Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7220/23
26 березня 2024 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
при секретарі Буйновській А.П.,
за участю представника
позивача за довіреністю Блізнєцова Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30.05.2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода в м.Черкаси по вул. Припортова, 34 за участю транспортного засобу RENAULT KENGOO д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу TOYOTA AYGO д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого належний позивачу автомобіль зазнав механічних ушкоджень.
Відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.06.2023 року (справа № 711/3575/23) винною у скоєному ДТП визнано ОСОБА_3 .
Відповідальність водія ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/6871236, у ПрАТ "СК «Євроінс Україна».
На підставі наданих документів, страховик визнав подію страховим випадком та сплатив на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 29653,81 грн. на реквізити СТО, Черкаська філія ТОВ «ТАЛІСМАН-СЕРВІС», що підтверджується платіжною інструкцією № 19150 від 26.07.2023.
Виплату страховик здійснював з розрахунку 32853,81грн. (загальна сума відшкодування) - 3200,00 грн. (франшиза).
Також задля належного вирішення даного спору та отримання страхового відшкодування від страховика в повному обсязі, позивач, як вказує, звернувся до ФОП « ОСОБА_5 », в результаті чого останнім було проведено авто-товарознавче дослідження та складено звіт №А07-15 від 26.07.2023, згідно з яким Сврз (вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахування коефіцієнту фізичного зносу з ПДВ) = 38553,96 грн.
З метою проведення ремонту автомобіля, позивач звернувся до Черкаської філії ТОВ «ТАЛІСМАН-СЕРВІС». Загальна вартість ремонту склала 86015,38 грн. Повну суму вартості ремонту позивач зобов'язався сплатити на користь СТО до 31.12.2023. Дана обставина підтверджується актом виконаних робіт № ЧТ000003014 від 31.08.2023, згідно з якою загальна вартість ремонту становить 86015,38 грн. та договором № 0706/23 від 07.06.2023.
Позивач вказує, що, якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт (висновки ВС у постановах від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14-ц та від 25.03.2019 у справі № 591/3152/16-ц).
У постанові ВС від 06.07.2018 у справі 924/675/17 зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Позивач вказує, що оскільки його автомобіль відремонтований, визначення розміру збитків, в тому числі й визначення страхового відшкодування, необхідно здійснювати, виходячи з вартості ремонту, так як дані збитки є такими, що він вимушений зробити для відновлення свого права, а саме з акту виконаних робіт, відтак необхідно провести наступний розрахунок: 1) Вартість матеріалів = 7840,00 грн. (в акті виконаних робіт зазначено, як вартість РМК); 2) Вартість робіт = 35876,00 грн. - 7840,00 грн. = 28036,00 грн.; 3) Вартість запчастин з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу = 50139,40 грн. * (1-0,7)= 15041,82 грн.; 4)Вартість відновалювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу = 7840,00 грн. + 28036,00 грн. + 15041,82 грн. = 50917,82 грн.; 5) 50917,82 грн. - 32853,81 грн. (сплачене страхове відшкодування + франшиза) = 18064,01 грн. - це розмір несплаченого страхового відшкодування.
Враховуючи вище викладені розрахунки та норми чинного законодавства, позивач вважає за необхідне стягнути із страховика на свою користь несплачене страхове відшкодування у розмірі 18064,01 грн.
Крім того, вважаю за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 , як винної в ДТП та відповідальної особи, різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, а саме: 86015,40 грн. (загальний розмір шкоди) - 50917,82 грн. (загальний розмір страхового відшкодування) - 3200,00 грн. = 31897,58 грн.
Зауважує на тому, що розмір франшизи був вирахуваний у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_3 її сплатила.
Також позивач вказує, що ним були понесені витрати у розмірі 3500 грн. 00 коп. за проведення авто-товарознавчого дослідження. Оскільки ці витрати були необхідні задля відновлення свого порушеного права та здійснені саме через винні дії відповідача ОСОБА_3 , вважає за необхідне відшкодувати їх за рахунок останньої на свою користь.
Внаслідок протиправних винних дій ОСОБА_3 позивачу, як зазначено, як власнику пошкодженого транспортного засобу було спричинено значну моральну шкоду, яка полягає у: глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації пошкодженого транспортного засобу - TOYOTA AYGO д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки даний автомобіль використовувався ним як у повсякденному житті, так і під час виконання своїх робочих та життєвих потреб. Зокрема, купівля продуктів харчування, відвідування медичних закладів, купівля необхідного одягу, поїздки задля здійснення сімейного відпочинку відбувались саме за допомогою належного йому автомобіля. Пошкодження автомобіля безпосередньо вплинуло на його звичайний ритм життя, зокрема, він був значно ускладнений, що, в свою чергу, призводило до постійних душевних переживань та душевних тривог, він постійно відчував дискомфорт та виснаження, оскільки мусив додавати надмірних власних зусиль, задля того аби забезпечити звичні життєві потреби. Пошкодження автомобіля, в тому числі, й вплинуло на ритм життя сім'ї позивача, вони також позбавлені можливості використовувати його, що, в свою чергу, призводило до додаткових сімейних витрат на послуги громадського транспорту та таксі. Відповідно, значне пошкодження авто для позивача є дуже душевно-важким переживанням, оскільки він відчуває на собі постійну розпач та пригніченість через втрату для себе дорогоцінної речі (майна), що також спричинило моральну шкоду. Зазначені обставини, в які був поставлений неправомірними діями відповідача, та спричинені внаслідок цього психологічні страждання потягли за собою вкрай негативні наслідки для самопочуття і здоров'я, зокрема, це посприяло накопиченню негативних психоемоційних та формуванню несприятливих психоматичних змін, які полягають у: емоційній напрузі, знервованості, пригніченості, нестійкому настрою, підвищеній тривожності, образливості, а також наявне погіршення сну.
Оскільки в результаті ДТП позивачем були понесені душевні страждання, які він зазнав у зв'язку із пошкодженням свого майна, а саме автомобіля TOYOTA AYGO д.н.з. НОМЕР_2 , вважає за необхідне відшкодувати за рахунок винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 10000 грн. 00 коп.
Таким чином позивач просить суд: стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 несплачене страхове відшкодування у розмірі 18064,01 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 31897,58 грн., в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, витрати на оплату авто-товарознавчого дослідження у розмірі 3500грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 грн. 00 коп.; стягнути із сторін справи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на свою користь понесені і документально підтверджені судові витрати - судовий збір у розмірі 2147 грн. 20 коп.
Ухвалою суду від 23.11.2023 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Проти такого порядку розгляду справи заперечень не надійшло.
Відповідачем ПрАТ «СК «Євроінс Україна» через представника подано відзив на позов, який прийнятий судом. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що неможливо стягувати зі страхової компанії вартість відновлювального ремонту, незважаючи на наданий позивачем акт виконаних робіт від 31.08.2023, оскільки слід керуватися спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Визначення суми страхового відшкодування, пов'язаної з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, здійснюється з урахуванням фізичного зносу та розраховується у порядку, встановленому законодавством, а тому вартість відновлювального ремонту транспортного засобу із урахуванням фізичного зносу становить вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу.
Вказує, що страховик відповідно до положень закону, відшкодовує саме матеріальний збиток, завданий транспортному засобу, а не вартість відновлювального ремонту.
Відповідач звертає увагу, що страховою компанією було сплачено позивачу 32853грн. 81коп., з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,70, відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №24918, завданого власнику колісного транспортного засобу, що був складений на замовлення страховика.
Також зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрати, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи і становить 10000грн. (витрати на правову допомогу та можливі додаткові витрати по сплаті судового збору із подання апеляційної та/або касаційної скарги
Таким чином, просить відмовити у задоволенні позову.
Позивачем подано відповідь на відзив, яка прийнята судом. Зазначено, що позиція страховика зводиться до того, що він заперечує проти здійснення доплати страхового відшкодування, оскільки вважає, що чинним законодавством визначено, що таку сплату він має здійснювати виключно на підставі звіту, який провів на власне замовлення. Однак, вважає, що представник страховика нехтує роз'ясненнями Верховного Суду (від 06.07.2018 справа №924/675/17, від 30.10.2019 справа №753/19288/14 та інш.), які свідчать про протилежне.
Позивач у позові притримується позиції, за якої відшкодування понесених збитків, як з винної особи в ДТП, так і з страхової компанії має розраховуватись, виходячи з розміру реальних збитків, тобто з вартості реального проведеного ремонту, що підтверджується відповідними документами з СТО. Водночас, вважає, що здійснюючи такий розрахунок слід враховувати межі відповідальності страховика, зокрема, - те, що страховик сплачує вартість ремонту з урахуванням зносу та вирахуванням франшизи. Звіт про оцінку транспортного засобу - є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ. Розраховуючи позовні вимоги до страховика, позивач врахував розмір коефіцієнту фізичного зносу, вирахувавши його з вартості запчастин, згідно акту виконаних робіт. Отже, позивач вважає, що твердження представника страхової компанії про те, що, ніби-то, позивач не врахував положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та просить стягнути вартість ремонту без урахування зносу з страховика, - є такими, що не заслуговують на увагу.
Крім того, позивач вважає, що покладення відповідальності у розмірі завданого збитку, який повинен відшкодувати страховик на винуватця - суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Вважає, що позиція страховика, за якої 18064,01 грн., які є розміром несплаченого страхового відшкодування, мають бути покладені до стягнення саме на винну особу в ДТП - неправомірна та спрямована на уникнення виконання власних зобов'язань. Покладення в основу судового рішення такої позиції призведе до порушення інституту страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки дана сума перебуває в межах відповідальності виключно страховика.
Таким чином, просить позовні вимоги задовольнити.
Заперечення на відповідь на відзив подані не були.
Відзив на позов, який був поданий відповідачем ОСОБА_3 через представника, повернутий на підставі ч.4 ст. 183 ЦПК України.
Під час розгляду справи уточнено прізвище відповідача ОСОБА_3 , як ОСОБА_6 , враховуючи дані свідоцтва про шлюбу, актовий запис №1088 від 24.06.2023.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_7 просив позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на доводи позовної заяви, відповіді на відзив. Крім того, зазначив, що страхова компанія не в повному обсязі сплатила розмір страхового відшкодування позивачу, як потерпілому; відповідач ОСОБА_8 шкоду позивачу не відшкодувала, окрім сплати франшиза. Автомобіль позивача 2010 року випуску, тобто більше 12 років на час ДТП. Позивачу завдана моральна шкода, яку оцінює у розмірі 10000грн. 00коп., про що зазначено у позовній заяві. Заперечує проти доводів відзиву, оскільки позивач не просить про солідарне відшкодування завданої йому шкоди. Вважає, що різниця 31897грн. 58коп. повинна бути сплачена страховою компанією, враховуючи розмір ліміту 160000грн. 00коп., а не винуватцем ДТП. Крім того, страхова компанія сплачує страхове відшкодування за мінусом коефіцієнту фізичного зносу 70%, який є однаковим, як тим, що врахований страховою компанією, так і ФОП ОСОБА_9 за звітом. Позивач не просить про стягнення із страхової компанії коефіцієнту фізичного зносу, незважаючи на незрозумілі доводи його відзиву та посилання на практику ВС, яка не стосується даної справи. Вважає, що у відзиві вбачається невідповідність обставинам справи та доводам відповідача. Також зазначив, що відповідачем порушені норми ст. 36.2 Закону, оскільки страхова компанія замовила звіт лише 05.07.2023, ДТП мала місце 30.05.2023, а виплата здійснена 26.07.2023. Позивач не погоджував строк, враховуючи норми ст. 36.2 Закону, розмір відшкодування страхова компанія нарахувала сама. Позивач ставить під сумнів звіт страхової компанії, вважає його неналежним доказом, оскільки огляд пошкодженого транспортного засобу здійснив аварійний комісар, який не є оцінювачем; експерт/спеціаліст не проводили огляд ТЗ. На думку представника, звіт, який наданий позивачем, не є єдиним доказом в обгрунтування позовних вимог, а визначає лише розрахункову суму, а акт СТО є доказом щодо пошкоджень транспортного засобу, ремонту, калькуляції, вартості робіт матеріалів, запчастин. Крім того, за актом пошкоджень транспортного засобу, який наданий страховою компанією, перелік пошкоджень співпадає. Також звернув увагу, що страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування з урахуванням ПДВ. Не визнав розмір судових витрат (правничу допомогу) у розмірі 10000грн., про що вказано відповідачем у відзиві на позов і вважає їх завищеними, враховуючи розмір позовних вимог.
В судове засідання відповідач/представник ПрАТ «СК «Євроінс Україна» не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та міс це розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено. У відзиві зазначено про можливість розгляду справи за відсутності представника.
В судове засіданні відповідач ОСОБА_8 не з'явилась, будучи неодноразово належним чином повідомлена про час, дату та міс це розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_8 адвокат Кривов'яз Я.І. не з'явився, будучи неодноразово належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Причини неявки представника в судове засідання визнані неповажними.
Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:
встановлено, що 30.05.2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода в АДРЕСА_1 за участю транспортного засобу RENAULT KENGOO д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу TOYOTA AYGO д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого належний позивачу автомобіль зазнав механічних ушкоджень.
Транспортний засіб TOYOTA AYGO д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року випуску, належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.11.2018 серія НОМЕР_3 .
Відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.06.2023 року (справа № 711/3575/23), яка набрала законної сили 26.06.2023, винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (скоєному ДТП) визнано ОСОБА_3 , на яку накладене стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850грн. 00коп.
Відповідальність водія ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/6871236, у ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Страхувальник ОСОБА_10 , забезпечений транспортний засіб RENAULT KENGOO д.н.з. НОМЕР_1 ; строк дії з 06.05.2023 до 05.05.2024; страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160000грн., франшиза 3200грн. 00коп.
На підставі наданих документів, зокрема і заяви ОСОБА_1 про страхове відшкодування, страховик ПрАТ «СК «Євроінс Україна» визнав подію від 30.05.2023 страховим випадком та сплатив на користь позивача ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 29653,81 грн. на реквізити отримувача - СТО, Черкаська філія ТОВ «ТАЛІСМАН-СЕРВІС», що підтверджується платіжною інструкцією № 19150 від 26.07.2023.
Виплату страховик здійснював з розрахунку 32853,81грн. (загальна сума відшкодування) мінус 3200,00 грн. (франшиза).
Відповідно до звіту №24918 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, який складений 05.07.2023 на дату оцінки 30.05.2023 на замовлення ПрАТ «СК «Євроінс Україна», визначено, що вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, належного ОСОБА_1 становить 32853грн. 81коп. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування). До цього звіту додано акт огляду транспортного засобу від 02.06.2023, який проводився і складався аварійним комісаром ОСОБА_11 , а також підписаний потерпілим ОСОБА_1 .
Відповідно до даних платіжної інструкції від 17.07.2023, ОСОБА_8 сплатила на рахунок ОСОБА_4 (водій) на користь ОСОБА_1 (власника пошкодженого транспортного засобу) розмір франшизи 3200грн. 00коп., що визнається і позивачем.
З метою проведення ремонту автомобіля, позивач ОСОБА_1 звернувся до Черкаської філії ТОВ «ТАЛІСМАН-СЕРВІС». Загальна вартість ремонту склала 86015,38грн. Повну суму вартості ремонту позивач зобов'язався сплатити на користь СТО до 31.12.2023. Дана обставина підтверджується актом виконаних робіт № ЧТ000003014 від 31.08.2023, згідно з якою загальна вартість ремонту становить 86015,38 грн. (в т.ч. ПДВ 14335грн. 90коп.) та договором № 0706/23 від 07.06.2023. Крім того, у акті виконаних робіт зазначено, що ТОВ «ТАЛІСМАН-СЕРВІС» є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах. Також у акті виконаних робіт зазначено, що послуги виконані в повному обсязі і з об'ємом наданих послуг ОСОБА_1 згоден, претензій до якості наданих послуг, комплектності автомобіля та його стану не має.
Відповідно до п.1.1 договору від 07.06.2023, виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги (виконувати роботи) з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільного транспортного засобу замовника TOYOTA AYGO д.н.з. НОМЕР_2 , рік випуску 2010, та/або його складових частин, з використанням матеріалів та/або запасних частин спеціально замовлених виконавцем. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги (роботи), а також вартість використаних матеріалів та запасних частин виконавця в розмірах, порядку та строках, що визначені умовами цього договору. Перелік послуг та/або робіт з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільного транспортного засобу замовника, а також перелік використаних матеріалів та/або запасних частин зазначається сторонами в акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг), яке є невід'ємною частиною договору (п.1.2). Сума, що належить до оплати за цим договором замовником за послуги та/або роботи, складається із вартості послуг та/або робіт та вартості матеріалів та/або запасних частин виконавця, що були використані під час надання послуг. Загальна вартість послуг виконавця встановлюється в замовлені на ремонт, форма якого встановлюється виконавцем, а загальна вартість фактично наданих послуг та вартість матеріалів та/або запасних частин зазначається у відповідному акті приймання наданих послуг, що оформлюється сторонами (п.п. 2.1, 2.2 договору).
Відповідно до звіту авто-товарознавче дослідження №А07-15 від 26.07.2023, складеного на замовлення ОСОБА_1 . ФОП ОСОБА_5 , - Сврз (вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахування коефіцієнту фізичного зносу з ПДВ) = 38553,96 грн.
За даними квитанції до прибуткового касового ордеру №53 від 21.07.2023, ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_9 3500грн. 00коп. за проведення авто-товарознавчого дослідження.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Як передбачено ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.
Відповідно до ст. 980 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України, заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Слід зазначити, що Закон України № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин) - є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 цього Закону).
Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ч.22.1 ст. 22 цього Закону).
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ч.1 п.1 ст.28 цього Закону).
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Як передбачено ч. 33.1 ст. 33 згаданого Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна (ч. 33.3 ст. 33 Закону).
Відповідно до ст. 34 цього Закону, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (ч. 35.1 ст. 35 згаданого Закону).
Крім того, цією нормою закону передбачені вимоги щодо заяви про страхове відшкодування та додатки, які слід надати до страхової компанії задля отримання страхового відшкодування.
Як передбачено ч. 36.2 ст. 36 згаданого Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За результатами розгляду справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь позивача ОСОБА_1 недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 18064грн. 01коп.
Так, встановлено, що страховою компанією виплачене позивачу страхове відшкодування у розмірі 29653грн. 81коп. (загальна сума страхового відшкодування 32853,81грн., включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування мінус 3200грн. франшиза, яка сплачена відповідачем ОСОБА_8 ).
При цьому, вартість здійсненого СТО (Черкаська філія ТОВ «Талісман-сервіс», який є платником ПДВ) ремонту пошкодженого внаслідок ДТП і належного позивачу транспортного засобу, становить 86015грн. 38коп., в т.ч. з ПДВ, що підтверджується дослідженими доказами, наданими позивачем і не спростованими відповідачами.
За висновками ВС, які викладені у постановах від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц та від 25.03.2019 у справі № 591/3152/16-ц, - якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. Крім того, у постанові ВС від 06.07.2018 у справі 924/675/17 зазначено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Враховуючи норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слід вважати, що в межах відповідальності страховика перебуває лише показник СВРЗ (вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу КТЗ, тобто грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розкомплектованого КТЗ з урахуванням зносу його складових, до його технічного стану на момент пошкодження).
Відповідно, враховуючи договір від 07.06.2023 про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та акт виконаних робіт Черкаської філії ТОВ «Талісман-сервіс» від 31.08.2023, встановлено, що вартість матеріалів становить 7840,00 грн. (в акті виконаних робіт зазначено, як вартість РМК); вартість робіт складає: 35876,00 грн. - 7840,00грн. = 28036,00 грн.; вартість запчастин з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає: 50139,40 грн. * (1-0,7)= 15041,82 грн.; вартість відновалювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить: 7840,00 грн. + 28036,00 грн. + 15041,82 грн. = 50917,82 грн.; розмір недоплаченого страхового відшкодування становить: 50917,82 грн. - 32853,81 грн. (сплачене страхове відшкодування + франшиза) = 18064,01грн.
На думку суду, такі докази позивача, зокрема і наведені розрахунки, є належними, допустимими та переконливими.
Доводи відзиву відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна», як заперечення проти пред'явлених позовних вимог, є необгрунтовами та помилковими, враховуючи обставини, які з'ясовуються судом.
Крім того, відповідачем (страховою компанією) не оспорюються і не спростовані доводи позивача про застосування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу (0,7), враховуючи, що і ним застосований такий показник. Також, помилковими є твердження відповідача про те, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з нього коефіцієнту фізичного зносу, як і не пред'явлені вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача матеріальної шкоди. Судом враховано й те, що перелік пошкоджень транспортного засобу, належного позивачу, визначених страховою компанією, - співпадає з тими пошкодженнями, які зазначені у акті виконаних робіт від 31.08.2023.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, пред'явлених і до відповідача ОСОБА_8 в частині стягнення з неї на користь позивача ОСОБА_1 матеріальних (реальних) збитків у розмірі 3500грн. 00коп., як витрат на оплату авто-товарознавчого дослідження, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №53 від 21.07.2023. Ці витрати були понесені позивачем задля відновлення його порушеного права та здійснені ним з-за протиправності дій (поведінки) відповідача ОСОБА_8 , як винуватця ДТП та пошкодження транспортного засобу, належного позивачу. Також слід стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 31897грн. 58коп. (86015,40грн. загальний розмір шкоди - 50917,82грн. загальний розмір страхового відшкодування - 3200грн. франшиза), що підтверджується належними та допустимими доказами, які досліджені судом, про що зазначено вище. Суд звертає увагу, що відповідачем ОСОБА_8 доводи позивача не були спростовані доказами, у розумінні ст.ст. 76-79 ЦПК України.
При цьому, судом враховані норми ст. 1194 ЦК України (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин), якими визначено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Крім того, у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок, який підтриманий Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 у справі №686/17155/15-ц, про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці.
Також судом враховані висновки, які викладені у постанові ВС від 15.10.2020 у справі №755/7666/19 та постанові Черкаського апеляційного суду від 24.05.2023 у справі №712/10998/22.
Що стосується відшкодування позивачу відповідачем ОСОБА_8 моральної шкоди, то слід зазначити наступне:
відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст. 1167 ЦК України).
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Таким чином, норми права дають підстави вважати, що під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій, що досягло певного психологічного стану фізичних чи душевних страждань (відчуття неспокою, хвилювання, образи, дискомфорту тощо).
ЄСПЛ у справі «THOMA v. LUXEMBOURG» № 38432/97 від 29.03.2001 використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається, зокрема в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Так, у рішеннях «THOMA v. LUXEMBOURG», «CALOCv. FRANCE» та «NIEDBALAv. POLAND» ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд приходить до висновку про те, що доведеними є обставини про пошкодження відповідачем рухомого майна, належного позивачу. Відповідно, суд вважає обґрунтованими та доведеними обставини й про те, що йому завдано відповідачем моральної шкоди. Враховується наявність встановлених фактів пошкодження майна позивача, протиправність дій відповідача щодо позивача, глибина душевних страждань (наявність негативних наслідків- негативні емоції, пригнічений стан, які досягли рівня страждань, необхідність прикладати додаткових зусиль для організації свого життя).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує практику ЄСПЛ, принципи розумності, виваженості та справедливості, і вважає обґрунтованим розмір 5000грн. 00коп., а не 10000грн. 00коп., як просить позивач. Як на думку суду, визначений позивачем розмір моральної шкоди не є доведеним та обгрунтованим і є явно завищеним.
Отже, позовні вимоги в частині відшкодування позивачу ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_8 моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а саме на суму 5000грн. 00коп.
Що стосується відшкодування позивачу понесених ним судових витрат, то враховуючи норми ст. ст. 133, 141 ЦПК України, позовні вимоги, пред'явлені до відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» задоволені на 100%, а тому з нього на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1073грн. 60коп. Позовні вимоги ОСОБА_1 , які пред'явлені до ОСОБА_8 , задоволені частково на 84%, а тому остання повинна сплатити позивачу судовий збір у розмірі 1803грн. 65коп. При цьому, позивачем при подачі до суду позову сплачено судовий збір у розмірі 2147грн. 20коп. (квитанція від 05.10.2023) та у розмірі 1073грн. 60коп. (квитанція від 24.10.2023).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) страхове відшкодування у розмірі 18064грн. 01коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди та розміром страхового відшкодування - 31897грн. 58коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 3500грн. 00коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, як витрати на оплату авто-товарознавчого дослідження.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 5000грн. 00коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1073грн. 60коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1803грн. 65коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 03.04.2024.
Головуючий: С. М. Позарецька