Справа № 529/106/24
Провадження № 2/529/140/24
03 квітня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в селищі Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс” (далі - ТОВ “Джіджи Фінанс”) звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказано, що 26.08.2014 року між ПАТ “Банк Михайлівський” та відповідачем ОСОБА_1 укладено угоду №200094394 щодо кредитування. Відповідно до умов вказаної угоди, відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 14 500,00 грн. строком користування з 26.08.2014 по 20.05.2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зобов'язалася повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом. На виконання умов договору банк свої зобов'язання виконав. 20 липня 2020 року позивач ТОВ “Діджи Фінанс” набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський”, на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону), що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський”, в тому числі і за зазначеним кредитним договором від 26.08.2014.
Таким чином, ПАТ “Банк Михайлівський”, правонаступником якого є саме ТОВ “Діджи Фінанс”, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору, а тому станом на 04 січня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 67 718,47 грн, з яких: 14 249,44 грн - заборгованість за кредитом; 29 868,77 грн - заборгованість за відсотками, 19 626,23 грн - сума інфляційних втрат, 3 974,03 грн - 3% річних.
Також, представник позивача просив поновити строк позовної давності для подання позову до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором №200094394 від 26.08.2014, оскільки він був пропущений з поважних причин, а саме у зв'язку із розглядом Господарським судом міста Києва справи за позовом ПАТ “Банк Михайлівський” до ТОВ “ФК “Плеяда”, ТОВ “ФК “Фагор”, у якій предметом спору є приналежність права вимоги за кредитними договорами (в тому числі і кредитним договором № 200094394 від 26 серпня 2014 року), які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ “Банк Михайлівський” та позивачем, запровадженням карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби і введенням на території України воєнного стану.
Посилаючись на те, що відповідачем були проігноровані вимоги щодо погашення заборгованості за вказаним договором, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 67 718,47 грн та сплачений судовий збір по справі у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 12.02.2024 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
З наявної у матеріалах довідки про причини повернення на конвертах, які було повернуто до суду вбачається, що надіслані судом відповідачу ОСОБА_1 рекомендований лист з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копія позовної заяви разом з копіями доданих до документів з повідомленням про розгляд справи було не вручено у зв'язку із відсутністю адресата за надісланою адресою, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вказаний відповідач вважається повідомленим про перебування на розгляді у суді судової справи, учасником якої він являється.
Крім цього, відповідач ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд справи відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом неодноразового опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення.
Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 серпня 2014 року між ПАТ “Банк Михайлівський” та ОСОБА_1 було укладено договір у формі заяви (оферти) №200094394 про надання та використання платіжної картки, з бажаним кредитним лімітом в розмірі 500 грн, максимальна ставка по ліміту якої становить 58,8% річних. Згідно умов вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 14 500 грн. 00 коп, строком на 12 місяців, строк дії платіжної картки 5 років /а.с. 10, 12/.
Також, разом з вказаним договором відповідачем було підписано довідку про умови кредитування та орієнтовну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту “Прибуткова картка + Кредитка (не іменна)” в якій передбачені інформація, яка надається споживачу до укладення кредитного договору /а.с. 12/.
Позивачем зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі та надано кошти, що підтверджується наявною у матеріалах справи виписками по рахунку /а.с. 24-169, 171-275/.
20 липня 2020 ТОВ “Діджи Фінанс”, набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський”, на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський”, в тому числі і за кредитним договором №200094394.
Відповідно до витягу до Договору факторингу №7_БМ про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 20 липня 2020 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №200094394 від 26 серпня 2014 складає 44 118,21,34 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 14 249,44 грн та заборгованості за доходами - 29 868,77 грн, а також вказана дата закінчення кредитного договору 25.08.2019 року /а.с. 17).
Додаткових нарахувань з моменту відступлення права вимоги по кредитному договору, позивачем, як новим кредитором, не було здійснено. Всі суми заборгованості за тілом кредиту, відсотками, були нараховані первісним кредитором - ПАТ “Банк Михайлівський”.
19 грудня 2022 року відповідачу було направлено Претензію щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором /а.с. 19/.
Вказана претензія відповідачем залишена без задоволення, у зв'язку з чим ТОВ “Діджи Фінанс” було вимушене звернутися до суду з позовом про стягнення наявної заборгованості з відповідача.
Крім цього, позивач посилається на те, що кредитна заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 200094394 від 26.08.2014 становить 44 118,21 грн. Тому, відповідно до розрахунку заборгованості сума збитків з урахуванням 3% річних складає 3 974,03 грн, а сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань становить 19 626,23 грн. Тому, разом заборгованість становить саме 67 718,47 грн. /а.с. 20/.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Крім цього, відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за договором №200094394 від 26.08.2014 року в розмірі 14 249,44 грн., оскільки вказана сума повністю підтверджується наданими виписками по рахунку та не повернута позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, позивач в позові визначає складову заборгованості в сумі 29 868,77 грн саме як нараховані відсотки за кредитним договором. Але, відповідний розрахунок вказаної заборгованості по процентам позивачем суду не наданий та суд позбавлений можливості перевірити розрахунок нарахування вказаних відсотків на суму заборгованості за кредитом.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках в розмірі 29 868,77 грн не підлягають задоволенню у зв'язку з їх безпідставністю.
Частиною 2 статті 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути із відповідача суму інфляційних втрат за період з 24 січня 2021 року по 24 січня 2024 року в загальному розмірі 19 626,23 грн, а також стягнути 3 відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання в загальному розмірі 3 974,03 грн.
Суд вважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який продовжений Указом Президента України № 49/2024 від 05 лютого 2024 року до 14 травня 2024 року.
Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних, за період часу до початку дії правового режиму воєнного стану, що буде узгоджуватись із пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Таким чином необхідно зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних, та здійснити їх нарахування від суми простроченої заборгованості, яка встановлена судом в розмірі 14 249,44 грн відповідно до вимог пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, тобто за період з 24 січня 2021 року (дата з якої позивач здійснив розрахунок) до 23 лютого 2022 року включно, що становить:
- 1677,95 грн - розмір інфляційних втрат;
- 461,44 грн - три проценти річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача суму заборгованості саме в розмірі 16 388,83 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором - 14 249,44 грн, розмір інфляційних втрат - 1677,95 грн та три проценти річних від простроченої суми - 461,44 грн.
Щодо поновлення строку позовної давності для подання позову, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена ст.257 ЦК України і становить три роки.
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
А відповідно до ч.4 вказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Між тим, представник позивача у позовній заяві просить суд поновити строк позовної давності для подання позову до суду.
В свою чергу, суд зауважує, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17
Суд, розглянувши вказані причини пропуску строку позовної давності позивачем вважає, що вони є обґрунтованими та строк позовної давності останнім було пропущено саме з поважних причин, оскільки, 20.01.2016 року між ПАТ “Банк Михайлівський», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200094394. Потім, 20.07.2020 ТОВ “Діджи Фінанс”, набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський”, на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський”, в тому числі і за вказаним кредитним договором. Так, до позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. В свою чергу, приналежність права вимоги за вищевказаними кредитними договорами було предметом спору у справі №910/11298/16 та саме наявність тривалого судового процесу щодо приналежності права вимоги кредитору призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності. Крім того, оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 були отримані позивачем лише на початку 2023 року. Саме фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування унеможливлювали реалізацію прав позивача на звернення до суду за захистом своїх власних інтересів.
Також, представник позивача наголошував на продовження під час карантину строків загальної та спеціальної давності та введенні воєнного стану на території країни.
Вказана сукупність зазначених підстав свідчить про об'єктивність пропуску позивачем належного строку для звернення до суду із позовною заявою, а тому вказаний пропущений строк підлягає поновленню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відсоток задоволеності позовних вимог складає 24,20 %, тому до стягнення з відповідача на користь ТОВ “Діджи Фінанс” підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 586,22 грн (2422,40 грн * 24,20 %).
На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс” заборгованість за кредитним договором № 200094394 від 26 серпня 2014 року у загальному розмірі 16 388 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн 83 коп, з яких: 14 249,44 грн - заборгованість за кредитом, 1677,95 грн - розмір інфляційних втрат, 461,44 грн - три проценти річних від простроченої суми.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс” судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 22 коп.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Джіджи Фінанс”, юридична адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Головуючий О.С. Кириченко