Справа № 711/7526/23
Номер провадження 1-кп/711/217/24
10 квітня 2024 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023255330001283 від 06.09.2023, стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Хацьки, Черкаського району, Черкаської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб не має, депутатом, учасником бойових дій не являється, не є особою з інвалідністю, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-30.11.2005 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 70 КК України до позбавлення волі на 3 роки 6 місяців. 21.09.2007 звільнений умовно-достроково з невідбутим терміном 1 рік 7 місяців 25 днів; - 05.03.2009 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки, в силу ст. 71 КК України приєднано частково невідбуте покарання 6 місяців до остаточного відбуття 3 роки 6 місяців. 19.03.2012 звільнений по відбуттю покарання; - 10.11.2015 Черкаським районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим терміном 2 роки, 22.06.2016 знятий з обліку в зв'язку з новим засудженням; - 19.04.2016 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на 3 роки, в силу ст. 71 КК України приєднано частково невідбуте покарання та остаточно призначено до відбуття 3 роки 1 місяць, 21.10.2019 звільнений по відбуттю покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,
27.08.2023 року, близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на перехресті вулиць Вербовецького - Кобзарська в м. Черкаси, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_5 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, підійшов до останнього та ввів в оману щодо своїх справжніх намірів під приводом тимчасово скористатись майном потерпілого, переконав його добровільно передати мобільний телефон моделі “Redmi Note 9 Pro Tropical Green 6 GB RAM 64 GB ROM”, вартість якого згідно висновку експерта № CE-19/124-23/11133-ТВ від 25.09.2023, становить 4294,00 грн. та спортивний велосипед моделі “Ardis Fancy МТВ ST 26”, вартість якого згідно висновку експерта №CE-19/124-23/11252-ТВ від 25.09.2023, становить 5383,42 грн. Після чого ОСОБА_4 не маючи наміру на виконання своїх зобов'язань щодо повернення вказаного майна власнику, з місця вчинення злочину зник та розпорядився майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 9677,42 грн.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що він знає, що в Україні воєнний стан. 26.01.2024 року. 27.08.2023 року, близько 13 год. 00 хв., він перебував на перехресті вулиць Вербовецького - Кобзарська в м. Черкаси. Він познайомився з потерпілим та побачив, що в нього є мобільний телефон та велосипед. Зловживаючи довірою потерпілого, він підійшов до нього та під приводом здійснити дзвінок з мобільного телефону, та проїхатись на велосипеді, попросив у потерпілого мобільний телефон та велосипед. Потерпілий погодився, але він взявши мобільний телефон, сівши на велосипед, роблячи вид, що він комусь дзвонить, поїхав по своїх справах, не віддавши потерпілому мобільний телефон та велосипед, які в подальшому здав у ломбард, а кошти витратив на власні потреби.
Просив врахувати, що під час досудового розслідування він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. Просить вибачення за вчинений злочин. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення. Потерпілому завдані збитки не відшкодовані, але він зобов'язується повністю повернути потерпілому завдану майнову шкоду.
Потерпілий ОСОБА_5 до початку судового засідання подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі. Матеріальні збитки йому не відшкодовані. В подальшому звернеться до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства. Покарання просив призначити на розсуд суду.
Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з'ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленого потерпілого ОСОБА_5 .
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.
Вина обвинуваченого підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.190 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану та за ч.4 ст.185 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, даних про притягнення до адміністративної відповідальності суду не надано, посередньо характеризується, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх, неповнолітніх чи інших осіб не має, не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Черкаси не одержує, щиро розкаявся у вчиненому, потерпілому завдані збитки не відшкодовані.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини. Також суд враховує думку потерпілого, якому хоча на час розгляду справи майнова шкода не відшкодована, але він виявив бажання подати позов в цивільному порядку та просив призначити покарання на розсуд суду, не наполягаючи на суворому покаранні обвинуваченого.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів, оскільки судимість за ч.1 ст.263 КК України не погашена.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, а також враховуючи думку потерпілого, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_4 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.
Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням вищевикладених обставин по справі, відомості про особу обвинуваченого, який вину визнав та щиро розкаявся, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.
Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Цивільні позови у встановленому законом порядку в даному кримінальному провадженні потерпілим не заявлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні. Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.
Керуючись ст.ст.7, 124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта у зв'язку з проведенням товарознавчих експертиз: № СЕ-19/124-23/11133-ТВ від 25.09.2023, в сумі 478,00 грн.; № СЕ-19/124-23/11252-ТВ від 27.09.2023, в сумі 956,00 грн., в загальній сумі 1 434 гривень 00 копійок.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1