Справа № 524/3286/24
Провадження № 1-кс/524/1105/24
05 квітня 2024 року слідчий суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024170500000178 від 23.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Старший слідчий СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 звернулась до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12024170500000178 від 23.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке погоджене з прокурором Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання зазначає, що здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, яке внесене 23.01.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за фактом за фактом незаконного придбання, зберігання та збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 з невстановленого слідством часу, діючи з протиправним, корисливим умислом, спрямованим на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів і бажаючи їх настання, незаконно придбав невстановленим досудовим розслідуванням способом, у невстановленому місці та часі, психотропну речовину, яку зберігав при собі, з метою подальшого її збуту за грошову винагороду.
ОСОБА_5 28.03.2024 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час проведення особистого обшуку ОСОБА_5 28.03.2024 виявлено та вилучено його мобільний телефон марки «Redmi 6A» IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 та пластикову картку АТ «Райффайзен банк Аваль» з логотипом АТБ-Маркет № НОМЕР_4 .
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 має банківську картку, відкриту в АТ «Райффайзен банк Аваль» з № НОМЕР_4 , на яку отримує грошові кошти за збут наркотичних засобів та психотропних речовин, що підтверджується показами свідка ОСОБА_6 .
Слідчий у своєму клопотанні просить накласти арешт на картковий рахунок АТ «Райффайзен банк Аваль» з № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 , обґрунтовуючи тим, що вищевказана пластикова картка є засобом вчинення злочину - одержання грошових коштів за збут наркотичних засобів та психотропних речовин, які є предметом злочину та відповідно набуті злочинним шляхом, а також є речовими доказами, які можуть бути використані як доказ, у кримінальному проваджені, а також у ході досудового розслідування необхідно провести ряд експертних досліджень та необхідних слідчих дій.
Слідчий та власник майна ОСОБА_5 до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином. Слідчим надана заява про розгляд клопотання без його участі. Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.
Слідчий суддя, дослідивши додані до клопотання матеріали, які обґрунтовують його доводи, приходить до наступного.
Органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування за фактом незаконного придбання, зберігання та збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_5 28.03.2024 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час проведення особистого обшуку ОСОБА_5 28.03.2024 виявлено та вилучено його мобільний телефон марки «Redmi 6A» IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 та пластикову картку АТ «Райффайзен банк Аваль» з логотипом АТБ-Маркет № НОМЕР_4 .
Пунктом 7 частини 2 ст. 131 КПК України арешт майна віднесено до заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
Частиною 1 ст. 233 КПК України визначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно положень частини другої цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення:1.збереження речових доказів; 2.спеціальної конфіскації; 3. конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4. відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Розглядаючи клопотання про арешт майна , в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення , слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для такого арешту або відмови у задоволенні клопотання.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
За ч. 2 цієї ж статті, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Слідчий суддя бере до уваги, що законодавцем, крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.
З метою захисту прав та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні у системному тлумаченні ч. 2 ст. 233 КПК України під володінням слід розуміти фактичне володіння річчю (майном). Тобто фактичне володіння не варто ототожнювати з правом власності. Такий широкий підхід до розуміння понять «житло», зарахування до «іншого володіння» офісних та службових приміщень, приміщень господарського, виробничого та іншого призначення незалежно від форм власності відповідає й прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Із змісту клопотання вбачається , що як підставу для накладення арешту на майно, слідчий визначив те, що картковий рахунок АТ «Райффайзен банк Аваль» з № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 , є засобом вчинення злочину - одержання грошових коштів за збут наркотичних засобів та психотропних речовин, які є предметом злочину та відповідно набуті злочинним шляхом, є речовим доказом у кримінальному провадженні і відповідають критеріям , передбаченим ст.98 КПК України.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання, не може погодитись із вказаними доводами слідчого та вважає щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно.
При розгляді даного клопотання слідчий суддя звертає увагу, по-перше, на таке:
За змістом ст.132 КПК України посадова особа, яка звертається із клопотанням про накладення арешту на майно має довести, що вчинено злочин. В даній ситуації не йдеться про обґрунтованість підозри конкретної особи у вчиненні цього злочину.
Факт вчинення злочину, на переконання слідчого судді, мав би підтверджуватись належними та допустимими доказами, які отримані органом досудового розслідування на цій стадії досудового слідства. Копії цих доказів мали б бути приєднані до клопотання і бути предметом дослідження слідчого судді.
Так, у клопотанні слідчого зазначено, що картковий рахунок АТ «Райффайзен банк Аваль» з № НОМЕР_4 , є власністю ОСОБА_5 , та у разі визнаня його винуватим, санкція статті передбачає додаткове покарання таке як конфіскацію майна, для забезпечення виконання вироку суду необхідно накласти арешт на вищевказаний рахунок.
Однак, слідчий суддя звертає увагу на те, що картковий рахунок - це поточний рахунок, платіжні операції за яким можуть здійснюватися з використанням Карток із додержанням вимог чинного законодавства України та цього Договору. Картковий рахунок відкривається Банком Клієнту на договірній основі за наявності належним чином оформленої Заяви на приєднання Клієнта до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Картковий рахунок - це не номер банківської картки, це - IBAN (International Bank Account Number) - міжнародний номер банківського рахунку. Його призначення - спрощення операцій між банками різних країн. Це стандартна система банківського рахунку в державах Євросоюзу. З 5 серпня 2019 року в Україні запроваджено міжнародний номер банківського рахунку (IBAN), що складається з 29 символів.
Майном підозрюваного є предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб'єкта права (фізична особа, юридична особа, держава, територіальна громада, Український народ), у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов'язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них. Майно поділяється на рухоме і нерухоме, а також за іншими ознаками.
За таких обставин, зважаючи на те, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, доводи клопотання не ґрунтуються на законі та не підтверджені необхідними доказами, майно підозрюваного є гроші, які перебувають на банківському рахунку, та з огляду на наведене приходить до висновку, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 16, 131, 132, 167, 170-175, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024170500000178 від 23.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - відмовити.
Негайне виконання даної ухвали покласти на слідчого, прокурора.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1