08 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/24751/23 пров. № А/857/2158/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року про повернення його позовної заяви до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про скасування постанови про визнання протиправними та скасування рішень,
суддя(і) у І інстанції Гудима Н.С.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 25 грудня 2023 року,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 04 березня 2020 року та від 13 травня 2020 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката Баленка Р.В.
Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду із цим позовом та запропоновано подати заяву (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин пропуску такого строку.
Ухвалою цього ж судді від 29 листопада 2023 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі 460/24751/23 позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суддя виходив із того, що жодних підстав, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду позивачем у поданій заяві не зазначено, а наведені обставини не є об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, а є результатом суб'єктивних дій самого позивача. Тому суд визнав неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, який встановлений частиною 2 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що строк звернення до суду із цим позовом пропущено через юридичну необізнаність та перебування під вартою в умовах воєнного стану, що слугує беззаперечним підтвердженням обмеження прав позивача та можливостей у зверненні до суду.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
При цьому за змістом частини третьої статті 2 вказаного Кодексу основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже наведеними положеннями законодавства початок перебігу строку звернення до суду пов'язується не лише з моментом, коли особа дізналася, але й коли вона повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Частинами першою - другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Необхідно підкреслити, що відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як встановлено суддею першої інстанції та слідує з матеріалів справи, оскаржувані рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 04 березня 2020 року та від 13 травня 2020 року позивачу вручені у другій половині березня 2020 року та у червні 2020 року відповідно.
До суду з цим позовом позивач звернувся 23 жовтня 2023 року.
Визнаючи наведені підстави для поновлення строку звернення із заявленим позовом неповажними, суддя першої інстанції виходив з того, що перебування в місцях позбавлення волі протягом 2020-2023 років не може вважатись підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки не позбавляє права та можливості звернутися за правничою допомогою до юриста, в т.ч. в порядку безоплатної правової допомоги, а також суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.
Апеляційний суд погоджується із такою думкою суду першої інстанції та вважає, що наведена обставина свідчить лише про зволікання ОСОБА_1 щодо отримання правової допомоги адвокатом і не може розцінюватись судом як підстава для поновлення йому строку для звернення до адміністративного суду.
Окрім того, посилання скаржника на перебування під вартою в умовах воєнного стану не може вважатись поважною причиною пропуску строку з позовом про оскарження рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 04 березня 2020 року та від 13 травня 2020 року, оскільки воєнний стан запроваджено Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» лише з 24 лютого 2022 року.
Відтак, на переконання апеляційного суду, позивачем не було зазначено доказів на підтвердження того, що існували певні об'єктивні обставини, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк.
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Приписами частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком судді першої інстанції, що вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави є неповажними, а тому позовну заяву слід повернути.
Доводи, на які посилається скаржник, на думку апеляційного суду, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь, довільне і неправильне трактування вимог діючого законодавства.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі № 460/24751/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк