Провадження № 2-р/359/9/24
Справа № 359/9431/13-ц
28 березня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі заяву представника заявника - адвоката Куксюка Андрія Леонтійовича про роз'яснення судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі, яка є у спільній власності, -
25 вересня 2013 року від ОСОБА_1 до суду надійшов позов, яким просив виділити йому, ОСОБА_1 11/25 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі житлові кімнати : 1-4, 2-5, 2-4, кухня 2-3, веренда 2-1, прихожа 2-2; льох «В», вбиральня «Д», каналізаційна яма «Ж», частини огорожі, згідно договору дарування. Встановити порядок користування земель-ною ділянкою, виділивши йому 0,0917 га земельної ділянки, яка розташована під житло-вим будинком в тому числі житлові кімнати № 1-4, 2-5, 2-4; веренда 2-1, прихожа 2-2, кухня 2-3, льох «В», вбиральня «Д», каналізаційна яма «Ж», частина огорожі та має межі на кадастровому плані позначені літерами : АБ, ВГ. Залишити в користуванні ОСОБА_2 житлові кімнати 1-2, 1-3, 1-5, ванна 1-7, кухня 1-6, веранда 1-1, веранда 1-1, сарай «Б», вбиральня «Г», сарай «З», каналізаційна яма «Е», колодець «К», 1/2 частини огорожі та земельну ділянку 0,1075 га, розташовані в АДРЕСА_2 .
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено, а саме : виділено ОСОБА_1 11/25 частин житлового будинку, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , а саме : житлові кімнати: 1-4 площею 10.2 м2, 2-5 площею 12,0 м2, 2-4 площею 8.4 м2, кухня 2-3 площею 7,2 м2, веранда 2-1 площею 14.0 м2, прихожа 2-2 площею 11.0 м2, льох «В», вбиральню «Д», каналізаційну яму «Ж», 1/2 частину огорожі. Виділено ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_2 житлові кімнати : 1-2 площею 8,5 м2, 1-3 площею 12.6 м2, 1-5 площею 7.8 м2, ванну 1-7 площею 2.2 м2, кухню 1-6 площею 13.8 м2, веранду 1-1 площею 8.9 м2, веранду 1-1 площею 5,1 м2, сарай -«Б» вбиральня «Г», сарай «З», каналізаційну яму «Е», колодець «К», 1/2 огорожі. Встановлено порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою : АДРЕСА_3 , шляхом виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в розмірі 0,0917 га, що має межі на кадастровому плані позначені літерами : АБВГ, а ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,1075 га.
20 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Куксюк А.Л. подав до суду заяву, якою просив роз'яснити вищевказане судове рішення в частині виділення часток (виділ у натурі із майна, що є у спільній частковій власності чи поділ майна, що є у спільній частковій власності), а також стосовно того, чи випливає з рішення суду припинення права спільної часткової власності для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Так, в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року зазначе-но, що у ОСОБА_1 частка на спільне домоволодіння становить 11/25 частин, а у ОСОБА_2 відображення інформації про розмір частки у праві власності відсутнє, при цьому вказано конкретні кімнати, які їй виділено судом в натурі. ОСОБА_2 змогла зареєстру-вати право власності на майно у відсутність даних про розмір частки. Однак, ОСОБА_1 зареєструвати право власності не може, враховуючи неточність рішення суду.
Відповідно ч. 3 ст. 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
В судове засідання учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з'явились. Від представника заявника надійшла заява з проханням слухати справу без його участі, заяву повністю підтримав та просив задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Ковальчук С.М. також направив до суду заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника, проти задоволення заяви ОСОБА_3 про роз'яснення рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року не заперечує.
У зв'язку з неявкою сторін, в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме : виділено ОСОБА_1 11/25 частин житлового будинку, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , а саме : житлові кімнати: 1-4 площею 10.2 м2, 2-5 площею 12,0 м2, 2-4 площею 8.4 м2, кухня 2-3 площею 7,2 м2, веранда 2-1 площею 14.0 м2, прихожа 2-2 площею 11.0 м2, льох «В», вбиральню «Д», каналізаційну яму «Ж», 1/2 частину огорожі. Виділено ОСОБА_2 частину домоволодіння, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 , а саме житлові кімнати : 1-2 площею 8,5 м2, 1-3 площею 12.6 м2, 1-5 площею 7.8 м2, ванну 1-7 площею 2.2 м2, кухню 1-6 площею 13.8 м2, веранду 1-1 площею 8.9 м2, веранду 1-1 площею 5,1 м2, сарай -«Б» вбиральня «Г», сарай «З», каналізаційну яму «Е», колодець «К», 1/2 частину огорожі. Встановлено порядок користу-вання земельною ділянкою, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 , виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку в розмірі 0,0917 га, що має межі на кадастровому плані, позначені літерами :АБВГ, а ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1075 га.
Згідно ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приват-ного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Стаття 271 ЦПК України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (напри-клад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Також, виходячи із системного тлумачення положень ст. 271 ЦПК України, механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.
Крім того, обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховую-ться висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (серія А, №303А, п.2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Зважаючи на вказане, суд у судових рішеннях має навести аргументи, доводи і мотиви, на яких воно ґрунтується, і не зобов'язаний зазначати у ньому відповіді на кожен аргумент сторін у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові (пункт 70) від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц виснувала : «Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповід-них обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна».
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві просив виділити йому 11/25 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі житлові кімнати : 1-4, 2-5, 2-4, кухня 2-3, веренда 2-1, прихожа 2-2; льох «В», вбиральня «Д», каналізаційна яма «Ж», частини огорожі, згідно договору дарування. Встановити порядок користування земельною ділянкою, виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0917 га, яка розташована під житловим будинком, в тому числі житлові кімнати: № 1-4, 2-5, 2-4; веренда 2-1, прихожа 2-2, кухня 2-3, льох «В», вбиральня «Д», каналізаційна яма «Ж», частина огорожі, яка має межі на кадастровому плані позначені літерами : АБ, ВГ. Залишити в користуванні ОСОБА_2 житлові кімнати 1-2, 1-3, 1-5, ванна 1-7, кухня 1-6, веранда 1-1, веранда 1-1, сарай «Б», вбиральня «Г», сарай «З», каналізаційна яма «Е», колодець «К», 1/2 частини огорожі та земельну ділянку площею 0,1075 га, яка розташована в АДРЕСА_2 .
Отже, позивач не заявляв вимог про припинення права спільної сумісної власності, а тому суд не порушував норм процесуального права та не виходив за межі позовних вимог у цій частині.
Велика Палата Верховного Суду у постанові (пункт 75) від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц виснувала : «Отже, задоволення вимоги про поділ квартири АДРЕСА_4 як спільної сумісної власності шляхом визнання за позивачем та колишньою дружиною права власності на її частину за кожним саме собою свідчить про припинення правового режиму спільної сумісної власності на такий об'єкт. Тому в судів попередніх інстанцій не було підстав для зазначення в резолютивній частині рішення про припинення такого режиму щодо квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові (пункт 40) від 08 лютого 2022 року у справі за № 209/3085/20 вже виснувала, що окрема вимога припинити право спільної сумісної власності також є неефективним способом захисту.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №363626200, 23 січня 2024 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок садибного типу загальною площею 58,9 кв.м., житлова 28,9 кв.м., на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2013 року.
Заявник стверджує, що він не може зареєструвати право власності на 11/25 частин житло-вого будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 , оскільки в резолютивній частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року не зазначено, що право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинено.
В пункті 21 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення в цивільній справі» за № 14 від 18 грудня 2009 року зазначено, що відповідно вимог ст. 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
За своєю правовою суттю роз'яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю, якщо рішення є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, роз'яснення полягає в тому, що суд не вправі давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, а лише має роз'яснити положення постановленого рішення, які нечітко сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
Із врахуванням викладеного, суд приходить висновку, що судове рішення є таким, що потребує тлумачення, оскільки воно є незрозумілим для осіб, які мають його виконати та створює перепони в реєстрації права власності на майно для ОСОБА_1 ..
Зважаючи на правові висновки, наведених у вищевказаних постановах Верховного Суду про те, що задоволення вимоги про поділ майна, як спільної сумісної власності шляхом визнання за позивачем та відповідачем права власності на її частину за кожним, саме собою свідчить про припинення правового режиму спільної сумісної власності на такий об'єкт, суд вважає за можливе роз'яснити рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року та зазначити про поділ майна у спосіб, визначений судовим рішенням, яке набрало законної сили, шляхом виділу у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна та, як наслідок, припинення режиму спільної часткової власності цих осіб на домоволодіння та земельну ділянку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 10-12, 258-259, 260 - 261, 271, 353, 354 ЦПК України, суд -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Куксюка Андрія Леонтійовича про роз'яснення судового рішення, ухваленого 16 жовтня 2013 року у цивільній справі № 359/9431/13-цза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі, яка є у спільній власності - задоволь-нити.
Роз'яснити рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року ухвалене у цивільній справі № 359/9431/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі, яка є у спільній власності, а саме :
1.Під словами «Виділити ОСОБА_1 11/25 частин житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 , а саме : житлові кімнати: 1-4 площею 10,2 м2, 2-5 площею 12,0 м2, 2-4 площею 8,4 м2, кухня 2-3 площею 7,2 м2, веранда 2-1 площею 14,0 м2, прихожа 2-2 площею 11,0 м2, льох «В», вбиральню «Д», каналізаційну яму «Ж», 1/2 частину огорожі» та «Виділити ОСОБА_2 майно, розташоване за адресою : АДРЕСА_2 , житлові кімнати : 1-2 площею 8,5 м2, 1-3 площею 12,6 м2, 1-5 площею 7,8 м2, ванну 1-7 площею 2,2 м2, кухню 1-6 площею 13,8 м2, веранду 1-1 площею 8,9 м2, веранду 1-1 площею 5,1 м2, сарай -«Б» вбиральня «Г», сарай «З», каналізаційну яму «Е», колодець «К», 1/2 огорожі» - суд мав на увазі виділення у власність частини майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з числа майна, яке перебувало у їх спільній частковій власності.
2.Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року, ухвалене у цивільній справі №359/9431/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі, яка є у спільній власності, - свідчить про припинення для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правового режиму спільної часткової власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1 та встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою : АДРЕСА_3 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Яковлєва Л.В.