативно впливали на його фізичний та психічний стан, він був змушений прикладати багато зусиль для влаштування звичного укладу життя, що призвело до моральних страждань, психологічного стресу та створення загрози для безпеки подальшого мирного володіння своїм майном, охорони життя та здоров'я. Він постійно нервував, отримував психологічні та моральні навантаження, витрачав значні грошові кошти в судові справи, що не могло не вплинути на його загальний стан здоров'я. Внаслідок чого він почав часто хворіти і у 2018 році йому було встановлено другу групу інвалідності. Тому він оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 500 000 грн. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на його користь 652 626 грн. на відшкодування завданих матеріальних збитків; стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на його користь 500 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідачів судові витрати.
20.07.2022 ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л. відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
31.10.2022 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог. У заяві позивач посилається на те, що автомобіль йому не повернутий, відповідачі продовжують його незаконно утримувати у себе, що вказує на триваюче порушення його законних прав та інтересів. Відповідно до офіційного курсу НБУ вартість долара відносно гривні станом на 31.10.2022 становить 36,57 грн., виходячи і з чого йому завдано матеріальну шкоду в сумі 815949,84 грн., яку він просив стягнути солідарно з відповідачів.
17.11.2022 на адресу суду від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому вони вказують, що з 2003 року по 2012 рік ОСОБА_2 з ОСОБА_1 здійснювали спільну підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Для здійснення спільної діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 винаймали в оренду приміщення, а саме магазин побутової техніки та магазин-склад «Теплотехніка», площею 334 кв. м. на території АДРЕСА_2 та магазин по АДРЕСА_3 ; магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 80,5 кв.м., також частину приміщення (20 кв.м) в магазині «Добробут», АДРЕСА_4 . Спільна діяльність проводилась шляхом об'єднання, як коштів, так і особистої участі. Сторони були зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності в установленому законом порядку, в Уманську ОДПІ за рахунок спільної діяльності сплачували податки, орендну плату та інше. В 2006 році з метою залучення коштів ОСОБА_2 також було передано в іпотеку особистий будинок в АДРЕСА_5 , про що мається договір іпотеки, кошти були повністю використані для спільної підприємницької діяльності. Так як був підписаний з банком договір кредитної лінії, то ОСОБА_2 міг неодноразово користуватись означеними коштами та саме ними фінансував спільну з ОСОБА_1 діяльність. В 2008 році було вирішено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для спільного бізнесу придбати автомобіль - фургон. Пізніше було вирішено, що означений автомобіль буде оформлено на ОСОБА_1 і виключно з тих моментів, що в ОСОБА_2 на той час був процес розлучення з дружиною та для безпеки бізнесу. Так, відповідно платіжного доручення №1 від 1 вересня 2008 року згідно кредитного договору №54мк/2006 від 20.09.2006 року ОСОБА_2 отримав готівкою в касі «ПриватБанк» 25000 доларів США, за які і було у відповідності до довідки - рахунок та акту приймання - передавання від 5 вересня 2008 року (через 3 дні) спірний автомобіль було передано автомобільним салоном ОСОБА_1 . В 2012 році стало питання, після проведення аналізу означеної спільної діяльності та складення звіту з розрахунку прибутку та виведення залишкової частки вкладів було вирішено з 2013 року працювати на партнерських стосунках, але без об'єднання капіталу. Ініціатором означеного виступив ОСОБА_2 , адже було вияснено, що він постійно вкладав свої особисті кошти. ОСОБА_1 натомість лише отримував свою частку прибутку від діяльності та не вкладав її як ОСОБА_2 знову ж до спільної діяльності. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишались партнерами до початку 2014 року. За час спільної діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбано ряд об'єктів, які вони добровільно розподілили між собою відповідно вартості на той час та частки вкладень в їх спільну діяльність, та зокрема, мікроавтобус Фольксваген Крафтер, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_4 зареєстрований в МРЕО на ОСОБА_1 , який по генеральному дорученню від 13 грудня 2012 року відійшов ОСОБА_2 . За ОСОБА_1 залишився автомобіль Шкода Октавія 2007 року випуску. Разом з автомобілем Шкода, що був зареєстрований на його ім'я йому відійшов товар по собівартості на суму 375000 грн., що склало всього товару який знаходився в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » АДРЕСА_3 . За тобто решту товару на 125000 грн. що знаходилась в магазині Теплий Дім ОСОБА_1 мав розрахуватись із ОСОБА_2 до 31 березня 2014 року, згідно розписки, яку він написав в присутності свідків в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в м. Умань 12 січня 2013 року. З 13 грудня 2012 року, коли ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 видав генеральне доручення, передав комплекти ключів та техпаспорт на автомобіль, тому в ОСОБА_2 виникло право власності на автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER 2,5, фургон малотоннажний 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_3 . Видача довіреності, а не переоформлення автомобіля в органах на той час МРЕВ ДАЇ була обумовлена тим, що автомобіль підлягав продажу, адже ОСОБА_2 потрібні були кошти для бізнесу, на той час клієнтів не було, так і було вирішено отримати генеральне доручення для того, щоб ОСОБА_2 міг в будь - який момент продати автомобіль. 1 квітня 2014 року ОСОБА_1 скасував раніше видану ним довіреність на право розпоряджатись автомобілем VOLKSWAGEN CRAFTER, д.н.з. НОМЕР_4 . 29 квітня 2014 року ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER, д.н.з. НОМЕР_4 . В той же час ОСОБА_4 в липні 2014 року подала позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - фактично сторони в справі «поділили» VOLKSWAGEN CRAFTER 2,5, фургон малотоннажний 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_4 . В ході розгляду даної справи ОСОБА_1 подав свою заяву про визнання позову своєї дружини ОСОБА_4 та не повідомив про наявну уже на той час судову справу стосовно автомобіля VOLKSWAGEN CRAFTER, д.н.з. НОМЕР_4 . Рішенням Уманського міськрайонного суду в справі №705/4652/14ц від 1 серпня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено та автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER, д.н.з НОМЕР_4 , внаслідок «поділу» змінив власника з ОСОБА_1 на ОСОБА_4 .. Відтак, в позивача ОСОБА_1 взагалі відсутнє право власності на автомобіль, а тому і право вимоги. Крім того, позивачем подано в формування ціни позову Звіт, що виконаний ТОВ «Експерт Компані+» від 18.02.2022, та для штучного збільшення вартості автомобіля - вказано невірний пробіг автомобіля - 17000 км станом на 2014 рік. Однак, такий пробіг автомобіля був в 2009 році, коли вони страхували означений автомобіль по програмі КАСКО. На момент же припинення ОСОБА_1 в односторонньому порядку розпорядчого документу на означений автомобіль, його пробіг був біля 300000 км, в підтвердження чого надається довідка страхової організації. Тому позов відповідачі не визнають та просять відмовити у його задоволенні.
11.04.2023 на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив, в якому вона вказувала, що ОСОБА_1 стверджує, що автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER 2,5. фургон малотоннажний 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_3 він передавав ОСОБА_2 в користування, а не у власність, при цьому в доводах ОСОБА_1 відсутні посилання, що означений автомобіль на підставі довіреності від 13 грудня 2012 року посвідченою приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу, що в послідуючому скасована ОСОБА_1 1 квітня 2014 року, передавався також і їй, при цьому інших вимог до неї не заявлялися, відсутні також такі вимоги були і протягом часу з 1 квітня 2014 року - моменту скасування довіреності до моменту подання даного позову в 2022 році. Слід зауважити, що після скасування довіреності 1 квітня 2014 року будь - яких вимог від ОСОБА_1 з приводу спірного автомобіля вона не отримувала. Доказів того, що ОСОБА_1 їй передавав в користування по довіреності автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER 2,5, державний номерний знак НОМЕР_4 , немає, сам позивач не заперечує цю обставину. Позивач не зазначає жодної матеріально правової підстави, з якої виникає право вимоги до неї та на чому, окрім загальних підстав захисту його права власності, грунтується його позов до неї, при цьому сам позивач стверджує, що їй по довіреності автомобіль не передавав. В супереч норм процесуального права позивачем жодним чином не мотивовано вимоги до неї та в розділі позову «щодо обґрунтування позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди» таких посилань немає, рівно як і не висвітлюються підстави до солідарного стягнення «шкоди». Тому позов вона не визнала та просить відмовити у його задоволенні.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій він просив розгляд справи проводити у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги в редакції від 31.10.2022 підтримав та просив задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, на адресу суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явилася, попередньо подала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ОСОБА_1 належить автомобіль марки VOLKSWAGEN CRAFTER, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, держаний номерний знак НОМЕР_4 .
Як вбачається з довіреності від 13.12.2012 позивач ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися, на свій розсуд, належним йому автомобілем марки VOLKSWAGEN CRAFTER, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, держаний номерний знак НОМЕР_4 .
В подальшому, ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 , в період чинності вказаної Довіреності від 13.12.2012, право власності на автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER, д.н.з. НОМЕР_4 у встановленому законом порядку не оформили.
01.04.2014 позивач у нотаріуса скасував довіреність, якою надав право на користування автомобілем відповідачам. Після скасування зазначеної довіреності відповідачі були зобов'язані повернути позивачу даний автомобіль.
Оскільки ОСОБА_2 автомобіль не повернув, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.01.2020 у справі № 705/4840/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено та вирішено витребувати у ОСОБА_2 належного на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 автомобіль марки VOLKSWAGEN GRAFTER, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, держаний номерний знак НОМЕР_2 .
14.12.2020Уманським міськрайонним судом Черкаської області у даній справі винесено додаткове рішення, відповідно до якого витребувано у ОСОБА_2 , належного на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , автомобіль марки VOLKSWAGEN CRAFTER, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 та вирішено повернути його власнику ОСОБА_1 ..
04.03.2021 постановою Черкаського апеляційного суду додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області 04.03.2021 залишено без змін.
Оскільки ОСОБА_2 рішення суду у добровільному порядку не виконував, позивач звернувся до виконавчої служби з виконавчим листом № 705/4840/19; 2др/705/10/20 про витребування з ОСОБА_2 належного на праві власності ОСОБА_1
автомобіля марки VOLKSWAGEN CRAFTER, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 та повернення його власнику ОСОБА_1 ..
Постановою головного державного виконавця Уманського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Горбатюк Н.Б. від 12.04.2021 відкрито виконавче провадження № 65059685.
26.05.2021 постановою головного державного виконавця Уманського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Горбатюк Н.Б. оголошено про розшук майна боржника, а саме: автомобіля марки VOLKSWAGEN CRAFTER, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 .
26.04.2021 головним державним виконавцем Уманського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Горбатюк Н.Б. в присутності боржника ОСОБА_2 та понятих, було складено акт державного виконавця, в якому вказано, що при виході за адресою: м.Умань, вул.. Чернишевського, 24, транспортний засіб автомобіль марки VOLKSWAGEN CRAFTER, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 відсутній, так як згідно довіреності транспортним засобом користується ОСОБА_3 .
28.05.2021 головним державним виконавцем Уманського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Горбатюк Н.Б. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 повторно звернувся до відділу ДВС про примусове виконання виконавчого листа та 07.12.2021 заступником начальника відділу Уманського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Паливодою О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67805867 з метою виконання додаткового рішення суду у справі № 705/4840/19; 2др/705/10/20.
15.12.2021 заступником начальника відділу Уманського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Паливодою О.П. винесено постанову про розшук транспортного засобу- автомобіля марки VOLKSWAGEN CRAFTER, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 .
20.01.2022 заступником начальника відділу Уманського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Паливодою О.П. в присутності боржника ОСОБА_2 та понятих, було складено акт державного виконавця, в якому вказано, що за адресою: с.Родниківка, вул..І.Богуна, 55, автомобіля марки VOLKSWAGEN CRAFTER, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 не виявлено. ОСОБА_3 місцезнаходження автомобіля повідомити відмовилася.
21.01.2022 заступником начальника відділу Уманського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Паливодою О.П. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно висновку ТОВ «ЕКСПЕРТ КОМПАНІ+» від 18.02.2022 вартість майна - колісно-транспортного засобу марки VOLKSWAGEN CRAFTER, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 станом на 01.04.2014 склала 245395, що еквівалентно на дату оцінки 22312 дол. США.
Відповідачі у відзиві посилаються на те, що позивачем для штучного збільшення вартості автомобіля невірно вказаний пробіг автомобіля 17000 км станом на 2014 рік. Однак такий пробіг автомобіля був у 2009 році, коли вони страхували автомобіль по програмі КАСКО. На момент припинення ОСОБА_1 в односторонньому порядку документу на означений автомобіль, його пробіг був 300000 км.
На підтвердження своїх тверджень відповідачі надали довідку ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» № 5412 від 04.11.2022. У довідці вказано, що ОСОБА_2 страхував транспортний засіб VOLKSWAGEN CRAFTER, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_3 за договором каско 06/02-40К-0019397, 19.12.2013, строк дії 1 рік, страховий платіж за договором 6276,19 грн., дані пробігу автомобіля 276554 км.
Крім того, відповідачі до позову долучили рецензію на звіт від 09.11.2022 про найбільш ймовірну ринкову вартість автомобіля VOLKSWAGEN CRAFTER, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зроблену ПП ОСОБА_6 , в якому вказано, що на думку рецензента звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідно до ст..18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже вказані обставини, які були встановлені Уманським міськрайонним судом Черкаської області у рішенні від 20 січня 2020 року, не потребують повторного встановлення і дослідження. Судове рішення є чинним.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Положеннями статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
В силу частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
Відповідно до п.20 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно п. 6 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.
Так, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Державними виконавцями Уманського ВДВС двічі були винесені постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 28.05.2021 та 21.01.2022, однак позивачем до матеріалів не було надано до суду доказів, що він звертався з заявами про оскарження дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу.
Обов'язком державного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення.
З метою його виконання державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, у разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; здійснювати інші повноваження, передбачені Законом № 1404-VIII.
Разом з тим, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди. Суд звертає увагу, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.01.2022 року винесена на підставі п. 6 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляла позивача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання відповідно до діючого законодавства.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів про те, що спірний автомобіль фізично знищено чи його було відчужено і немає реальної можливості витребувати його у незаконного володільця.
Вимогами ч.1 ст.1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.
Відповідачі не погоджуються з оцінкою, визначеною за результатами проведеної оцінки про найбільш ймовірну ринкову вартість автомобіля, оскільки вважають, що вартість автомобіля значно завищено та не відповідає ринковій вартості.
Тому вони замовили рецензію на звіт від 09.11.2022 про найбільш ймовірну ринкову вартість автомобіля VOLKSWAGEN CRAFTER, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 , яку було долучено до відзиву на позов.
Законодавче врегулювання процесу та порядку рецензування визначено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-Ш та положеннями (національними стандартами) про оцінку майна.
Рецензія на звіт про оцінку - це аналіз роботи експерта (оцінювача, який виконав звіт), що проводиться іншим експертом (рецензентом), в результаті якого формується незалежне судження про достовірність оцінки.
Рецензія не повинна містити власного висновку рецензента про вартість об'єкта оцінки.
При проведенні рецензування від фахівця-рецензента потрібен критичний аналіз звіту про оцінку і висновок про те, наскільки такий звіт можливо використовувати в цілях, для яких він був випущений (для суду, торгів, нотаріальної дії і т.п.).
Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень.
Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до законодавства мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, зокрема, суб'єктів оціночної діяльності (оціночних компаній). Якщо у письмовому запиті про необхідність рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість об'єкта оцінки, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна.
Під час рецензування звіту про оцінку перевіряються: повнота і об'єктивність проведеної оцінки; правильність розрахунків і достовірність інформації; відповідність вимогам законодавства та національним стандартам оцінки; правильність вибору методології оцінки; обгрунтованість отриманих результатів; правильність вибору об'єктів-аналогів та ін.
Рецензування полягає в неупередженому об'єктивному розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної або іншої зацікавленості в результатах такої оцінки, відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва.
Рецензія на звіт про оцінку майна - це законний спосіб захисту інтересів, адже всі сторони процесу розуміють, що звіт, який визнаний рецензентом, як неякісний (недостовірний), не може бути використаний ні як аргументація в суді, ні як підстава для прийняття майнових рішень чи проведення юридичних дій. Тому рецензування є ефективним інструментом руйнування аргументів протилежної сторони, який вказує на конкретні недоліки і порушення в проведеній оцінці.
З урахуванням вищевикладеного, суд позбавлений можливості на час розгляду справи встановити реальну ринкову вартість автомобіля марки VOLKSWAGEN GRAFTER, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, держаний номерний знак НОМЕР_2 .
Суд зауважує, що належними у справі є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред'явленому позову при наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
На позивачеві лежить обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
При цьому, ставлячи позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди, позивачем не вказано та не долучено належних та допустимих доказів про те, якими діями остання порушила його законні права чи інтереси, оскільки рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.01.2020 вирішено витребувати у ОСОБА_2 автомобіль марки VOLKSWAGEN GRAFTER, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, держаний номерний знак НОМЕР_2 та додатковим рішенням Уманським міськрайонним судом Черкаської області від 14.12.2020 вирішено повернути його власнику ОСОБА_1 ..
Щодо клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України - позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 261 ЦК України, - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Враховуючи викладене, суд врахувавши всі обставини справи, зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому підстав застосовувати наслідки спливу строку позовної давності у суду немає.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, як висновками експертів (пункт 2 частини другої статті 76 ЦПК України).
Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України та з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог, зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування, відповідно до процедури врегульованої ЦПК України.
Суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження обставин, що утруднюють виконання рішення суду, які б можливо було вважати винятковими і такими, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим (зокрема, заяв стягувача на адресу державного виконавця з приводу вжиття заходів по спонуканню боржника на виконання рішення суду, тощо).
Крім того, при наявності рішення суду про витребування автомобіля, рішення суду про стягнення коштів за автомобіль буде вважатися подвійною відповідальністю.
Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві - позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Так як при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору, на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 76-78, 81, 83, 141, 206, 258, 264-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Суддя В.Л. Гудзенко